Постанова

від 06.10.2009 по справі б18/079-09

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Б18/079-09

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 06 жовтня 2009 р.                                                                                    № Б18/079-09  

       Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого      Короткевича О.Є. (доповідач у справі)

суддів:Заріцької А. О., Хандуріна М. І.

розглянувши матеріали касаційної скарги  Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва

на  ухвалу

господарського суду  Київської області від 30.06.2009 року

у справі№ Б18/079-09

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Озон-Медіа"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Медіа - Кейс"

проБанкрутство

За участю представників учасників судового провадження:

від ліквідатораНе з'явився

від боржникаНе з'явився

від скаржникаПерепелюк О. В. дов. від 27.11.2008 року №8023/9/10

                                   В С Т А Н О В И В  :

12 травня 2009 року господарським судом Київської області за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Озон-Медіа" порушено провадження у справі №Б18/079-09 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа - Кейс", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа - Кейс".

Постановою господарського суду  Київської області  від 04 червня 2009 року (суддя Кошик А. Ю.) в порядку ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Медіа - Кейс" код  33786999 банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі №Б18/079-09 по відношенню до банкрута з майновими вимогами в розмірі 106 327,74 грн., призначено ліквідатором банкрута ініціюючого кредитора - Товариство з обмеженою відповідальністю "Озон-Медіа"  та зобов'язано останього надати суду звіт про проведену роботу по ліквідації підприємства-банкрута та ліквідаційний баланс.

 Ліквідатором подано до суду звіт та ліквідаційний баланс підприємства - банкрута в порядку ст. 32 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Господарський суд  Київської області в судовому засіданні розглянув поданий ліквідатором звіт та ліквідаційний баланс Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіа - Кейс", який ухвалою від  30 червня 2009 року (суддя Кошик А. Ю.) затвердив звіт та ліквідаційний баланс підприємства банкрута станом на 22.06.2008 року та припинив провадження по справі керуючись ст. 32, ст. 40 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом, Державна податкова інспекція у Подільському районі міста Києва звернулася з касаційною скаргою, в якій просить скасувати  ухвалу суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу та про припинення провадження у справі  та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, аргументуючи порушенням судом норм матеріального та процесуального права, а саме ст. 32, 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст. 33 ГПК України.

Ухвалою Вищого господарського суду України від  10 серпня 2009 року прийнято касаційну скаргу Державної податкової інспекції Подільському районі міста Києва на ухвалу господарського суду  Київської області від 30 червня 2009 року до провадження та призначено скаргу до розгляду.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку ухвалу суду першої інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, про наявність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Згідно зі ст.41 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ст.ст. 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.  

Згідно ч. 1 ст. 52  Закону України  "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"  у разі якщо  громадянин-підприємець - боржник або керівні органи   боржника   -   юридичної    особи    відсутні    за    її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів  державної  податкової  служби  згідно  із  законодавством податкових  декларацій,  документів  бухгалтерської  звітності,  а також за  наявності  інших  ознак,  що  свідчать  про  відсутність підприємницької  діяльності  боржника,  заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути  подана  кредитором незалежно  від  розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань. Отже, у контекст вказаної норми при розгляді справи за правилами ст. 52 Закону України  "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" предметом доказування є  визнання місцезнаходження боржника –юридичної особи та факт відсутності керівних органів юридичної особи за її місцезнаходженням.

 Відповідно до статті 16, 17  Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" з метою  забезпечення органів  державної  влади,  а  також  учасників цивільного обороту достовірною   інформацією   про   юридичних   осіб   та   фізичних осіб - підприємців створюється  Єдиного державного реєстру, який містить повне найменування юридичної особи та скорочене у  разі  його наявності;   ідентифікаційний код юридичної особи;  організаційно-правова форма; місцезнаходження юридичної особи; дата та номер  запису  про  проведення  державної  реєстрації юридичної  особи,  дати  та  номери  записів  про внесення змін до нього;      серія та номер свідоцтва про державну реєстрацію, дата видачі або заміни свідоцтва про державну реєстрацію; дані про  установчі  документи,  дати  та  номери записів про внесення змін до них.

Згідно вимог ч. ч. 1, 3 ст.18 вказаного Закону, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню  до Єдиного державного реєстру , не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.

Вказаний Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її  місцезнаходженням, які здійснюються держреєстратором  (п.7 ст.19 Закону).

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що, відповідно до вимог ст. 34 ГПК України,   лише факт внесення  відомостей про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням  до реєстру може слугувати доказом відсутності боржника.

Господарський судом міста Києва розглянув справу за відсутності достовірних доказів щодо його місцезнаходження, не встановив обставини  наявності або відсутності підприємницької діяльності боржника на час порушення провадження у справі про банкрутство.

В матеріалах справи також відсутня інформація від фінансових органів,  митних органів та інших контролюючих органів, яка підтверджує відсутність господарської діяльності з моменту подання остатньої звітності.

В порядку ст. 32 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»ліквідатором було подано звіт по ліквідації підприємства банкрута  та ліквідаційний баланс.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30 червня 2009 року затверджено вищезазначений звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТОВ "Медіа - Кейс" та припинено провадження у справі №Б18/079-09.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи (вчинення належних дій по виявленню активів та пасивів боржника, зокрема, виявлення ліквідатором кредиторів та дотримання їх процесуальних прав підчас розгляду їх грошових вимог, доведення неможливості відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжитих ліквідатором заходів, доведення неможливості задоволення визначених ліквідатором вимог кредиторів з наслідками його ліквідації), висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 №11).

Звіт ліквідатора та поданий ним ліквідаційний баланс є підсумковими документами, які підтверджують належне проведення ліквідатором всіх заходів ліквідаційної процедури, повне вчинення ним дій по виявленню кредиторів та активів боржника, за результатом розгляду яких суд приймає рішення про можливість відновлення платоспроможності боржника або встановлює неможливість задоволення вимог конкретних кредиторів та приймає рішення про його ліквідацію та припинення провадження у справі.

