Рішення

від 08.09.2015 по справі 668/4721/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер справи: 668/4721/15-ц

Номер провадження №22-ц/791/2149/2015 Головуючий в І інстанції: Гаврилов Д.В.

Категорія: 51 Доповідач: Майданік В.В.

Р І ШЕ Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2015 року вересня місяця 08 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючого: Майданіка В.В.

суддів: Орловської Н.В.,

Кутурланової О.В.

при секретарі: Павловській Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Херсоні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2, а також ОСОБА_3, діючого в інтересах Комплексної дитячо-юнацької спортивної школи Херсонської обласної організації фізкультурно-спортивного товариства "Україна", на рішення Суворовського районного суду м.Херсона від 22 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Комплексної дитячо-юнацької спортивної школи Херсонської обласної організації фізкультурно-спортивного товариства "Україна" (треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору - Херсонська обласна рада та Херсонська обласна державна адміністрація) про визнання формулювання причин звільнення незаконним, стягнення компенсації, середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

10 квітня 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Комплексної дитячо-юнацької спортивної школи Херсонської обласної організації фізкультурно-спортивного товариства "Україна" (далі - відповідач, школа), в якому, з урахуванням доповнень, просила:

--- визнати розірвання трудового договору таким, що відбулося внаслідок невиконання відповідачем законодавства про працю;

--- визнати незаконним звільнення наказом від 07.04.2015 року №8-К за ст.38 КЗпП України без застосування частини третьої цієї статті;

--- визнати недійсним внесений відповідачем запис до трудової книжки про звільнення за власним бажанням на підставі ст.38КЗпП України;

--- зобов'язати відповідача змінити формулювання причин звільнення, вказавши причину звільнення, а саме на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України внаслідок невиконання власником або уповноваженим ним органом вимог законодавства про працю, дата звільнення 07.04.2015 року;

--- стягнути з відповідача на її користь вихідну допомогу в розмірі 4431,6 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у відповідному розмірі по день фактичного розрахунку, компенсацію за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати в розмірі 377,49 грн. та 20000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Свої позовні вимоги позивачка обґрунтувала тим, що з 1996 року вона працювала на посаді бухгалтера в Комплексної дитячо-юнацької спортивної школи Херсонської обласної організації фізкультурно-спортивного товариства ?Україна?. В січні, лютому та березні 2015 року їй не платили заробітну плату, у зв'язку з чим вона подала заяву про звільнення на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України за власним бажанням внаслідок невиконання відповідачем вимог законодавства про працю. Однак, в квітні 2015 року її неправомірно звільнили на підставі ч.1 ст.38 КЗпП України за власним бажанням, в результаті чого вона втратила право на вихідну допомогу відповідно до ст.44 КЗпП України, а тому з нею не проведено повного розрахунку і вона має право на стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку. Крім того, на думку позивачки, через неправомірні дії відповідача у неї виникло право вимоги щодо компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати в розмірі 377,49 грн. та щодо відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Суворовського районного суду м.Херсона від 22 червня 2015 рокупозов задоволено частково. Суд визнав незаконним наказ Комплексної дитячо-юнацької спортивної школи Херсонської обласної організації фізкультурно-спортивного товариства ?Україна? від 07.04.2015 року № 8-к в частині звільнення позивачки за ст.38 КЗпП України за власним бажанням. Суд вирішив вважати, що ОСОБА_2 звільнена 07.04.2015 року з посади бухгалтера на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України за власним бажанням внаслідок не виконання відповідачем вимог законодавства про працю. Визнано недійним внесений запис до трудової книжки ОСОБА_2 про її звільнення за ст.38 КЗпП України за власним бажанням. Зобов'язано школу змінити формулювання причин звільнення позивача, вказавши причину звільнення: ?звільнено з роботи за власним бажанням на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України внаслідок не виконання власником або уповноваженим ним органом вимог законодавства про працю, дата звільнення 07.04.2015 року?. Стягнуто з школи на користь ОСОБА_2 вихідну допомогу в розмірі 4431,6грн., компенсацію за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати в розмірі 377,49грн. та 1000грн. на відшкодування моральної шкоди, а всього 5809,09 грн. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду частково скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права. Зокрема, зазначила, що суд помилково не застосував норми ст.117 КЗпП України щодо виплати їй середнього заробітку за час затримки розрахунку, зокрема, через невиплату вихідної допомоги у відповідності до ст.44 КЗпП України. Надала свій розрахунок, який за станом на 30.06.2015 року складає 3988,44грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, діючий в інтересах школи, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволені позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права. Зокрема, зазначив , що суд не звернув уваги на те, що затримка заробітної плати працівникам школи виникла у зв'язку зі змінами в законодавстві на загальнодержавному рівні, невизначеність відносин між органами влади щодо фінансування спортивних шкіл. Вказав , що працівники шкіл по всій Україні, що фінансувались з фонду страхування з тимчасової втрати працездатності, стали заручниками реформ, що проводяться в Україні. Вважає, що школа в даних правовідносинах не є власником або уповноваженим органом, що не виконує законодавства про працю в розумінні ч.3 ст.38 КЗпП України. Керівництвом школи та засновником вживались заходи щодо вирішення питання фінансування школи у перехідний період, надсилались листи на ім'я Прем'єр-міністра України, Міністра молоді та спорту України, голові Херсонської ОДА. Вважає, що при розгляді справи суд обмежився формальним цитуванням позовної заяви, не надав належної оцінки доказам, що буди надані відповідачем, мав право відступити від правової позиції ВСУ з тих мотивів, що невиплата заробітної плати буза зумовлена змінами в законодавстві, а отже школа не є роботодавцем, який порушив законодавство про працю. Також вказав , що суд не врахував, що позивачка не ставить питання про поновлення її на роботі, тому позовна вимога про визнання наказу про звільнення незаконним автоматично поновлює її на роботі, чого вона не бажає, тому вказаний спосіб захисту не є належним, а суд вийшов за межі позовних вимог, визнавши наказ про звільнення незаконним, про що позивачка не просила. Також вважає , що не може бути належним способом захисту вимога про визнання недійсним запису в трудовій книжці, оскільки це не є правочином, який можна визнати недійсним з підстав, передбачених КЗпП України чи ЦК України. Крім того, вважає , що в силу ч.2 ст.235 КЗпП України, зокрема, у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і в казати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства. Дана норма закону не передбачає визнання наказу про звільнення незаконним при зміні формулювання причин звільнення.

