Ухвала

від 17.12.2015 по справі 810/2595/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/2595/15 Головуючий у 1-й інстанції: Басай О.В. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

17 грудня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.,

при секретарі: Сергійчук Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області - Демченка Сергія Вікторовича на постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2015 року у справі адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Артель» до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Артель» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Свої вимоги обгрунтовує тим, що вважає висновки Акта від 23.01.2015 року № 76/22-4/30554583 безпідставними, а податкове повідомлення-рішення таким, що прийняте з порушенням вимог податкового законодавства; просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 06.03.2015 року № 0000422204.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2015 року задоволено вказаний позов. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 06.03.2015 року № 0000422204. .

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області - Демченко Сергій Вікторович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

Відповідно до спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 20763767 від 22.06.2015 року Товариство зареєстрованеяк юридична особа 24.01.2000 року.

Видами діяльності Товариства за КВЕД-2010 є: виробництво фарб, лаків і подібної продукції, друкарської фарби та мастик (20.30), виробництво сухих будівельних сумішей (23.64), виробництво інших виробів із бетону, гіпсу та цементу (23.69), неспеціалізована оптова торгівля (46.90), надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (68.20) (Том 1, а.с. 94-96).

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 24.01.2005 року № 13597048 Товариство зареєстроване платником ПДВ з 24.01.2005 року (Том 1, а.с. 14).

Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Редінг» (код за ЄДРПОУ 39081841) за період з 01.08.2014 року по 31.08.2014року.

За результатами перевірки складено акт від 23.01.2015 року № 76/22-4/30554583, за змістом якого відповідачем встановлено порушення позивачем податкового законодавства, а саме: п. 198.2, (з урахуванням пункту 187.9 статті 187) п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 200000,00 грн. за серпень 2014 року.

Так, в Акті перевірки зазначено, що за період з 01.08.2014 року по 31.08.2014 року Товариством задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 1423464,00 грн.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.08.2014 року по 31.08.2014 року встановлено його завищення на загальну суму 200000,00 грн.

В ході проведення планових документальних перевірок за весь період діяльності Товариства досліджувалось питання застосування використання товарного знака «Артісан», що відображався на всіх етикетках пакувальної тари будівельних сумішей, що виробляє Товариство.

Враховуючи вищевикладене, підприємством до перевірки не надано підтверджуючі документи щодо зміни дизайну етикеток торгової марки «Артісан», які документально було виконано ТОВ «Редінг».

При проведенні аналізу податкової звітності з податку на додану вартість за серпень 2014 року поданих ТОВ «Редінг» до ДПІ встановлено наступне: згідно автоматизованої системи співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту за серпень 2014 року по взаємовідносинах з Товариством розбіжностей не рахується.

В свою чергу, ТОВ «Редінг» (код за ЄДРПОУ 39081841) у податковій звітності з ПДВ до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, задекларовано податковий кредит лише з одним контрагентом-постачальником ТОВ «Венса-Пром» (код за ЄДРПОУ 39150239), стан платника - 28 - триває процедура припинення (направлені заперечення органу ДФС), основний вид діяльності якого - ремонт і технічне обслуговування електричного устаткування.

Податковий орган дійшов висновку про те, що взаємовідносини між Товариством та ТОВ «Редінг» не спричинили реального настання господарських операцій та на підставі висновків акта перевірки прийняв податкове повідомлення-рішення від 06.03.2015 року № 0000422204, відповідно до якого позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 300000,00 грн. (за основним платежем - 200000,00 грн. та за штрафними санкціями - 100000,00 грн.) (Том 1 а.с. 11-12).

Товариство в порядку адміністративного оскарження 13.03.2015 року звернулось із скаргою до Головного управління ДФС у Київській області.

Проте, рішенням від 12.05.2015 року № 1376/10/10-36-10-01-04 про результати розгляду скарги, податкове повідомлення-рішення від 06.03.2015 року № 0000422204 - залишено без змін, а скаргу - без задоволення (Том 1 а.с. 89-91, 105-111).

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є правомірними та обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України (далі - ГК), господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з частиною першою статті 208 ГК, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму необхідно застосовувати з урахуванням того, що за змістом приписів статті 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), правочин учинений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним.

Статтею 228 ЦК передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (частина друга статті 228 ЦК).

За змістом статті 215 ЦК, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, із змісту наведених вище правових норм випливає, що нікчемний договір є недійсним в силу закону, у разі якщо його недійсність не оспорюється. В міру того, якщо сторона (сторони) такого правочину заперечує проти його нікчемності, такий договір вважається оспорюваним, у зв'язку з чим може бути визнаний недійсним тільки в судовому порядку на вимогу заінтересованої особи у встановлених законом випадках.

