Рішення

від 16.07.2010 по справі 6/91д

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 698-166, факс 77-44-62

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 червня 2010 року справа № 6/91д

За позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 до відповідача: Чернігівської міської ради, вул. Магістратська, 7, м. Чернігів, 14000, про визнання додаткових угод до договору оренди земельної ділянки недійсними. Суддя Блохіна Ж.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність № 679 від 25.03.2010 року,

від відповідача: Прокопович Т.Г. - заступник начальника юридичного відділу, довіреність №3-15/7341 від 04.09.2009р.

Рішення прийнято 12.07.2010р. після оголошених 01.07.2010р. та 06.07.2010р. перерв в судових засіданнях на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

За згодою представників сторін в судовому засіданні 12.07.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ:

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 подано позов до Чернігівської міської ради про визнання недійсними додаткових угод від 21.06.2007 року та від 08.01.2009 року до договору оренди земельної ділянки від 16.05.2002 року №1595 стосовно земельної ділянки в АДРЕСА_2, загальною площею 0,7165 га.

Представник позивача підтримує позов просить його задовольнити. Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилався на наступне. 16.05.2002р. між Чернігівською міською радою та позивачем укладено договір оренди земельної ділянки в АДРЕСА_2 загальною площею 0,7165 га, який був зареєстрований у Чернігівській міській раді, про що у книзі державної реєстрації договорів вчинено запис 16.01.2002р. №1598. 21.06.2007р. та 08.01.2009р. між Чернігівською міською радою та позивачем було укладено Додаткові угоди до договору оренди земельної ділянки №1595, які за своїм змістом несуть зміни до договору оренди, а тому повинні бути зареєстровані у відповідності до вимог чинного законодавства. Посилаючись на ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 215, 203, 654, 210 Цивільного кодексу України, ст. ст. 125, 202 Земельного кодексу України, Порядок державної реєстрації договорів оренди землі, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1998р. №2073, Тимчасовий порядок ведення державного реєстру земель, затверджений наказом Держкомзему, постанову Кабінету Міністрів України „Про створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру» , позивач зазначає, що в порушення даних норм законодавства, додаткові угоди від 21.06.2007р. та від 08.01.2009р. до договору оренди земельної ділянки не зареєстровані в державному реєстрі земель, тобто не здійснена їх державна реєстрація належним органом, а тому не є вчиненими з дотриманням норм законодавства, а тому мають бути визнані недійсними на підставі ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Відповідач позовні вимоги не визнає, представник просить у позові відмовити, посилаючись на наступне. Відповідно до п.п. 2 п. „б» ч. 1 ст. 33 закону України „Про місцеве самоврядування» в редакції, що діяла станом на 16.05.2002р., реєстрація договорів оренди землі відносилась до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері регулювання земельних відносин. Відповідно до приписів вищевказаного Закону та п.п. 3, 12, 13, 14 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, п.п. 3.3, 3.7, 3.8 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої наказом Держкомзему від 04.05.1999р. №43, договір оренди земельної ділянки від 16.05.2002р. №1595, укладений між позивачем та відповідачем, був зареєстрований у встановленому порядку (станом на 16.05.2002р.) у Чернігівській міській раді (відділі земельних ресурсів Чернігівської міської ради). З набранням чинності з 03.08.2004р. Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» змінилась процедура державної реєстрації прав на земельні ділянки; реєстратори державного реєстру земель -структурні підрозділи Центру ДЗК здійснюють реєстрацію договорів оренди землі, а також ведуть книгу реєстрації. Спірні додаткові угоди від 21.06.2007р. та від 08.01.209р. відповідно до законодавства повинні пройти державну реєстрацію та були зареєстровані 30.06.2010р. у державному реєстрі земель у Чернігівському відділі Чернігівської регіональної філії ДП „Центр ДЗК» , про що вчинено відповідний запис.

Представник позивача зазначила, що проведення реєстрації додаткових угод вчинено з порушенням законодавства, з перевищенням повноважень органу місцевого самоврядування; проведено реєстрацію не всіх примірників додаткових угод.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

16 травня 2002 року між Чернігівською міською радою (Орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки (далі Договір).

Згідно п.1.1 Договору Орендодавець передає, а Орендар набуває права на оренду земельної ділянки площею 0,7165 га в АДРЕСА_2 для обслуговування пилорами та підстанції (рішення сесії Чернігівської міської ради від 16 травня 2002 року (друга сесія четвертого скликання) строком на 5 років.

Згідно п.9 Договору, цей Договір набирає чинності після його підписання сторонами та державної реєстрації у Чернігівській міській раді.

Договір зареєстрований у Чернігівській міській раді, про що у книзі реєстрації договорів оренди вчинено запис 16 травня 2002 року №1595.

Рішенням 16 сесії 5 скликання Чернігівської міської ради від 25.04.2007р. (пункт 56) у зв'язку із закінченням строку дії договору оренди земельної ділянки приватному підприємцю ОСОБА_1 продовжено строк короткострокової оренди земельної ділянки на 5 років площею 0,7165 га по АДРЕСА_2 для експлуатації пилорами та підстанції.