Відповідно ст. 32 Закону  після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає  до  господарського  суду  звіт  та ліквідаційний баланс, до якого додаються: показники виявленої    ліквідаційної    маси   (дані її інвентаризації); відомості про   реалізацію   об'єктів  ліквідаційної  маси  з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії  договорів  купівлі-продажу  та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог  кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів.

Відповідно до ст. 25 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”  вбачається, що  ліквідатор  з  дня   свого   призначення   здійснює   такі повноваження: приймає до  свого  відання майно боржника,  вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції  з   управління   та   розпорядження   майном банкрута; здійснює інвентаризацію  та  оцінку  майна  банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу.

Частиною 5 ст. 52 вказаного вище Закону  передбачено особливий порядок виявлення кредиторів відсутнього боржника, відповідно до якого кредиторів боржника виявляє ліквідатор, який письмово повідомляє усіх відомих йому кредиторів про визнання господарським судом відсутнього боржника банкрутом.

Відповідно ст. 31 ГПК при  реалізації  своїх  прав  та  обов'язків   арбітражний керуючий  зобов'язаний  діяти  сумлінно  та  розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.

Як вбачається з вимог ст. 25 Закону ліквідатор зобов'язаний вчинити всі можливі дії щодо з'ясування активу та пасиву боржника шляхом запитів до відповідних органів, у тому числі державної виконавчої служби, банківських установ, бюро технічної інвентаризації, реєстраційних відділень МВС України тощо.

В порушення вимог ч. 5 ст. 52 Закону ліквідатором не було додано доказів до звіту ліквідатора про письмове повідомлення усіх відомих кредиторів про визнання ТОВ "Медіа - Кейс" банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у справі №Б18/079-09.

Отже, законодавцем передбачено обов'язковий перелік додатків до звіту ліквідатора, які подаються суду разом із звітом ліквідатора та є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, яке проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів).

Ухвала суду першої інстанції про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу не містить аналізу звіту ліквідатора; не дає оцінки наявності (відсутності) необхідних додатків до звіту ліквідатора зокрема, бюро технічної інвентаризації, реєстраційних відділень МВС України, запитів до обслуговуючих боржника банківських установ, державної виконавчої служби, реєстру вимог  кредиторів та не мотивує висновків суду про необхідність ліквідації юридичної особи боржника.

Судом першої інстанції неналежно досліджено здійснення ліквідатором передбачених чинним законодавством заходів з ліквідації боржника та виконання ним своїх обов'язків під час ліквідаційної процедури, у зв'язку з чим суд дійшов передчасного висновку про відповідність звіту ліквідатора вимогам Закону.

Слід також зазначити, що в матеріалах справи міститься повідомлення прокурора Дарницького району м. Києва від 22.06.2009 року за №52-2449 про розслідування кримінальної справи №52-449 порушеної 28.04.2009 року  відносно директора ТОВ "Медіа - Кейс" за ознаками злочину передбаченого ст. 212 Кримінального кодексу України та клопотання про зупинення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Медіа - Кейс".

В порушення вимог ст. 33, 34, 43 ГПК України не надано належної оцінки вказаним фактам.

Господарським судом при затверджені звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу підприємства –банкрута не враховано, що постанову про визнання боржника банкрутом винесено 04 червня 2009 року, а ухвалу про припинення провадження у справі №Б18/079-09 –30 червня 2009 року.

Невмотивовано обмежений час протягом якого суд в порушення вимог ст. ст. 22, 52 Закону розглянув справу свідчить, що сторонам та учасникам судового провадження у справі не було забезпечено реальної можливості  для здійснення прав, передбачених ст. 22 ГПК України. За цих обставин не можна визнати, що сторони та учасники судового провадження  перебували у рівних умовах, мали достатньо свободи та можливості для подання доказів і у доведеності їх переконливості.

Отже, ухвала суду постановлена без дотримання вимог ст. 129 конституції України і не може бути залишена в силі внаслідок несправедливої процедури її прийняття.

Тобто, при винесенні оскаржуваної ухвали господарський суд не з'ясував дійсних обставин справи, прав і обов'язків учасників спірних правовідносин, що вплинуло на правильність застосування норм матеріального та процесуального права, чим порушення судами вимог ст. 43 ГПК України щодо повного, всебічного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.

Відповідно до ст. 11110  ГПК України підставами для скасування  або  зміни  рішення  місцевого  чи апеляційного   господарського   суду  або  постанови  апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування  норм матеріального чи процесуального права. Порушення норм  процесуального  права  є в будь-якому випадку підставою  для  скасування   рішення   місцевого   або   постанови апеляційного господарського суду, якщо: справу  розглянуто  судом  за  відсутності  будь-якої   із сторін,  не  повідомленої належним чином про час і місце засідання суду.

Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування оскаржуваного рішення господарського суду з направленням справи на новий розгляд до суду  першої  інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати вище викладене, більш повно та  всебічно перевірити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін та учасників провадження у даній справі і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне та обґрунтоване  рішення.

Керуючись ст. ст. 32, 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ”, ст. ст. 34, 43, 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1.          Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва на ухвалу господарського суду  Київської області від 30 червня 2009 року у справі №Б18/079-09  задовольнити.

2.          Ухвалу господарського суду  міста Києва від 30 червня 2009 року у справі №Б18/079-09   скасувати.

3.          Справу № Б18/079-09 передати на розгляд до господарського суду Київської області.

Головуючий                                                                  О. Є. Короткевич

Судді                                                                               А. О. Заріцька  

                                                                                         М. І. Хандурін