Постанова

від 24.09.2009 по справі 18/222/34

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

18/222/34

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 24 вересня 2009 р.                                                                                    № 18/222/34  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого      Бакуліної С.В.,

суддів:Глос О.І., Олійника В.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ Українсько-Ізраїльського підприємства "Л.І.П.Д.Інвестиції"

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 23.04.2009 р.

у справі№18/222/34

господарського суду Чернігівської області

за позовомКП "Чернігівбудінвест"

до відповідача-1:ТОВ Українсько-Ізраїльського підприємства "Л.І.П.Д.Інвестиції"

до відповідача-2:ТОВ "Славутичрембуд"

провизнання недійсним договору

у судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача:Шевченко О.В. (довіреність №1 від 09.01.2009 р.)

від відповідача-1:Сулим Л.О. (довіреність від 22.09.2009 р.)

від відповідача-2:не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 16.02.2009 р. у справі №18/222/34 (суддя Сидоренко А.С.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2009 р. (судді: Смірнова Л.Г., Алданова С.О., Гарник Л.Л.), в позові КП "Чернігівбудінвест" до ТОВ Українсько-Ізраїльського підприємства "Л.І.П.Д.Інвестиції" та ТОВ "Славутичрембуд" про визнання недійсним договору від 19.03.2008 р. №01/11-08, укладеного між сторонами, відмовлено повністю.

У касаційній скарзі ТОВ Українсько-Ізраїльське підприємство "Л.І.П.Д.Інвестиції" (з врахуванням доповнень до касаційної скарги від 23.09.2009 р.) просить направити справу на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме: ст.ст. 202, 203, 204, 215, ч. 2 ст. 877 Цивільного кодексу України, п.п. 11, 12 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 р. №668 (далі —Загальні умови), ст. 180, ч. 8 ст. 181, ч. 5 ст. 318 Господарського кодексу України, ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, оскільки: по-перше, в порушення ст. 84 Господарського процесуального кодексу України судами попередніх інстанцій не встановлена наявність чи відсутність обставин, які виходять до предмету доказування у даній справі, мотивувальна частина судових рішень не містить встановлених судами обставин, а також оцінки наявних у матеріалах справи доказів; по-друге, висновки апеляційного господарського суду про те, що оспорюваний договір є неукладеним не відповідають вимогам чинного законодавства (ст.ст. 180, 181 Господарського кодексу України, п. 12 Загальних умов), оскільки фактичне виконання сторонами, в т.ч. позивачем, умов договору свідчить про досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов і виконання договору на досягнутих умовах.

Позивач —Комунальне підприємство "Чернігівбудінвест" у листі від 23.09.2009 р. підтримує вимоги касаційної скарги відповідача і просить направити справу на новий розгляд, посилаючись на те, що в порушення ст. 84 Господарського процесуального кодексу України судами не встановлена наявність чи відсутність обставин, що входять до предмету доказування у даній справі; неповно з'ясовано обставини справи, не взято до уваги, що на виконання спірного договору сторони вчинили певні дії (сплатили кошти і виконали роботи), що свідчить як про бажання сторін укласти договір на певних умовах, так і про виконання договору на досягнутих умовах.

Відповідно до розпорядження в.о. Голови судової палати Першикова Є.В. від 23.09.2009 р. №02.03-10/580 змінено склад колегії суддів та призначено колегію суддів у складі: головуючого —судді Бакуліної С.В., суддів:         Глос О.І., Олійника В.Ф.

Відповідач-2 не скористався своїм процесуальним правом на участь свого представника у судовому засіданні касаційної інстанції.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, перевіривши матеріали справи, повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.

19.03.2008 р. між комунальним підприємством "Чернігівбудінвест" Чернігівської міської ради (сторона-1), товариством з обмеженою відповідальністю Українсько-Ізраїльське підприємство "Л.І.П.Д. Інвестиції" (сторона-2) та товариством з обмеженою відповідальністю "Славутичрембуд" (сторона-3) було укладено договір №01/11-08 (далі —договір).