21.06.2007р. між Позивачем та Відповідачем була укладена додаткова угода до договору оренди земельної ділянки №595, відповідно до якої сторони домовились:

„1. Згідно з рішенням міської ради від 25 квітня 2007 року (16 сесія 5 скликання) пункт 56, у зв'язку із закінченням строку дії договору оренди земельної ділянки, приватному підприємцю ОСОБА_1 продовжити строк короткострокової оренди земельною ділянкою на 5 років, площею 0,7165 га по АДРЕСА_2 для експлуатації пилорами та підстанції. (Землі промисловості, коефіцієнт функціонального використання = 1,2 -промислове використання) та внести зміни до пункту 3.1. Договору оренди земельної ділянки від 16 травня №1595

- У пункті 3.1 читати: „3.1.1 Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 1,0 відсотка нормативної грошової оцінки, що становить 5795,77 грн. (0,8089 грн. за 1 кв.м.) на рік.

3.1.2 Орендна плата вноситься Орендарем щомісячно у розмірі 1/12 частини річної орендної плати до 30 числа місяця наступного за звітним на рахунок, вказаний Орендодавцем (одержаний в Державній податковій інспекції у м. Чернігові)» .

Дана додаткова угода підписана від імені Орендодавця - начальником відділу земельних ресурсів та самоврядного контролю міської ради ОСОБА_4, від імені Орендаря - приватним підприємцем ОСОБА_1; підписи осіб скріплені печатками.

08 січня 2009 року між Позивачем та Відповідачем була укладена додаткова угода до договору оренди земельної ділянки №1595 про нижченаведене:

„1. Згідно Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 03.06.2008 року № 309-VІ, на підставі якого прийнято рішення Чернігівської міської ради від 12 грудня 2008 року "Про затвердження ставок земельного податку та встановлення розміру орендної плати за землю на 2009 рік у межах міста Чернігова" (33 сесія 5 скликання), внести зміни до договору оренди земельної ділянки №1595 від 16 травня 2002 року в частині встановлення розміру орендної плати:

Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 3,0 відсотка нормативної грошової оцінки землі.»

Дана додаткова угода підписана від імені Орендодавця - заступником начальника управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради ОСОБА_5, від імені орендаря - приватним підприємцем ОСОБА_1; підписи осіб скріплені печатками.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 у позові просить визнати недійсними зазначені додаткові угоди від 21 червня 2007 року та 08 січня 2009 року до договору оренди земельної ділянки №1595, укладеного між сторонами 16 травня 2002 року щодо передачі у довгострокову оренду земельної ділянки, що знаходиться в АДРЕСА_2, площею 0,71675 га -для експлуатації пилорами та підстанції, з тих підстав, що дані додаткові угоди не були зареєстровані належним чином.

Як вказано у ст. 13 Закону України „Про оренду землі» від 6 жовтня 1998 року N 161-XIV (далі -Закон №161) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно ч.ч.1,3 ст.13 Закону N161, в редакції, чинній на момент укладення первісного договору оренди земельної ділянки 16.05.2002 року, договір оренди земельної ділянки укладається у письмовій формі. Договір оренди земельної ділянки посвідчується нотаріально за її місцезнаходженням:

на строк до 5 років - за бажанням однієї із сторін договору;

на строк більше 5 років - в обов'язковому порядку.

Відповідно до ст. 18 даного Закону, у зазначеній редакції, укладений договір оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації. Факт державної реєстрації засвідчується печаткою реєструючого органу з підписом уповноваженої на це особи та зазначенням дати реєстрації на всіх примірниках договору. Один зареєстрований примірник договору зберігається в органі, який здійснив його реєстрацію. Порядок та органи, що здійснюють державну реєстрацію, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.3 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998р. N2073, прийнятого на виконання вищевказаної статті 18 державна реєстрація договорів оренди проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної та міської ради, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за місцем розташування земельної ділянки.

На підставі викладеного, вищевказаний Договір оренди №1595 від 16.05.2002р. не підлягав нотаріальному посвідченню. Відповідно до вищевказаних норм Договір був зареєстрований у Чернігівській міській раді, про що у книзі державної реєстрації договорів оренди вчинено запис 16.02.2002 року №1595.

Відповідно до ст. 14 Закону №161 договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Згідно ст. 20 даного Закону укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.2 ст.125 Земельного кодексу України в редакції, чинній на дати спірних додаткових угод, право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

У ст.125 Земельного кодексу України, в редакції, чинній на даний момент, визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст.202 Земельного кодексу України державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного реєстру земель. Державний реєстр земель складається з двох частин:

а) книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок;

б) Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.

03.08.04р. набрав чинності Закон України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 1 липня 2004 року N1952-IV (далі -Закон №1952), який регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості.

