Рішення

від 11.10.2010 по справі 11/236-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.10.10р.

Справа № 11/236-10

За позовом приватного підприємства фірми "TV-Плюс", м.Павлоград

до відкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля", м.Павлоград

про стягнення 4553,42 грн.

Суддя Мельниченко І.Ф.

Представники:

Від позивача: Шульгат В.В. довіреність №07/10-1Ю від 07.10.10р.

Від відповідача: Демченко М.А. довіреність від 02.08.10р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить стягнути 3959,45 грн., що складають заборгованість за товар, поставлений за видатковою накладною № 168 від 07.11.07р., 431,58 грн. інфляції грошових коштів, 162,39 грн. річних.

Відповідач надав письмовий відзив на позов, у якому проти його задоволення заперечує, посилаючись на те, що строк оплати між сторонами не обумовлений, а отже відповідно до ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України визначений моментом пред'явлення вимоги, а оскільки позивачем в установленому порядку вимогу про оплату на адресу відповідача направлено не було, останній не є таким що прострочив виконання зобов'язання.

В судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення (ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

07.11.07р., позивач передав відповідачеві товар на суму 3959,45 грн., що підтверджується видатковою накладною № 168 від 07.11.07р.

Відповідно до ст.11 Цивільного Кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

За приписом ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають із підстав встановлених ст. 11 цього кодексу.

Дії позивача по передачі товару по видатковій накладній № 168 від 07.11.07р. представнику відповідача на суму 3959,45 грн., та дії відповідача по прийняттю товару вказаного в зазначеній накладній, свідчать про те, що у боржника, в даному випадку відповідача, виникло зобов'язання з оплати отриманого у позивача (кредитора) товару.

Із матеріалів справи вбачається, що сторонами строк оплати поставленого товару встановлено не було.

Згідно частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюються на підставі доказів.

При цьому, в силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем не надано доказів, які б свідчили про звернення до відповідача з вимогою про оплату товару на суму 3959,45 грн.

Лист, № 4 від 28.04.2009р, копія, якого залучена до матеріалів справи, і в якому викладена вимога про оплату спірного товару, не може бути прийнятим в якості такого доказу, оскільки позивачем не надано доказів надсилання його на адресу відповідача.

Посилання позивача на те, що зазначений в лист було передано відповідачеві нарочно, також не можуть бути прийняті до уваги, оскільки підпис на листі невідомої особи не дає підстав вважати, що його було вручено повноважній особі відповідача.

До того ж, саме відповідач, у відзиві на позов, та його представник в судовому засіданні, факт отримання вказаного листа заперечував.

Будь-яких інших доказів, в підтвердження звернення з вимогою позивач не надав.

Зважаючи на те, що сторонами строк оплати товару не встановлений, позивачем вимога в порядку статті 530 Цивільного кодексу України на адресу відповідача не надсилалась, у відповідності зі статтею 612 Цивільного кодексу України, відповідач в даному випадку не може вважатись таким, що прострочив виконання свого зобов'язання, внаслідок чого право позивача, відповідно, не може вважатись порушеним.

Згідно зі статтею 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства мають право звертатися до суду за захистом свого порушеного права.

З огляду на викладене суд дійшов до висновку про те, що відповідач не може вважатись таким, що прострочив виконання свого зобов'язання, щодо оплати товару в сумі 3959,45 грн., а отже, у суду відсутні підстави для задоволення вимог позивача щодо стягнення суми основного боргу.

Не підлягають задоволенню і вимоги щодо стягнення інфляції грошових коштів та річних, оскільки таке нарахування здійснюється, відповідно до статті 625 ЦК України, у випадку прострочення боржником грошового зобов'язання, яке в даному випадку, як встановлено при розгляді справи, не мало місця.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Суддя

І.Ф. Мельниченко

Повне рішення складено 12.10.10р.