Рішення

від 01.09.2015 по справі 910/16105/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01.09.2015Справа № 910/16105/15 За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «МР» до                    Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕС-УА ХОЛДИНГ» про                    стягнення 33  426, 23 грн.                                                                                                     Суддя Ломака В.С. Представники сторін: від позивача:                    Шестаков Д.М. за довіреністю б/н від 17.07.2015 р.; від відповідача:          Топчій С.М. за довіреністю № 286/1 від 09.07.2015 р. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю «МР» (далі – позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕС-УА ХОЛДИНГ» (далі – відповідач) про стягнення 33  426, 23 грн., з яких                          22  425, 39 грн. основного боргу, 4  259, 60 грн. пені, 217, 50 грн. 3% річних, 6  523, 74 грн. інфляційних втрат. Крім того, позивач просив покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами Договору він виконав комплекс робіт по виконанню очищення і фарбування металоконструкцій, які відповідачем не були оплачені в повному обсязі через безпідставне утримання 5% від суми виконаних робіт, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем. Враховуючи зазначене, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів. Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.06.2015 р. порушено провадження у справі № 910/16105/15, розгляд справи призначено на 28.07.2015 р. 24.07.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи. 24.07.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано клопотання № 331 від 23.07.2015 р. про відкладення розгляду справи. Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.07.2015 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи було відкладено на 11.08.2015 р. 11.08.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача було подано відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, оскільки в порушення умов Договору позивачем не було передано відповідачу необхідних документів, що в свою чергу використовуються відповідачем для прийняття робіт замовником та подальшому введенню об'єкта в експлуатацію. На думку відповідача, повернення позивачу суми утримання має відбуватись за умови не тільки введення об'єкта в експлуатацію, а і за умови підписання фінального акту з передачею відповідачу робочої документації, що в даному випадку позивачем виконано не було. Також відповідач зазначає, що відсутні дані про введення об'єкта в експлуатацію, оскільки надана позивачем копія Декларації про введення об'єкта в експлуатацію від 24.02.2014 р. не завірена належним чином, не кажучи про існування вказаного документа взагалі. Відповідач стверджує, що з його боку Договір, акти виконаних робіт та довідка про їх вартість були підписані Гайдукевичем І.П., який виходячи зі змісту Договору діяв на підставі доручення № 9 від 06.01.2012 р., проте вказана особа не є директором підприємства відповідача, а отже не має відповідних повноважень на підписання таких документів від імені підприємства. У зв'язку з цим, відповідач просить суд в порядку ст. 38 ГПК України витребувати у позивача Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації від 24.02.2014 р. та оригінал довіреності № 9 від 06.01.2012 р., на підставі якої були підписані Акти виконаних робіт та відповідна довідка про їх вартість. Представник відповідача в судовому засіданні 11.08.2015 р. підтримав подане через відділ діловодства господарського суду міста Києва клопотання про витребування додаткових доказів у справі. Суд відклав вирішення означеного клопотання до встановлення фактичних обставин у справі. В судовому засіданні 11.08.2015 р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, подав клопотання про витребування в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України у Державної податкової інспекції, на обліку в якій знаходиться відповідач, інформації щодо включення відповідачем до податкових декларацій сум податкового кредиту за Договором підряду № 133.М від 16.08.2012 р. Представник відповідача в судовому засіданні 11.08.2015 р. проти позову заперечив. Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.08.2015 р. в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України витребувано від Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві податкову звітність складену Товариством з обмеженою відповідальністю “КЕС-УА ХОЛДИНГ” (код ЄДРПОУ 37140134) на виконання зобов'язань за Договором підряду № 133.