Рішення

від 04.09.2015 по справі 161/4103/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/4103/13-ц Провадження № 22-ц/773/6/15 Головуючий у 1 інстанції: Пахолюк А.М. Категорія: 19 Доповідач: Грушицький А. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2015 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Грушицького А.І.,

суддів: Свистун О.В., Федонюк С.Ю.,

при секретарі Лимарю Р.С.,

з участю прокурора Оліферчук Н.П.,

представника позивача Шестеріна В.В.,

представника відповідача ОСОБА_3,

експерта Харченко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Неофіт-Агро» до державного підприємства «Дослідне господарство «Рокині» Волинського інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за апеляційними скаргами позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Неофіт-Агро» та відповідача державного підприємства «Дослідне господарство «Рокині» Волинського інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 1 вересня 2014 року,

В С Т А Н О В И Л А:

7 березня 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Неофіт-Агро» (далі - ТзОВ «Неофіт-Агро») звернулося в суд з позовом до державного підприємства «Дослідне господарство «Рокині» Волинського інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук (далі - ДП «ДГ «Рокині») про стягнення заборгованості. Позовні вимоги позивач мотивував тим, що з вересня 2004 року по грудень 2010 року включно поставляв ДП «ДГ «Рокині» товарно-матеріальні цінності. В подальшому сторони врегулювали між собою відносини шляхом укладення 1 січня 2008 року договору поставки.

Відповідач ДП «ДГ «Рокині» свої зобов'язання по договору вчасно не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість.

В забезпечення виконання відповідачем ДП «ДГ «Рокині» зобов'язань, позивач уклав договір поруки з фізичною особою ОСОБА_5, відповідно до умов якого остання поручалася перед ТзОВ «Неофіт-Агро» солідарно в повному обсязі відповідати за своєчасне виконання ДП «ДГ «Рокині» усіх його зобов'язань за договором поставки.

У зв'язку з тим, що відповідач ДП «ДГ «Рокині» належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання, 25 грудня 2010 року позивач звернувся до нього із вимогою сплатити заборговану суму коштів протягом 10 днів з дня отримання вимоги. Однак зазначена вимога залишилась невиконаною.

З врахуванням поданої заяви про зменшення розміру позовних вимог (т. 4, а.с. 80) позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів в його користь суму боргу в розмірі 1152927,99 грн., три відсотки річних від простроченої суми боргу в розмірі 125558,60 грн., 201762,40 грн. інфляційних втрат.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 1 вересня 2014 року позов задоволено частково.

Постановлено стягнути солідарно з ДП «ДГ «Рокині», ОСОБА_5 в користь ТзОВ «Неофіт-Агро» суму основного боргу в розмірі 416132,15 грн., три відсотки річних в розмірі 45318,50 грн., індекс інфляції в розмірі 72823,13 грн., а всього на загальну суму 534273,78 грн.

Стягнути в рівних частинах з ДП «ДГ «Рокині», ОСОБА_5 в користь ТзОВ «Неофіт-Агро» понесені витрати пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 1241,98 грн., по 620,99 грн. з кожного.

В решті вимог відмовити.

В апеляційній скарзі позивач ТзОВ «Неофіт-Агро» зазначає, що при ухваленні рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог на суму 618654,21 грн. судом порушено норми матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови в позові та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.

Не погоджуючись з рішенням суду відповідач ДП «ДГ «Рокині» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначене рішення в частині стягнення з ДП «ДГ «Рокині» заборгованості в розмірі 534273,78 грн. та судового збору і ухвалити нове рішення, яким визнати, що борг ТзОВ «Неофіт-Агро» перед ДП «ДГ «Рокині» становить 409067,18 грн.

В судовому засіданні представник позивача Шестернін В.В. підтримав апеляційну скаргу позивача ТзОВ «Неофіт-Агро» з підстав в ній зазначених, апеляційну скаргу відповідача ДП «ДГ «Рокині» заперечив.

Представник відповідача ОСОБА_3 підтримав апеляційну скаргу відповідача ДП «ДГ «Рокині» з підстав в ній зазначених, апеляційну скаргу позивача ТзОВ «Неофіт-Агро» заперечив.

