Ухвала

від 04.11.2015 по справі 826/10735/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/10735/15 Головуючий у 1-й інстанції: Бояринцева М.А. Суддя-доповідач: Карпушова О.В.

У Х В А Л А

Іменем України

04 листопада 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Кобаля М.І., секретар судового засідання Самсонова М.М., за участю представника позивача Токаренко І.Г., представника відповідача Репіна А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 вересня 2015 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФО Принт" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

04.06.2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ФО Принт" (далі - ТОВ "ФО Принт" ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ДПІ у Солом'янському районі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішень № 0006742208 від 24 листопада 2014 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки податкового органу щодо нереальності операцій між позивачем та контрагентом ТОВ «Голден Люкс» та нікчемності договору між ними є необґрунтованими та безпідставними.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.09.2015 р. у позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві № 0006742208 від 24.11.2014 року.

Суд першої інстанції виходив з того, що операції позивача з ТОВ «Голден Люкс» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.09.2015 р. як таку, що прийнято з порушенням норм матеріального права, та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що діяльність позивача не була направлена на ведення підприємницької та господарської діяльності в розумінні чинного законодавства. Правочин, укладений між ТОВ "ФО Принт" та ТОВ «Голден Люкс» є нікчемним та укладеним з метою, завідомо суперечно інтересам держави та суспільства.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що з 22 жовтня 2014 року по 28 жовтня 2014 року Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на підставі наказу від 22 жовтня 2014 року № 2233, згідно із підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ФО Принт» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 1 червня 2014 року по 30 червня 2014 року при взаємовідносинах з ТОВ «Голден Люкс».

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 04.11.2014 року № 5532/26-58-22-08-11/38716177про порушення ТОВ «ФО Принт» пункту 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 113 259 грн.

На підставі зазначеного акту Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення № 0006742208, яким збільшено ТОВ «ФО Принт» суму грошового зобов'язання в розмірі 141 574 грн., з якої: за основним платежем - 113 259 грн. ., за штрафними (фінансовими) санкціями - 28 315 грн. за платежем: податок на додану вартість по вітчизняних товарах, код платежу: 14010100.

Позивач, не погоджуючись з даним повідомленням - рішенням подав первинну скаргу до Головного управління Міндоходів у м. Києві, за результатами розгляду якої рішенням від 31.01.2015 року № 1475/10/26-15-10-05-35 зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

13.02.2015 року позивач звернувся до Державної фіскальної служби України з повторною скаргою, яку рішенням від 08.04.2015 року № 7382/6/99-99-10-01-04-25 було залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Не погодишвись з зазначеними вище висновками податкових органів ТОВ «ФО Принт» звернулося до суду з даним позовом.

Вищенаведені обставини, встановлені судом першої інстанції, перевірені, знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді справи, і не є спірними.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З 01.01.2011 р. набрав чинності Податковий кодекс України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів. їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органам державної податкової служби надане право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом. Порядок проведення перевірок визначений статтями 75-86 Податкового кодексу України.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені розділом 5 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. цієї статті встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу положень підпунктів 198.3 та 198.6 статті 198 Податкового кодексу України випливає, що виникнення у платника ПДВ права на включення податку до податкового кредиту пов'язано із фактичним відбуттям господарської операції з постачання товарів (виконання робіт, надання послуг), визначеної в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі за текстом Закон №996-XIV). Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані із рухом активів, зміною зобов'язань та власного капіталу платника податків та відповідають змісту укладених договорів.

Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність вчинення господарської операції, відповідність вчиненої господарської операції господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування податкового кредиту.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Згідно з підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні» від 16 липня 1999 року N 996-XIV (надалі за текстом Закон № 996) метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 1 Закону № 996 документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинним документом.

Згідно частини 1 статті 9 Закону № 996 первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій є підставою для бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно матеріалів справи, а саме з акту Інспекції від 04.11.2014 № 5532/26-58-22-08-11/38716177 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між ТОВ "ФО Принт" та ТОВ «Голден Люкс».

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "ФО Принт" здійснює діяльність у сфері оптової торгівлі комп'ютерами, периферійними устаткуванням і програмним забезпеченням, оптової торгівлі іншими офісними машинами й устаткуванням, оптової торгівлі хімічними продуктами, неспеціалізованої оптової торгівлі, установлення та монтаж машин і устаткування, консультуванням з питань комерційної діяльності й керування.