У своєму запереченні ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу представника відповідача відхилити.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню, а скарга ОСОБА_3, діючого в інтересах школи, підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається наступне.

Згідно з розпорядженням голови облради СО профспілок ?України? від 02.09.1996 року №85-к ОСОБА_2 була прийнята на роботу до Комплексної дитячо-юнацької спортивної школи Херсонської обласної організації фізкультурно-спортивного товариства "Україна" на посаду головного бухгалтера (а.с.5).

Відповідно до копії трудової книжки наказом від 26.09.2013 року була переведена на посаду бухгалтера школи (а.с.9).

06.04.2015 року ОСОБА_2 власноруч написала заяву на ім'я директора школи про звільнення з займаної посади з 07.04.2015 року згідно ст.38 п.3 КЗпП України за власним бажанням у зв'язку з порушенням законодавства про працю, умов колективного договору, а саме: невиплата заробітної плати, порушення строків її виплати (а.с.6).

Відповідно до наказу директора школи від 07.04.2015 року №8-к про звільнення з роботи працівника ОСОБА_2, бухгалтера Комплексної ДЮСШ, звільнено 07.04.2015 року за ст.38 КЗпП України (за власним бажанням). При цьому в наказі зазначено, що планову відпустку вона не використала. Компенсація за 14 днів невикористаної відпустки (а.с.7).

Відповідно до листа заступника директора школи від 24.03.2015 року №15, направленого ДПІ в м.Херсоні та Пенсійному фонду України в м.Херсоні, школа повідомила, що з січня 2015 року та по теперішній час не визначено джерело і обсяги фінансування за рахунок коштів ФСС з ТВП, тому нарахування заробітної плати неможливе (а.с.51).

Відповідно до ч.1 ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

В силу ч.3 ст.38 КЗпП України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 22.05.2013 року у справі № 6-34цс13, для визначення правової підстави розірвання трудового договору за ч.3 ст.38 КЗпП України значення має сам лише факт порушення роботодавцем законодавства про працю, що спонукало працівника до розірвання трудового договору з власної ініціативи, а не поважність чи неповажність причини такого порушення та його істотність.

