Постанова

від 07.09.2015 по справі 810/2595/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2015 року 810/2595/15

Суддя Київського окружного адміністративного суду Басай О.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Артель" до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Артель" (далі - позивач, Товариство) з позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач, ОДПІ), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.03.2015 №0000422204.

В позовній заяві позивач зазначив, що висновки Акта від 23.01.2015 №76/22-4/30554583 є безпідставними, а податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням вимог податкового законодавства. На підставі вищезазначеного, позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.03.2015 №0000422204.

Представник відповідача у судові засідання, що були призначені на 14.07.2015 та 01.09.2015, не прибув. Проте, в запереченні на адміністративний позов просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі та здійснити розгляд справи в порядку письмового провадження без участі представника відповідача.

01.09.2015 Київський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши позовну заяву, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

Відповідно до спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №20763767 від 22.06.2015 Товариство (ідентифікаційний код 30554583), зареєстроване юридичною особою 24.01.2000. Видами діяльності Товариства за КВЕД-2010 є: виробництво фарб, лаків і подібної продукції, друкарської фарби та мастик (20.30), виробництво сухих будівельних сумішей (23.64), виробництво інших виробів із бетону, гіпсу та цементу (23.69), неспеціалізована оптова торгівля (46.90), надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (68.20) (Том 1 а.с. 94-96).

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 24.01.2005 №13597048, виданого ДПІ у Бородянському районі Київської області, індивідуальний податковий номер - 305545810052, Товариство зареєстроване платником ПДВ з 24.01.2005 (Том 1 а.с. 14).

З 13.01.2015 по 17.01.2015 ОДПІ на підставі наказу від 13.01.2015 №14 та направлення від 13.01.2015 №7, згідно п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами та доповненнями), проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Редінг" (код за ЄДРПОУ 39081841) за період з 01.08.2014 по 31.08.2014.

За результатами перевірки ОДПІ складено Акт від 23.01.2015 №76/22-4/30554583 (далі - Акт перевірки) (Том 1 а.с. 13-24).

У ході проведення вищезазначеної перевірки відповідачем встановлено порушення податкового законодавства, а саме, п. 198.2, (з урахуванням пункту 187.9 статті 187) п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 200000,00 грн. за серпень 2014 року.

Так, в Акті перевірки зазначено, що за період з 01.08.2014 по 31.08.2014 Товариством задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 1423464,00 грн.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.08.2014 по 31.08.2014 встановлено його завищення на загальну суму 200000,00 грн.

В ході проведення планових документальних перевірок за весь період діяльності Товариства досліджувалось питання застосування використання товарного знака "Артісан", що відображався на всіх етикетках пакувальної тари будівельних сумішей, що виробляє Товариство.

Враховуючи вищевикладене, підприємством до перевірки не надано підтверджуючі документи щодо зміни дизайну етикеток торгової марки "Артісан", які документально було виконано ТОВ "Редінг".

При проведенні аналізу податкової звітності з податку на додану вартість за серпень 2014 року поданих ТОВ "Редінг" до ДПІ встановлено наступне: згідно автоматизованої системи співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту за серпень 2014 року по взаємовідносинах з Товариством розбіжностей не рахується.

В свою чергу, ТОВ "Редінг" (код за ЄДРПОУ 39081841) у податковій звітності з ПДВ до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, задекларовано податковий кредит лише з одним контрагентом-постачальником ТОВ "Венса-Пром" (код за ЄДРПОУ 39150239), стан платника - 28 - триває процедура припинення (направлені заперечення органу ДФС), основний вид діяльності якого - ремонт і технічне обслуговування електричного устаткування.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складенні відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV (із змінами та доповненнями).

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Враховуючи викладене, взаємовідносини між Товариством та ТОВ "Редінг" (код за ЄДРПОУ 39081841) не спричинили реального настання господарських операцій.

На підставі Акта перевірки ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.03.2015 №0000422204, відповідно до якого позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 300000,00 грн. (за основним платежем - 200000,00 грн. та за штрафними санкціями - 100000,00 грн.) (Том 1 а.с. 11-12).

