Ухвала

від 22.03.2012 по справі 12/28-270

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2012 р. Справа № 59309/09

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Гулида Р.М., Каралюса В.М.

при секретарі судового засідання: Курдоби Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Господарського суду Тернопільської області від 21 березня 2007 року за позовом Акціонерного комерційного банку «Мрія», в особі Тернопільської філії Акціонерного комерційного банку «Мрія» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення від 12.01.2007 року №0000022200/0/1368,-

В С Т А Н О В И Л А:

25.01.2007 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про скасування податкового повідомлення-рішення від 12.01.2007 року №0000022200/0/1368.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 27.12.2006 року відповідачем на підставі направлень від 17.11.2006 року №001603 та від 14.12.2006 року №001741 здійснювалася перевірка, на основі якої складено акт №20549/7/22-222/26310651. У вказаному акті зазначено, що всупереч вказаним нормам Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ним завищено амортизаційні відрахування за 2004 року в сумі 1516,00 грн., за 2005 рік в сумі 1227,00 грн., за 9 місяців 2006 року в сумі 757,00 грн. Вказує, що державний класифікатор України «Класифікація основних фондів» не передбачає, що пожежно-охоронна сигналізація відноситься до основних фондів груп 1,2,4, які вказані в п.8.2.2 п.8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Зазначає, що відображення пожежно-охоронної сигналізації є у групі 3 основних фондів і, відповідно до цього - нарахування амортизаційних відрахувань за ставками передбаченими вищевказаним законом - відповідає чинному законодавству.

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 21 березня 2007 року адміністративний позов АКБ «Мрія», в особі Тернопільської філії АКБ «Мрія» задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 12.01.2007 року №0000022200/0/1368.

Відповідач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі покликається на те, що ним при здійсненні перевірки позивача встановлено порушення п.п.8.2.2 п.8.2 ст.8, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме заниження об'єкту оподаткування податком на прибуток та завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за порушення яких правомірно прийняте податкове повідомлення-рішення.

У ході апеляційного розгляду представник апелянта ОСОБА_1 надав пояснення та просить задовольнити апеляційну скаргу.

Інші особи які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно з ч.4 ст. 196 КАС України.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що відображення позивачем пожежно-охоронної сигналізації у групі 3 основних фондів і відповідно до цього нарахування амортизаційних відрахувань за ставками передбаченими п.п.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» відповідає чинному законодавству.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що при перевірці відповідачем встановлено та зафіксовано в акті перевірки, що позивачем порушено п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме в І кварталі 2005 року завищено валові витрати на рахунок безпідставного включення до них плати за розміщення в друкованих засобах масової інформації статті, непов'язаної з підготовкою, веденням, продажем, банківських послуг, визначених дозволом на здійснення банківських операцій в сумі 153,33 грн. та порушено п.п.8.2.2 п.8.2, п.п.8.6.1 п.8.6 ст.8, вищевказаного Закону, а саме завищено амортизаційні відрахування за 2004 рік в сумі 1516,00 грн. за 2005 рік в сумі 1227,00 грн., за 9 місяців 2006 року в сумі 757,00 грн., що призвело до заниження податкового зобов'язання по податку на прибуток за 2004 рік в сумі 379,00 грн., за І квартал 2005 року в сумі 121,00 грн., за ІІ квартал 2005 року в сумі 79,00 грн., за ІІІ квартал 2005 року в сумі 75,00 грн., за ІV квартал 2005 року в сумі 70,00 грн. та завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування на прибуток за 9 місяців 2006 року в сумі 757,00 грн.

Відповідно до п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під терміном «амортизація» основних фондів і нематеріальні активи слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Згідно п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст.8 вищевказаного Закону України, слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Стаття 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме п.п. 8.2.2 п. 8.2 встановлює розподіл основних фондів за такими групами:

група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі:

група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі: побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них:

група 3 - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1. 2 і 4;

група 4 - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп'ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового періоду) в такому розмірі: група 1 1,25%, група 2-6.25 %, група 3-3,75 %. група 4-15% (п.п.8.6.1 п.8.6 ст8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно Державного класифікатора України - Класифікація основних фондів ДК 013-97. затвердженого Наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 19.08.1997р. №507 за кодом класифікації основних фондів 130000 визначено «пристрої передавальні».

Згідно п. 4 «Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів», які затверджені Наказом Міністерства Фінансів України від 30.09.2003р. №561 одиницею обліку основних засобів є окремий об'єкт.

Окремим об'єктом основних засобів є: закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдями до нього: конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки у складі комплексу, а не самостійно; незавершені капітальні інвестиції; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством.