Таким чином, факт невиплати заробітної плати як порушення законодавства про працю, зокрема ч.1 ст.115 КЗпП України, мав місце, а тому формулювання причини звільнення позивачки в наказі про звільнення від 07.04.2015 року за ч.1 ст.38 КЗпП України є неправильним.

Задовольняючи позов частково, суд дійшов до правильного висновку, що несплата заробітної плати протягом трьох місяців є істотним порушенням законодавства про працю, тому у позивача виникло право на звільнення на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України і право на отримання вихідної допомоги у розмірі не менше тримісячного середнього заробітку, що за розрахунками позивача, які суд обґрунтовано вважав вірними, складає 4431,6 грн.

При цьому суд правильно вирішив вважати, що ОСОБА_2 звільнено з 07.04.2015 року з посади бухгалтера на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України за власним бажанням внаслідок невиконання школою вимог законодавства про працю.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду про стягнення з відповідача компенсації за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати в розмірі 377,49грн. та 1000грн. моральної шкоди, оскільки відповідно вказана компенсація передбачена Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", а щодо моральної шкоди, то матеріали справи свідчать про наявність підстав для її відшкодування, при цьому її розмір визначений судом з урахуванням обставин спричинення майнової шкоди, характеру немайнових затрат, з якими позивач пов'язує факт заподіяння шкоди, ступеня вини заподіювача.

Разом з тим, частково задовольнивши позовні вимоги, суд не звернув увагу на положення ч.3 ст.235 КЗпП України, за якими у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.

Тобто, у спірних правовідносинах законом чітко встановлений спосіб захисту прав, а саме визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, а також зміна формулювання причини звільнення. І судом першої інстанції змінено формулювання причини звільнення позивачки.

Зазначена норма закону не містить положень, за якими у спірних правовідносинах способом захисту прав є: визнання розірвання трудового договору таким, що відбулось внаслідок невиконання вимог трудового законодавства, визнання наказу про звільнення з неправильним формулюванням незаконним, визнання недійсним неправильно внесеного запису до трудової книжки та зобов'язання роботодавця змінити причини звільнення працівника.

Зазначені вимоги, викладені позивачем в резолютивній частині позовної заяви, самі по собі є такими, якими вона обґрунтовує свій позов, і ці обґрунтування є правильними, а тому з урахуванням ч.3 ст.235 КЗпП України для захисту прав позивача передбачені конкретні способи захисту його прав.

А тому згідно з п.п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України апеляційну скаргу школи слід частково задовольнити і відповідно рішення суду в цій частині слід змінити, зазначивши про визнання формулювання причини звільнення позивачки неправильним і таким, що не відповідає чинному законодавству.

Крім того, колегія суддів також не погоджується з висновком суду щодо відмови у стягненні середнього заробітку за час затримки розрахунку, зокрема вихідної допомоги, на підставі ст.117 КЗпП України з наступних підстав.

Так, ст.44 КЗпП України передбачено, зокрема, що при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

Змінюючи формулювання причини звільнення позивача з ч.1 ст.38 на ч.3 ст.38 КЗпП України, суд не звернув уваги на те, що звільнення за ч.3 ст.38 КЗпП України є підставою для виплати вихідної допомоги, передбаченої ст.44 КЗпП України, а виплата цієї допомоги має бути виплачена у строки, передбачені ст.116 КЗпП України.

Згідно вимог ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Положеннями ч.1 ст.117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Оскільки відповідач не здійснив виплату вихідної допомоги у строк, передбачений ст.116 КЗпП через неправильне зазначення директором школи причини звільнення позивачки у своєму наказі від 07.04.2015 року, то вина за невиплату вказаної вище вихідної допомоги лежить повністю на відповідачеві як на власнику або уповноваженого ним органу.

Суд же на вказане уваги не звернув, помилково вважав, що з позивачем проведено повний розрахунок відповідно до підстави звільнення зазначеної у трудовій книжці.

До такого висновку суд дійшов при порушенні норм матеріального і процесуального права, що згідно з п.п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції в цій частині і ухвалення нового рішення про задоволення зазначеної позовної вимоги.