Прокурор Оліферчук Н.П. просила суд задовольнити апеляційну скаргу відповідача ДП «ДГ «Рокині», а апеляційну скаргу позивача ТзОВ «Неофіт-Агро» відхилити.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилася, хоча належним чином була повідомлена про дату, час та місце апеляційного розгляду даної справи.

Заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, роз'яснення експерта, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають до часткового задоволення з таких мотивів.

Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив з того, що представник ДП «ДГ «Рокині» визнав у судовому засіданні факт поставки позивачем товарно-матеріальних цінностей в період з 30 вересня 2004 року по 24 грудня 2010 року включно на загальну суму 408092,15 грн. Довіреністю серії НОМЕР_1 від 15 вересня 2004 року підтверджується також факт поставки товарно-матеріальних цінностей за накладною № 2 від 30 вересня 2004 року на суму 8040 грн., яка оспорюється відповідачем ДП «ДГ «Рокині». Таким чином суд першої інстанції зробив висновок про солідарне стягнення з відповідачів 416132,15 грн. (408092,15+8040) суми основного боргу, а також три відсотки річних в розмірі 45318,50 грн., індекс інфляції в розмірі 72823,13 грн.

Хоча судом першої інстанції правильно визначено характер спірних правовідносин між сторонами, проте допущено помилку у розрахунку сум грошових коштів, що підлягають до стягнення.

Судом встановлено, що з 30 вересня 2004 року між позивачем ТзОВ «Неофіт-Агро» та відповідачем ДП «ДГ «Рокині» виникли господарські зобов'язання з приводу поставки товарно-матеріальних цінностей та надання послуг, що оформлялися відповідними видатковими накладними та актами прийому-передачі виконаних робіт.

1 січня 2008 року між ТзОВ «Неофіт-Агро» та ДП «ДГ «Рокині» укладено договір, який 31 січня 2008 року згідно додаткової угоди був викладений в новій редакції (т. 1, а.с. 80-82; т. 2, а.с. 113-115).

Згідно п.п. 1.1 вказаного договору в редакції від 31 січня 2008 року ТзОВ «Неофіт-Агро» як постачальник зобов'язується систематично поставляти ДП «ДГ «Рокині» як покупцю (передавати у власність покупця) паливно-мастильні матеріали, запчастини, насіння, добрива та інші товарно-матеріальні цінності сільськогосподарського призначення (надалі - товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар.

Пунктами 3.1, 3.3, 3.4 договору в редакції від 31 січня 2008 року передбачено, що загальна вартість товару за даним договором становить суму всіх накладних (актів виконаних робіт) по вартості та підтверджується ними. Приймання товару за кількістю та якістю здійснюється сторонами в порядку, визначеному чинним законодавством України. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент передачі товару. Товар вважається поставленим покупцю (одержаним ним) з моменту підписання сторонами товаросупровідних документів (видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, транспортних декларацій тощо) або (та) інших документів, які підтверджують отримання покупцем товару.

Як вбачається з п. 9.1 договору в редакції від 31 січня 2008 року сторони домовилися про те, що умови цього договору застосовуються до правовідносин між ними, які виникли з 1 вересня 2004 року.

Згідно п. 9.2 договору в редакції від 31 січня 2008 року сторони домовилися про збільшення позовної давності для вимог, що грунтуються на цьому договорі чи пов'язані з ним. Загальний строк позовної давності становить 10 років.

23 січня 2012 року в забезпечення виконання ДП «ДГ «Рокині» зобов'язань, ТзОВ «Неофіт-Агро» уклало договір поруки з фізичною особою ОСОБА_5, відповідно до умов якого остання поручалася перед ТзОВ «Неофіт-Агро» солідарно в повному обсязі відповідати за своєчасне виконання ДП «ДГ «Рокині» усіх його зобов'язань за договором поставки (т. 1, а.с. 8). Цього ж дня ОСОБА_5 погодила викладення договору поставки в новій редакції шляхом укладення додаткової угоди до договору поруки (т. 2, а.с. 117).

За змістом ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу приписів ч. 6 ст. 265 ГК України, ч. 2 ст. 712 ЦК України до правовідносин постачання застосовуються норми ЦК України про купівлю-продаж.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 1 ст. 553, ч. 1 ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено поняття первинного документа - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Як передбачено ч. ч. 1, 2, 7 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

Відповідно до п. 8 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року № 99, яка була чинною з 1 жовтня 1996 року по 1 січня 2015 року, довіреність на отримання цінностей видається на строк не більше 10 днів і є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначений перелік та кількість цінностей.