Згідно з п. 1.1 договору предметом даного договору є будівництво прибудованих магазинів непродовольчих товарів до житлового будинку по проспекту Перемоги, 20 у м.Чернігові з інженерними спорудами і мережами та благоустроєм земельної ділянки (далі —об'єкта), відповідно до проектно-кошторис ної документації. Загальна площа будинку орієнтовно складає 850 м2 із підвальними приміщеннями.

Відповідно до умов договору (п. 2.1) позивач взяв на себе зобов'язання з надання послуг щодо підготовки та отримання визначених законодавством документів дозвільного характеру, необхідних для будівництва нерухомого майна, виконання робіт з організації розробки проектно-кош торисної документації, надання відповідачу-2 у встановленому порядку будівельного майданчику і всієї необхідної супроводжувальної документації, здійснення технічного нагляду за будівництвом з оформленням відповідної виконавчої документації, введення сумісно з іншими сторонами договору об'єкта в експлуатацію та надання відповідачу-1 або іншим особам за його поданням по закінченні будівництва необхідних для подальшого оформлення права власності документів.

Відповідач-2, в свою чергу, прийняв на себе всі обов'язки та права генеральної підрядної організації, зобов'язавшись своїми силами та залученими силами субпідрядних організацій виконати всі роботи в обсягах, передбачених календарним планом, здати роботи позивачу у відповідності з проектною документацією, надавати позивачу та відповідачу-1 дані про хід будівництва та створювати відповідні можливості для здійснення контролю, забезпечити страхування будівництва і ризиків та передати об'єкт за актом робочої комісії відповідачу-1 (п. 2.3 договору).

За умовами договору (п. 2.2) відповідач-1 зобов'язався сплатити іншим сторонам договору вартість їх послуг, виконаних робіт та інших витрат, передбачених договором, прийняти по закінченні будівництва об'єкт від відповідача-2 за актом і забезпечити його експлуатацію, включаючи комунальні витрати, в період до здачі в експлуатацію, а також забезпечити фінансове та юридичне супроводження дій, що витікають з його зобов'язань за договором.

Вартість будівництва об'єкта по проспекту Перемоги, 20 у м.Чернігові з необхідними супутніми роботами та тимчасовими спорудами в межах земельної ділянки будівельного майданчика, згідно кошторису приблизно становить 2 530 тис.грн. Ціна договору за даним договором визначена відповідно до обсягів робіт, технічних вимог та планувальних рішень, наведених у технічних специфікаціях (додаток №1) та робочих кресленнях, наданих позивачем станом на 11.03.2008 р. Уточнення ціни договору оформляється шляхом укладення додаткових угод або протоколів погодження договірної ціни (п.п. 3.1, 3.3 договору).

Згідно з п. 4.1 договору початком будівництва є II квартал 2008 р., закінчення та здача об'єкта в експлуатацію запланована на кінець IV кварталу 2008 р.

Даний договір вступає у силу з моменту підписання його всіма сторонами і діє до повного виконання зобов'язань (п. 21.2 договору).

Вважаючи, що зміст договору від 19.03.2008 р. №01/11-08 не відповідає нормам чинного законодавства, зокрема ст. 318 Господарського кодексу України, ст. 877 Цивільного кодексу України, абз. 15 п. 3 Загальних умов (оскільки зі змісту договору неможливо встановити хто виступає замовником та підрядником, на кого покладаються обов'язки з прийняття об'єкта до експлуатації та оплати будівельних робіт, у договорі не визначено зміст проектно-кошторисної документації та не передбачено фінансові гарантії), Комунальне підприємство "Чернігівбудінвест" Чернігівської міської ради звернулося до господарського суду Чернігівської області з позовом до ТОВ Українсько-Ізраїльського підприємства "Л.І.П.Д.Інвестиції" та ТОВ "Славутичрембуд" про визнання недійсним з моменту укладення договору від 19.03.2008 р. №01/11-08, укладеного між КП "Чернігівбудінвест" Чернігівської міської ради, ТОВ Україн сько-Ізраїльське підприємство "Л.І.П.Д.Інвестиції" та ТОВ "Славутичрембуд", на підставі ч.ч. 1, 2 ст. 180, ч. 1 ст. 207 ч.ч. 1, 2 ст.ст. 317, 318, ч. 1 ст. 323 Господарського кодексу України, ч. 2 ст. 877 Цивільного кодексу України.

