Рішення

від 23.09.2009 по справі 37/473

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

37/473

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  37/473

23.09.09

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю                                     «ВОЛИНСЬКА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ»          

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «НАФТОГАЗТРАНСКАРТ»

Простягнення 2 963, 93 грн.

                                                                                                   Суддя  Гавриловська І.О.                                                                                                                                                  

Представники сторін:

Від позивача :           Книш С.В., дов. № б/н від 20.03.09 р.       

Від відповідача :            не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛИНСЬКА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ»до Товариства з обмеженою відповідальністю “НАФТОГАЗТРАНСКАРТ” про стягнення 2 890, 96 грн. основного боргу, у зв'язку з неповерненням відповідачем грошових коштів, які були сплачені позивачем на виконання договору № К 00769 від 04.12.2006 р. і які мають бути повернені позивачу у зв'язку з розірванням зазначеного договору, 82, 71 грн. інфляційної складової боргу та 27, 33 грн. річних у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2009 р. було порушено провадження у справі № 37/473, розгляд справи призначено на  31.08.09 р.

У зв'язку з нез'явленням представників сторін у судове засідання, невиконання ними вимог ухвали від 31.08.2009 р. у даній справі та ненаданням ними витребуваних судом документів, розгляд справи було відкладено до 23.09.2009 р.

У судовому засіданні 23.09.09 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, на виконання вимог ухвал від 27.07.2009 р. та 31.08.2009 р. надав витребувані судом документи, а також клопотання про стягнення додаткових судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, яке, відповідно до ст. ст.  44, 49 Господарського процесуального кодексу, судом було задоволено.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов не надав. Про призначене судове засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання, а також приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо документів для розгляду спору по суті, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника  вищезазначеного учасника судового процесу.

Розглянувши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, Господарський суд міста Києва, -  

                                                         ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВОЛИНСЬКА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ»та Товариством з обмеженою відповідальністю «НАФТОГАЗТРАНСКАРТ»був укладений договір  № К 00769 від 04.12.2006 р., відповідно до умов якого відповідач від свого імені, за дорученням та за рахунок позивача, за винагороду закуповує в торгових точках стиснений природний газ, нафтопродукти, інші товари та надає послуги для обслуговування автотранспортних засобів позивача згідно з  отриманими пластиковими картками.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором комісії.

Відповідно до статті 1011 Цивільного кодексу України, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

У відповідності до пунктів 3.2., 3.3 договору № К 00769 від 04.12.2006 р., платіжна картка, видана клієнту, приймається до обслуговування в торгових точках системи «НАФТОГАЗТРАНСКАРТ»наступного дня після її отримання. Платіжна картка видається клієнту в користування, на термін дії договору, після чого має бути повернута відповідачеві.

Пункт 7.2. вищевказаного договору передбачає, що в разі виникнення заборгованості перед компанією, клієнт гарантує погашення заборгованості впродовж 3 днів.

Згідно з пунктом 7.3. договору № К 00769 від 04.12.2006 р., відповідач несе відповідальність за збереження коштів, перерахованих клієнтом на рахунок ТОВ “НАФТОГАЗТРАНСКАРТ” і, в разі розірвання цього договору, гарантує повернення суми, яка залишилась після остаточного розрахунку в порядку, передбаченому пунктом 10.2. цього договору.  

Пункт  10.1. договору № К 00769 від 04.12.2006 р. передбачає, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до моменту розірвання.

Згідно з пунктом 10.2. договору, цей договір може бути змінений чи розірваний за згодою сторін, або за ініціативою однієї з сторін в порядку, визначеному цим договором та чинним законодавством. Маючи намір розірвати договір, клієнт повинен подати письмову заяву, підписану уповноваженими особами і засвідчену печаткою, та здати платіжну картку. Через 21 банківський день, з моменту подання заяви та повернення платіжної картки, проводиться звірка взаєморозрахунків, та впродовж 3-х банківських днів  між сторонами проводиться повний взаєморозрахунок.

Позивач у своїй позовній заяві стверджував, що ним належним чином виконувалися зобов'язання за договором № К 00769 від 04.12.2006 р.  щодо оплати спожитого стисненого газу та послуг відповідача по його доставці шляхом здійснення авансових внесків на рахунок відповідача. Станом на 31.12.2008 р. передоплата позивача становила 3 623, 76 грн.,  а ТОВ «НАФТОГАЗТРАНСКАРТ»виконало зобов'язання лише на загальну суму 732, 80 грн.