Відсутність довіреності за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати таку господарську операцію.

Вказаний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 29 квітня 2015 року у справі № 3-77гс15, який згідно вимог ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для суду.

Отже, в цілому наявність лише довіреності серії НОМЕР_1 від 15 вересня 2004 року на отримання товарно-матеріальних цінностей за накладною № 2 від 30 вересня 2004 року на суму 8040 грн., не спростовує факт здійснення інших господарських операцій, але лише за умови наявності належним чином оформлених інших первинних документів.

На підтвердження здійснення господарських операцій позивач надав в суд оригінали накладних та актів здачі-прийомки виконаних робіт, копії яких долучені судом першої інстанції до матеріалів справи (т. 2, а.с. 126-230).

Як встановлено судом, жодна із накладних, в тому числі № 2 від 30 вересня 2004 року на суму 8040 грн. не містить такого обов'язкового реквізиту, передбаченого ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», як посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

Згідно висновку № 8107 судово-економічної експертизи від 21 липня 2015 року, проведеної експертом Волинського відділення Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз, який експерт повністю підтримала в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції, у зв'язку з розбіжністю показників бухгалтерського обліку ДП «ДГ «Рокині» та ТзОВ «Неофіт-Агро» щодо проведення господарських операцій між вказаними юридичними особами, а саме поставки товарно-матеріальних цінностей, підтвердити документально розмір заборгованості ДП «ДГ «Рокині» перед ТзОВ «Неофіт-Агро» в сумі 1152927,99 грн. згідно заяви ТзОВ «Неофіт-Агро» від 29 серпня 2014 року (т. 4, а.с. 80) по господарських операціях за період з 2004 по 2010 рік включно не надається можливим (т. 4, а.с. 290-313).

Разом з тим, в дослідницькій частині висновку експерт встановив, що документально відображено в бухгалтерському обліку ДП «ДГ «Рокині» наступні операції з ТзОВ «Неофіт-Агро» за період з вересня 2004 року по січень 2011 року:

-поставлено товарно-матеріальних цінностей для ТзОВ «Неофіт-Агро» на загальну суму 792161,30 грн. (по Дебету рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями»);

-перераховано грошових коштів на рахунок ТзОВ «Неофіт-Агро» на загальну суму 454530,52 грн. (Д-т 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» (Д-т 371 «Розрахунки за виданими авансами») К-т 311 «Поточні рахунки в національній валюті»);

-отримано товарно-матеріальних цінностей від ТзОВ «Неофіт-Агро» на загальну суму 808860,04 грн. (по Кредиту рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»).

Враховуючи, що позивач ТзОВ «Неофіт-Агро» не довів належно оформленими первинними документами розмір заборгованості у визначеному ним розмірі, а відповідач ДП «ДГ «Рокині» визнає сам факт отримання товарно-матеріальних цінностей, проте не погоджується із визначеною позивачем сумою, колегія суддів приходить до висновку, що до уваги можливо лише взяти ті первинні документи, поставки товарно-матеріальних цінностей за якими відображені у бухгалтерському обліку ДП «ДГ «Рокині».

За таких обставин, судом встановлено, що за період з вересня 2004 року по грудень 2010 року включно, ТзОВ «Неофіт-Агро» поставило ДП «ДГ «Рокині» товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 808860,04 грн.

Накладні та акти здачі-прийомки виконаних робіт на решту заявленої суми колегія суддів не бере до уваги, незважаючи на їх відображення у бухгалтерському та податковому обліку ТзОВ «Неофіт-Агро», у зв'язку з їх невідповідністю вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Суд першої інстанції правильно не взяв до уваги акт звірки взаємних розрахунків № 2/1 від 29 грудня 2010 року враховуючи, що цей акт не є первинним бухгалтерським документом і, крім того, підписаний бухгалтером ОСОБА_1 від імені ДП «ДГ «Рокині», яка в даному випадку являється «пов'язаною особою» у відповідності до вимог пп. 14.1.159 Податкового кодексу України, так як одночасно підписувала первинні бухгалтерські документи про відвантаження товару від імені ТзОВ «Неофіт-Агро». З цих же підстав апеляційний суд не бере до уваги відображення у бухгалтерському та податковому обліку ТзОВ «Неофіт-Агро» поставки товарно-матеріальних цінностей ДП «ДГ «Рокині» на суму 1607458,52 грн.