Відмовляючи у задоволенні позову про визнання недійсним договору від 19.03.2008 р. №01/11-08, укладеного між сторонами, господарський суд першої інстанції виходив із того, що: по-перше, обставини, на які посилається позивач у своїй позовній заяві як на підставу визнання правочину недійсним (відсутність у господарському договорі деяких істотних умов, визнаних такими за законом, або нечітке їх визначення), не є підставою для визнання такого господарського договору недійсним, а можуть лише свідчити про те, що внаслідок недосягнення сторонами згоди з усіх істотних умов господарський договір є неукладеним; по-друге, сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, визначених законодавством для договорів підряду на капітальне будівництво: встановлено розподіл між сторонами їх обов'язків щодо підготовки та безпосереднього будівництва об'єкта, здійснення контролю за будівництвом, фінансування робіт та послуг, введення об'єкта в експлуатацію та ін.; по-третє, покладення деяких обов'язків замовника на третю особу (позивача) не суперечить законодавству та відповідає загальним засадам цивільного законодавства, принципу вільного волевиявлення сторін та погодження сторонами умов договору на свій розсуд на вигідних для них умовах; по-четверте, одним із видів фінансових гарантій може вважатися страхування ризиків, а обов'язки зі страхування будівництва і ризиків за договором покладені на відповідача-2 (п.п. 2.2.7 п. 2.2 та розділ 20 договору), що спростовує доводи позивача про відсутність у договорі умов щодо фінансових гарантій; по-п'яте, спірний договір був укладений на основі вільного волевиявлення і був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, крім того, будівництво об'єкта знаходиться на завершальній стадії.

Залишаючи без змін рішення господарського суду першої інстанції про відмову в позові, але з інших мотивів, господарський суд апеляційної інстанції виходив із того, що: по-перше, в договорі №01/11-08, укладеному сторонами 19.03.2008 р., не визначено таких істотних умов як склад і зміст проектно-кошторисної документації, порядок забезпечення виконання зобов'язань за договором підряду, календарний графік виконання робіт та фінансові гарантії, які передбачені ч. 2 ст. 877 Цивільного кодексу України, п.п. 5, 17 Загальних умов та ч. 5 ст. 318 Господарського кодексу України; по-друге, відповідно до ч. 8 ст. 181 Господарського кодексу України у разі недосягнення сторонами згоди з усіх істотних умов договору, такий договір вважається неукладеним; по-третє, оскільки спірний договір є неукладеним у зв'язку з недосягненням сторонами згоди з усіх істотних умов договору, то він визнанню недійсним не підлягає.

Однак, вищезазначені висновки господарських судів не є такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права та всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, як це передбачено ст. 43 Господарського процесуального кодексу України з огляду на наступне.

Так, господарськими судами не встановлено обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, не надано оцінки всім наявним у справі доказам.

Відповідно до ч. 1 ст. 318 Господарського кодексу України за договором підряду на капітальне будівництво одна сторона (підрядник) зобов'язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об'єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов'язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об'єкти і оплатити їх.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх; договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва,  капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

Підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду (ч. 1 ст. 877 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1–3 ст. 180 Господарського кодексу України зміст  господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства; господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода; при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Господарськими судами встановлено та матеріалами справи підтверджено, що при укладенні спірного договору предмет, ціну та строк дії договору сторонами було погоджено.

Крім того, господарським судом першої інстанції встановлено, що між сторонами було досягнуто згоди з усіх умов, передбачених законодавством для договорів підряду на капітальне будівництво, зокрема встановлено права та обов'язки сторін щодо підготовки та будівництва спірного об'єкта, здійснення контролю за будівництвом, фінансування робіт та послуг, введення об'єкта в експлуатацію та інш.

На підтвердження висновків про те, що спірний договір є укладеним, господарський суд першої інстанції послався на те, що договір виконується сторонами і будівництво об'єкта знаходиться на завершальній стадії.

Залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду щодо відмови в задоволенні позовних вимог про визнання спірного договору недійсним, господарський суд апеляційної інстанції дійшов власного висновку про те, що вказаний договір є неукладеним, а отже, він не може бути визнаний недійсним.

Обґрунтовуючи вказаний висновок, апеляційний господарський суд послався на ч. 8 ст. 181 Господарського кодексу України, відповідно до якої у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Проте, з таким висновком погодитися не можна.

Як встановлено місцевим господарським судом і свідчать матеріали справи, спірний договір його сторонами виконується, у зв'язку з чим висновки апеляційного господарського суду про те, що цей договір є неукладеним є передчасними.

Вказана обставина також виключає можливість застосування до спірних правовідносин ч. 8 ст. 181 Господарського кодексу України, відповідно до приписів якої визначення договору як неукладеного (такого, що не відбувся) може мати місце на стадії укладення господарського договору, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних його умов, а не за наслідками виконання договору сторонами.

Господарським судом апеляційної інстанції не надано будь-якої оцінки доводам відповідачів про те, що сторони (в т.ч. позивач) виконували умови спірного договору, таким чином своїми діями підтвердивши його укладення.

Крім того, слід зазначити, що ні господарський суд першої інстанції (який обмежився посиланням на пояснення представників сторін, згідно з яким будівництво об'єкта знаходиться на завершальній стадії), ні апеляційний господарський суд (який обмежився посиланням на відсутність у договорі деяких істотних умов, передбачених законодавством, як на підставу для висновку про те, що договір є неукладеним) не надали будь-якої оцінки наявним у справі доказам (актам здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг), платіжним дорученням про перерахування коштів за виконані роботи, договору на виконання проектно-кошторисної документації, договорам доручення, укладеним між відповідачем-1 та позивачем, актам приймання виконаних підрядних робіт (т. 1, а.с. 54–131), які можуть свідчити про повне або часткове виконання сторонами робіт за спірним договором.

Факт вчинення сторонами певних дій на виконання спірного договору (з одного боку —сплати коштів, що свідчить про бажання сторони укласти договір, а з другого боку —виконання робіт, що спрямовуються на виконання укладеного договору) підтверджує і сам позивач у листі від 23.09.2009 р., адресованому Вищому господарському суду України.

Викладене свідчить, що судами зроблено висновки при неповно встановлених обставинах справи.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 1 Постанови "Про судове рішення" від 29.12.1976 р. №11 рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ч. 2 ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

У зв'язку з наведеним та врахуванням меж повноважень касаційної інстанції, встановлених ч. 2 ст. 1115 та ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа —передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене у зазначеній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством засоби для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в залежності від встановленого та у відповідності з вимогами закону, вирішити спір.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, п. 3 ст. 1119, ст.ст. 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ Українсько-Ізраїльського підприємства "Л.І.П.Д.Інвестиції" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2009 р. у справі №18/222/34 задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2009 р. та рішення господарського суду Чернігівської області від 16.02.2009 р. у справі №18/222/34 скасувати, а справу №18/222/34 передати на новий розгляд до господарського суду Чернігівської області.

ГоловуючийС.Бакуліна

Судді:О.Глос

В.Олійник