Постанова

від 20.08.2015 по справі 805/2870/15-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна  Донецький окружний адміністративний суд П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И                 20 серпня 2015 р.                                                     Справа № 805/2870/15-а приміщення суду за адресою:  84112, м.Слов'янськ, вул. Добровольського,  2  Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Аляб'єва І.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Волноваському районі Донецької області про стягнення заборгованості,                                                        в с т а н о в и в : Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області (далі – Управління ПФ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Волноваському районі Донецької області (далі - Фонд) у якому просили стягнути з Фонду заборгованість з відшкодування витрат по виплаті пенсій по втраті годувальника та витрат по виплаті пенсій громадянам держав – учасниць СНД  та членам їх сімей, які отримали каліцтво за межами України, у загальному розмірі 4 836,75 гривень. Обґрунтували вимоги тим, що відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (далі - Закон № 1105-XIV, в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків. Згідно зі статтею 21 Закону № 1105 на органи Фонду соціального страхування від нещасних випадків покладено обов'язки по своєчасному та повному відшкодуванню шкоди, заподіяної застрахованій особі внаслідок ушкодження її здоров'я  або в разі смерті, виплачуючи їй особам, які перебували на її утриманні, пенсію по інвалідності (у зв'язку з втратою годувальника) внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Відповідач проти позовних вимог заперечив, про що надав письмові заперечення. Зокрема, зазначив, що підстав для відшкодування пенсії Пустовойту С.О. немає, оскільки останній не відноситься до категорії непрацездатних осіб, які мають право на отримання страхових виплат на випадок смерті годувальника, відповідно до статті 33 Закону № 1105. Також відповідач послався на те, що решта осіб, про відшкодування пенсій яким йдеться, отримали каліцтво поза межами території України, відтак права на відповідний вид соціального забезпечення не мають. У зв'язку з викладеним просили відмовити у задоволенні позову. Позивач до судового засідання не з'явився, через канцелярію суду надійшло клопотання, у якому просив розглянути справу за відсутності його представників. Представник відповідача у судове засідання також не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін, відповідно до положень частини шостої статті 128 КАС України на підставі наявних в матеріалах справи доказів. Розглянувши матеріали справи суд встановив наступне. 27 червня 2014 року Управління ПФ звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з аналогічним адміністративним позовом до Фонду. Листом суду від 15 травня 2015 року за № 07-09-508/15 Управління ПФ повідомлено про те, що у справі відкрито провадження 07 липня 2014 року. У зв'язку з незаконним захопленням будівлі Донецького окружного адміністративного суду, яка розташована за адресою: вул. 50-ї Гвардійської дивізії, буд. 17, м. Донецьк,                                        адміністративна справа № 805/7850/14 вважається втраченою. Враховуючи, що провадження у згаданій справі не було закінчено, що виключає можливість його відновлення, суд приходить до висновку, що причини пропуску строку звернення до суду із цим позовом є поважними. В матеріалах справи наявні копії актів про нещасні випадки на виробництві відносно потерпілих: Стельмаха О.М., Багана М.М., Боядина В.Л., Мітіна Д.О., Бабенка В.В., Сидоренка В.Д., які отримали каліцтво на території колишніх республік СРСР 13 жовтня 1985 року, 08 жовтня 1990 року, 11 жовтня 1984 року, 21 листопада 2011 року, 22 квітня 2010 року, 21 квітня 2012 року, відповідно. Також позивачем надано копію акту про нещасний випадок на виробництві відносно потерпілого Пустовойта В.Г., який загинув 04 жовтня 2004 року на території України. Зі змісту цих актів вбачається, що перелічені особи отримали каліцтво (загинули) в результаті нещасного випадку на виробництві. Як вбачається з актів щомісячної звірки особових справ пенсіонерів, які мають право на отримання пенсії у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, відповідач відмовився відшкодувати витрати Управління ПФ в загальній сумі 4 836,75 грн., понесені у період з січня по травень 2014 року, зокрема щодо виплати: -          пенсій по інвалідності гр. Стельмаху О.М., Багану М.М., Боядину В.Л.,                  Мітіну Д.О.; -          пенсій по втраті годувальника гр. Бабенко Т.С., Сидоренко Т.М., Пустовойту С.О. Здійснивши правову оцінку обставин справи, суд дійшов висновку про задоволення позову. Зокрема, вирішуючи питання про обґрунтованість вимог позову, які пов'язані з отриманням каліцтва (смерті) внаслідок нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР, суд виходить з такого. Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР (далі - Основи) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом. Залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до Основ (стаття 4 Основ у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин). Відповідно до пункту 4 статті 25 Основ за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг і матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Ураховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком відповідно до статті 25 Основ є Фонд, що також передбачено статтею 21 Закону № 1105-XIV, яка визначає перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом. Згідно з частиною четвертою статті 26 Основ якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат. Аналогічне правило закріплене частиною другою статті 24 Закону № 1105-XIV, відповідно до пункту 5 якої якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат. За змістом  статті 21 Закону № 1105-XIV у разі настання страхового випадку Фонд зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні: допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності; одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого; щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого; пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, тощо. Усі види соціальних послуг та виплат, передбачені цією статтею, надаються застрахованому та особам, які перебувають на його утриманні, незалежно від того, перебуває на обліку підприємство, на якому стався страховий випадок, як платник страхових внесків чи ні. Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Статтею 3 зазначеної Угоди встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, яка надає забезпечення. За змістом наведеної норми взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.    Таким чином, витрати, понесені органами ПФУ у зв'язку із виплатою та доставкою пенсій по інвалідності від трудового каліцтва (у тому числі й пенсій особам, які стали інвалідами від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР), підлягають відшкодуванню за рахунок Фонду як належного страховика від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань. Доводи відповідача про поширення на спірні відносини положень Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, завданої працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язані з виконанням ними трудових обов'язків, підписаної 9 вересня 1994 року між частиною держав колишнього СРСР, не є обґрунтованими. Статтею 2 цієї Угоди передбачено, що відшкодування шкоди, завданої працівнику внаслідок трудового каліцтва, іншого ушкодження здоров'я (у тому числі при настанні втрати працездатності в результаті нещасного випадку на виробництві, пов'язаного з виконанням працівниками трудових обов'язків, після переїзду потерпілого на територію іншої Сторони), смерті здійснюється роботодавцем Сторони, законодавство якої поширювалось на працівника в момент одержання каліцтва, іншого ушкодження здоров'я, смерті. Роботодавець, відповідальний за завдання шкоди, здійснює її відшкодування відповідно до свого національного законодавства. Зі змісту процитованої норми випливає, що вона регулює інші відносини (щодо відшкодування шкоди), а не ті, які є предметом спору у цій справі (виплата пенсії по інвалідності). Викладене відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах від 20 березня 2007 року № 21-897во06 та від 19 травня 2015 року                                 № 809/3395/13-а. Таким чином, підлягають відшкодуванню Фондом пенсії по інвалідності та по втраті годувальника, виплачені гр. Стельмаху О.М., Багану М.М., Боядину В.Л., Мітіну Д.О., Бабенко Т.С., Сидоренко Т.М. Вирішуючи питання про обов'язок Фонду відшкодовувати витрати з виплати пенсії по втраті годувальника  Пустовойту С.О., суд виходить з такого Рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 29 грудня 2006 року встановлено факт знаходження Пустовойта С.О. на утриманні свого дядька                    Пустовойта В.Г., який загинув на виробництві в результаті нещасного випадку у 2004 році. З цього ж рішення суду вбачається, що Пустовойт С.О. є інвалідом з дитинства. Відповідно до статті 33 Закону № 1105-XIV у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті. Такими непрацездатними особами є: 1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років; 2) жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють; 3) інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності; 4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти; 5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право. Зміст заперечень Фонду у цій частині вимог зводиться до твердження про те, що Пустовойт С.О. не відноситься до наведеного переліку. Таке твердження вбачається помилковим. Закон № 1105-XIV не надає визначення поняття «член сім`ї». Водночас, таке визначення міститься у інших Законах, наприклад у Законі України від 07 квітня 2011 року № 3206-VI «Про засади запобігання і протидії корупції». Згідно зі статтею 1 цього Закону члени сім`ї - це особи, які перебувають у шлюбі, а також, їхні діти, в тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою і піклуванням, інші особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі. З рішення Волноваського районного суду Донецької області від 29 грудня 2006 року вбачається, що Пустовойт С.О., інвалід з дитинства, перебував на утриманні у свого дядька Пустовойта В.Г., проживав з ним разом, та був пов'язаний спільним побутом. За таких обставин, він має право на отримання пенсії у зв'язку з втратою годувальника на підставі пункту 3 статті 33 Закону 1105-XIV, а Фонд зобов'язаний відшкодувати Управлінню витрати останнього, пов'язані з виплатою цієї пенсії. Виходячи з викладеного та керуючись ст.ст. 158-163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд                                                           п о с т а н о в и в: Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області задовольнити. Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Волноваському районі Донецької області (код за ЄДРПОУ 25968174, адреса: вул. Обручева, буд. 17, м. Волноваха, Донецька область) на користь Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області (код за ЄДРПОУ 21955522, адреса: вул. Обручева, буд. 17, м. Волноваха, Донецька область) суму заборгованості з відшкодування витрат по виплаті пенсій по інвалідності та втраті годувальника за період з 01 січня 2014 року по 31 травня 2014 року у розмірі 4 836 (чотири тисячі вісімсот тридцять шість гривень) 75 копійок. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови до Донецького апеляційного адміністративного через Донецький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.                        Суддя                                                                            Аляб'єв І.Г.