Актом звірки взаєморозрахунків сторони засвідчили, що станом на 18.03.2009 р. залишок невикористаних коштів на користь позивача за період з 01.01.09 р. до 18.03.09 р. становить 2 890, 96 грн., які відповідачем повернені не були, у зв'язку з чим позивач просить їх стягнути з відповідача.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача   підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських   договорів   застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей  525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

У відповідності до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом в ході розгляду справи встановлено, що відповідач взяте на себе зобов'язання за вищевказаним договором не виконав, грошові кошти не повернув.

У зв'язку із невиконанням ТОВ «НАФТОГАЗТРАНСКАРТ»своїх зобов'язань за договором № К 00769 від 04.12.2006 р., Товариство з обмеженою відповідальністю «ВОЛИНСЬКА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ»надіслало відповідачу претензію вих. № 25 від 14.05.09 р. з проханням перерахувати суму заборгованості у розмірі 2 890, 96 грн. протягом         7 днів на розрахунковий рахунок позивача.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛИНСЬКА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «НАФТОГАЗТРАНСКАРТ»основного боргу у розмірі 2 890, 96 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВОЛИНСЬКА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ»у своїй позовній заяві просило суд також стягнути з відповідача 82, 71 грн. інфляційної складової боргу та 27, 33 грн. річних у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором № К 00769 від 04.12.2006 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов'язання в сумі 2 890, 96 грн., з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу  України, підлягають стягненню  відповідно 82, 71 грн. інфляційної складової боргу та 27, 33 грн. річних.

Враховуючи вищевикладене, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛИНСЬКА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ»підлягає задоволенню повністю.

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 500, 00 грн. підлягають задоволенню з наступних підстав.

Позивач та адвокат - фізична особа-підприємець Книш Сергій Володимирович  уклали договір доручення на ведення господарської справи від 11 травня 2009 р. № 11/05/09-1.

Згідно з п. 2.2. даного договору, за ознайомлення з документами, надання їм правового аналізу, вжиття заходів досудового регулювання спору, підготовкою позовної заяви до суду та представництво інтересів позивач господарському суді плата становить 500, 00 грн. та сплачується позивачем адвокату. Згідно із платіжним дорученням № 297 від 23.06.2009 р. позивач повністю розрахувався за вказаним договором доручення на ведення господарської справи від 11 травня 2009 р. № 11/05/09-1.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті зазначеної норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, якій такі послуги надавались та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України “Про адвокатуру”. Дія зазначеного Закону України поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом, наведено в ст. 2 Закону України “Про адвокатуру”, яка зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за  спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Пунктом 10 Роз'яснення Вищого господарського суду України № 02 5/78 від 04.03.1998 р. зі змінами та доповненнями встановлено, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, а саме угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

На підтвердження статусу адвоката, Книш С.В. надав суду свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 277 від 28.04.2004 р. (копія в справі).

Також суду надані договір доручення на ведення господарської справи від 11 травня 2009 р. № 11/05/09-1 та платіжне доручення № 297 від 23.06.2009 р. про здійснення оплати по договору.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, який передбачає, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову  на відповідача. Таким чином, витрати на оплату послуг адвоката покладаються на відповідача.

Витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, витрати на оплату послуг адвоката, витрати на оплату проїзду та витрати на оплату довідки про наявність та найменування відкритих рахунків позивача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 1011 Цивільного кодексу України, ст. ст. 192, 193, 230, 231, 232 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –         

В И Р І Ш И В:

1.          Позов  задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НАФТОГАЗТРАНСКАРТ»     (пл. Святошинська, 1, кв. 272, м. Київ, 03115, код ЄДРПОУ 34483710) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛИНСЬКА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ»(вул. Стуса, 4-Б, м. Луцьк, 43010, код ЄДРПОУ 32035371) 2 890 (дві тисячі вісімсот дев'яносто) грн. 96 коп. основного боргу, 82 (вісімдесят дві) грн. 71 коп. інфляційних витрат, 27 (двадцять сім) грн. 33 коп. річних,  102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита, 315 (триста п'ятнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 500 (п'ятсот) грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката, 85 (вісімдесят п'ять) грн. 44 коп. витрат на оплату проїзду та 20 (двадцять) грн. 00 коп. витрат на оплату довідки про наявність та найменування відкритих рахунків позивача.

3.   Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4.  Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя                                                                                             Гавриловська І.О.