Товариство в порядку адміністративного оскарження 13.03.2015 звернулось із скаргою до Головного управління ДФС у Київській області. Проте, рішенням від 12.05.2015 №1376/10/10-36-10-01-04 про результати розгляду скарги, податкове повідомлення-рішення від 06.03.2015 №0000422204 - залишено без змін, а скаргу - без задоволення (Том 1 а.с. 89-91, 105-111).

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України (далі - ГК), господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з частиною першою статті 208 ГК, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму необхідно застосовувати з урахуванням того, що за змістом приписів статті 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), правочин учинений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним.

Статтею 228 ЦК передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (частина друга статті 228 ЦК).

За змістом статті 215 ЦК, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, із змісту наведених вище правових норм випливає, що нікчемний договір є недійсним в силу закону, у разі якщо його недійсність не оспорюється. В міру того, якщо сторона (сторони) такого правочину заперечує проти його нікчемності, такий договір вважається оспорюваним, у зв'язку з чим може бути визнаний недійсним тільки в судовому порядку на вимогу заінтересованої особи у встановлених законом випадках.

Окрім цього, статтею 203 ЦК визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З огляду на те, що відповідач в Акті перевірки ставить під сумнів реальність здійснення господарських операції між позивачем та ТОВ "Редінг", необхідно зазначити наступне.

З матеріалів справи вбачається, що фінансово-господарські відносини між Товариством (Замовник) та ТОВ "Редінг" (Виконавець) здійснювалися на підставі договору №28/07-1 на розробку дизайну упаковки від 28.07.2014 (далі - Договір від 28.07.2014), відповідно до якого Виконавець зобов'язується за плату виконати роботи щодо розробки 20 (двадцять) варіантів дизайну упаковки мішків і 10 (десять) варіантів дизайну упаковки етикеток торгової марки "Артісан" з урахуванням наданої Замовником інформації щодо продукції, яка буде поміщена в зазначену упаковку, а також іншої інформації, яка повинна бути розміщена на упаковці (Том 1 а.с. 25-26).

Судом встановлено, що з 01.08.2014 по 31.08.2014 ТОВ "Редінг" надало послуги за Договором від 28.07.2014, що підтверджується наданими Товариству актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) разом з розробленими новими дизайнами упаковок мішків та етикеток (Том 1 а.с. 27-56), податковими накладними (Том 1 а.с. 57-87), реєстром виданих та отриманих податкових накладних (Том 1 а.с. 116-128) та рухом коштів: ОстОпер 947 (Том 1 а.с. 141).

Суд зазначає, що факт розрахунку між позивачем та ТОВ "Редінг" за вищевказаним договором здійснювався в безготівковій формі та підтверджується Актом перевірки (Том 1 а.с. 18), платіжними дорученнями (Том 1 а.с. 112-113) та підсумковою випискою по рахунку №26005014033117.980 за 01.09.2014(Том 1 а.с. 114-115).

Також суд звертає увагу на те, що Товариство використовувало у своїй господарській діяльності розроблений ТОВ "Редінг" за Договором від 28.07.2014 новий дизайн упаковок мішків, що підтверджується видатковими накладними по взаємовідносинах Товариства з ТОВ "Монді ОСОБА_1 Юкрейн" та ТОВ "БЦМР", в яких останні здійснювали виробництво мішків з новим дизайном упаковки для позивача, товарно-транспортними накладними (Том 1 а.с. 129-138), оборотно-сальдовою відомістю по рахунку: 39 (Том 1 а.с. 142), картками рахунку: 204 (Том 1 а.с. 143-151) та копіями фотографій (Том 1 а.с. 152-250; Том 2 а.с. 1-5).

Крім того, позивач здійснював поставку своєї продукції з використанням мішків з новим дизайном упаковки та використанням етикеток торгової марки "Артісан" - ТОВ "ОСОБА_2 Україна", ТОВ "Техноарт" та M.C.F.-ENGROS SRL (Молдова), на підтвердження чого Товариство надало суду видаткові накладні (Том 2 а.с. 30-41), інвойс (Том 2 а.с. 42), пакувальний лист (Том 2 а.с. 43), міжнародну накладну (Том 2 а.с. 44) та митну декларацію (Том 2 а.с. 45-47).

