Рішення

від 01.09.2015 по справі 916/2614/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

             ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

---

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ "01" вересня 2015 р.Справа  № 916/2614/15 Господарський суд Одеської області у складі: судді Волкова Р.В. при секретарі судового засідання Кришталь Д.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом: підрозділу охорони "Дельта" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (м.Одеса) до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю агропромисловий дім "СГ" (м.Одеса) про стягнення 1218970,60грн. за участю: представника позивача: Олійник В.В. (за довіреністю), Васильєв Ю.Ю. (за довіреністю). представника відповідача Розенбойм Ю.О. (за довіреністю). ВСТАНОВИВ: Позивач, підрозділ охорони "Дельта" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (м.Одеса), звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю агропромисловий дім "СГ" (м.Одеса) про стягнення 1218970,60грн., з яких 835744,29грн. заборгованості за договором, 367740,03грн. індексації заборгованості, 15486,28грн. 3% річних. В обгрунтування своїх вимог посилається на невиконання відповідачем умов договору про надання охоронних послуг № 31 від 16.09.2013 з додатковими угодами в частині оплати, здійснення оплати частково, акти виконаних робіт, нарахування інфляційних та 3% річних на суму боргу. Позивач звернувся з заявою про вжиття заходів забезпечення позову та просив накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно відповідача в межах заявленої до стягнення суми. Розглянувши вказану заяву, суд вважає її необґрунтованою та відхиляє. Відповідач вимоги позивача не визнав, посилаючись на наявність факсимільного зображення підпису керівника відповідача на актах за червень, липень, листопад 2014 року та лютий, березень, квітень, травень 2015 року. Вважає, що за вказаних обставин відповідачем не доведено факту надання послуг в ці місяці. Також посилається на помилки у розрахунки інфляційних та 3 % річних та інші обставини, зазначені у відзиві та письмових поясненнях по справі. Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне. Між сторонами був підписаний договір № 31 надання охоронних послуг від 16.09.2013, відповідно до якого відповідач доручає, а позивач забезпечує охорону товарно-матеріальних цінностей, офісних, складських, службових приміщень, розташованих за адресою Одеська область, Великомихайлівський р-н, с.Новоборисівка, вул.Леніна, 2 (п.1.1 договору). Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань відповідно до  ст.175 Господарського Кодексу України. Згідно зі ст. 629 ЦК України  договір є обов'язковим для виконання сторонами. Сторони приступили до виконання вказаного договору, про що свідчать пояснення сторін та їх фактичні дії з надання послуг та здійснення їх оплати. Строк дії договору встановлений з 16.09.2013 по 16.09.2014 (п. 8.1 договору). При цьому в п.8.4 договору сторони домовились, що при відсутності письмового повідомлення однієї із сторін про розірвання договору, останній автоматично пролонгується на такий самий строк без обмеження кількості пролонгацій. Доказів письмового повідомлення однієї із сторін про розірвання договору в зв‘язку з закінченням строку його дії суду не представлено. В зв‘язку з цим, суд вважає, що дія договору не припинилась 16.09.2014, а договір був пролонгованим на умовах пункту 8.4. Відповідно до п.8.2 договору, у випадку невиконання відповідачем зобов‘язань по оплаті наданих послуг понад 20 днів, позивач має право призупинити виконання договору або розірвати договір в односторонньому порядку, попередивши про це відповідача за 5 днів. Позивач вказує на те, що скористався наданим ст.8.2 договору правом та в одноособовому порядку розірвав договір з 20 травня 2015 року через несплату з боку відповідача. Позивачем заявлена до стягнення заборгованість за період починаючи з травня 2014 року по 20 травня 2015 року. Порядок та розмір оплати визначений сторонами у розділі 7 договору.    Так, пунктом 7.1 договору сторони встановили обов‘язок відповідача здійснювати оплату за надані охоронні послуги щомісячно в розмірі 40000грн. без ПДВ. Додатковими угодами № 1 від 03.10.2013, № 2 від 01.03.2014, № 3 від 01.11.2014 сторони змінювали розмір щомісячної плати на 60000грн., 70000грн. та 60000грн. відповідно. Пунктом 7.2 договору встановлений обов‘язок відповідача здійснювати таку оплату щомісячно, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за звітним. Відповідно до п.7.3 договору, надані належним чином охоронні послуги у звітному місяці оформлюються Актом виконаних робіт, який складається у двох екземплярах та підписується обома сторонами.   