Постанова

від 21.03.2007 по справі 12/28-270

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/28-270

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" березня 2007 р.Справа № 12/28-270

 12 год. 40 хв.

 м. Тернопіль

Господарський суд Тернопільської області

у складі                

при секретарі судового засідання  

розглянув справу

за позовом: Акціонерного комерційного банку «Мрія», м. Київ, в особі Тернопільської філії АКБ «Мрія», м. Тернопіль

до відповідача: Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції, м. Тернопіль

про: скасування податкового повідомлення-рішення від 12.01.2007р. №0000022200/0/1368

За участю представників сторін:

позивача: Нужда О.М. –юрисконсульт, довіреність №64 від 01.02.2007р.

відповідача: Мулик П.М. –старший державний податковий інспектор, довіреність №41/7/10-015 від 04.01.2007р.

Суть справи:

Акціонерний комерційний банк "Мрія" в особі Тернопільської філії АКБ „Мрія”, м.Тернопіль, надалі позивач, звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовом до Тернопільської об`єднаної державної податкової інспекції, м. Тернопіль, надалі відповідач про скасування податкового повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ від 12 січня 2006р. № 0000022200/0.  

Позивач в обгрунтування своїх позовних вимог посилається на податкове повідомлення-рішення від 12 січня 2006р. № 0000022200/0, акт про результати виїзної планової перевірки Тернопільської філії АКБ „Мрія” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2004р. по 30.09.2006р. № 20549/7/22-222/26310651 від 27.12.2006р., Положення про Тернопільську філію АКБ „Мрія”, та інші матеріали.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримує.

У поданих запереченнях проти позову Тернопільська ОДПІ позовні вимоги не визнає, посилаючись на те, що працівниками податкового органу при здісненні перевірки Тернопільської філії АКБ «Мрія»встановлено порушення п.п. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме заниження об'єкту оподаткування податком на прибуток та завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток, за порушення яких правомірно прийняте податкове повідомлення-рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено.

27 грудня 2006 року працівниками Тернопільської ОДПІ на підставі направлень від 17.11.2006р. №001603 та від 14.12.2006р. №001741 здійснювалася перевірка позивача, за результатами якої складено Акт №20549/7/22-222/26310651 «Про результати виїзної планової перевірки Тернопільської філії АКБ «Мрія»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2004р. по 30.09.2006р.», надалі Акт перевірки.

Перевіряючими встановлено та зафіксовано в Акті перевірки, що Тернопільською філією АКБ «Мрія»порушено п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме в І кварталі 2005 року завищено валові витрати на рахунок безпідставного включення до них плати за розміщення в друкованих засобах масової інформації статті, непов'язаної з підготовкою, веденням, продажем банківських послуг, визначених дозволом на здійснення банківських операцій в сумі 153,33 грн. та порушено п.п. 8.2.2 п. 8.2, п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»- завищено амортизаційні відрахування за 2004 рік в сумі 1516 грн., за 2005 рік в сумі 1227 грн., за 9 місяців 2006 року в сумі 757 грн., що призвело до заниження податкового зобов'язання по податку на прибуток за 2004 рік в сумі 379 грн., за І квартал 2005 року в сумі 121 грн.., за ІІ квартал 2005 року в сумі 79 грн., за ІІІ квартал 2005 року в сумі 75 грн., за ІV квартал 2005 року в сумі 70 грн., та завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування на прибуток за 9 місяців 2006 року в сумі 757 грн.     

12 січня 2007 року Тернопільською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000022200/0/1368, яким згідно п.п.  «б»п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»на підставі Акту перевірки від 27.12.2006р. №20549/7/22-222/26310651 за порушення п.п. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»Тернопільській філії АКБ «Мрія»визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за платежем податок на прибуток банківських організацій в сумі 1086 грн., де 724 основний платіж, 362 грн. –штрафні санкції.

Згідно поданого податковим органом розрахунку штрафних санкцій сума податкового зобов'язання та розмір штрафних санкцій визначені за ІVквартал 2004 року та І-ІV квартали 2005 року.

