Рішення

від 08.09.2009 по справі 8/173пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/173пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.09.09                                                                                 Справа № 8/173пд

За позовом Публічного акціонерного товариства «Луганське регіональне управління автобусних станцій», м. Луганськ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лугавтотранс»,  м. Луганськ, -

про врегулювання розбіжностей спірних умов договору

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судових засідань Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача –Бочаров Д.М. –юрисконсульт, - довіреність №1/1-53 від 13.08.09 року;

від відповідача –Захарова А.В. –директор, - наказ №75-ОК від 04.12.06 року, паспорт ЕМ №622506, вид. Ленінським РВ ЛМУ УМВСУ у Луганській області 14.07.2000 року; Сізонова Ю.В. –юрисконсульт, - довіреність  №67 від 20.08.09 року, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в :

          суть спору: позивач просить:

           вирішити  розбіжності, які виникли між сторонами за цим спором при укладенні договору №31/1 від 01.07.09 року  - «Про взаємовідносини товариства та перевізника при обслуговуванні пасажирів автомобільним транспортом на автостанціях Луганської області» - в частині змісту пункту 3.1 названого договору, при цьому позивач просить викласти його у наступній редакції:

          «3.1.Плата Товариству за надання послуг Перевізнику  складає 15% (з урахуванням податку на додану вартість у розмірі 20%) від суми тарифної вартості реалізованих проїзних квитків через каси Товариства (тобто – для платників ПДВ: чистої вартості узгодженого тарифу, з урахуванням ПДВ, без урахування додаткових зборів; для неплатників ПДВ: чисто вартості узгодженого тарифу, без врахування додаткових зборів та ПДВ) відповідно до касових  відомостей продажу  квитків, що є підставою для розрахунків з Перевізником. За кошти, отримані від реалізації квитків на перевезення багажу, реалізованих автостанціями (для неплатників ПДВ: без врахування  ПДВ; для платників ПДВ: з врахуванням ПДВ) Перевізник сплачує Товариству плату у розмірі 50% (з врахуванням ПДВ у розмірі 20%).

          Плата за надання послуг Перевізнику сплачується шляхом утримання Товариством з належних останньому сум коштів, отриманих у результаті продажу квитків»;

          покласти на відповідача судові витрати.

          На підставі ст.77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 21 серпня до 08 вересня 2009 року –з метою надання сторонам можливості подати до суду додаткові докази.  

          До початку судового засідання, призначеного на 08.09.09 року, представники сторін звернулися до суду з клопотанням про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.ст.4-4,22 та 81-1 ГПК України, а тому його задоволено судом.

Представник позивача позов підтримав у повному обсязі, посилаючись на його нормативну та документальну обґрунтованість, а також на те, що позивач фактично є монополістом на ринку Луганської області з надання послуг автостанціями, а тому не має правових та фактичних підстав надавати перевагу будь-кому з учасників цього ринку. Крім того,  він обґрунтував позов також тим, що станом на час укладення спірного договору збільшилися: у 3 рази - розмір орендної плати, яку він вносить за користування земельними ділянки, на яких розташовані автостанції;  тарифи на комунальні послуги,  - що викликало необхідність у встановленні саме такого відсотку плати за  надання послуг позивачем - перевізнику.

          Представники відповідача позов не визнали (відзив на позов від 18.08.09 року за вих. №65), вважаючи, що його належить викласти у наступній редакції:

          «3.1.Плата Товариству за надання послуг Перевізнику  складає 10% (з урахуванням податку на додану вартість у розмірі 20%) від суми тарифної вартості реалізованих проїзних квитків через каси Товариства (тобто – для платників ПДВ: чистої вартості узгодженого тарифу, з урахуванням ПДВ, без урахування додаткових зборів; для неплатників ПДВ: чисто вартості узгодженого тарифу, без врахування додаткових зборів та ПДВ) відповідно до касових  відомостей продажу  квитків, що є підставою для розрахунків з Перевізником. За кошти, отримані від реалізації квитків на перевезення багажу, реалізованих автостанціями (для неплатників ПДВ: без врахування  ПДВ; для платників ПДВ: з врахуванням ПДВ) Перевізник сплачує Товариству плату у розмірі 50% (з врахуванням ПДВ у розмірі 20%).

          Плата за надання послуг Перевізнику сплачується шляхом утримання Товариством з належних останньому сум коштів згідно касових відомостей Ф-20АСС, отриманих у результаті продажу квитків».

          При цьому відповідач посилається на те, що обґрунтування позовних вимог, надане позивачем, не відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам справи, в ряді випадків має ознаки навмисного завищення витрат, які, наче б то, несе позивач;   запропонована позивачем редакція пункту 3.1  договору суперечить договірній практиці низки інших областей України (Харківської, Донецької, Дніпропетровської, Запорізької, а також Автономної республіки Крим), суб'єкти господарювання яких, укладаючи аналогічні договори, в аналогічних за змістом  пунктах процентну ставку визначають у розмірі 10%.   

          У судовому засіданні сторони не дійшли згоди з приводу редакції спірного пункту.

          І.Заслухавши представників сторін, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, суд дійшов наступного.

          Публічне акціонерне товариство «Луганське регіональне управління автобусних станцій» (далі –ПАТ «ЛРУАС»), позивач у справі, є суб'єктом підприємництва, який володіє автостанціями, розташованими на території Луганської області, та здійснює діяльність щодо надання автостанційних послуг пасажирам і перевізникам; воно є  правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю ««Луганське регіональне управління автобусних станцій».

          Згідно п.3.2 статуту товариство предметом  своєї діяльності обрало (у тому числі) діяльність автомобільного регулярного транспорту; функціонування інфраструктури автомобільного та міського транспорту та ін.

          Відповідач  Товариство з обмеженою відповідальністю «Лугавтотранс»(далі –ТОВ «Лугавтотранс», Перевізник) згідно п.2.2 свого статуту  предметом своєї діяльності (у тому числі) обрав діяльність автомобільного регулярного транспорту, надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування та ін.

          На здійснення вказаної діяльності перевізник 13.07.07 року у встановленому чинним законодавством порядку отримав ліцензію Міністерства транспорту та зв'язку України  АВ №353659, термін дії якої –з 14.07.07 року по 13.07.12 року.

          Товариство, керуючись ст. 181 Господарського кодексу України (далі –ГКУ) та бажаючи укласти новий договір №31/1 про взаємовідносини товариства та перевізника при обслуговуванні пасажирів автомобільним транспортом на автостанціях Луганської області,  - склало його проект від 01.07.09 року та у супроводі  листа від 02.07.09 року за вих. №8/4-192  спрямувало на адресу  Перевізника, запропонувавши підписати його, - при цьому  у листі надано пояснення причин укладення нового договору: у зв'язку з реорганізацією Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське регіональне управління автобусних станцій».

          Отримавши проект договору, Перевізник підписав його, але склав протокол розбіжностей, згідно якому він:

          не погодився з редакцією пунктів 2.1.1; 2.1.8; 2.2.6; 3.1; 3.3; 4.1.4; 4.1.5; 6.4, запропонованою Товариством ;

          запропонував  виключити з тексту договору пункти 4.1.4; 4.1.5 та 6.4 у редакції Товариства;

          запропонував доповнити договір пунктами 2.2.9; 2.2.10; 4.2.4 та 6.5 у власній редакції.

          У супроводі листа від 10.07.09 року за вих. №47  примірник договору №31/1 від 01.07.09 року та протокол розбіжностей до нього були спрямовані на адресу Товариства.

          Товариство, отримавши  ці документи, своїм листом від 27.07.09 року за вих. №1/1-22 повідомило Перевізника про узгодження усіх розбіжностей, крім редакції пункту 3.1 договору.

          Як сказано вище у цьому рішенні, відповідач мотивував свою незгоду з редакцією названого пункту тим, що:

          Товариство, на думку відповідача,  завищує дані про затрати з обслуговування перевізників, які воно понесло у 2008 році )(том 1, а.с. 24-25; 109-110);

          при укладенні  Перевізником аналогічних договорів  з іншими товариствами, які здійснюють аналогічну діяльність на території  сусідніх та близьких областей України  розмір плати  Товариству за надання послуг Перевізнику  складає 10%, а не 15%, як то пропонує позивач за даним спором, - при цьому до справи відповідач додав копії примірників таких договорів)(том 1, а.с. 114-116 (м.Донецьк); а.с. 117 (м. Дніпропетровськ); а.с.118-120 (м. Донецьк); а.с.121-123 (м.Дніпропетровськ); а.с.124-125 (м.Харків); а.с.126-127 (м.Полтава); а.с.128-129 (м.Київ); а.с. 130-131 (м.Сімферополь)).

          Позивач не погодився з твердженням відповідача про завищення затрат з обслуговування перевізників, які він поніс у 2008 році, та  надав до справи їх розрахунок за 2008 рік (вих. №б/н від 12.07.09 року та ) )(том 1, а.с. 24-25).

          З метою доведення правомірності та обґрунтованості своєї позиції за цим спором, відповідач 13.08.09 року за вих. №58 звернувся до  Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі –теруправління АМК) з заявою про зловживання ПАТ «ЛРУАС»монопольним (домінуючим) становищем на ринку (том 1, а.с.132-137), - але  не надав до справи даних про результати її розгляду.

           Позивач  не тільки не заперечив проти того, що він дійсно займає монопольне становище на ринку Луганської області з надання послуг автостанцій, але з власної ініціативи надав до справи документальні докази розгляду аналогічного питання вищеназваним теруправлінням АМК, - рішення  Адміністративної колегії Луганського обласного  територіального відділення Антимонопольного комітету України від 04.08.06 року №01-29/3, справа №391 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу», - згідно якому визнано, що:  

          Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганське регіональне управління автобусних станцій (назва –на час  винесення  рішення теруправління АМК) займало у 2004-І півріччі 2006 року монопольне (домінуюче) становище з часткою 100% на товарних ринках обов'язкових автостанційних послуг, що надаються пасажирам та обов'язкових автостанційних послуг, що надаються перевізникам (п.1);

          дії ТОВ «ЛРУАС»визнані такими, що суперечать вимогам  ч.1 ст.13 Закону України «Про захист економічної конкуренції»та кваліфікуються як  зловживання  монопольним (домінуючим) становищем на ринку у вигляді  дій суб'єкта господарювання, який  займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що можуть призвести до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції ринку (п.2);

         дії ТОВ «ЛРУАС»з укладення (всупереч діючому законодавству) різних за переліком та вартістю обов'язкових автостанційних послуг договорів з перевізниками є порушенням законодавства про  захист економічної конкуренції у вигляді зловживання  монопольним (домінуючим) становищем на ринку, що кваліфікується за п.2 ст. 50, ч.1 ст. 13 Закону України «Про захист  економічної конкуренції»як дії суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище  на ринку, що можуть призвести  до обмеження конкуренції, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку (п.3).

          Цим же рішенням на ТОВ «ЛРУАС»накладено штрафи:

          у розмірі 600,00 грн., - за порушення  вимог ч.1, абз. 2 частини 2 ст. 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (п.2.1);

           у розмірі 600,00 грн. –за аналогічне порушення (п.3.1) (том 1. а.с. 26-28).

          З огляду на вищевикладене позивач наголосив, що він, пропонуючи укласти спірний договір, не має права припускатися порушення вищезгаданого антимонопольного законодавства, оскільки плату у розмірі 15% передбачено у кожному з договорів, укладених ним з іншими перевізниками.

          На підтвердження цього доводу позивач надав до справи низку договорів з іншими перевізниками: №84/4 від 01.07.09 року з Приватним підприємцем  Ігуменцевим А.О. (том 1. а.с. 47-48); №122/4 від 01.07.09 року з  Приватним підприємцем  Вердян З.А. (том 1, а.с. 49-50); №216/2 від 01.07.09 року з Приватним підприємцем Васюріною Н.В. (том 1, а.с.51-52); та  інші (том 1, а.с. 53-54; 55-56; 57-58; 59-60; 61-62; 63-64).

         Крім того, позивач звернув увагу на те, що у аналогічному договорі за №31/1, укладеному між сторонами за цим спором 01.01.07 року, пунктом 3.1 також було передбачено  плату у розмірі 15%, при цьому редакція цього пункту  повністю відповідала  його редакції  у договорі  №31/1 від 01.07.09 року (том 1, а.с.20-21).

          ІІ.Заслухавши представників сторін, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

          Відповідно до ст. 32 Закону України від 05.04.01 року №2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт»відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування,  з власником автостанцій визначаються договором, який є обов'язковим.

Тобто, укладення  спірного договору між сторонами за позовом є обов'язковим.

Як сказано вище у описовій частині цього рішення, рішенням адміністративної колегії Луганського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 04.08.06 року №01-29/3 (справа №391) встановлено, що позивач займає монопольне становище на ринку обов'язкових автостанційних послуг, що надаються перевізникам.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 13 Закону України від 11.01.01 року №2210-ІІІ «Про захист економічної конкуренції»зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається застосування різних цін чи різних інших умов до рівнозначних угод з суб'єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об'єктивно виправданих на те причин.

Між позивачем та суб'єктами господарювання –перевізниками Луганської області  на 2009 рік укладені договори, аналогічні договору, щодо якого заявлено позовні вимоги.

Згідно вказаним договорам (їх перелік наведено вище у цьому рішенні) плата перевізника позивачу (Товариству) за послуги складає 15 % виторгу від продажу квитків на перевезення пасажирів та 50 % виторгу від продажу квитків на перевезення багажу.

Таким чином, позивач, з метою недопущення зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зобов'язаний застосовувати однакові ціни та однакові умови до рівнозначних угод.

Станом на час вирішення цього спору   між сторонами за цим спором діє аналогічний договір від 01.01.07 №31/1, пунктом 3.1 якого встановлено, що плата за послуги становить 15 % виторгу від продажу квитків на перевезення пасажирів та 50 % виторгу від продажу квитків на перевезення багажу.

Тобто, позивач  при укладенні спірного договору НЕ збільшив як плату за послуги щодо оформлення квитків на перевезення пасажирів, так і плату за послуги по оформленню квитків на перевезення багажу.

Відповідач  наполягає на зменшенні встановленої плати з 15 до 10 %, обґрунтовуючи це тим, що ця плата є занадто великою; що позивач  безпідставно завищує розмір своїх витрат на надання послуг автостанцій перевізникам; крім того, з автостанціями інших регіонів (областей) відповідачем укладено договори, згідно яким розмір плати за послуги автостанцій визначено на рівні 10% від виторгу за продані квитки.

Суд вважає, що позивач належним чином обґрунтував свої доводи про збільшення плати за оренду земельних ділянок, на яких розташовані автостанції, а також про інші витрати, які є складовими частками при визначенні  рівня плати за надання автостанціями послуг перевізникам, що підтверджуються вищезгаданим розрахунком, іншими матеріалами справи. Ці дані не  можуть бути не враховані як при визначенні рівня вартості згадуваних тут послуг, так і при вирішенні судом цього спору.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що позивач у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством України, довів законність та обґрунтованість своїх вимог та заперечень, - в той час, як доводи відповідача на обґрунтування своїх вимог та заперечень  щодо спірного п. 3.1 договору №31/1 від 01.07.09 року в редакції протоколу розбіжностей, суд вважає такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та чинному законодавству, а тому не приймаються до уваги.

Відповідно до ст.ст.44,47-1 та 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

          На підставі викладеного, ст. 32 Закону України від 05.04.01 року №2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт»; ст. 13 Закону України від 11.01.01 року №2210-ІІІ «Про захист економічної конкуренції», керуючись ст. ст.4-3,32-34,36,443,44,47-1,49 та 82-85  Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

          1.Позов задовольнити у повному обсязі.

           2.Врегулювати розбіжності за договором №31/1 про взаємовідносини товариства та перевізника при обслуговуванні пасажирів автомобільним транспортом на автостанціях Луганської області від 01.07.09 року між Публічним акціонерним товариством «Луганське регіональне управління автобусних станцій», ідентифікаційний код 33009052 (Товариство), та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лугавтотранс», ідентифікаційний код 30760847 (Перевізник), - виклавши пункт 3.1 якого у редакції позивача, а саме:

          «3.1.Плата Товариству за надання послуг Перевізнику складає 15% (з урахуванням податку на додану вартість у розмірі 20%) від суми тарифної вартості реалізованих проїзних квитків через каси Товариства (тобто –для платників ПДВ: чистої вартості узгодженого тарифу, з урахуванням ПДВ, без урахування додаткових зборів; для неплатників ПДВ: чисто вартості узгодженого тарифу, без врахування додаткових зборів та ПДВ) відповідно до касових  відомостей продажу  квитків, що є підставою для розрахунків з Перевізником. За кошти, отримані від реалізації квитків на перевезення багажу, реалізованих автостанціями (для неплатників ПДВ: без врахування  ПДВ; для платників ПДВ: з врахуванням ПДВ) Перевізник сплачує Товариству плату у розмірі 50% (з врахуванням ПДВ у розмірі 20%).

          Плата за надання послуг Перевізнику сплачується шляхом утримання Товариством з належних останньому сум коштів, отриманих у результаті продажу квитків».

          3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лугавтотранс», ідентифікаційний код 30760847, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ,  вул. Оборонна,101-в, - на користь Публічного акціонерного товариства «Луганське регіональне управління автобусних станцій», ідентифікаційний код 33009052, яке знаходиться  за адресою: місто Луганськ, вул. Оборонна, 101, - судові витрати, а саме: державне мито у сумі 85 (вісімдесят п'ять) грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі  118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 08.09.09 року за згодою представників сторін  оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

           Рішення  може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду у той же термін.

          Рішення складено у повному обсязі та підписано –14 вересня 2009 року.

          Суддя                                                                                          А.П.Середа