Окрім цього, статтею 203 ЦК визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З огляду на те, що відповідач в Акті перевірки ставить під сумнів реальність здійснення господарських операції між позивачем та ТОВ «Редінг», колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції було встановлено, що фінансово-господарські відносини між Товариством (Замовник) та ТОВ «Редінг» (Виконавець) здійснювалися на підставі договору № 28/07-1 на розробку дизайну упаковки від 28.07.2014 року (далі - Договір від 28.07.2014 року), відповідно до якого Виконавець зобов'язується за плату виконати роботи щодо розробки 20 (двадцять) варіантів дизайну упаковки мішків і 10 (десять) варіантів дизайну упаковки етикеток торгової марки «Артісан» з урахуванням наданої Замовником інформації щодо продукції, яка буде поміщена в зазначену упаковку, а також іншої інформації, яка повинна бути розміщена на упаковці (Том 1, а.с. 25-26).

З 01.08.2014 року по 31.08.2014 року ТОВ «Редінг» надало послуги за Договором від 28.07.2014 року, що підтверджується наданими Товариству актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) разом з розробленими новими дизайнами упаковок мішків та етикеток (Том 1, а.с. 27-56), податковими накладними (Том 1, а.с. 57-87), реєстром виданих та отриманих податкових накладних (Том 1, а.с. 116-128) та рухом коштів: ОстОпер 947 (Том 1, а.с. 141).

При цьому, судом першої інстанції було встановлено, що факт розрахунку між позивачем та ТОВ «Редінг» за вищевказаним договором здійснювався в безготівковій формі та підтверджується Актом перевірки (Том 1, а.с. 18), платіжними дорученнями (Том 1, а.с. 112-113) та підсумковою випискою по рахунку № 26005014033117.980 за 01.09.2014 року (Том 1, а.с. 114-115).

Товариство використовувало у своїй господарській діяльності розроблений ТОВ «Редінг» за Договором від 28.07.2014 року новий дизайн упаковок мішків, що підтверджується видатковими накладними по взаємовідносинах Товариства з ТОВ «Монді Пекетжінг Бегс Юкрейн» та ТОВ "БЦМР", в яких останні здійснювали виробництво мішків з новим дизайном упаковки для позивача, товарно-транспортними накладними (Том 1, а.с. 129-138), оборотно-сальдовою відомістю по рахунку: 39 (Том 1, а.с. 142), картками рахунку: 204 (Том 1, а.с. 143-151) та копіями фотографій (Том 1, а.с. 152-250; Том 2, а.с. 1-5).

Крім того, позивач здійснював поставку своєї продукції з використанням мішків з новим дизайном упаковки та використанням етикеток торгової марки «Артісан» - ТОВ «Леруа Мерлен Україна», ТОВ «Техноарт» та M.C.F.-ENGROS SRL (Молдова), на підтвердження чого Товариство надало суду видаткові накладні (Том 2, а.с. 30-41), інвойс (Том 2, а.с. 42), пакувальний лист (Том 2, а.с. 43), міжнародну накладну (Том 2, а.с. 44) та митну декларацію (Том 2, а.с. 45-47).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вищезазначені докази підтверджують факт руху активів у процесі здійснення господарських операцій між Товариством та ТОВ «Редінг», отримання Товариством послуг від ТОВ «Редінг» на підставі Договору від 28.07.2014 року, а також, наявності господарської мети при виконанні умов вищезазначеного договору.

Також, судом першої інстанції було встановлено та не заперечувалось відповідачем, що в Акті перевірки немає посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію контрагента - ТОВ «Редінг», були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договору.

Відповідачем також не надано суду доказів визнання недійсними правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Редінг», а також визнання недійними первинних бухгалтерських документів, що підтверджують їх виконання.

Водночас, в матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані суду докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб позивача та його контрагента.

Як вбачається з Акта перевірки, на час проведення перевірки, а також станом на день розгляду даної справи, відносно посадових осіб Товариства та його контрагента - ТОВ «Редінг», не було прийнято вироку суду з питань ухилення від сплати податків.

Згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК), для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Поняття платників податку на додану вартість, об'єктів, бази та ставки оподаткування, переліку неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування, внесення та відшкодування податку на додану вартість регламентується розділом V Податкового кодексу України .