М від 16.08.2012 р., укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю “МР” (код ЄДРПОУ 31735104) та Товариством з обмеженою відповідальністю “КЕС-УА ХОЛДИНГ” (код ЄДРПОУ 37140134); належним чином завірені копії Реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, які подані до декларацій з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю “КЕС-УА ХОЛДИНГ” (код ЄДРПОУ 37140134) за звітний період з 16.08.2012 р. по 11.08.2015 р., з наданням Додатку № 5 та податкових накладних, складених на виконання зобов'язань за Договором підряду № 133.М від 16.08.2012 р., укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю “МР” (код ЄДРПОУ 31735104) та Товариством з обмеженою відповідальністю “КЕС-УА ХОЛДИНГ” (код ЄДРПОУ 37140134), а також податкові накладні, складені на виконання зобов'язань за вказаним Договором; на підставі  ст. 69 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк вирішення спору у справі № 910/16105/15 на п'ятнадцять днів; згідно зі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 01.09.2015 р. 31.08.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва від Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві надійшов лист, в якому повідомляється про те, що вона не володіє затребуваної судом інформацією та документами. У судовому засіданні 01.09.2015 р. суд розглянув та відхилив клопотання відповідача про витребування у позивача Декларації про готовність об'єкта до експлуатації від      24.02.2014   р. та оригіналу довіреності № 9 від 06.01.2012 р., на підставі якої були підписані Акти виконаних робіт та відповідна довідка про їх вартість, з огляду на необґрунтованість, оскільки не доведено обставин того, що такі документи наявні у позивача. При цьому, судом за даними Реєстру дозвільних документів на веб сторінці Державної архітектурно-будівельної інспекції України (http://91.205.16.115/declarate/list.php?sort=num& order=DESC) перевірено та підтверджено факт реєстрації в лютому 2014 року спірної Декларації № ЛВ 143140520592 щодо об'єкту: Будівництво цеху розливу мінеральної води і складських приміщень, замовник – ПАТ   «Моршинський завод мінеральних вод «Оскар». У судовому засіданні 01.09.2015 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення. Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, – ВСТАНОВИВ: 16.08.2012 р. між позивачем (підрядник) та відповідачем (генеральний підрядник) було укладено Договір підряду № 133.М, відповідно до п. 1.1. якого генеральний підрядник доручає, а підрядник зобов'язується за завданням генерального підрядника та згідно з будівельними нормами виконати на свій ризик, власними та залученими силами і своїми матеріально-технічними засобами комплекс робіт по виконанню очищення і фарбування металоконструкцій на об'єкті будівництва «Будівництво цеху розливу мінеральної води і складських приміщень по вул. Геологів, буд. № 12, літера «А» в м. Моршин, Станківської сільської ради, Стрийського району, Львівської області», відповідно до умов цього Договору, додатків та додаткових угод до нього, котрі являються невід'ємною частиною Договору, ліквідувати недоробки та дефекти, що виявлені в ході виконання робіт, приймання робіт генеральним підрядником або протягом гарантійного строку та передати закінчені роботи генеральному підряднику, а генеральний підрядник зобов'язується надати підряднику будівельний майданчик (фронт робіт), прийняти та оплатити належним чином виконані роботи. Перелік (об'єм та кількість) робіт зазначено у Додатку № 1 до Договору – «Договірна ціна» (п. 1.2. Договору). Пунктом 1.3. Договору передбачено, що за цим Договором комплекс робіт (Додаток № 1) виконується підрядником «під ключ» з власних матеріалів, власними силами, із залученням власних машин, механізмів, транспорту в кількості, необхідній для своєчасного і якісного виконання робіт, а у необхідних випадках із залученням субпідрядних організацій. Відповідно до п. 2.1. Договору загальна вартість виконання повного комплексу робіт визначається, виходячи з договірної вартості окремих видів робіт, узгодженої сторонами, в установленому Договором порядку та вказується в «Договірній ціні» (Додаток № 1), що являється невід'ємною частиною даного Договору. Згідно з п. 2.2. Договору та Додатку № 1 до нього, договірна ціна є твердою та становить: 379   750, 00 грн., крім того ПДВ 20% - 75   950, 00 грн., всього з ПДВ 20% -               455   700, 00 грн. В силу п. 3.1. Договору терміни виконання робіт підрядником узгоджені сторонами в Графіку виконання робіт (Додатку № 2), що є невід'ємною