Відповідно до ст. 2 Закону №1952 державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Також у ст. 2 Закону №1952 зазначено, що в розумінні даного закону об'єкт нерухомого майна (нерухоме майно, нерухомість) - земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці (будівля, споруда тощо), переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Згідно зі ст. 5 даного Закону у вищевказаній редакції систему органів державної реєстрації прав складають центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав, створена при ньому державна госпрозрахункова юридична особа з консолідованим балансом (центр державного земельного кадастру) та її відділення на місцях, які є місцевими органами державної реєстрації прав.

Держателем Державного реєстру прав є центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Адміністратором Державного реєстру прав є центр державного земельного кадастру, який здійснює його ведення. Статут центру державного земельного кадастру затверджує центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Державна реєстрація прав проводиться місцевими органами державної реєстрації прав виключно за місцем знаходження нерухомого майна, а саме: в містах Києві та Севастополі, місті обласного підпорядкування, районі (ч. 4 ст.5 Закону №1952).

Відповідно до ст. 7 Закон №1952 місцеві органи державної реєстрації прав є відділеннями державної госпрозрахункової юридичної особи з консолідованим балансом (центру державного земельного кадастру), які, зокрема, проводять реєстрацію прав на нерухоме майно, їх обмежень, правочинів щодо нерухомості або відмовляють у реєстрації; ведуть Державний реєстр прав на нерухоме майно.

Абзацом 3 ст.3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України „Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України» від 11 лютого 2010 року N1878-VI встановлено, що до 1 січня 2012 року державна реєстрація права власності, права користування (сервітут) земельними ділянками, права постійного користування земельними ділянками, договорів оренди земельних ділянок; права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); права забудови земельної ділянки (суперфіцій) проводиться територіальними органами земельних ресурсів.

Пунктом 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003р. N1088 «Про створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру» адміністратором Державного реєстру прав на землю та нерухоме майно було визначено Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті по земельних ресурсах, а в редакції, чинній з 15.08.09р., -Державне Підприємство "Центр державного земельного кадастру".

23.05.2003р. Держкомземом був виданий наказ N135, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 травня 2003р. за N408/7729, «Про створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру та удосконалення структури державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах".

Наказом Держкомзему України від 02.07.2003р. N174 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 липня 2003р. за N641/7962 було затверджено Тимчасовий порядок ведення державного реєстру земель.

Відповідно до ст.210 Цивільного кодексу України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації . Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюються законом.

Згідно ст.30 Закону України „Про оренду землі» зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Ні Земельним кодексом України, ні Законом України „Про оренду землі» не передбачено, в якій формі має вчинятися зміна договору оренди земельної ділянки та чи підлягають правочини про зміну договорів оренди земельної ділянки державній реєстрації.

Проте згідно ст.654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Крім того, як вбачається з вищевикладених норм чинного земельного законодавства правочини, внаслідок яких між сторонами виникають земельні правовідносини, підлягають обов`язковій державній реєстрації.

Таким чином, оскільки договір від 16.05.2002 року був зареєстрований державним органом відповідно до діючого на момент укладення договору земельного законодавства, та враховуючи, що і чинним земельним законодавством передбачена державна реєстрація правочинів, внаслідок яких між сторонами виникають земельні правовідносини, та визначено відповідні державні органи і порядок такої реєстрації, суд доходить висновку, що всі правочини, якими змінюються чи доповнюються положення зазначеного договору від 16.05.2002 року, мають бути зареєстровані відповідно до вимог вищезазначеного законодавства.

Згідно ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.09р. N9 зазначено наступне: відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації. Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Як встановлено судом, на момент звернення позивача з позовом спірні додаткові угоди від 20.06.2007р. та від 08.01.09р. не були належним чином зареєстровані в органах державного земельного кадастру, отже, дані угоди відповідно до вищевказаних положень ч.1 ст.210 Цивільного кодексу України та п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.09р. N9, не були вчиненими, а тому не створювали прав та обов'язків для сторін.

Оскільки, згідно вищевказаних висновків суду, на момент звернення позивача з позовом спірні додаткові угоди від 21.06.2007р. та від 08.01.09р. були невчиненими та неукладеними, позивач звернувся з таким позовом безпідставно, в зв'язку з тим, що такі додаткові угоди не підлягали визнанню недійсними.

Відповідачем під час вирішення даного спору надані докази того, що спірні додаткові угоди від 21.06.2007р. та від 08.01.09р. належним чином зареєстровані в органах державного земельного кадастру, а саме у Чернігівському міському відділі Чернігівської регіональної філії ДП „Центр ДЗК» , про що у Державному реєстрі земель вчинено записи 30.06.2010р. за номерами, відповідно, №041083000271 та №041083000271, що підтверджується відповідними записами на додаткових угодах, скріпленими підписами посадової особи та печаткою органу реєстрації, а також листом Чернігівської регіональної філії ДП „Центр ДЗК» від 12.07.2010р. №5-3/04/32.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог, а тому у позові слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України суд

В И Р І Ш И В:

У позові відмовити повністю.

Рішення, оформлене відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України, підписано суддею 16.07.2010р.

Суддя Ж.В. Блохіна

16.07.10