Постанова

від 17.08.2011 по справі 2а-2590/11/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

               ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД                                                               ПОСТАНОВА                                                       ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ  "17" серпня 2011 р.                                                                  Справа № 2a-2590/11/0970  м. Івано-Франківськ   Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі: Суддя Остап'юк С.В., за участю секретаря Хоми О.В., представника позивача: Стасіва В.С., представника відповідача: Ткачука П.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватної агрофірми "Господар" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в розмірі 4820,67 гривень, -    ВСТАНОВИВ: 05.08.2011 року Івано-Франківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі –позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Приватної агрофірми "Господар" (далі –відповідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2010 році та пені за несвоєчасну їх сплату в розмірі 4820,67 гривень. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, в порушення статей 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», не сплатив адміністративно-господарські санкції за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда та не зайняте ним в 2010 році в розмірі 4666,67 гривень та пеню нараховану за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій в розмірі 154 гривні. Загальна сума несплачених адміністративно-господарських санкцій та пені становить 4820,67 гривень. В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав вказаних в позовній заяві. Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, мотивуючи відсутністю робочих місць, виконання роботи на яких могло б здійснюватись інвалідами, а також відсутністю коштів у підприємства. Крім того, вказав на специфіку виробничої діяльності підприємства та незадовільний стан діяльності галузі сільського господарства. Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення. В судовому засіданні встановлено, що відповідач є юридичною особою, зареєстрованою 01.02.2000 року Тлумацькою районною державною адміністрацією Івано-Франківської області, яка здійснює господарську діяльність та використовує найману працю. 17.06.2011 року відповідачем подано позивачу звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 рік, згідно якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік становила 9 чоловік, середня річна заробітна плата штатного працівника становила 9333,33 гривень в рік та згідно якого, відповідачем самостійно визначено суму штрафних санкцій за нестворене робоче місце для інваліда в 2010 році в розмірі 4666,67 гривень. Вказані обставини також підтверджуються розрахунком заборгованості по сплаті адміністративного-господарських санкцій та пені (а.с.-7). Відповідачем адміністративно-господарські санкції за 2010 рік в розмірі 4666,67 гривень не сплачені. За несвоєчасну сплату вказаних санкцій позивачем нараховано пеню в розмірі 154 гривні. Крім того, судом встановлено, що відповідач у 2010 році не подавав Тлумацькому районному центру зайнятості інформацію про наявність вакантних робочих місць для працевлаштування інвалідів. Відповідачем адміністративно-господарські санкції та пеню в загальному розмірі 4820,67 гривень не сплачено. Основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантування їм рівних з усіма іншими громадянами можливостей для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями та інтересами визначені Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».  Відповідно до частини першої статті 17 вказаного Закону, з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою  діяльністю, не забороненою законом. Право інвалідів на працю, їх працевлаштування реалізується шляхом створення спеціального робочого місця, адаптацією основного й додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда. Частина 3 статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»встановлює обов'язок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації та забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством; надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Таким чином, відповідач в порушенні обов'язку, передбаченого частиною 3 статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»не надавав державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів. Частиною 1 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»встановлено для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Таким чином, норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідача складав один штатний працівник за 2010 рік. Постановою Кабінету Міністрів України за №70 від 31 січня 2007 року «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»затверджено Порядок реєстрації підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю. Згідно вказаного порядку роботодавці реєструються у відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб –підприємців. Для реєстрації пунктом 3 вказаного Порядку встановлено обов'язок роботодавців подати (надіслати рекомендованим листом) відділенню Фонду відповідну заяву за формою, що затверджується Мінпраці, та копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи або фізичної особи –підприємця. Також, зазначеною постановою Кабінету Міністрів України за №70 від 31 січня 2007 року затверджено Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування. Згідно якого, звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду соціального захисту інвалідів, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом. Форма вказаного звіту затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики України за №42 від 10.02.2007 року. Крім того, Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування передбачає, обов'язок роботодавців подання центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів. Наказом Міністерства праці та соціальної політики України за №420 від 19.12.2005 року затверджено форму подання такої звітності та інструкцій щодо її заповнення. Таким чином, суд приходить до висновку, що обов'язки роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування передбачають собою: 1.          Виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, в тому числі спеціальних робочих місць. 2.          Створення для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації. 3.          Надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для працевлаштування інвалідів. 4.          Звітування Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів. 5.          Забезпечення інших соціально-економічних гарантій, передбачених чинним законодавством. Судом встановлено, що відповідачем не виконано всіх обов'язків, а також не надано доказів вжиття відповідачем будь-яких заходів спрямованих на забезпечення прав інвалідів на працевлаштування. Частиною 1 статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»передбачена відповідальність роботодавців за не здійснення працевлаштування інвалідів. А саме, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Частиною 2 статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»передбачено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої  на  повну суму недоїмки за весь її строк. Згідно частини 4 статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач, в порушення статей 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», не виконав нормативу по працевлаштуванню одного інваліда та в строк до 15 квітня 2011 року не сплатив адміністративно-господарські санкції за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом в розмірі середньої річної заробітної плати на робочому місці, на загальну суму 4666,67 гривень. Позивач за порушення відповідачем термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, у відповідності до частини 2 статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», нарахував пеню в розмірі 154 гривні. Загальна сума несплачених адміністративно-господарських санкцій та пені становить 4820,67 гривень. Як наслідок, суд зазначає, що створення робочих місць для інвалідів супроводжується обов'язком підприємства вжити всіх вище перерахованих заходів. За таких обставин, оскільки, відповідач будь-яких заходів на виконання зазначених обов'язків не вчиняв, то суд приходить до висновку про правомірність стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій в розмірі 4666,67 гривень та нарахованої пені за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2010 році в розмірі 154 гривні. Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги в даній адміністративній справі такими, що підлягають до задоволення.           На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -                                              ПОСТАНОВИВ:           Позов задовольнити повністю.           Стягнути з Приватної агрофірми "Господар"  (вулиця Незалежності, 34, село Живачів, Тлумацький район, Івано-Франківська область, код ЄДРПОУ 30770331) на користь Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вулиця Гуцульська, 9, місто Івано-Франківськ) адміністративно-господарські санкції та нараховану пеню за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2010 році в розмірі 4820 (чотирьох тисяч вісімсот двадцяти) гривень 67 гривень.   Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.           Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.                      Суддя:                                                                                          Остап'юк С.В.                       Постанова складена в повному обсязі 22.08.2011 року.