Ухвала

від 08.09.2015 по справі 813/5922/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2015 року Справа № 876/9885/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Попка Я.С.

суддів Сеника Р.П., Яворського І.О.

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства «Електропромсервіс» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 7 жовтня 2014 року у справі за позовом Приватного підприємства «Електропромсервіс» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2014 року позивач - Приватне підприємство «Електропромсервіс» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 11.08.2014 р.: № 0002182204, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 85 736,00 грн., з яких за основним платежем - 68 589,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 17 147,00 грн.; № б/н, яким визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1020,00 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 7 жовтня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що позивач та його контрагент - ТОВ «Семикс» провели документальне оформлення господарських операцій, які фактично не здійснювались та не мало реального товарного характеру. Позивачем не надано жодних платіжних документів на підтвердження проведення господарських операцій, не надано також жодних вантажно-супровідних документів, які б підтверджували переміщення товару. Позивачем не надано суду товарно-транспортних накладних чи інших документів, які б підтверджували поставку товару, що в сукупності з іншими доказами, суд першої інстанції оцінив як не підтвердження фактичного отримання товарів та свідчить про правильність висновків податкового органу.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, вважаючи її незаконною, прийнятою з неповним з'ясуванням обставин справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, Приватне підприємство «Електропромсервіс» оскаржило її, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 7 жовтня 2014 року та прийняти нову постанову, якою повністю задовольнити позовні вимоги.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт вказує на те, що ним надано документи по взаєморозрахунках ПП «Електропромсервіс» з ТзОВ «Семикс» (договір, податкові та видаткові накладні), які надають йому право формувати податковий кредит по правилу першої події (даті отримання товарів) та документи, що підвереджують оприбуткування придбаних товарів та їх використання в господарській діяльності у межах господарської діяльності платника податку шляхом продажу третім особам.

Апелянт стверджує, що відсутність ТТН не може свідчити про нездійснення господарської операції, за умови надання підприємством всіх інших належно оформлених підтверджуючих документів.

На адресу Львівського апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про закриття провадження в справі у зв'язку із досягненням податкового компромісу в частині скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 11.08.2014 р. № 0002182204. На підтвердження досягнення примирення між сторонами надано копію рішення податкового органу від 01.04.2015 року № 1289/8/22-00 про погодження застосування податкового компромісу.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило а тому, суд апеляційної інстанції, у відповідності до п.п. 1, 2, ч.1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково, а клопотання про закриття провадження в справі підлягає задоволенню з таких підстав.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що у період з 14.07.2014 року по 18.07.2014 року ДПІ у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, на підставі наказу №460 від 14.07.2014 року та направлення на перевірку №441від 14.07.2014 року, проведено позапланову виїзну документальну перевірку перевірку ПП «Електропромсервіс» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів до бюджету при здійсненні взаєморозрахунків з ТОВ «Семикс», ПП «Ворк Супорт», ТзОВ «Ерідл» за весь період взаєморозрахунків.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 25.07.2014 р. № 782/13-50-22-04/31074973, згідно висновків якого податковим органом встановлено порушення: п.85.2 ст.85 ПК України, а саме: платником податків не надано посадовими особами органів державної податкової служби документів, що належать або пов'язані з предметом перевірки; п.198.1, п.198.3 та ст.198.6 ст.198 ПК України, що прзвело до заниження податку наа додану вартість за січень 2014 року на загальну суму 68 589,00 грн., в тому числі за січень 2014 року, в результаті включення до податкового кредиту сум ПДВ в результаті проведених операцій з ТОВ «Семикс» по яких відсутній факт нереальності їх здійснення.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області винесено податкові повідомлення-рішення: від 11.08.2014 р.: № 0002182204, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 85 736,00 грн., з яких за основним платежем - 68 589,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 17 147,00 грн.; № б/н, яким визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1020,00 грн.

Як слідує з матеріалів справи, між ПП «Електропромсервіс» (Покупець) та його контрагентом - ТОВ «Семикс» (Продавець) укледено договір № 14 від 05.08.2104 року про поставку товару.