Позивач просить стягнути заборгованість, яка виникла внаслідок неоплати за період з травня 2014 по 20 травня 2015 року. Посилається на договір, фактичне надання послуг, направлення відповідачу відповідних актів здачі-приймання робіт (надання послуг), повернення йому актів з печаткою відповідача та підписом керівника або факсимільним підписом, відсутність зауважень щодо надання послуг, відсутність повідомлень про припинення договору та таке інше. Відповідач в основу своїх доводів покладає тезу про неналежне оформлення частини актів внаслідок наявності факсимільного підпису керівника відповідача, відсутність внаслідок цього підстав для їх оплати, пояснення бухгалтера про здійснення нею дій щодо скріплення печаткою та застосування факсимільного підпису без належних на те повноважень. Доводи відповідача щодо відсутності підстав для стягнення заборгованості за договором суд сприймає критично виходячи з наступного. Передбачене п.7.3 договору оформлення послуг Актом виконаних робіт не є тотожнім факту надання такої послуги. За таких обставин, сам по собі Акт є лише одним з доказів, за сукупності яких суд встановлює певні обставини по справі. Крім того, входячи з аналізу змісту договору, насамперед розділу 7, суд дійшов до висновку, що здійснення оплати не поставлено сторонами в залежність від складання, або не складання відповідного Акту.  Пункти 7.1 та 7.1 чітко визначають обов'язок відповідача здійснювати щомісячну оплату, визначають строк та розмір такої оплати. Ухилення від такої оплати з боку відповідача є порушенням договірних зобов'язань. Як на підставу для відмови у позові відповідач посилається на наявність факсимільного зображення підпису керівника відповідача на актах за червень, липень, листопад 2014 року та лютий, березень, квітень, травень 2015 року. Позивач проти наявності саме факсимільного зображення на вказаних актах не заперечую, разом з тим, вказує на сталу практику у взаємовідносинах з відповідачем, коли такий саме підпис мав місце і на оплачених потім актах. Відповідно до ч.1 ст.35 Господарського процесуального Кодексу України, обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання. Посилання відповідача на ст.207 Цивільного Кодексу України та на положення щодо бухгалтерського обліку суд вважає недоречними виходячи з наступного. Дійсно, відповідно до п.3 ст.207 Цивільного Кодексу України, використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. Проте передбачені договором Акти за своєю природою не є правочином у розуміння ст.207 Цивільного Кодексу України. Вони також не є єдиним передбаченим діючим законодавством доказом, який може підтверджувати факт надання послуги. Крім того, як вже зазначалось, сторони не визначала у договорі Акт як обов'язкову умову для здійснення розрахунків. Протягом заявленого до стягнення періоду, позивач щомісячно складав Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), підписував їх, скріпляв печаткою та передавав відповідачу. Частина з цих актів повернулась до позивача з підписом керівника та проставленою печаткою відповідача, частина з факсимільним підписом та печаткою. Проте, незважаючи на отримання актів, відповідач жодного разу не сповістив позивача про розірвання, припинення або втрату інтересу до договору, не заявив претензій щодо вартості та якості послуг.  Крім того, пунктом 10.2 договору передбачено, що у разі зміни організаційно-правової форми, реквізитів, правового статусу майна, сторони зобов'язується в письмовій формі повідомити друг друга протягом 3-х робочих днів. Доказів наявності таких повідомлень з боку відповідача суду не представлено. Таким чином, з дій відповідача вбачається, що він усвідомлював існування між сторонами взаємовідносин щодо надання охоронних послуг та не вживав жодних заходів до їх припинення. Відповідно до п.1 ст.903 Цивільного Кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Пунктом 2 цієї ж статті встановлено, що у разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом. Як доказ здійснення передбаченої договором охоронної діяльності позивач також надає Журнал приймання-здачі чергувань та Журнал приймання-здачі об'єктів під охорону. Здійснення охоронних заходів проводилось саме за адресою, визначеною сторонами у договорі.   