Положеннями п.4 «Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів» встановлено, що якщо один об'єкт основних засобів складається з частини (компонентів), які мають різний строк корисного використання (експлуатацію), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку окремим об'єктом засобів.

Відповідно з «Інструкцією з обліку основних засобів та інших необоротних активів бюджетних установ», затвердженою Наказом Державного казначейства України №64 від 17.07.2000 року визначено, що внутрішня телефонна та комп'ютерні мережі, системи безпеки (відеоспостереження) та комплекс охоронно-пожежної сигналізації можуть обліковуватись як окремий інвентарний об'єкт основних засобів.

Як встановлено в Додатку №3 строк корисного використання основних засобів будинки, будівлі та споруди становить 30 років, а засоби сигналізації та охорони - охоронно- пожежна сигналізація - 8 років.

Крім того, позивачем долучені Акт №082 виконаних монтажних та пусконалагоджувальних робіт товариством «Охорона Плюс» Тернопільській філії АКБ «Мрія» і меморіальний ордер №136 від 28.10.2003р. про проведення оплати в сумі 16356,10 грн. за встановлення та введення в експлуатацію охоронно-пожежної сигналізації згідно Акту №082.

Згідно вказаного Акту №082 та договором оренди від 01.10.2003 року охоронно-пожежна сигналізація встановлювалась у орендному приміщенні.

Колегія суддів погоджується з тим фактом, що Державний класифікатор України-Класифікація основних фондів ДК 013-97, затверджений наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології і сертифікації від 19.08.1997 року №507 взагалі не передбачає, що пожежно-охоронна сигналізація відноситься до основних фондів груп 1 (будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої), а також до груп 2 і 4.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Як встановлено у акті перевірки, позивач в І кварталі 2005 року завищив валові витрати завдяки безпідставному включенню до них плати за розміщення в друкованих засобах масової інформації, статті, не пов'язаної із підготовкою, веденням, продажем банківських операцій.

Колегія суддів зазначає, що вказана інформація у газеті має характер надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських операцій, а саме обґрунтування щодо дострокового розірвання депозитних угод, що відповідає меті та завданням позивача, визначених в Положенні про Тернопільську філію АКБ «Мрія».

Згідно ст.24 Закону України «Про рекламу», реклама послуг (банківських, страхових, інвестиційних тощо), пов'язаних із залученням коштів населення, або осіб, які їх надають, дозволяється лише за наявності спеціального дозволу, ліцензії, що підтверджує право на здійснення такого виду діяльності. Така реклама повинна містити номер дозволу, ліцензії, дату їх видачі та найменування органу, який видав цей дозвіл, ліцензію.

Відповідно до ст.47 Закону України «Про банки та банківську діяльність», п.2.1 гл.2 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затверджених Постановою Правління Національного банку України від 17.02.2001 року №275 на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати такі банківські операції, зокрема, як приймати вклади (дипозити) від юридичних і фізичних осіб та надавати консультаційні та інформаційні послуги щодо банківських послуг.

Згідно дозволу №16 від 24.07.2003 року наданого Правлінням АКБ «Мрія» та погодженого з Тернопільським обласним управлінням НБУ, позивач мав право здійснювати певні види банківських операцій, в тому числі приймати вклади (дипозити) від юридичних і фізичних осіб та надавати консультаційні та інформаційні послуги щодо банківських послуг.

Колегія суддів, погоджується з думкою суду першої інстанції, що зі змісту статті розміщеної позивачем у газеті «Місто» від 08.12.2004 року випливає те, що по суті вона містить інформацію та роз'яснення Національного банку України з приводу ситуації, яка склалася в Україні після прийняття Постанови Правління Національного банку України від 30.11.2004 року №576 «Про тимчасові заходи діяльності банків» і не є рекламою в розумінні статті 24 Закону України «Про рекламу».

За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, оскільки пожежно-охоронна сигналізація може обліковуватись як окремий об'єкт, чим правомірно скористався позивача, а Положенням про Тернопільську філію АКБ «Мрія», затвердженого ОСОБА_2 АКБ «Мрія» 21.04.2003 року визначено, що філія здійснює на договірних умовах банківське обслуговування підприємств, установ, організацій і громадян шляхом виконання операцій і надання, зокрема консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських операцій.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не являються суттєвими і не складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Тернопільської області від 21 березня 2007 року у справі №12/28-270 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст ухвали виготовлено 27.03.2012 року.

Головуючий суддя А.М.Ліщинський

Судді Р.М.Гулид

ОСОБА_3