Постанова

від 07.09.2015 по справі 910/13936/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

     КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1           (044) 230-06-58 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "07" вересня 2015 р.           Справа№ 910/13936/15 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого:          Алданової  С.О. суддів:            Коршун Н.М.           Рудченка  С.Г. при  секретарі Шмиговській А.М. за участю представників: від позивача – Рябець А.О. (довіреність б/н від 22.04.2015 р.) від відповідача – Довгалюк А.В. (довіреність №907 від 20.08.2015 р.) розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на рішення господарського суду міста Києва від 27.07.2015 р. у справі №910/13936/15 (суддя Отрош І.М.) за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Абетон Елемент» до Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» про стягнення суми ВСТАНОВИВ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Абетон Елемент» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» про стягнення з відповідача 60166,97 грн. з яких: 34382,60 грн. сума основного боргу, 3758,97 грн. пені, 20866,20 грн. інфляційних втрат та 1159,20 грн. 3% річних. Рішенням господарського суду міста Києва від 27.07.2015 р. позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 34382,60 грн. основного боргу, 1159,20 грн. 3% річних, 20866,20 грн. інфляційних втрат та 1712,86 грн. судового збору. В іншій частині в позові відмовлено. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення в частині задоволених позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в частині стягнення заборгованості в розмірі 56408,00 грн. (а.с. 93). Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції було грубо порушено норми матеріального та процесуального права, а саме суд дійшов хибного висновку не застосувавши до зобов'язань, які виникли без договору приписи ст. 530 ЦК України та в порушення норм ст. 43 ГПК України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності – не дослідив всі докази, на яких ґрунтувались вимоги позивача. Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні, рішення залишити без змін. Представник відповідача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скаргу задовольнити, рішення скасувати частково та в позові в цій частині відмовити. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. 15.04.2014 р., 16.04.2014 р., 18.04.2014 р. та 19.05.2014 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Абетон Елемент» поставило Публічному акціонерному товариству «Акціонерна компанія «Київводоканал» узгоджений між сторонами товар на загальну суму 34382,60 грн., що підтверджується видатковими накладними № 83 від 15.04.2014 р. на суму 15700,00 грн., № 88 від 16.04.2014 р. на суму 16800,00 грн., № 91 від 18.04.2014 р. на суму 649,00 грн. та № 144 від 19.05.2014 р. на суму 1233,60 грн., які підписані уповноваженими представниками сторін (належним чином засвідчені копії знаходяться в матеріалах справи). Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Таким чином, оскільки надані до матеріалів справи видаткові накладні № 83 від 15.04.2014 р. на суму 15700,00 грн., № 88 від 16.04.2014 р. на суму 16800,00 грн., № 91 від 18.04.2014 р. на суму 649,00 грн. та № 144 від 19.05.2014 р. на суму 1233,60 грн. містять найменування товару, його кількість та ціну, то враховуючи вищезазначені правові норми між сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов договору поставки. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Як вбачається з матеріалів справи, 15.04.2014 р. відповідач отримав поставлений товар на суму 15700,00 грн. за видатковою накладною № 83 від 15.04.2014 р., 16.04.2014 р.  – на суму 16800,00 грн. за видатковою накладною № 88 від 16.04.2014 р., 18.04.2014 р. – на суму 649,00 грн. за видатковою накладною № 91 від 18.04.2014 р. та 19.05.2014 р. – на суму 1233,60 грн. за видатковою накладною № 144 від 19.05.2014 р. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Відповідно до п. 1.7. постанови Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначається, що нормою ст. 530 ЦК України передбачено, між іншим, можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що свій обов'язок з оплати за поставлений позивачем товар відповідач повинен був здійснити 15.04.2014 р. за видатковою накладною № 83 від 15.04.2014 р., 16.04.2014 р. –  за видатковою накладною № 88 від 16.04.2014 р., 18.04.2014 р. – за видатковою накладною № 91 від 18.04.2014 р. та 19.05.2014 р. за видатковою накладною № 144 від 19.05.2014 р. У своїй апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що у спірних видаткових накладних є посилання на договір № 132 від 19.03.2014 р., однак такий договір між сторонами не укладався. З огляду на те, що у видаткових накладних сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, то колегія суддів вважає, що сторони уклали договори поставки у формі видаткових накладних. Посилання ж у видаткових накладних на договір № 132 від 19.03.2014 р., який відповідачем не погоджувався та не підписувався, не свідчить про неукладення договорів поставки за видатковими накладними № 83 від 15.04.2014 р., № 88 від 16.04.2014 р., № 91 від 18.04.2014 р. та № 144 від 19.05.2014 р. та не є підставою для невиконання відповідачем свого обов'язку з оплати за поставлений позивачем товар за вказаними видатковими накладними. В матеріалах справи наявні копії довіреностей Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на отримання матеріальних цінностей від Товариства з обмеженою відповідальністю «Абетон Елемент» за певними рахунками. У видатковій накладній № 83 від 15.04.2014 р. та видатковій накладній № 88 від 16.04.2014 р. є посилання на довіреність відповідача № 175 від 15.04.2014 р. Вказана довіреність була долучена позивачем до матеріалів справи та з неї вбачається, що представник відповідача уповноважений на отримання товару, зокрема - кришки ПП 10-2 загальною кількістю 70 шт. та кілець КС 10.9 Євро загальною кількістю 20 шт., які в повному обсязі і були поставлені відповідачу за вказаними видатковими накладними. У видатковій накладній № 91 від 18.04.2014 р. є посилання на довіреність № 181 від 17.04.2014 р., яка долучена позивачем до матеріалів справи, та з якої вбачається, що представник відповідача уповноважений на отримання товару - розчину цементного РЦМ 150 об'ємом  4 куб.