На підтвердження господарських операцій з ТОВ «Семикс» позивачем долучено до матеріалів справи документи:

- договір № 14 від 05.08.2104 року про поставку товару згідно накладних;

- видаткові накладні № 13510 від 28.01.2014 року, № 15018 від 31.01.2014 року, № 4511 від 10.01.2014 року, № 12 від 13.01.2014 року, № 13 від 13.01.2014 року, № 14 від 13.01.2014 року, № 15 від 13.01.2014 року, № 17 від 14.01.2014 року, № 16 від 14.01.2014 року, № 18 від 16.01.2014 року, № 19 від 16.01.2014 року, № 33 від 29.01.2014 року, № 29 від 28.01.2014 року, № 34 від 30.01.2014 року, № 31 від 28.01.2014 року, № 11 від 10.01.2014 року, № 48 від 28.02.2014 року;

- податкові накладні № 13510 від 28.01.2014 року, № 15018 від 31.01.2014 року, № 4511 від 10.01.2014 року, № 12 від 13.01.2014 року, № 13 від 13.01.2014 року, № 14 від 13.01.2014 року, № 15 від 13.01.2014 року, № 17 від 13.01.2014 року, № 18 від 14.01.2014 року, № 20 від 16.01.2014 року, № 21 від 16.01.2014 року, № 30 від 27.01.2014 року, № 29 від 24.01.2014 року, № 36 від 28.01.2014 року, № 11 від 06.01.2014 року, № 37 від 28.01.2014 року, № 14 від 12.02.2014 року;

- оборотно-сальдову відомість за січень 2014 року.

З 1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України (далі - ПК), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 ст.14 ПК України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно вимог п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України у цьому розділі об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності; в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У відповідності до п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 року з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Встановлено, що згідно акта перевірки від 25.07.2014 р. № 782/13-50-22-04/31074973 під час проведення перевірки та в подальшому під час судового розгляду справи не були надані первинні документи, які б підтверджували транспортування та отримання ПП «Електропромсервіс» від його контрагента ТОВ «Семикс», що свідчить про відсутність фактичного здійснення господарських операцій.

Крім того, з наявних в матеріалах справи актів приймання передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів ПП «Електропромсервіс» не вбачається за можливе ідентифікувати зазначені в актах товари та встановити взаємозв'язок з поставленими від зазначених вище контрагентів товарами.

Виходячи з вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем в повному обсязі не доведено реальність господарських операцій з ТОВ «Семикс».

При цьому, відсутність судових рішень про визнання вказаних договорів недійсними чи нікчемними сама по собі не свідчить про реальність вчинення господарських операціях за цими договорами.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зазначає, що за приписами ст.194 КАС України позивач може відмовитися від адміністративного позову, а сторони можуть примиритися у будь-який час до закінчення апеляційного розгляду. У разі відмови від адміністративного позову або примирення сторін суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу відповідно до вимог статей 112 і 113 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.113 КАС України сторони можуть повністю або частково врегулювати спір на основі взаємних поступок. Примирення сторін може стосуватися лише прав та обов'язків сторін і предмета адміністративного позову.

За приписами п.11-2 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» КАС України підставою для примирення сторін на будь-якій стадії процесу є досягнення податкового компромісу щодо сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств відповідно до підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 1 підрозділу 9-2 розділу - XX Перехідних положень Податкового кодексу України, податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу.

Згідно положень п.7 підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим.

Податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань згідно із цим підрозділом.

17 лютого 2015 року позивачем подано контролюючому органу заяву про намір досягнення податкового компромісу. 25 лютого 2015 року ТзОВ «Укрспецтехніка» сплачено визначену суму податкових зобов'язань (копія платіжного доручення додається - №41002935 від 25.02.2015 року, платник - ТзОВ «Укрспецтехніка»).

Відповідно п.5 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду, суд апеляційної інстанції має право, визнати постанову суду нечинною і закрити провадження у справі.

Згідно ст.203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Якщо судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення, а обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі, виникли після його ухвалення, суд апеляційної інстанції визнає таке рішення нечинним і закриває провадження у справі.

Пунктом 3 частини 1 ст.157 КАС України визначено, що суд закриває провадження у справі якщо сторони досягли примирення. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена. Повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається (ч.3 ст.157 КАС України).

Наслідки закриття провадження в справі сторонам розяснені та зрозумілі.

З огляду на вказане, суд апеляційної інстанції вважає за можливе задовольнити клопотання Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про закриття провадження в справі у зв'язку з досягненням податкового компромісу в частині оскарження податкового повідомлення-рішення відповідача від 11.08.2014 р. № 0002182204, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 7 жовтня 2014 року в цій частині визнати нечинною та закрити провадження в справі.

Керуючись ст. 194, п.п. 1, 2, ч.1 ст. 197, 198, 203, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Електропромсервіс» задовольнити частково.

Клопотання Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про закриття провадження в справі у зв'язку із досягненням податкового компромісу в частині скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 11.08.2014 р. № 0002182204 задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 7 жовтня 2014 року у справі №813/5922/14 за позовом Приватного підприємства «Електропромсервіс» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 11.08.2014 р. № 0002182204 визнати нечинною та в цій частині закрити провадження у справі в зв'язку з досягненням податкового компромісу.

В решті постанову залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Я.С. Попко

Судді Р.П. Сеник

І.О. Яворський