Пунктом 7.2 договору встановлений обов‘язок відповідача здійснювати оплату щомісячно, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за звітним. Договір також чітко визначає розмір суми, яка підлягає сплаті щомісячно, та не передбачає будь-яких обов'язкових дій, які б передували такій сплаті, як то обов'язкове виставлення рахунку, проведення звірки, тощо. Виходячи зі змісту позовної заяви та пояснень представників позивача в судовому засіданні, вимога про стягнення основного боргу заявлена за період з травня 2014 року по 20 травня 2015 року включно. Згідно пояснень позивача, остання оплата була здійснена відповідачем за квітень 2014 року, за травень 2014 року та наступні місяці відповідачем грошові кошти не сплачувались. Доказів оплати за заявлений позивачем до стягнення період відповідач суду не представив. Разом з цим, виходячи з заявленого періоду, заборгованість відповідача складає 816774,19грн., а не 835744,29грн., а саме - з травня по жовтень 2014 року включно – по 70000грн. щомісячно (додаткова угода № 2 до договору), з листопаду 2014 року по квітень 2015 року  – по 60000грн. щомісячно, (додаткова угода № 3 до договору). та 36774,19грн. за 20 днів травня 2015 року. Як вбачається з наданих позивачем пояснень та розрахунків, розбіжності у розмірі основного боргу викликані неврахуванням залишку заборгованості за період, який передує заявленому до стягнення у позові. Проте, з'ясування питань розміру та обґрунтованості заборгованості за договором, яка знаходиться поза межами заявленого до стягнення періоду, не відноситься до предмету судового розгляду по цій справі. Статтею 526 ЦК України  встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього  Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в  ст.193 ГК України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Стаття 525 Цивільного Кодексу України забороняє односторонню відмову від зобов'язання або зміну його умов не, якщо інше не встановлено договором або законом. В порушення наведених вище норм закону, а також умов договору, відповідач свої зобов'язання щодо оплати належним чином не виконав. Відповідно до ч. 1  ст. 612 ЦК України  боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання)  ст. 610 ЦК України кваліфікує як порушення зобов'язання. Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України  у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності. У відповідності до ч. 2  ст. 625 ЦК України  боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом. Виходячи з наданого розрахунку, позивачем нараховано 367740,03грн. індексації та 15486,28грн. 3% річних за період з травня 2014 року по 20 травня 2015 року включно. Перевіривши наданий позивачем розрахунок суд дійшов до висновку про наявність помилки у розрахунках позивача та вважає, що вимоги позивача щодо в цій частині підлягають задоволенню частково у розмірі 327894,14грн. інфляційних та 13106,30грн. 3% річних за період з 06.05.2014 по 05.06.2015 року. Оскільки п.7.2 договору передбачає здійснення оплати не пізніше 5го числа наступного за звітним місяці, суд при розрахунку виходить з виникнення простроченої заборгованості та застосування ч. 2  ст. 625 ЦК України з 6-го числа кожного наступного місяця. За таких обставин, вимоги позивача про стягнення 1218970,60грн., з яких 835744,29грн. заборгованості за договором, 367740,03грн. індексації заборгованості, 15486,28грн. 3% річних підлягають задоволенню частково у розмірі 816774,19грн. заборгованості за договором, 327894,14грн. інфляційних та 13106,30грн. 3% річних. Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. На підставі викладеного та керуючись ст.ст.  207, 525, 526, 530, 611, 612, 625, 903  625 Цивільного Кодексу України, ст. 175 Господарського Кодексу України, 22,  33, 35, 36,  43,  44, 49,  75,  82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд, – ВИРІШИВ: 1. Задовольнити частково позов підрозділу охорони "Дельта" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (65039. м.Одеса, вул..Середньофонтанська, 19-Б, кв.250, код ЄДРПОУ 30946098) про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю агропромисловий дім "СГ" (65078, м.Одеса, вул..Космонавтів, 32, код ЄДРПОУ 30948582) 835744,29грн. заборгованості за договором, 367740,03грн. індексації заборгованості, 15486,28грн. 3% річних. 2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю агропромисловий дім "СГ" (65078, м.Одеса, вул..Космонавтів, 32, код ЄДРПОУ 30948582) на користь підрозділу охорони "Дельта" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (65039. м.Одеса, вул..Середньофонтанська, 19-Б, кв.250, код ЄДРПОУ 30946098) 816774,19грн. заборгованості за договором, 327894,14грн. інфляційних та 13106,30грн. 3% річних, 23155,50грн. витрат зі сплати судового збору. 3. В задоволенні решти позовних вимог – відмовити. Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Одеського апеляційного господарського суду через Господарський суд Одеської області протягом десяти днів з моменту складення повного рішення. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Повне рішення складено  07 вересня 2015 р. Суддя                                                                                                 Р.В. Волков