м.; у видаткові накладній № 91 від 18.04.2014 р. зазначено, що позивач поставив відповідачу розчин цементний РЦМ 150 об'ємом 1 куб.м. У видатковій накладній № 144 від 19.05.2014 р. є посилання на довіреність № 259 від 19.05.2014 р. Водночас, позивачем була долучена до матеріалів справи довіреність № 260 від 19.05.2015 р., з якої вбачається, що представник відповідача уповноважений на отримання товару - БСГ В15 З1 F50 (М-200) об'ємом 2 куб.м. З огляду на те, що найменування і кількість товару, які зазначені у довіреностях, поданих позивачем, в тому числі у довіреності № 260 від 19.05.2015, та у долучених до матеріалів справи видаткових накладних, у тому числі у видатковій накладній № 144 від 19.05.2014, збігаються, та представник відповідача не надав будь-яких доказів щодо отримання будь-якого іншого товару відповідачем за довіреностями на отримання матеріальних цінностей (в тому числі, за довіреністю № 260 від 19.05.2015 р.), які наявні в матеріалах справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що товар за видатковими накладними (в тому числі, за видатковою накладною № 144 від 19.05.2014 р.) був отриманий уповноваженим представником відповідача. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає безпідставним твердження відповідача щодо відсутності доказів про отримання товару саме відповідачем. Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно  до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Наявність та обсяг заборгованості відповідача у розмірі 34382,60 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, які відповідачем не були спростовані, зокрема, відповідачем не надано суду доказів сплати грошових коштів у розмірі 34382,60 грн. Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Абетон Елемент» в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» основного боргу у розмірі 34382,60 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Також, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3758,97 грн. пені за період з 16.04.2014 р. по 19.11.2014 р. Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України). Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 р. № 14, якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом. Зважаючи на те, що договорами поставок (видатковими накладними) сторони не передбачили нарахування пені за несвоєчасну сплату (покупцем) відповідачем грошових коштів за отриманий товар, та у зв'язку з відсутністю спеціального законодавчого акта, яким би встановлювались розмір та база нарахування пені у відповідних правовідносинах, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду та не вбачає підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Абетон Елемент» в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» пені у розмірі 3758,97 грн. Крім того, у зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення 1159,20 грн.  3% річних за період з 16.04.2014 р. по 02.06.2015 р., нарахованих щодо кожного простроченого платежу окремо, та 20866,20 грн. інфляційних втрат за період з травня 2014 року по квітень 2015 року, нарахованих щодо кожного простроченого платежу окремо. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. У відповідності до положень п.п. 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вказані санкції відповідають передбаченим чинним законодавством порядку та способу нарахування, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Абетон Елемент» в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» 3% річних у розмірі 1159,20 грн. та інфляційних втрат у розмірі 20866,20 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. При цьому, колегією суддів вважаються безпідставними твердження відповідача про безпідставність нарахування 3% річних та інфляційних втрат з огляду на відсутність прострочення виконання зобов'язання, оскільки факт прострочення виконання відповідачем обов'язку з оплати видаткових накладних № 83 від 15.04.2014 р., № 88 від 16.04.2014 р., № 91 від 18.04.2014 р. та № 144 від 19.05.2014 р. підтверджується встановленими судом обставинами справи. Доводи апеляційної скарги про невідповідність окремих довіреностей вимогам певних нормативно-правових актів, а також отримання інших видів товару суд апеляційної інстанції оцінює критично. Адже з пояснень представників сторін та матеріалів справи встановлено, що товар відповідачем отримано відповідно до видаткових накладних. З позовом щодо недоотримання товару відповідач до суду не звертався. Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено. З огляду на викладене, посилання скаржника на те, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи. Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 27.07.2015 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні. Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» залишити без задоволення. Рішення господарського суду міста Києва від 27.07.2015 р. у справі №910/13936/15 залишити без змін. Справу №910/13936/15 повернути до господарського суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили. Головуючий суддя                                                             С.О. Алданова Судді                                                                                Н.М. Коршун                                                                                 С.Г. Рудченко