Дане податкове повідомлення-рішення оскаржується позивачем в судовому порядку.

Оцінивши зібрані по справі докази та дослідивши норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити, а податкове повідомлення-рішення Тернопільської ОДПІ від 12.01.2007р. №0000022200/0/1368 слід скасувати, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»під терміном «амортизація»основних фондів і нематеріальні активи слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Згідно п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»під терміном «основні фонди»слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.  

Стаття 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме п.п. 8.2.2 п. 8.2 встановлює розподіл основних фондів за такими групами:

група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення  землі;

група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них;

група 3 - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4;

група 4 - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп'ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового періоду) в такому розмірі: група 1 1,25%, група 2-6,25 %, група 3-3,75 %, група 4-15% (п.п.8.6.1 п.8.6 ст8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно Державного класифікатора України –Класифікація основних фондів ДК 013-97, затвердженого Наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 19.08.1997р. №507 за кодом класифікації основних фондів 130000 визначено «пристрої  передавальні».

Згідно п. 4 «Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів», які затверджені Наказом Міністерства Фінансів України від 30.09.2003р. №561 одиницею обліку основних засобів є окремий об'єкт.

Окремим об'єктом основних засобів є: закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдями до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс –певну роботу тільки у складі комплексу, а не самостійно; незавершені капітальні інвестиції; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством.

Позивачем до матеріалів справи, в обгрунтування характеристики як окремого об'єкту основних засобів охоронно-пожежної сигналізації долучені Акт №082 виконаних монтажних та пусконалагоджувальних робіт товариством «Охорона Плюс»Тернопільській філії АКБ «Мрія»і меморіальний ордер №136 від 28.10.2003р. про проведення оплати в сумі 16356,10 грн. за встановлення та введення в експлуатацію охоронно-пожежної сигналізації згідно Акту №082. Зазначені докази підтверджують, охоронно-пожежна сигналізація здавалась в експлуатацію як окремий об'єкт.

Згідно з положеннями п.4 «Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів», якщо один об'єкт основних засобів складається з частини (компонентів), які мають різний строк корисного використання (експлуатацію), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку окремим об'єктом засобів.

Також, «Інструкцією з обліку основних засобів та інших необоротних активів бюджетних установ», затвердженою Наказом Державного казначейства України №64 від 17.07.2000р. визначено, що внутрішня телефонна та комп'ютерні мережі, системи безпеки (відеоспостереження) та комплекс охоронно-пожежної сигналізації можуть обліковуватись як окремий інвентарний об'єкт основних засобів.

Як встановлено в Додатку №3 строк корисного використання основних засобів –будинки, будівлі та споруди становить 30 років, а засоби сигналізації та охорони –охоронно-пожежна сигналізація –8 років.

Із приписів зазначених нормативних актів слідує, що пожежно-охоронна сигналізація може обліковуватись як окремий об'єкт, чим правомірно скористався позивач.

В запереченні на адміністративний позов, а також в обґрунтування правомірності прийнятті податкового повідомлення-рішення Тернопільська ОДПІ зазначає, що у разі, якщо платника податку придбаває об'єкт основних фондів групи 1, на якому вже встановлено пожежну сигналізацію, то вартість обладнання пожежної сигналізації, а також вартість робіт з її встановлення оплачується таким платником у складі загальної вартості цього об'єкта. Враховуючи вимоги «Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000р. №92 витрати, пов'язані з поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудування, дообладнання, реконструкція тощо), яке спричиняє збільшення майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єкта відносяться на первісну вартість основних засобів.

Однак, як підтверджується матеріалами справи, а саме договором оренди від 01 жовтня 2003р. та Актом №082 виконаних монтажних та пусконалагоджувальних робіт охоронно-пожежна сигналізація встановлювалась у орендованому приміщенні.

Державний класифікатор України –Класифікація основних фондів ДК 013-97, затверджений наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології і сертифікації від 19.08.1997р. №507 взагалі не передбачає, що пожежно-охоронна сигналізація відноситься до основних фондів груп 1 (будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої), а також до груп 2 і 4.

Зазначене не вбачається також із змісту п.п.8.2.2.п.8.2.ст.8 –Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», адже дана стаття прямо не  відносить до складу основних фондів групи 1 обладнання пожежної та охоронної сигналізації.  

Таким чином, слід вважати, що відображення позивачем пожежно-охоронної  сигналізації у групі 3 основних фондів (будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4) і відповідно до цього нарахування амортизаційних відрахувань за ставками, передбаченими п.п.8.6.1.п.8.6.ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»- відповідає чинному законодавству.  

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Як зафіксовано в акті перевірки,  позивач в І кварталі 2005 році завищив валові витрати завдяки безпідставному включенню до них плати за розміщення в друкованих засобах масової інформації статті, не пов'язаної із підготовкою, веденням, продажем банківських послуг, визначених дозволом на здійснення банківських операцій, а саме філією банку згідно меморіального ордера №678 від 28.02.2005р. на рахунок №7455 «витрати на рекламу»до валових витрат було віднесено витрати за розміщення реклами в газеті «Місто»від 08.12.2004р. №48 згідно акту приймання-здачі виконаних робіт від 10.12.2004р. в сумі 153,33 грн.

Так, згідно ст. 24 Закону України «Про рекламу»реклама послуг (банківських, страхових, інвестиційних тощо), пов'язаних із залученням коштів населення, або осіб, які їх надають, дозволяється лише за наявності спеціального дозволу, ліцензії, що підтверджує право на здійснення такого виду діяльності. Така реклама повинна містити номер дозволу, ліцензії, дату їх видачі та найменування органу, який видав цей дозвіл, ліцензію.

Відповідно до ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність», п. 2.1 гл. 2 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затверджених постановою Правління Національного банку України від 17.02.2001р. №275 на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати такі банківські операції, зокрема як приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб, надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських операцій.

Положенням про Тернопільську філію АКБ «Мрія», затвердженого Спостережною Радою АКБ «Мрія»21.04.2003р. визначено, що філія здійснює на договірних умовах банківське обслуговування підприємств, установ, організацій і громадян шляхом виконання операцій і надання, зокрема консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських операцій.

Згідно дозволу №16 від 24.07.2003р., наданого Правлінням АКБ «Мрія»та погодженого з Тернопільським обласним управлінням НБУ, який долучений до матеріалів справи, Тернопільська філія АКБ «Мрія»мала право здійснювати певні види банківських операцій, в тому числі приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб та надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських операцій.

Як вбачається з змісту статті, розміщеної Тернопільською філією АКБ «Мрія»у газеті «Місто»від 08.12.2004р. то по суті вона містить інформацію та роз'яснення Національного банку України з приводу ситуації, що склалася в Україні після прийняття Постанови Правління Національного банку України від 30 листопада 2004 року №576 «Про тимчасові заходи діяльності банків»і не є рекламою в розумінні ст. 24 Закону України «Про рекламу».

Дана інформація має характер надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських операцій, а саме обґрунтування щодо дострокового розірвання депозитних угод, що відповідає меті та завданням філії, визначених, зокрема в Положенні про Тернопільську філію АКБ «Мрія».

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України судове рішення, ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Стаття 258 КАС України передбачає, що за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, видається один виконавчий лист.

Разом з тим, судовий збір, сплачений у більшому розмірі, ніж встановлено законом, повертається ухвалою суду за клопотанням особи, яка його сплатила.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 69–71, 158, 161-163 КАС України, господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.          Адміністративний позов задовольнити.

2.          Скасувати податкове повідомлення рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції від 12.01.2007р. №0000022200/0/1368.

3.          Стягнути з Державного бюджету на користь Акціонерного комерційного банку «Мрія», вул. Гоголівська, 22-24, м. Київ, код ЄДРПОУ 14359319, - 3 грн. 40 коп. судового збору.

4.          Виконавчий лист видати за заявою АКБ «Мрія».  

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі „5” квітня 2007 року до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом двадцяти днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.      

                  Суддя