Постанова

від 08.09.2015 по справі 826/10735/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 вересня 2015 року № 826/10735/15

О 10 год. 51 хв. Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Бояринцевої М.А. при секретарі судового засідання Голубничій О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФО Принт" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФО Принт» звернулось до суду з позовом про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві № 0006742208 від 24 листопада 2014 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на Податковий кодекс України, Порядок проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №1232 від 27 грудня 2010 року, Методичні рекомендації щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок затверджені наказом державної податкової адміністрації України № 236 від 22 квітня 2011 року та зазначає, що Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві при проведенні перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ФО Принт» неправомірно зроблений висновок про те, що правочини вчинені за участю Товариства з обмеженою відповідальністю «ФО Принт» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Люкс» не спричинили реального настання правових наслідків, оскільки господарські взаємовідносини між позивачем та його контрагентами підтверджуються необхідними первинними документами.

Відповідач заперечив по суті заявлених позовних вимог посилаючись на Податковий кодекс України та зазначає, що Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві правомірно винесено податкове повідомлення-рішення № 0006742208 від 24 листопада 2014 року, оскільки реальність здійснення операцій за участю Товариства з обмеженою відповідальністю «ФО Принт» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Люкс» не підтверджується первинними документами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФО Принт» є юридичною особою та перебуває на обліку в Державній податковій інспекції інспекцією у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

В період з 22 жовтня 2014 року по 28 жовтня 2014 року Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на підставі наказу від 22 жовтня 2014 року № 2233, згідно із підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ФО Принт» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 1 червня 2014 року по 30 червня 2014 року при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Голден Люкс».

За результатами проведеної перевірки Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві складено акт від 4 листопада 2014 року № 5532/26-58-22-08-11/38716177, яким встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «ФО Принт»:

- пункту 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 113 259 грн.

На підставі складеного акту перевірки 24 листопада 2014 року Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві винесене податкове повідомлення-рішення № 0006742208, яким збільшено Товариству з обмеженою відповідальністю «ФО Принт» суму грошового зобов'язання в розмірі 141 574 грн., з якої: за основним платежем - 113 259 грн. ., за штрафними (фінансовими) санкціями - 28 315 грн. за платежем: податок на додану вартість по вітчизняних товарах, код платежу: 14010100.

Як встановлено під час розгляду справи, Державна податкова інспекція у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві під час проведення перевірки прийшла до висновку про неправомірність віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Голден Люкс», оскільки правочини вчинені за участю позивача та його контрагента не спричинили настання реальних правових наслідків.

Щодо визначення позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість суд зазначає про наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Кодексу (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права суд приходить до висновку, що необхідними підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Податковий кодекс України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною другою статті 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

15 травня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФО Принт», як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Голден Люкс», як постачальником, укладено договір № 15/05-1, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар в асортименті, кількості та по цінам, викладеним в додатках до цього договору, які є невід'ємною частиною. В договорі зазначено, що під додатками до цього договору розуміються рахунки та видаткові накладні, що видаються постачальником, які крім беззаперечного одержання товару покупцем, мають силу специфікацій. Пунктом 1.4 договору зазначено, що поставка товару здійснюється окремими партіями, асортимент, кількість товару додатково погоджується сторонами через торговельного представника постачальника за допомогою письмового, факсимільного повідомлення, або за допомогою телефонного зв'язку в усній формі.

На виконання умов договору № 15/05-1 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФО Принт», як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Голден Люкс», як постачальником, підписано видаткові накладні:

- № 554 від 2 червня 2014 року на загальну суму 163 868 грн.;

- № 555 від 2 червня 2014 року на загальну суму 257 295 грн.;

- № 694 від 10 червня 2014 року на загальну суму 75 676 грн.;

- № 695 від 10 червня 2014 року на загальну суму 346 584 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Голден Люкс» виписало на користь позивача податкові накладні:

- № 8 від 2 червня 2014 року на загальну суму 163 868 грн., в тому числі ПДВ - 27 311 грн.;

- № 9 від 2 червня 2014 року на загальну суму 257 295 грн., в тому числі ПДВ - 42 882, 50 грн.;

- № 53 від 10 червня 2014 року на загальну суму 75 676 грн., в тому числі ПДВ - 12 612, 67 грн.;

- № 54 від 10 червня 2014 року на загальну суму 346584 грн., в тому числі ПДВ - 57 764 грн.