частиною даного Договору. За умовами п. 3.2. Договору підрядник розпочинає виконання робіт, передбачених даним Договором, в строк, передбачений «Графіком виконання робіт». Додатком № 2 до Договору «Графік виконання робіт» сторони визначили строк початку виконання робіт – 17.08.2012 р., завершення робіт – 17.09.2012 р. Під терміном закінчення виконання етапу робіт слід розуміти дату підписання Акту прийняття-здачі всього обсягу виконаних робіт даного етапу, а під терміном закінчення всього обсягу робіт – підписання Фінального акту приймання виконаних підрядних робіт. Фінальний акт приймання виконаних підрядних робіт – акт прийняття робіт, який сторони підписують після виконання підрядником всього комплексу робіт за цим Договором (п. 3.3. Договору). Згідно з п. 6.1. Договору фінансування за цим Договором здійснюється генеральним підрядником поетапно у порядку та в розмірі, визначених цим Договором. Сторони домовились, що генеральний підрядник здійснює авансовий платіж на початок робіт в розмірі 30% від вартості договірної ціни і складає 113   925, 00 грн., крім того ПДВ 20% 22   785, 00 грн., всього з ПДВ 20% 136   710, 00 грн. протягом 5 банківських днів з дати підписання даного Договору (п. 6.2. Договору). Пунктом 6.3. Договору передбачено, що оплата фактично виконаних підрядником робіт (етапів робіт) здійснюється протягом 20 (двадцяти) банківських днів з моменту підписання обома сторонами Акта виконаних робіт (етапів робіт) та Довідки про вартість виконаних підрядних робіт ф. КБ № 3 і надходження від замовника будівництва коштів. При цьому, належна до сплати сума згідно Актів виконаних робіт (етапів робіт) та Довідок про вартість виконаних підрядних робіт ф. № КБ-3 зменшується на суму перерахованого авансового платежу до повного його вирахування та з врахуванням п. 6.6. даного Договору. Сторони визначили вівторок і четвер днями, в яких здійснюватиметься оплата генеральним підрядником за даним Договором (далі – «платіжний день»). У випадку, якщо останній день терміну оплати, визначений Договором, припадає на святковий/неробочий день або на день, який не є платіжним днем, оплата здійснюватиметься в перший робочий платіжний день, наступний за таким святковим/неробочим днем чи днем, який не є платіжним днем, а штрафні санкції, передбачені Договором за недотримання терміну оплати, у такому разі не застосовуються. Відповідно до п. 6.4. Договору підрядник щомісячно, на протязі 3 (трьох) робочих днів, з моменту отримання оплати за фактично виконані роботи за розрахунковий місяць згідно п. 6.2. даного Договору, перераховує на розрахунковий рахунок Генерального підрядника вартість генпідрядних послуг у розмірі 3% від вартості виконаних робіт, що визначається відповідно до Актів приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в). У разі порушення підрядником термінів оплати генпідрядних послуг, генеральний підрядник має право затримати оплату наступних платежів, що мають бути зроблені ним в порядку даного Договору. Сплата штрафів згідно п.п. 10.2.1., 10.2.2., 10.2.3., 12.4., 12.8., 12.9. Договору здійснюється шляхом віднімання суми штрафу з сум оплат за виконані роботи по Актах приймання виконаних робіт (Типова форма КБ-2в) та Довідках про вартість виконаних будівельних робіт (Типова форма КБ-3) (п. 6.5. Договору). Пунктом 6.6. Договору передбачено, що генеральний підрядник у вигляді гарантії виконання підрядником належним чином своїх зобов'язань за даним Договором утримує 5% від суми виконаних робіт згідно Актів приймання виконаних будівельних робіт (надалі – сума утримання) протягом всього часу виконання робіт підрядником. Сума утримання повертається підряднику через 365 календарних днів після введення об'єкту в експлуатацію. У випадку настання обставин, передбачених п. 11.3, п. 7.8. даного договору сума понесених витрат генерального підрядника на усунення недоліків сплачується підрядником генеральному підряднику або утримується генеральним підрядником при перерахуванні суми утримання. За умовами п. 7.1. Договору роботи, виконані за цим Договором, приймаються генеральним підрядником за актами приймання виконаних робіт (виключно Типова форма КБ-2в) та Довідками про вартість виконаних підрядних робіт (виключно Типова форма КБ-3). Дата підписання сторонами яких є датою передачі такого обсягу робіт (етапів робіт), а передача підрядником всього обсягу виконаних робіт генеральному підряднику оформляється Фінальним актом приймання виконаних підрядних робіт (виключно Типова форма КБ-2в), дата підписання сторонами якого є датою передачі всього обсягу робіт. Відповідно до п. 7.2. Договору сторони домовились про застосування наступної процедури приймання-передачі робіт за Договором: 7.2.1. Після завершення виконання робіт (етапів робіт) підрядник повідомляє письмово генерального підрядника про готовність виконаних робіт до здачі та надає генеральному підряднику 3 примірники Актів виконаних робіт (Типова форма КБ-2в) та два примірники Довідок про вартість виконаних підрядних робіт ф. № КБ-3. Акти виконаних робіт надаються підрядником для розгляду генеральному підряднику на будівельний майданчик в строк не пізніше 20-го числа поточного місяця відповідальній особі генерального підрядника (керівнику проекту). 