Таким чином, вищезазначені докази підтверджують факт: руху активів у процесі здійснення господарських операцій між Товариством та ТОВ "Редінг", отримання Товариством послуг від ТОВ "Редінг" на підставі Договору від 28.07.2014, а також, наявності господарської мети при виконанні умов вищезазначеного договору.

Також, судом встановлено та не заперечувалось представником відповідача, що в Акті перевірки немає посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію контрагента - ТОВ "Редінг", були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договору.

Відповідачем також не надано суду доказів визнання недійсними правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом - ТОВ "Редінг", а також визнання недійними первинних бухгалтерських документів, що підтверджують їх виконання.

Водночас, в матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані суду будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб позивача та його контрагента.

Як вбачається з Акта перевірки, на час проведення перевірки, а також станом на день розгляду даної справи, відносно посадових осіб Товариства та його контрагента - ТОВ "Редінг", не було прийнято вироку суду з питань ухилення від сплати податків.

Згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК), для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Поняття платників податку на додану вартість, об'єктів, бази та ставки оподаткування, переліку неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування, внесення та відшкодування податку на додану вартість регламентується розділом V Податкового кодексу України .

Відповідно до пункту 185.1. статті 185 ПК, об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Положеннями пункту 187.1 статті 187 ПК встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Для цілей цього пункту довгостроковий договір (контракт) - це будь-який договір на виготовлення товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва та якщо договорами, які укладені на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапного їх здавання.

Відповідно до пункту 187.9 статті 187 ПК, датою виникнення податкових зобов'язань виконавця довгострокових договорів (контрактів) є дата фактичної передачі виконавцем результатів робіт за такими договорами (контрактами).

Згідно з положенням пункту 188.1 статті 188 ПК, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 ПК, згідно якої право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 ПК).

Пункт 198.2 статті 198 ПК визначає, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 статті 201 ПК встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Положеннями пункту 201.4 статті 201 ПК встановлено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон України від 16.07.1999 № 996-XIV), господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Таким чином, у зв'язку з наявністю у позивача відповідних первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, суд дійшов висновку про обґрунтованість дій позивача щодо формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "Редінг".

Частиною 1 статті 5 КАС України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, згідно з статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997, (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Дану справу суд вирішує, як справу майнового характеру, на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України", зі змісту якого вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

У зв'язку з викладеним, протиправне винесення податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень становить втручання у мирне володіння майном суб'єкта господарювання, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

Розглядаючи справу "Інтерспав" проти України про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, Європейський суд з прав людини висловив свою думку, яка полягає в наступному: "коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань".

У рішенні від 22 січня 2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський суд з прав людини, зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до частини другої статті 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За таких обставин, покупець не може нести відповідальність за можливе порушення податкового законодавства продавцем-контрагентом, за умови необізнаності першим щодо таких порушень.

Відповідачем не надано доказів того, що позивач знав або міг дізнатися про те, що ТОВ "Редінг", можливо, порушує вимоги податкового законодавства, зокрема, щодо подання податкової звітності, відсутності за юридичним місцезнаходженням тощо, а також доказів того, що позивач був безпосередньо залучений до можливих зловживань контрагента у системі оподаткування.

Статтями 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Беручи до уваги викладені норми та обставини, суд вважає, що відповідачем не доведено належними та достатніми доказами фактів безпідставного чи неправомірного формування позивачем податкового кредиту та заниження суми податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет, за результатами господарської діяльності з ТОВ "Редінг".

У свою чергу, суд звертає увагу на те, що фактичне здійснення господарських операцій між Товариством і зазначеним контрагентом підтверджується вказаними вище первинними та іншими документами, які містяться у матеріалах справи.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про те, що податкове повідомлення-рішення від 06.03.2015 №0000422204 прийняте ОДПІ безпідставно, а тому підлягає скасуванню.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що позов є обґрунтованим і його належить задовольнити.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.03.2015 №0000422204.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Артель" (07832, Київська область, Бородянський район, селище міського типу Бабинці, вулиця Заводська, будинок 45 А, ідентифікаційний код: 30554583) судовий збір у розмірі 600,00 грн. (шістсот грн. 00 коп.), відповідно до платіжного доручення №1336 від 15.06.2015.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Басай О.В.