Постанова

від 01.03.2007 по справі 49/243

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ 

СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ         

01 березня 2007 р.                                                                                  

№ 49/243 

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого судді:

Кочерової Н.О.,

суддів:

Рибака В.В., Черкащенка М.М.,

                                      за

участю представників сторін:

від позивача -

Ятлук О.М. дов. від 07.09.06р.

від відповідача -

СПД - фізична особа ОСОБА_1

розглянувши  матеріали касаційної  скарги 

 ВАТ "АП "Транспортник"

на  постанову

Київського апеляційного

господарського суду від 21.11.2006р.

у справі

№49/243

господарського суду м.Києва

за позовом

ВАТ "АП

"Транспортник"

до

СПД - фізичної особи ОСОБА_1

про

визнання недійсною угоди

При розгляді справи оголошувались

перерви з 08.02.2007р. на 22.02.2007р. та з 22.02.2007р.  на 

01.03.2007р.

ВСТАНОВИВ:

ВАТ “Автотранспортне підприємство

“Транспортник” звернулось до 

господарського суду м.Києва з позовом до Суб'єкта підприємницької

діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 про визнання недійсною угоди від

15.12.2004р. про внесення змін та доповнень до Договору оренди приміщень

НОМЕР_1.

Рішенням господарського суду м.

Києва від 18.09.2006 у справі                   № 49/243 позов задоволено з тих

підстав, що спірна додаткова угода нотаріально не посвідчена, не відповідає

вимогам закону, зокрема ст. 793 ЦК України.

Постановою Київського апеляційного

господарського суду від 21.11.2006 року апеляційну  скаргу СПД - фізичної особи ОСОБА_1

задоволено. Рішення господарського суду м. Києва від 18.09.2006 року у

справі  № 49/243 скасовано; прийнято нове

рішення, яким позивачу в позові 

відмовлено.

При новому розгляді справи та

оцінці наявних у справі доказів суд встановив, що при укладенні договору

сторони домовились з усіх його істотних умов та відбулось виконання сторонами

його умов; що позивач не проявив активної волі щодо нотаріального посвідчення

укладених з відповідачем угод через відсутність державної реєстрації нежитлових

приміщень, які були предметом оренди.

З урахуванням зазначеного та

керуючись ст. 220 ЦК України суд визнав спірну угоду такою, що відповідає

вимогам чинного законодавства.

У поданій касаційній скарзі ВАТ

“Автотранспортне підприємство “Транспортник” просить скасувати постанову

Київського апеляційного  господарського

суду від 21.11.2006р. як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального

права, зокрема ст. 220 ЦК України.

Скаржник заперечує висновок

апеляційної інстанції відносно того, що він ухилявся від нотаріального

посвідчення, укладеного сторонами договору оренди  нежитлових приміщень НОМЕР_1; стверджує,  що сторони при укладенні зазначеної угоди не

дійшли згоди по всіх істотних його умовах, і це є правовою підставою для

визнання його недійсним.

Судова колегія, розглянувши наявні

матеріали справи, вислухавши пояснення та заперечення представників сторін в

судовому засіданні, дослідивши юридичну оцінку судами обставин справи та

повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування ними норм

матеріального та процесуального права прийшла до висновку про відсутність

правових підстав для задоволення касаційної скарги.

Матеріалами справи підтверджується

наступне.

01.04.2003р. між ВАТ “АТ

“Транспортник” (орендодавець) та СПД - фізична особа ОСОБА_1 (орендар) був

укладений договір оренди нежитлових приміщень НОМЕР_1, що розташовані в

корпусах підприємства НОМЕР_2, НОМЕР_3  з

терміном  його дії -до 31.12.2006року.

Згідно з приписами ст.ст. 256, 257

ЦК УРСР (діючих на момент укладення договору) договір майнового найму на строк

більше одного року повинен укладатись у письмовій формі. На виконання

зазначених норм цивільного законодавства позивачем та відповідачем укладено

зазначений договір у простій письмовій формі.

На момент укладення цієї угоди

цивільне законодавства не передбачало обов'язку нотаріального посвідчення таких

договорів.

В подальшому, шляхом укладення

додаткових угод, сторони встановили договірну ціну на орендовані площі, реєстр

цих площ, а додатковою угодою від 01.10.2005 року. Згідно з якою  збільшили розмір орендної плати до 1560 грн.

щомісячно (а.с. 12-14).

Як встановлено апеляційним судом,

укладений сторонами договір оренди виконувався. Будь-які спори з цього приводу

відсутні.

Державна реєстрація ВАТ “АТ

“Транспортник”, як юридичної особи, відбулась 24.01.1997 року (а.с. 21) і, в

зв'язку з цим, це підприємство мало повноваження на укладання цивільно-правових

угод.

Відсутність державної реєстрації

речового права на передане в оренду майно (нежитлові приміщення) не

впливає  на правомірність вчинених                ВАТ “АТ “Транспортник” дій, так

як відповідно до п.5 ст. 3  Закону

України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”

від 01.07.2004р. № 1957-ІУ право власності та інші речові права на нерухоме

майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності

цим Законом, визначаються  державою.

Згідно з абзацом 2 п.4 Прикінцевих

та перехідних положень щодо цивільних відносин, які виникли до набрання

чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і

обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Спірна угода від 15.12.2004р. “Про

внесення змін та доповнень до Договору оренди приміщення від НОМЕР_1, яку

позивач просить визнати недійсною, укладена в період дії ЦК України від

16.01.2003р.

Внаслідок цього правила цього

кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів

окремих видів повинні застосовуватись до спірної угоди.

Відповідно до ст. 654 ЦК України зміна

або розірвання договору вчиняється  в

такій самій формі, що й договір, який змінюється або розривається, якщо інше не

встановлено договором або законом, чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Таким чином, укладення сторонами

спірної угоди не потребує нотаріального посвідчення та державної реєстрації.

Саме відсутністю такого

посвідчення  обгрунтовується позов щодо

визнання недійсною Угоди про внесення змін та доповнень до Договору оренди

приміщення НОМЕР_1, яка була підписана сторонами 15.12.2004р.

По своїй суті укладена сторонами

угода НОМЕР_1  є оспорюваною угодою. Така

угода може бути визнана судом недійсною в разі заявлення заінтересованою

стороною відповідного позову.

Але така вимога позивачем не

ставилась, тому всі твердження скаржника щодо непогодженості сторонами суттєвих

умов договору НОМЕР_1 від 01.04.2003року до уваги не повинні прийматись.

Скаржник помилково вважає цей

договір нікчемним внаслідок відсутності його нотаріального посвідчення з

урахуванням вищевикладеного

Зазначене свідчить про повноту

встановлення Київським апеляційним господарським судом обставин справи та вірне

застосування до них норм матеріального 

та процесуального права, спростовує доводи касаційної скарги.

Матеріали справи свідчать про те,

що апеляційний господарський суд в порядку ст. 43 Господарського процесуального

кодексу України всебічно, повно і об'єктивно дослідив всі обставини справи і

підставно застосував відповідні норми матеріального та процесуального права, що

спростовує доводи касаційної скарги.

За таких обставин та керуючись

ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111

Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

                                       ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу залишити без

задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від

21.11.2006 року у справі № 49/243 -без змін.

Головуючий, суддя                                                       

Н.Кочерова

Суддя                                                                               

В.Рибак

М.Черкащенко