7.2.2. Разом з Актами виконаних робіт підрядник передає виконавчу документацію згідно виду робіт та сертифікати відповідності на використані матеріали, виконавчі схеми та протоколи результатів випробувань, висновки СЕС, технічні паспорти, протоколи перевірок що стосуються виконаних робіт та інші документи, необхідні для прийняття робіт. Всі копії поданих документів повинні бути завірені підписом уповноваженої особи підрядника та печаткою. Без отримання вищевказаної документації, Акти виконаних робіт вважаються оформленими підрядником неналежним чином та не підлягають розгляду та підписанню генеральним підрядником. 7.2.3. Генеральний підрядник зобов'язаний організувати та здійснити прийняття робіт протягом 10-ти робочих днів з моменту отримання від підрядника документів передбачених п.7.2.1. та п. 7.2.2. даного Договору. У випадку, якщо підрядником були надані для розгляду генеральному підряднику Акти виконаних робіт та Довідки по формі КБ-3 без виконавчої документації (повного її комплекту), Акти виконаних робіт та Довідки по формі КБ-3, що були отримані Генеральним підрядником, не підлягають підписанню та оплаті. Приймання-передача генпідрядних послуг, передбачених умовами даного Договору здійснюється шляхом підписання сторонами Акту приймання-передачі генпідрядних послуг (п. 7.5. Договору). Згідно з п. 7.6. Договору факт виконання робіт в повному обсязі підтверджується Фінальним актом передачі виконаних підрядних робіт підписаним уповноваженими представниками обох сторін на повний обсяг робіт. Даний акт підписується сторонами протягом 10 календарних днів з моменту усунення підрядником недоліків, виявлених при здійсненні приймання-передачі комплексу робіт в цілому. На виконання умов Договору позивачем виконані підрядні роботи на загальну суму 448   507, 79 грн., що підтверджується Актами прийняття виконаних підрядних робіт № 11 від 31.05.2013 р. на суму 291   632, 98 грн., № 14 від 31.05.2013 р. на суму 89   583, 07 грн., № 18 від 31.07.2015 р. на суму 67   291, 74 грн., які підписані представниками обох сторін без зауважень та заперечень і скріплені печатками обох підприємств. 24.02.2014 р. Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області було затверджено Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації - «Будівництво цеху розливу мінеральної води і складських приміщень по вул. Геологів, 12-А, в м. Моршин, Станківської сільської ради, Стрийського району, Львівської області» (адреса будівництва: Львівська область, Стрийський район, с. Довге, вул. Геологів, 1, код об'єкта 1251.5, категорія складності – ІІІ». Як зазначалось вище, судом за даними Реєстру дозвільних документів на веб сторінці Державної архітектурно-будівельної інспекції України (http://91.205.16.115/declarate/ list.php?sort=num&order=DESC) перевірено та підтверджено факт реєстрації в лютому 2014 року спірної Декларації № ЛВ 143140520592. Виконані позивачем роботи відповідачем були оплачені частково в сумі                               426  082, 40 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок, а 13   455, 23 грн. були зараховані у рахунок погашення зустрічних однорідних вимог на підставі Угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 29.04.2014 р. При цьому, залишок утриманих грошових коштів в сумі 22   425, 39 грн. відповідачем у встановлений п. 6.6. Договору строк позивачу перерахований не був. 27.02.2015 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою № 8 про повернення утриманих згідно з п. 6.5. Договору грошових коштів в сумі 22   425, 39 грн., проте означені вимоги відповідачем задоволені не були. З огляду на те, що відповідач в добровільному порядку відмовляється погасити вказану заборгованість, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів. Під час розгляду спору відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що в порушення умов Договору