Ухвала

від 08.09.2015 по справі 201/6411/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/8179/15 Справа № 201/6411/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Батманова В. В. Доповідач - Ткаченко І.Ю.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2015 року м. Дніпропетровськ

08 вересня 2015 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Рудь В.В., Повєткіна В.В.

при секретарі - Левцунову І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу

за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Приватного акціонерного товариства «ДЕЛОС» про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства «ДЕЛОС» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору поруки від 25 жовтня 2013 року недійсним

за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «ДЕЛОС»

на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 серпня 2015 року, -

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 серпня 2015 року було задоволено клопотання представника ОСОБА_2 та накладено арешт на належне ПАТ «ДЕЛОС» на праві власності нерухоме майно, яке розташовано за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 147-Т, приміщення 117,119,120 (а.с. 4-5).

З даною ухвалою не погодилося ПАТ «ДЕЛОС» та подало апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі, посилаючись на незаконність ухвали суду, порушення норм процесуального права, апелянт ставить питання про її скасування і постановлення нової ухвали, про відмову у задоволенні клопотання про забезпечення позову (а.с.7-13).

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, ухвалу скасувати та передати питання щодо розгляду заяви про забезпечення позову на новий розгляд до суду 1 інстанції.

Як вбачається із матеріалів справи, в провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Приватного акціонерного товариства «ДЕЛОС» про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства «ДЕЛОС» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання договору поруки від 25 жовтня 2013 року недійсним (а.с.1-2).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 серпня 2015 року було задоволено клопотання представника ОСОБА_2 та накладено арешт на належне ПАТ «ДЕЛОС» на праві власності нерухоме майно, яке розташовано за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 147-Т, приміщення 117,119,120 (а.с. 4-5).

Задовольняючи клопотання представника позивача про забезпечення позову, суд 1 інстанції керувався ст. ст. 151-152 ЦПК України та посилався на те, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Однак, із вказаними висновками погодитись неможливо.

Відповідно до ч. 3 ст. 151 ЦПК забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", згідно із п.1 ч.1 ст. 152 ЦПК України позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або інших осіб. Згідно із п.4 цієї ж Постанови розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Згідно із абзацом 3 п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", ухвала про забезпечення позову постановляється відповідно до ст.. 209 ЦПК України, і повинна включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суд (суддя) дійшов до висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, наводиться посилання на закон, яким суд керувався при постановленні ухвали.

Із ухвали суду вбачається, що вона фактично не має обґрунтування як у необхідності застосування заходів забезпечення позову, так і необхідності застосування саме такого виду забезпечення позову як накладення арешту, а має лише посилання щодо існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Крім того, судом не враховано, що відповідно до п.5.6.1Інструкції про проведення виконавчих дій арешт майна полягає у проведенні його опису, оголошенні заборони розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмеженні права користування майном або його вилученні в боржника та передачі на зберігання іншим особам, і що застосування саме такого засобу забезпечення позову як арешт - позивачем належним чином не вмотивовано, і може призвести до безпідставної заборони користуватись майном та передачу його іншим особам, що може перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або зробити її неможливою.

За таких обставин та із урахуванням того, що судом 1 інстанції вирішено питання забезпечення позову з порушенням норм процесуального права, ухвала суду підлягає скасуванню згідно із п.3 ч.1 ст. 312 ЦПК України, з передачею питання щодо розгляду заяви про забезпечення позову на новий розгляд до суду 1 інстанції, відповідно до вимог Цивільного процесуального кодексу України.

Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 06 серпня 2015 року - скасувати та передати питання щодо розгляду заяви про забезпечення позову на новий розгляд до суду 1 інстанції ..

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді: