Рішення

від 01.09.2015 по справі 910/16110/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01.09.2015Справа № 910/16110/15 За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «МР» до                    Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕС-УА ХОЛДИНГ» про                    стягнення 16   882, 21 грн.                                                                                                     Суддя Ломака В.С. Представники сторін: від позивача:                    Шестаков Д.М. за довіреністю б/н від 17.07.2015 р.; від відповідача:          Топчій С.М. за довіреністю № 286/1 від 09.07.2015 р. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю «МР» (далі – позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕС-УА ХОЛДИНГ» (далі – відповідач) про стягнення 16 882, 21 грн., з яких                          11  326, 15 грн. основного боргу, 2  151, 34 грн. пені, 109,85 грн. 3% річних, 3  294, 87 грн. інфляційних втрат. Крім того, позивач просив покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідно до укладеного між сторонами Договору він виконав комплекс земляних робіт та влаштування гідроізоляції, які відповідачем не були оплачені в повному обсязі у зв'язку з неповерненням утриманих 5   % від суми виконаних робіт в якості гарантії виконання належним чином позивачем своїх зобов'язань, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем. Враховуючи зазначене, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів. Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.06.2015 р. порушено провадження у справі № 910/16110/15, розгляд справи призначено на 28.07.2015 р. 24.07.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи. 24.07.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано клопотання № 330 від 23.07.2015 р. про відкладення розгляду справи. Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.07.2015 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи було відкладено на 11.08.2015 р. 11.08.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого відповідач проти позову заперечує, оскільки у виконаних позивачем роботах були виявлені недоліки, які були відповідачем усунуті власними силами, у зв'язку з чим відповідач скористався наданим йому п. 6.5. Договору правом на утримання частини суми, що була витрачена ним на усунення дефектів третьою стороною з суми утримання. Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.08.2015 р. в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк вирішення спору у справі № 910/16110/15 на п'ятнадцять днів, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено перерву до 01.09.2015 р. Від представників сторін у судовому засіданні 01.09.2015 р. надійшли додаткові документи у справі. У судовому засіданні 01.09.2015 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення. Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, – ВСТАНОВИВ: 20.05.2013 р. між позивачем (підрядник) та відповідачем (генеральний підрядник) було укладено Договір підряду № 38.1.М, відповідно до п. 1.1. якого генеральний підрядник доручає, а підрядник зобов'язується за завданням генерального підрядника та згідно з будівельними нормами виконати на свій ризик, власними та залученими силами і своїми матеріально-технічними засобами комплекс земляних робіт на об'єкті будівництва «Будівництво цеху розливу мінеральної води і складських приміщень по вул. Геологів,               буд. № 12, літера «А» в м. Моршин, Станківської сільської ради, Стрийського району, Львівської області», відповідно до умов цього Договору, додатків та додаткових угод до нього, котрі являються невід'ємною частиною Договору, ліквідувати недоробки та дефекти, що виявлені в ході виконання робіт, приймання робіт генеральним підрядником або протягом гарантійного строку та передати закінчені роботи генеральному підряднику, а генеральний підрядник зобов'язується надати підряднику будівельний майданчик (фронт робіт), прийняти та оплатити належним чином виконані роботи. Перелік (об'єм та кількість) робіт зазначено у Додатку № 1 до Договору – «Договірна ціна» (п. 1.2. Договору). Пунктом 1.3. Договору передбачено, що за цим Договором комплекс робіт (Додаток № 1) виконується підрядником «під ключ» з власних матеріалів, власними силами, із залученням власних машин, механізмів, транспорту в кількості, необхідній для своєчасного і якісного виконання робіт, а у необхідних випадках із залученням субпідрядних організацій. Відповідно до п. 2.1. Договору загальна вартість виконання повного комплексу робіт визначається, виходячи з договірної вартості окремих видів робіт, узгодженої сторонами, в установленому Договором порядку та вказується в «Договірній ціні» (Додаток № 1), що являється невід'ємною частиною даного Договору. Згідно з п. 2.2. Договору та Додатку № 1 до нього, договірна ціна є твердою та становить: 235   413, 33 грн., крім того ПДВ 20% - 47  082, 67 грн., всього з ПДВ 20% -                    282  496, 00 грн. В силу п. 3.1. Договору терміни виконання робіт підрядником узгоджені сторонами в Графіку виконання робіт (Додатку № 2), що є невід'ємною частиною даного Договору. За умовами п. 3.2. Договору підрядник розпочинає виконання робіт, передбачених даним Договором, в строк, передбачений «Графіком виконання робіт». Додатком № 2 до Договору «Графік виконання робіт» сторони визначили строк початку виконання робіт – 20.05.2013 р., та термін їх виконання – 1 місяць. Під терміном закінчення виконання етапу робіт слід розуміти дату підписання Акту прийняття-здачі всього обсягу виконаних робіт даного етапу, а під терміном закінчення всього обсягу робіт – підписання Фінального акту приймання виконаних підрядних робіт. Фінальний акт приймання виконаних підрядних робіт – акт прийняття робіт, який сторони підписують після виконання підрядником всього комплексу робіт за цим Договором (п. 3.3. Договору). Згідно з п. 6.1. Договору фінансування за цим Договором здійснюється генеральним підрядником поетапно у порядку та в розмірі, визначених цим Договором. Пунктом 6.2. Договору передбачено, що оплата фактично виконаних підрядником робіт (етапів робіт) здійснюється протягом 20 (двадцяти) банківських днів з моменту підписання обома сторонами Акту приймання виконаних будівельних робіт (етапів робіт) та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат і надходження від замовника будівництва коштів. При цьому, належна до сплати сума згідно Актів приймання виконаних будівельних робіт (етапів робіт) та Довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат зменшується на суму перерахованого авансового платежу до повного його вирахування та з врахуванням п. 6.5. даного Договору. Сторони визначили вівторок і четвер днями, в яких здійснюватиметься оплата генеральним підрядником за даним Договором (далі – «платіжний день»). У випадку, якщо останній день терміну оплати, визначений Договором, припадає на святковий/неробочий день або на день, який не є платіжним днем, оплата здійснюватиметься в перший робочий платіжний день, наступний за таким святковим/неробочим днем чи днем, який не є платіжним днем, а штрафні санкції, передбачені Договором за недотримання терміну оплати, у такому разі не застосовуються. Відповідно до п. 6.3. Договору підрядник щомісячно, на протязі 3 (трьох) робочих днів, з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі генпідрядних послуг, перераховує на розрахунковий рахунок Генерального підрядника вартість генпідрядних послуг у розмірі 1,5% від вартості виконаних робіт, що визначається відповідно до Актів приймання виконаних будівельних робіт. У разі порушення підрядником термінів оплати генпідрядних послуг, генеральний підрядник має право затримати оплату наступних платежів, що мають бути зроблені ним в порядку даного Договору. Сплата неустойки, що передбачена умовами даного Договору, може здійснюватися шляхом віднімання суми неустойки (штрафу, пені) з суми Актів приймання виконаних будівельних робіт (етапів робіт) та Довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат на вказану суму неустойки зменшується договірна ціна (п. 6.4. Договору). Пунктом 6.5. Договору передбачено, що генеральний підрядник у вигляді гарантії виконання підрядником належним чином своїх зобов'язань за даним Договором утримує 5% від суми виконаних робіт згідно Актів приймання виконаних будівельних робіт (надалі – сума утримання) протягом всього часу виконання робіт підрядником. Сума утримання повертається підряднику через 365 календарних днів після введення об'єкту в експлуатацію. У випадку настання обставин, передбачених п. 11.3, п. 7.8. даного договору сума понесених витрат генерального підрядника на усунення недоліків сплачується підрядником генеральному підряднику або утримується генеральним підрядником при перерахуванні суми утримання. На виконання умов Договору позивачем було виконано комплекс земляних робіт та влаштування гідроізоляції на об'єкті будівництва «Будівництво цеху розливу мінеральної води і складських приміщень по вулиці Геологів, будинок № 12, літера А, в місті Моршин, Станківської сільської ради, Стрийського району, Львівської області» на загальну суму                226  522, 81 грн., що підтверджується Актами прийняття виконаних підрядних робіт № 16 від 31.05.2013 р. на суму 143  315, 66 грн., № 19 від 30.09.2013 р. на суму 83  207, 15 грн. 24.02.2014 р. Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області було затверджено Декларацію про готовність об'єкта до експлуатації- «Будівництво цеху розливу мінеральної води і складських приміщень по вул. Геологів, 12-А, в м. Моршин, Станківської сільської ради, Стрийського району, Львівської області» (адреса будівництва: Львівська область, Стрийський район, с. Довге, вул. Геологів, 1, код об'єкта 1251.5, категорія складності – ІІІ». Судом за даними Реєстру дозвільних документів на веб сторінці Державної архітектурно-будівельної інспекції України (http://91.205.16.115/declarate/list.php? sort=num&order=DESC) перевірено та підтверджено факт реєстрації в лютому 2014 року спірної Декларації № ЛВ 143140520592 щодо об'єкту: Будівництво цеху розливу мінеральної води і складських приміщень, замовник – ПАТ   «Моршинський завод мінеральних вод «Оскар». Виконані позивачем роботи відповідач оплатив частково в сумі 215   196, 66 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок. При цьому, залишок утриманих грошових коштів в сумі 11  326, 15 грн. відповідачем у встановлений п. 6.5. Договору строк позивачу перерахований не був. 27.02.2015 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою № 5 про повернення утриманих згідно з п. 6.5. Договору грошових коштів в сумі 11   326, 15 грн., проте означені вимоги відповідачем задоволені не були. З огляду на те, що відповідач в добровільному порядку відмовляється погасити вказану заборгованість, позивач вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів. Під час розгляду справи відповідач проти позову заперечив, вказуючи на те, що у виконаних позивачем роботах були виявлені недоліки, про що сторони склали 16.10.2014 р. акт про засвідчення виявлених недоліків (дефектів) на об'єкті будівництва «Будівництво цеху розливу мінеральної води і складських приміщень по вул. Геологів, будинок 12, літера   А, в Моршині», згідно з яким було встановлено: техпідпілля під галереєю потребує відновлення гідроізоляції; після атмосферних опадів у техпідпілля попадають грунтові води. Оскільки, як зазначає відповідач, позивач у визначений вказаним актом строк (до 30.11.2014 р.) не усунув виявлені недоліки, відповідач за власні кошти провів ремонт на суму 11   925, 00 грн., з огляду на що вважає правомірними свої дії з утримання спірної суми. Однак, доводи відповідача, покладені в основу його заперечень проти позову, суд не може визнати обґрунтованими. Так, пунктом 11.1. Договору було передбачено, що підрядник гарантує надійність і якість виконаних робіт по всьому їх  обсягу в цілому протягом 1 року з дати підписання сторонами останнього по часу акту приймання виконаних підрядних робіт. Згідно з п. 11.3. Договору сторони визначили, що при відмові підрядника усунути недоліки, що виявлені протягом гарантійного строку, генеральний підрядник може залучати для цієї роботи інших виконавців з покриттям витрат генерального підрядника на оплату їх робіт та послуг за рахунок підрядника. В разі залучення до виконання робіт третіх осіб, підрядник зобов'язаний сплатити генеральному підряднику суму коштів, витрачених генеральним підрядником на усунення недоліків власними силами та/або силами третіх осіб протягом 10 календарних днів з дня отримання обґрунтованої вимоги від генерального підрядника. Як вбачається з матеріалів справи, останній акт відносно виконаних позивачем робіт було підписано сторонами 30.09.2013 р., а отже гарантійний строк слід вважати таким що сплив 30.09.2014 р. Оскільки недоліки, на які посилається відповідач, були виявлені не в межах гарантійного строку, то відповідно у відповідача відсутні правові підстави для утримання спірних коштів на умовах, визначених абз. 3 п. 6.5. Договору. Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав. Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду. Згідно з ч. 1 ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Частиною 2 ст. 875 Цивільного кодексу України Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Предметом спору у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості, яка утворилась внаслідок неповернення відповідачем утриманих грошових коштів у вигляді гаранті виконання позивачем належним чином своїх зобов'язань. Відповідно до ч. 4 ст. 879 Цивільного кодексу України визначено, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін. Як зазначалось судом вище, п. 6.5. Договору передбачено, що генеральний підрядник у вигляді гарантії виконання підрядником належним чином своїх зобов'язань за даним Договором утримує 5% від суми виконаних робіт згідно Актів приймання виконаних будівельних робіт (надалі – сума утримання) протягом всього часу виконання робіт підрядником. Сума утримання повертається підряднику через 365 календарних днів після введення об'єкту в експлуатацію. У випадку настання обставин, передбачених п. 11.3, п. 7.8. даного договору сума понесених витрат генерального підрядника на усунення недоліків сплачується підрядником генеральному підряднику або утримується генеральним підрядником при перерахуванні суми утримання. Оскільки відповідач прийняв виконані позивачем, однак в обумовлені строки не сплатив позивачеві їх вартості, відповідний борг, який існує на момент розгляду справи в суді в сумі 11   326, 15 грн. має бути стягнутий з нього в судовому порядку. Що стосується позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 2   151, 34 грн, суд зазначає наступне. Згідно зі ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ст. 230 ГК України). Поняттям «штраф» та «пеня» дано визначення ч. ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України. Відповідно до зазначеної норми, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею – неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Пунктом 12.5. Договору передбачено, що в разі несвоєчасної оплати прийнятих робіт, генеральний підрядник повинен виплатити підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожну добу затримки. Позивач нарахував відповідачу 2  151, 34 грн. пені за період з 25.02.2015 р. по 22.06.2015 р., і її розрахунок є вірним. Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові               № 3-12г10 від 08.11.2010 р.). Основною метою визначення інфляційних втрат є встановлення розміру компенсації, яку боржник зобов'язаний в порядку ст. 625 ЦК України сплатити кредитору для усунення наслідків знецінення грошових коштів, що не були вчасно повернуті внаслідок порушення грошового зобов'язання. Індекси споживчих цін (індекси інфляції), які є показниками загального рівня інфляції в економіці, розраховуються в цілому за місяць, а не на конкретні дати. Встановлено, що вони розраховуються Державним комітетом статистики України щомісячно та публікуються в наступному за звітним місяці. Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів. Згідно з Листом Державного комітету статистики України № 11/1-5/73 від 13.02.2009   р. також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов'язань. Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 р., відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця. Так, відповідно до п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» у застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97 р. Таким чином, інфляційні втрати мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу. Зазначене відповідає п. 6 Наказу Держкомстату від 27.07.2007 р. № 265 «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін», відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за  квартал,  період  з  початку року і т.п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення  місячних (квартальних і т.д.) індексів. При цьому, коли відносно кожного грошового зобов'язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов'язання, за період з моменту виникнення обов'язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов'язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат. Крім того, необхідно враховувати, що, як на тому наголошено в п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 р. сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (див. постанову Вищого господарського суду України № 23/466 від 05.04.2011 р. та лист Верховного Суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»             № 62-97р від 03.04.1997 р.). В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році»               № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно. Позивач нарахував відповідачу 109, 85   грн. 3 % річних за період з 25.02.2015 р. по 22.06.20165 р. та 3   294, 87 грн. інфляційних втрат за період з березня по травень 2015 року включно, розрахунок яких є арифметично вірним. Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе за Договором обов'язки, позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням зазначеного. Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача. Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82– 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, – ВИРІШИВ: 1.          Позовні вимоги задовольнити повністю. 2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕС-УА ХОЛДИНГ» (04655, місто Київ, проспект Московський, будинок 20-Б; код ЄДРПОУ 37140134) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МР» (45602, Волинська область, Луцький район, село Підгайці, вулиця Дубнівська, будинок 1А; код ЄДРПОУ 31735104)                11  326 (одинадцять тисяч триста двадцять шість) грн. 15 коп. основного боргу, 2  151 (дві тисячі сто п'ятдесят одну) грн. 34 коп. пені, 109 (сто дев'ять) грн. 85 коп. 3% річних,                    3  294 (три тисячі двісті дев'яносто чотири) грн. 87 коп. інфляційних втрат та 1  827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.            3.          Після вступу рішення в законну силу видати наказ.            4.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Повне рішення складено 08.09.2015 р. Суддя                                                                                                                     В.С. Ломака