При визначенні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку колегія суддів бере в основу розрахунки, надані позивачкою, у тому числі і при апеляційному розгляді справи, та не спростовані відповідачем, за яким середньоденна заробітна плата складає 73,86грн. Враховуючи межі розгляду справи апеляційним судом, колегія суддів рахує період затримки з 08.04.2015 року по день ухвалення рішення суду - 08.09.2015 року включно, що складає 102 робочих дні. При цьому враховується, що розгляд справи апеляційним судом 11 серпня 2015 року було відкладено через задоволення заяви представників відповідача про перенесення судового засідання на іншу дату (у зв'язку з їх участю в інших судових засіданнях, що були призначені раніше, ніж засідання в апеляційному суді). Отже середній заробіток за весь час затримки розрахунку складатиме 7533,72грн. (73,86грн. х 102).

Згідно роз'яснень п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 грудня 1999 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести у рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині.

Сплата податків та обов'язкових платежів регулюються Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464 від 08 липня 2010 року та Законом України №889 від 22 травня 2003 року "Про податок з доходів фізичних осіб" з відповідними змінами та доповненнями.

При розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні необхідно враховувати довідку відповідача від 06.04.2015 року №23 (а.с.44), за якою в лютому 2015 року нараховано 1692,25грн., а в березні 2015 року - 1617,00грн.

Відтак, середній заробіток за весь час затримки розрахунку складає 7533,72грн. без утримання податку з доходів фізичних осіб й інших обов'язкових платежів. Також слід зобов'язати відповідача із вказаної суми утримати податок й інші обов'язкові платежі.

Отже, в частині відмови в задоволенні позову про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку рішення суду слід скасувати, ухваливши нове рішення в цій частині про стягнення з школи на користь позивача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку в розмірі 7533,72грн. без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, зобов'язавши відповідача із вказаної суми утримати податок й інші обов'язкові платежі.

Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_3, діючого в інтересах школи, до уваги не приймаються, як такі, що не обґрунтовані вимогами закону, належними доказами і такі, що висновки суду не спростовують. Зокрема, посилання заявника на те, що працівники шкіл по всій Україні стали заручниками реформ, що проводяться в Україні, і на те, що школа в даних правовідносинах не є власником або уповноваженим органом, який не виконує законодавства про працю в розумінні ч.3 ст.38 КЗпП України, а також на необхідність відступити від правової позиції ВСУ, не заслуговують на увагу, оскільки проведення реформ не може бути перешкодою для виплати заробітної плати або дотримання трудового законодавства, а працівник за будь-яких обставин, що зумовили власника або уповноваженого ним органу до порушення законодавства про працю, має право на звільнення на підставі ч.3 ст.38 КЗпП України з відповідними правовими наслідками.

Оскільки позивачка при поданні апеляційної скарги була звільнена від сплати судового збору, відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір в сумі 121,80грн.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 309 ЦПК України, на підставі ст.ст.38ч.3, 44, 116, 117, 235 ч.3 КЗпП України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, діючого в інтересах Комплексної дитячо-юнацької спортивної школи Херсонської обласної організації фізкультурно-спортивного товариства "Україна", задовольнити частково.

Рішення Суворовського районного суду м.Херсона від 22 червня 2015 року в частині : визнання незаконним наказу Комплексної дитячо-юнацької спортивної школи Херсонської обласної організації фізкультурно-спортивного товариства ?Україна? від 07.04.2015 року № 8-к в частині звільнення позивачки за ст.38 КЗпП України за власним бажанням; визнання недійним внесеного запису до трудової книжки ОСОБА_2 про її звільнення за ст.38 КЗпП України за власним бажанням; зобов'язання Комплексної дитячо-юнацької спортивної школи Херсонської обласної організації фізкультурно-спортивного товариства ?Україна? змінити формулювання причин звільнення ОСОБА_2 - змінити , визнавши формулювання причини звільнення ОСОБА_2 неправильним та таким, що не відповідає чинному законодавству.

Це ж рішення в частині відмови в задоволенні позову про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в цій частині.

Стягнути з Комплексної дитячо-юнацької спортивної школи Херсонської обласної організації фізкультурно-спортивного товариства ?Україна? на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 7533,72грн. без утримання податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зобов'язавши Комплексну дитячо-юнацьку спортивну школу Херсонської обласної організації фізкультурно-спортивного товариства ?Україна? із вказаної суми утримати зазначені податок й інші обов'язкові платежі.

В решті це ж рішення залишити без змін.

Стягнути з Комплексної дитячо-юнацької спортивної школи Херсонської обласної організації фізкультурно-спортивного товариства ?Україна? на користь держави судовий збір в сумі 121,80грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і на нього може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з моменту його проголошення.

Головуючий:

Судді: