Рішення

від 07.08.2009 по справі 8/157

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/157

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.08.09                                                                                 Справа № 8/157

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК  Хагард», місто Алчевськ Луганської області,

до Дочірнього підприємства «Луганський облавтодор»в особі філії «Перевальський райавтодор», місто Перевальськ Луганської області, -

про стягнення 5418 грн. 89 коп.

          Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судових засідань Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача –Загаєвський І.С. –представник, - довіреність №29/07 від 29.07.09 року ;

від відповідача –представник не з'явився, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в :

            суть спору: позивач просить стягнути з відповідача:

            основний борг у сумі 4915,00 грн. та пеню у сумі 503,89 грн., нараховані  відповідачу у зв'язку з неналежним виконанням ним умов договору купівлі-продажу №1227, укладеного між сторонами 27.12.08 року;

            судові витрати.

          До початку судового засідання, призначеного на 07.08.09 року, представник позивача звернувся до суду з клопотанням про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.ст.4-4,22 та 81-1 ГПК України, а тому його задоволено судом.

          Позов названий представник підтримав у повному обсязі.

          Відповідач відзив на позов та витребувані судом документи не надав, до судового засідання не з'явився, участь свого представника у ньому не забезпечив, про причини неявки до суду не повідомив, заяву про розгляд спору по суті за його відсутності до суду не спрямував, хоча належним чином поставлений до відома про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи, про що свідчить письмове повідомлення оператора поштового зв'язку про вручення поштового відправлення суду від 23.07.09 року за вих. №907 уповноваженій особі відповідача.

          Представник позивача не заперечив проти розгляду спору по суті за відсутності відповідача.

          З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги, що ухвалою суду від 22.07.09 року (про порушення провадження по справі та призначення її до слухання) питання про явку представників сторін залишено на їх розсуд та попереджено, що неявка сторони не є перешкодою для  вирішення спору по суті, керуючись ст.ст.22,43 та 75 ГПК України, суд вважає за можливе вирішити спір по суті у цьому судовому засіданні, –за відсутності відповідача, на підставі наявних у справі доказів.

          І.Заслухавши представника позивача, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, суд дійшов наступного.

          27.12.08 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено договір купівлі-продажу №1227, згідно якому  продавець передає у власність , а покупець приймає та оплачує товар –дизельне пальне у кількості 200000 літрів (п.1.1 договору) за ціною згідно виставлених рахунків (п.1.2), при цьому ціна включає у себе  транспортні витрати, акцизний збір та ПДВ (п.1.3).

          Покупець зобов'язаний прийняти товар за кількістю та якістю та оплатити його вартість (п.3.1).  Оплата товару здійснюється шляхом перерахування обумовленої суми на розрахунковий рахунок продавця за фактом поставки товару (п.4.1).

          За порушення умов  цього договору сторони несуть відповідальність в цивільноправовому порядку, відшкодовуючи  потерпілій стороні збитки у вигляді прямої шкоди та неотриманого прибутку, при цьому обов'язок доказування покладається на потерпілу сторону  (п.6.1). У випадку затримки оплати покупець сплачує продавцю пеню у розмірі 0,1% вартості неопалаченого товару за кожний день прострочення, але не більше 3% вартості  неоплаченого товару (п.6.3).

Договір набирає чинності з моменту підписання обома сторонами  та діє до 31 грудня 2009 року, а в частині розрахунків –до повного їх завершення (п.8.2).

На підтвердження часткового виконання умов договору позивач надав до справи документальні докази про продаж відповідачеві  2420 літрів дизельного пального за ціною 4,79 грн. за 1 літр на суму 13915,00 грн. (разом з ПДВ), що підтверджується:

видатковою накладною №3300 від 02.02.09 року про відпуск  відповідачеві 2420 літрів дизельного пального за ціною 4,79 грн. за 1 літр на суму 13195,00 грн.;

податковою накладною на ту ж кількість товару та на таку ж суму від 02.02.09 року №3300;

довіреністю №24 від 02.02.09 року на ім'я  Леутіної Л.С.

Позивач також надав до справи рахунок №3300 від 02.02.09 року на вищезгадані кількість товару та суму.

Як стверджує позивач, відповідач, отримавши товар, частково сплатив його вартість, - маючи борг на суму 4915,00 грн., у зв'язку з чим на його адресу позивач 26.05.09 року спрямував претензію №б/н.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач залишив її без задоволення.

Ця обставина стала підставою для звернення позивача з цим позовом до суду, який просить стягнути з відповідача основний борг у сумі 4915,00 грн. та пеню за період з 03.02.09 року по 10.07.09 року  у сумі 503,89 грн. (розрахунок пені додано до справи).

Станом на  01.07.09 року сторони здійснили взаємозвірку стану розрахунків за вищезгаданим договором,  при цьому відповідач визнав  наявність у нього перед позивачем основного боргу у сумі 4915,00 грн.

Відповідач позовні вимоги не спростував та не оспорив.

ІІ.Заслухавши представника позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

           Згідно частинам 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки  виникають  із  дій  осіб,  що передбачені актами цивільного законодавства,  а також із дій осіб, що  не  передбачені  цими  актами,  але  за  аналогією  породжують

цивільні права та обов'язки. Підставами   виникнення   цивільних  прав  та  обов'язків,

зокрема, є договори та інші правочини.

          Правочином є дія особи,  спрямована на набуття,  зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

          Згідно частинам 1-5 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

           У  ст. 204 ЦКУ сказано, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

          Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ).

          Частиною 1  ст. 628 Кодексу встановлено, що  зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

          Договір є обо'язковим для виконання його сторонами (ст. 629 ЦКУ), оскільки саме він породжує для них права та зобов'язання.

          Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника   виконання його обов'язку (частина 1 ст.509 ЦКУ).

          Закон –ст.525 ЦКУ – не передбачає права сторони на односторонню відмову від виконання зобов'язань.

          Згідно ст.526 ЦКУ зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

          Статтею 527 ЦКУ встановлено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.

          Як сказано у частині 1 ст. 530 ЦКУ, якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Договір, укладений між сторонами за цим спором, належить до договорів купівлі-продажу.

          Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає  або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

          Позивач по справі належним чином виконав вимоги ст.ст.662 та 663 ЦКУ, - тобто передав відповідачу обумовлену договором кількість товару (дизельне пальне).

          Тобто відповідач, отримавши від позивача товар на вищезгадану суму, повинен був у визначений договором  строк оплатити їх вартість, однак зробив це не у повному обсязі, - а значить -  припустився порушення вимог чинного цивільного законодавства та умов договору.

           Так, статтею 691 ЦКУ встановлено, що покупець    зобов'язаний    оплатити   товар   за   ціною, встановленою  у  договорі  купівлі-продажу,  або,  якщо  вона   не встановлена  у  договорі  і не може бути визначена виходячи з його умов,  - за ціною,  що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу,  а  також вчинити за свій рахунок дії,  які відповідно до договору,  актів цивільного законодавства або вимог,  що  звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

            Якщо  ціну  встановлено  залежно  від  ваги  товару,  вона визначається за вагою нетто, якщо інше  не  встановлено  договором купівлі-продажу.

            Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників,  що зумовлюють ціну  товару (собівартість,  затрати тощо),  але при цьому не визначено способу її перегляду,  ціна визначається виходячи  із  співвідношення  цих показників  на  момент  укладення  договору  і на момент передання товару.

           Якщо продавець прострочив виконання обов'язку щодо  передання товару,   ціна   визначається   виходячи   із  співвідношення  цих показників на  момент  укладення  договору  і  на  день  передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлений договором,  - на день,  визначений відповідно до статті 530  цього Кодексу.  

           Положення цієї    частини    про   визначення   ціни   товару застосовуються,  якщо  інше  не  встановлено   актами   цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.

           Отримавши від позивача товар, відповідач повинен був дотримуватися як вимог вищецитованої статті, так і умов договору.

           Такий його обов'язок передбачено частинами 1 та 2 ст. 692 ЦКУ, якими встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття  товаророзпорядчих  документів   на   нього,   якщо договором  або  актами  цивільного  законодавства  не встановлений інший строк оплати товару.

           Покупець  зобов'язаний  сплатити  продавцеві  повну   ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

          З огляду на те, що відповідач не вчинив таких дій, позивач цілком правомірно скористався правилом частини 3 ст. 692 ЦКУ, в якій сказано, що у разі прострочення  оплати  товару  продавець  має  право вимагати  оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

          Отже, з боку відповідача має місце неналежне виконання умов укладеного між сторонами договору (порушення зобов'язань).

          Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням  умов,   визначених  змістом  зобов'язання  (неналежне виконання) (ст. 610 ЦКУ).

          Згідно п.п.3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

              Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його  у  строк, встановлений договором або законом.

          Боржник,  який прострочив   виконання   зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки  і  за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

          З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів  наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

          Боржник, який порушив зобов'язання, повинен відшкодувати кредиторові спричинені збитки.

          Розмір збитків, спричинених порушенням зобов'язання, доказується кредитором (частини 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

          Якщо за порушення зобов'язання встановлено  неустойку,  то вона  підлягає   стягненню   у  повному  розмірі,  незалежно  від відшкодування збитків.

           Договором може  бути  встановлено  обов'язок  відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою.

          Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

          Згідно частинам 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які   боржник   повинен  передати  кредиторові  у  разі  порушення боржником зобов'язання. Пенею  є  неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового зобов'язання  за  кожен   день прострочення виконання.

          Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України(далі –ГКУ), встановлено, що нарахування штрафних санкцій, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців після виникнення права на нарахування таких санкцій.

          Пунктом 1 ч.2 ст. 258 ЦКУ для стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлено річний термін.

          Позивач дотримався усіх перелічених вимог закону щодо визначення суми пені.

          Спосіб захисту порушеного права сторонами за цим спором обрано у відповідності до вимог ст. 16 ЦКУ.

          Таким чином, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Вирішуючи питання щодо судових витрат, суд, керуючись ст.ст.44,47-1 та ч.2 ст. 49 ГПК України покладає  їх  на відповідача як на сторону, яка порушила умови договору, вимоги чинного законодавства та з вини якої спір доведено до суду.

          На підставі викладеного, ст.ст. 11,16,509,525,526,530,560,610-612,614,623, 627,655,691 та 692 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 4-3,22,32-34,36, 43,44, 47-1,49,75, 82-85 ГПК України,  суд

                                                                в и р і ш и в :

         1.Позов задовольнити  у повному обсязі.    

         2.Стягнути з Дочірнього підприємства  Луганський облавтодор»(місто Луганськ, вул. Лінія залізниці, 9) в особі  філії «Перевальський райавтодор», ідентифікаційний код 26229875, яка знаходиться за адресою: місто Перевальськ, вул. Індустріальна, 3 Луганської області, - на користь  Товариства  з обмеженою відповідальністю «ТК Хагард», ідентифікаційний код 33588180, яке знаходиться за адресою: місто Алчевськ, вул. Ленінградська, 15 Луганської області, - основний борг у сумі  4915 (чотири тисячі дев'ятсот п'ятнадцять) грн. 00 коп., пеню  у сумі 503  (п'ятсот три) грн. 89 коп.,  а також витрати по сплаті  державного мита у сумі  102 (сто дві) грн. 00 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118  (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 07.08.09 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

          Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду  у 10-денний термін з дня підписання.

          Рішення складено у повному обсязі та підписано –  10 серпня 2009 року.

Суддя                                                                                                А.П.Середа