В дослідницькій частині висновку експерт встановив, що документально відображено в бухгалтерському обліку ТзОВ «Неофіт-Агро» за період з вересня 2004 року по січень 2011 року перерахування грошових коштів на рахунок ТзОВ «Неофіт-Агро» на загальну суму 454531,32 грн. (Д-т 31.1 «Поточні рахунки в національній валюті» К-т «Розрахунки з вітчизняними покупцями»).

Доводи представника відповідача ДП «ДГ «Рокині» про наявність зустрічної заборгованості ТзОВ «Неофіт-Агро» перед ДП «ДГ «Рокині» за поставлені товарно-матеріальні цінності не можуть розглядатися в межах даної цивільної справи, оскільки зустрічний позов про стягнення заборгованості судом першої інстанції не було прийнято до спільного розгляду із даним позовом, а до моменту постановлення судом першої інстанції рішення в даній справі ДП «ДГ «Рокині» не подавало ТзОВ «Неофіт-Агро» заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог, як того вимагає ч. 2 ст. 601 ЦК України.

Доводи представника позивача ТзОВ «Неофіт-Агро» про те, що грошові кошти на рахунки позивача надходили з інших підстав, а не за товарно-матеріальні цінності, які отримувало ДП «ДГ «Рокині» спростовуються платіжними дорученнями та виписками по рахунку, копії яких долучено до матеріалів справи (т. 4, а.с. 42, 46, 49, 51-53, 56, 58, 63, 67).

Отже, враховуючи, що ТзОВ «Неофіт-Агро» поставило товарно-матеріальних цінностей на суму 808860,04 грн., які ДП «ДГ «Рокині» оплатило частково на суму 454531,32 грн. сума основного боргу становить 354328,72 грн.

Період прострочення виконання основного зобов'язання тривав з 6 січня 2011 року по 22 серпня 2014 року (1325 днів). На підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України три проценти річних від простроченої суми становить (354328,72х3%/365х1325) 38587,85 грн., а сума інфляційних втрат - (354328,72х (117,5%-100%)) 62007,53 грн.

У зв'язку з неповним з'ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального права рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині визначення розміру заборгованості. На користь позивача із відповідачів слід стягнути солідарно 354328,72 грн. основного боргу, 38587,85 грн. 3 % річних, 62007,53 грн. інфляційних втрат, а всього 454924,10 грн.

Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Позивач поніс судові витрати в розмірі 10684,50 грн., зокрема за подачу позовної заяви 3441 грн., за подачу апеляційної скарги від 29 жовтня 2013 року 114,70 грн., за подачу апеляційної скарги від 16 травня 2014 року 121,80 грн., за подачу апеляційної скарги від 11 вересня 2014 року 1827 грн., за проведення судової експертизи 5180 грн.

Пропорційно до розміру задоволених позовних вимог з відповідачів слід стягнути 3312,20 грн. судових витрат, по 1656,10 грн. з кожного.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційні скарги позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Неофіт-Агро» та відповідача державного підприємства «Дослідне господарство «Рокині» Волинського інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук задовольнити частково.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 1 вересня 2014 року в даній справі змінити.

Стягнути солідарно з державного підприємства «Дослідне господарство «Рокині» Волинського інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук, ОСОБА_5 в користь товариства з обмеженою відповідальністю «Неофіт-Агро» 354328,72 грн. основного боргу, 38587,85 грн. 3 % річних, 62007,53 грн. інфляційних втрат, а всього 454924 (чотириста п'ятдесят чотири тисячі дев'ятсот двадцять чотири) грн. 10 коп.

Стягнути в рівних частинах з державного підприємства «Дослідне господарство «Рокині» Волинського інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук, ОСОБА_5 в користь товариства з обмеженою відповідальністю «Неофіт-Агро» 3312,20 грн. судових витрат, по 1656 (одній тисячі шістсот п'ятдесят шість) грн. 10 коп. з кожного.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді