Постанова

від 08.10.2009 по справі 18/94-09

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

18/94-09

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 08 жовтня 2009 р.                                                                                    № 18/94-09  

Вищий господарський суд України у складі колегії  суддів:

Головуючого      Кочерової Н.О.

суддівМамонтової О.М.Черкащенка М.М.

розглянувшикасаційну  скаргувідкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"

на постановуДніпропетровського апеляційного господарського судувід 10.06.2009 року

у справі№ 18/94-09господарського суду Дніпропетровської області

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "ЧЕЛСІ"

довідкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"

простягнення  7409970,02 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Тригуб В.І. дов. від 01.08.2007 року

від відповідача: Чобанюк Т.М. дов. від 23.12.2008 року, Левченко О.В. дов. від 23.12.2008 року

ВСТАНОВИВ:

В березні 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю "ЧЕЛСІ" звернулося до господарського суду з позовом до відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення  7409970,02 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору не повністю розрахувався за поставлений товар.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.04.2009 року (Петрова В.І.) позов задоволено. Стягнуто з відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" 7409970,02 грн. заборгованості та судові витрати.

Рішення мотивоване обгрунтованістю позовних вимог.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.06.2009 року (судді: А.О.Логвиненко –головуючий, Т.Г.Стрелець, В.Г.Головко) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же підстав.

В касаційній скарзі відкрите акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. При цьому, скаржник посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п.1 ст.1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого господарського суду або постанова апеляційного господарського суду прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 30.04.2008 року між відкритим акціонерним товариством "Південний гірничо-збагачувальний  комбінат" (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "ЧЕЛСІ" (постачальник) укладено договір № 950д, за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар згідно зі специфікаціями (вапняк флюсовий фракції 0-5 мм), а покупець зобов'язався прийняти  товар та оплатити його вартість на умовах, встановлених договором.

Пунктами 5.1 та 5.2 договору визначено, що оплата поставленого товару повинна була здійснена відповідачем на підставі рахунків-фактур на протязі п'яти днів від дня отримання документів, перелічених у п.6.1 договору.

В подальшому, при підписанні додатків до договору, сторони домовились, що оплата товару буде здійснюватися на протязі 5 днів з часу отримання рахунків фактур та податкових накладних за фактично поставлений товар.

Також встановлено, що на виконання умов укладеного між сторонами договору позивач за період з 16.08.2008 року по 27.09.2008 року поставив, а відповідач прийняв, товар на загальну суму 7554331,57 грн., що підтверджується актами прийому-передачі, підписаними без застережень обома сторонами.

Крім того, для проведення оплати за товар позивач надав відповідачу рахунки-фактури та податкові накладні.

Однак, відповідач своїх зобов'язань за договором належним чином не виконав, розрахувався за отриманий товар лише частково на суму 144361,55 грн, в результаті чого утворилась заборгованість, що складає 7409970,02 грн.

Як правильно визначив місцевий господарський суд, за своєю правовою природою укладений між сторонами договір № 950д є договором поставки.

Відповідно до ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічне визначення міститься і в ч.1 ст.265 Господарського кодексу України, згідно якої за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Згідно ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статтей 525, 526 Цивільного кодексу України та положень  статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається,  якщо інше не встановлено договором чи законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).

Враховуючи зазначені норми закону та встановлені господарськими судами обставини справи, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд, з висновком якого погодився і апеляційний, цілком правомірно стягнув з відповідача 7409970,02 грн. заборгованості.

Доводи відповідача стосовно того, що позивач не передав йому рахунки-фактури на оплату товару не заслуговують на увагу, оскільки, як правильно зазначив апеляційний господарський суд, в п.6.2 договору сторони узгодили, що всі необхідні документи передаються покупцю "із рук в руки" або іншим способом. При цьому, умовами договору не передбачено обов'язку складати будь-які документи в підтвердження факту передання рахунків.

Крім того, зі змісту п.6.1 договору вбачається, що рахунки-фактури, податкові накладні, акти прийому-передачі та інші необхідні документи передаються покупцю разом із товаром.

А, отже, підписавши без будь-яких претензій та зауважень акти прийому-передачі товару, а також частково оплативши його, відповідач підтвердив належне виконання позивачем умов договору щодо поставки товару та необхідних документів на нього.

Матеріали справи свідчать про те, що виносячи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та прийняв рішення відповідно до вимог закону та обставин справи.

Переглядаючи справу повторно, в порядку ст.101 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд апеляційної інстанції правильно залишив прийняте рішення без змін.

Посилання скаржника на порушення норм матеріального та процесуального права при винесенні постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначеного судового акту колегія суддів не вбачає.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують правильного висновку господарського суду, а тому не заслуговують на увагу.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.06.2009 року у справі № 18/94-09 без змін.

Головуючий                                                                                     Н. Кочерова

Судді:                                                                                                О.Мамонтова

                                                                                                          М.Черкащенко