Разом з тим, між ТОВ «ФО Принт», як покупцем, та ТОВ «Голден Люкс», як постачальником, укладено договір від 15.05.2014 року № 15/05-1, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар в асортименті, кількості та по цінам, викладеним в додатках до цього договору, які є невід'ємною частиною. В договорі зазначено, що під додатками до цього договору розуміються рахунки та видаткові накладні, що видаються постачальником, які крім беззаперечного одержання товару покупцем, мають силу специфікацій. Пунктом 1.4 договору зазначено, що поставка товару здійснюється окремими партіями, асортимент, кількість товару додатково погоджується сторонами через торговельного представника постачальника за допомогою письмового, факсимільного повідомлення, або за допомогою телефонного зв'язку в усній формі. (т.1 а.с. 59-63)

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано копії видаткових накладних № 554 від 2 червня 2014 року на загальну суму 163 868 грн.; № 555 від 2 червня 2014 року на загальну суму 257 295 грн.; № 694 від 10 червня 2014 року на загальну суму 75 676 грн.; № 695 від 10 червня 2014 року на загальну суму 346 584 грн; податкових накладних № 8 від 2 червня 2014 року на загальну суму 163 868 грн., в тому числі ПДВ - 27 311 грн.,№ 9 від 2 червня 2014 року на загальну суму 257 295 грн., в тому числі ПДВ - 42 882, 50 грн., № 53 від 10 червня 2014 року на загальну суму 75 676 грн., в тому числі ПДВ - 12 612, 67 грн., № 54 від 10 червня 2014 року на загальну суму 346584 грн., в тому числі ПДВ - 57 764 грн. (т.1 а.с. 64-81)

На підтвердження оплати товару ТОВ «ФО Принт» надано виписки по рахунку в ПАТ "Вернум банк". (т.1 а.с. 82-95)

Водночас, на підтвердження реальності господарських правовідносин ТОВ «ФО Принт» надано договір оренди нежитлового приміщення, в якому позивач - орендар (т.1 а.с. 107-111), договори поставки з ТОВ «Голден Люкс» поза перевіряемого періоду, договори та первинні документи реалізації товарів, придбаних у ТОВ «Голден Люкс».

Крім того, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ "Голден Люкс" був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Отже, колегія суддів згодна з висновком суду першої інстанції, що позивач на підтвердження реального характеру господарських операцій з контрагентом надав суду першої інстанції первинні документи бухгалтерського обліку та податкової звітності.

Тобто, надання податковому органу належним чином оформлених всіх первинних документів, передбачених законодавством, є підставою для формування валових витрат та податкового кредиту.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Не заслуговують також уваги посилання апелянта на акти інших перевірок, оскільки вірним є висновок суду першої інстанції, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання складається не за результатами проведення зустрічної звірки чи перевірки суб'єкта господарювання, а у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, з огляду на що, зазначений акт може бути лише носієм інформації щодо наявності фактів, які унеможливлюють проведення зустрічної звірки та не може містити інформацію щодо фінансово - господарських відносин суб'єктів господарювання.

Також не заслуговують і уваги доводи апелянта, що свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Голден люкс» від 26 лютого 2014 року № 200164559 анульовано 16 вересня 2014 року, у зв'язку зі станом « 37» - до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження, оскільки перевірку проведено у період з 1 червня 2014 року по 30 червня 2014 року, тобто на час існування господарських відносин між позивачем та ТОВ "Голден люкс" ТОВ «Голден люкс» було зареєстроване платником податку на додану вартість.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податковим органом протиправно збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 141 574 грн. 00 коп., з якої за основним платежем - 113 259 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 280315 грн.

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Отже, доводи апелянта не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

На підставі вищезазначеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування постанови.

Повний текст ухвали виготовлено 09.11.2015р.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 вересня 2015 р. - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 вересня 2015 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФО Принт" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Стягнути судові витрати з Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві у розмірі 5 359, 20 грн. (п'ять тисяч триста п'ятдесят дев`ять грн.) на розрахунковий рахунок - 31211206781007, код ЄДРПОУ - 38004897, МФО банку - 820019, отримувач - УДКСУ у Печерському районі, банк - ГУДКСУ у м. Києві, призначення платежу - судовий збір, Код 22030001.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі.

Колегія суддів: О.В. Карпушова

О.В. Епель

М.І. Кобаль

.

Головуючий суддя Карпушова О.В.

Судді: Епель О.В.

Кобаль М.І.