позивачем не було передано відповідачу необхідних документів, що використовуються для прийняття робіт замовником та подальшому введенню об'єкта в експлуатацію. Вказані доводи судом до уваги не приймаються, оскільки встановлено, що спірний об'єкт вже введено в експлуатацію. З урахуванням зазначеного та з огляду на відсутність даних про виявлення недоліків у виконаних позивачем роботах, суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що умовою повернення спірних коштів мав стати підписаний між сторонами фінальний акт. Так, умови укладеного між сторонами Договору було передбачено повернення таких коштів через 365 днів після введення в експлуатацію об'єкта за умови відсутності обставин не усунення виявлених при прийнятті робіт або протягом гарантійного терміну недоліків. Окрім зазначеного, відповідач стверджував, що з його боку Договір, акти виконаних робіт та довідка про їх вартість були підписані Гайдукевичем І.П., який виходячи зі змісту Договору діяв на підставі доручення № 9 від 06.01.2012 р., проте вказана особа не є директором підприємства відповідача, а отже не має відповідних повноважень на підписання таких документів від імені підприємства. Вказані посилання суд також не може визнати підставними, оскільки матеріали справи містять докази оплати виконаних робіт, що свідчить про схвалення дій з укладення спірного Договору та підписання вказаних актів. Так, відповідно до п. 3.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину. Враховуючи зазначене, суд відхиляє доводи відповідача, викладені ним у відзиві на позовну заяву. Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав. Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду. Згідно з ч. 1 ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Частиною 2 ст. 875 Цивільного кодексу України Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів,  необхідних  для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Предметом спору у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості, яка утворилась внаслідок неповернення відповідачем утриманих грошових коштів у вигляді гаранті виконання позивачем належним чином своїх зобов'язань. Відповідно до ч. 4 ст. 879 Цивільного кодексу України визначено, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін. Як зазначалось судом вище, п. 6.6. Договору передбачено, що генеральний підрядник у вигляді гарантії виконання підрядником належним чином своїх зобов'язань за даним Договором утримує 5% від суми виконаних робіт згідно Актів виконаних робіт (надалі – сума утримання) протягом всього часу виконання робіт підрядником. Сума утримання повертається підряднику через 365 календарних днів після введення об'єкту в експлуатацію. У випадку настання обставин, передбачених п. 11.3, п. 7.8. даного договору сума понесених витрат генерального підрядника на усунення недоліків сплачується підрядником генеральному підряднику або утримується генеральним підрядником при перерахуванні суми утримання. Оскільки відповідач прийняв виконані роботи, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві їх вартості, відповідний борг, який існує на момент розгляду справи в суді в сумі 22   425, 39 грн. має бути стягнутий з нього в судовому порядку. При цьому, суд не приймає до уваги доводи відповідача стосовно того, що позивачем були порушені умови договору в частині надання відповідачу зазначеної в п. 7.2.1., 7.2.2. Договору виконавчої документації, з огляду на наступне. Як зазначалось судом вище, п. 7.2.3. Договору передбачено, що генеральний підрядник зобов'язаний організувати та здійснити прийняття робіт протягом 10-ти робочих днів з моменту отримання від підрядника документів передбачених п.7.2.1. та п. 7.2.2. даного Договору. У випадку, якщо підрядником були надані для розгляду генеральному підряднику Акти виконаних робіт та Довідки по формі КБ-3 без виконавчої документації (повного її комплекту), Акти виконаних робіт та Довідки по формі КБ-3, що були отримані Генеральним підрядником, не підлягають підписанню та оплаті. З матеріалів справи вбачається, що Акти виконаних робіт були підписані з боку відповідача без зауважень та заперечень й частково оплачені, а спірний об'єкт введено в експлуатацію, що свідчить про отримання відповідачем передбаченої п.п. 7.2.1., 7.2.2. Договору виконавчої документації та належне виконання позивачем взятих на себе зобов'язань. Що стосується позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 4   259, 60 грн, суд зазначає наступне. Згідно зі ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 Господарського кодексу України). Поняттям «штраф» та «пеня» дано визначення ч. ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України. Відповідно до зазначеної норми, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею – неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Пунктом 12.5. Договору передбачено, що в разі несвоєчасної оплати прийнятих робіт, генеральний підрядник повинен виплатити підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожну добу затримки. Позивач нарахував відповідачу 4   259, 60 грн. пені за період з 25.02.2015 р. по 22.06.2015 р., розрахунок якої судом перевірено та встановлено, що він є вірним. Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові             № 3-12г10 від 08.11.2010 р.). Основною метою визначення інфляційних втрат є встановлення розміру компенсації, яку боржник зобов'язаний в порядку ст. 625 ЦК України сплатити кредитору для усунення наслідків знецінення грошових коштів, що не були вчасно повернуті внаслідок порушення грошового зобов'язання. Індекси споживчих цін (індекси інфляції), які є показниками загального рівня інфляції в економіці, розраховуються в цілому за місяць, а не на конкретні дати. Встановлено, що вони розраховуються Державним комітетом статистики України щомісячно та публікуються в наступному за звітним місяці. Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів. Згідно з Листом Державного комітету статистики України № 11/1-5/73 від           13.02.2009   р. також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов'язань. Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 р., відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця. Так, відповідно до п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» у застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97 р. Таким чином, інфляційні втрати мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу. Зазначене відповідає п. 6 Наказу Держкомстату від 27.07.2007 р. № 265 «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін», відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за  квартал,  період  з  початку року і т.п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення  місячних (квартальних і т.д.) індексів. При цьому, коли відносно кожного грошового зобов'язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов'язання, за період з моменту виникнення обов'язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов'язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат. Крім того, необхідно враховувати, що, як на тому наголошено в п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 р. сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (див. постанову Вищого господарського суду України № 23/466 від 05.04.2011 р. та лист Верховного Суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»             № 62-97р від 03.04.1997 р.). В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році»               № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно. Позивач нарахував відповідачу 217, 50   грн. 3 % річних за період з 25.02.2015 р. по 22.06.2015 р. та 6   523, 74 грн. інфляційних втрат за період з березня по травень 2015 року включно, розрахунок яких є вірним. Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе за Договором обов'язки, позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням зазначеного. Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача. Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82– 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, – ВИРІШИВ: 1.          Позовні вимоги задовольнити повністю. 2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕС-УА ХОЛДИНГ» (04655, місто Київ, проспект Московський, будинок 20-Б; код ЄДРПОУ 37140134) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МР» (45602, Волинська область, Луцький район, село Підгайці, вулиця Дубнівська, будинок 1А; код ЄДРПОУ 31735104)             22  425 (двадцять дві тисячі чотириста двадцять п'ять) грн. 39 коп. основного боргу,                   4  259 (чотири тисячі двісті п'ятдесят дев'ять) грн. 60 коп. пені, 217 (двісті сімнадцять) грн.  50 коп. 3% річних, 6  523 (шість тисяч п'ятсот двадцять три) грн. 74 коп. інфляційних втрат та 1  827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору. 3.          Після вступу рішення в законну силу видати наказ.            4.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Повне рішення складено 08.09.2015 р. Суддя                                                                                                               В.С. Ломака