На підтвердження оплати Товариством з обмеженою відповідальністю «ФО Принт» товару позивачем надано виписки по рахунку в ПАТ "Вернум банк".

Отже, під час розгляду справи встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «ФО Принт» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Голден Люкс» вчинені дії згідно укладеного договору, що підтверджується відповідними первинними документами.

На підтвердження реальності господарських правовідносин Товариством з обмеженою відповідальністю «ФО Принт» надано договір оренди нежитлового приміщення, в якому позивач - орендар, договори поставки з Товариством з обмеженою відповідальністю «Голден Люкс» поза перевіряемого періоду, договори та первинні документи реалізації товарів, придбаних у Товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Люкс».

Враховуючи наведене, суд не приймає до уваги висновки відповідача, щодо відсутності фактичних відносин позивача з котрагентом, оскільки позивачем надано докази на підтвердження реального здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення.

Відносно висновків відповідача, викладених в акті перевірки, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з акту перевірки Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, висновки податкового органу щодо неправомірності віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ з Товариством з обмеженою відповідальністю «Голден Люкс» по взаємовідносинам ґрунтуються на висновках акту Державної податкової інспекції Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 24 липня 2014 року № 2002/26-55-22-09/38968653 «Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Голден Люкс», щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 1 березня 2014 року по 30 червня 2014 року.

Суд зазначає, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року у справі № 21-47а10.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Крім того, суд зазначає, що для вирішення спору важливе значення має факт реєстрації та перебування контрагента платника податку на додану вартість в стані платника податку на додану вартість, що надає право такому платнику видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

З акту перевірки Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Голден люкс» зареєстровано як платник податку на додану вартість в Державній податковій інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві. Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 26 лютого 2014 року № 200164559, індивідуальний податковий номер платника ПДВ 389686526554. Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 26 лютого 2014 року № 200164559 анульовано 16 вересня 2014 року, у зв'язку зі станом « 37» - до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження.

Проте судом, не приймаються зазначені обставини до уваги як належні докази, оскільки перевірку проведено у період з 1 червня 2014 року по 30 червня 2014 року, тобто на час існування господарських відносин між позивачем та ТОВ "Голден люкс" Товариство з обмеженою відповідальністю «Голден люкс» було зареєстроване платником податку на додану вартість.

Крім того, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців видами діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «ФО Принт» є: оптова торгівля комп'ютерами, периферійними устаткуванням і програмним забезпеченням, оптова торгівля іншими офісними машинами й устаткуванням, оптова торгівля хімічними продуктами, неспеціалізована оптова торгівля, установлення та монтаж машин і устаткування, консультуванням з питань комерційної діяльності й керування.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців видами діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Голден люкс» є: інші види діяльності з прибирання, неспеціалізована оптова торгівля, Діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту, консультація з питань комерційної діяльності й керування , дослідження кон'юктури ринку та виявлення громадської думки.

Виходячи з видів діяльності господарюючих суб"єктів, наведених у витягах, правовідносини між позивачем та ТОВ "Голден люкс" відповідали меті господарської діяльності сторін.

Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частиною четвертою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи наведе приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до частини першої 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 98, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФО Принт" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві № 0006742208 від 24.11.2014 року.

3. Судові витрати в сумі 283 (двісті вісімдесят три) грн. 15 коп. стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФО Принт" (код ЄДРПОУ 38716177) за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя М.А. Бояринцева

Повний текст постанови складений 9 вересня 2015 року.