Відповідно до пункту 185.1. статті 185 ПК, об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Положеннями пункту 187.1 статті 187 ПК встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Для цілей цього пункту довгостроковий договір (контракт) - це будь-який договір на виготовлення товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва та якщо договорами, які укладені на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапного їх здавання.

Відповідно до пункту 187.9 статті 187 ПК, датою виникнення податкових зобов'язань виконавця довгострокових договорів (контрактів) є дата фактичної передачі виконавцем результатів робіт за такими договорами (контрактами).

Згідно з положенням пункту 188.1 статті 188 ПК, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 ПК, згідно якої право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 ПК).

Пункт 198.2 статті 198 ПК визначає, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 статті 201 ПК встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Положеннями пункту 201.4 статті 201 ПК встановлено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 цього Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме: господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Таким чином, у зв'язку з наявністю у позивача відповідних первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про обґрунтованість дій позивача щодо формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Редінг».

Частиною 1 статті 5 КАС України встановлено, що адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, згідно з статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Дану справу суд першої інстанції вірно вирішив, як справу майнового характеру, на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 року у справі «Щокін проти України», зі змісту якого вбачається, що збільшення податковим органом зобов'язань особи з податку є втручанням до його майнових прав.

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

У зв'язку з викладеним, протиправне винесення податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень становить втручання у мирне володіння майном суб'єкта господарювання, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

Розглядаючи справу «Інтерсплав» проти України про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, Європейський суд з прав людини висловив свою думку, яка полягає в наступному: «коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань».

У рішенні від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС" АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський суд з прав людини, зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до частини другої статті 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За таких обставин, покупець не може нести відповідальність за можливе порушення податкового законодавства продавцем-контрагентом, за умови необізнаності першим щодо таких порушень.

Відповідачем не надано доказів того, що позивач знав або міг дізнатися про те, що ТОВ «Редінг», можливо, порушує вимоги податкового законодавства, зокрема, щодо подання податкової звітності, відсутності за юридичним місцезнаходженням тощо, а також доказів того, що позивач був безпосередньо залучений до можливих зловживань контрагента у системі оподаткування.

З урахуванням зазначеного колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено належними та достатніми доказами фактів безпідставного чи неправомірного формування позивачем податкового кредиту та заниження суми податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет, за результатами господарської діяльності з ТОВ «Редінг», при цьому фактичне здійснення господарських операцій між Товариством і зазначеним контрагентом підтверджується вказаними вище первинними та іншими документами, які містяться у матеріалах справи.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення-рішення від 06.03.2015 року № 0000422204 прийняте відповідачем протиправно, а тому підлягає скасуванню, а позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги спростовуються наведеним вище, а тому підстави для її задоволення відсутні.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Крім цього, представником представником Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області - Демченком Сергієм Вікторовичем подано клопотання про звільнення від судового збору.

Виходячи зі змісту даного клопотання та вказаних у ньому доводів, колегія суддів вважає, що підстави для звільнення від сплати судового збору відсутні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з приписами ст. ст. 3, 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду щодо вирішення позовної заяви майнового характеру судовий збір становить 110% ставки, що підлягала сплаті при подання позовної заяви розміру мінімальної заробітної плати.

Оскільки даний позов подано до суду до 01.09.2015 року і судовий збір підлягав сплаті в розмірі 4872,00 грн., то за подання апеляційної скарги підлягає судовий збір в розмірі 5359,20 грн. (4872,00 грн.* 110% = 5359,20 грн.).

У зв'язку з тим, що Ірпінською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Київській області при зверненні до суду з апеляційною скаргою не було сплачено судовий збір, колегія суддів вважає наявними підстави для його стягнення з вказаного суб'єкта владних повноважень у розмірі 5359,20 грн. за ставкою звернення до суду з адміністративним позовом майнового характеру та з урахуванням змін до Закону України «Про судовий збір», що набрали чинності з 01 вересня 2015 року.

Керуючись ст. ст. 2, 94, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області - Демченка Сергія Вікторовича - залишити без задоволення , а постанову Київського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2015 року - без змін .

Стягнути з Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області ( адреса: 08200, вул. Шевченка, 2а, м. Ірпінь, Київська область, код ЄДРПОУ 39473843) до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 5359,20 грн. (одержувач платежу: УДКСУ у Печерському районі м. Києва; код з ЄДР одержувача 38004897; банк одержувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО: 820019; рахунок 31211206781007, код бюджетної класифікації 00015622; код ЄДР суду 38004897).

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Т.М. Грищенко

В.Е. Мацедонська

Повний текст виготовлено 17.12.2015 року .

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Мацедонська В.Е.

Грищенко Т.М.