Рішення

від 06.10.2009 по справі 8/182пд(11/87пд)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/182пд(11/87пд)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.09                                                                                 Справа № 8/182пд(11/87пд)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма-Новотехніка»,                м. Лисичанськ Луганської області,

до Відкритого акціонерного товариства «Укрхіменерго», м. Сєвєродонецьк Луганської області, -

про визнання договору дійсним.          

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судових засідань Качановській О.А.,  

в присутності представників сторін:

від позивача –Тихонов О.А. - представник, -  довіреність №б/н від 28.05.09 року;

від відповідача –Василевська Б.П. - начальник відділу економічної безпеки, - довіреність №006-17/3 від 31.12.08 року, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в :

          суть спору: позивачем   заявлено вимогу про:

           визнання дійсним договору оренди  №15-95/04, з правом подальшого придбання у власність, укладеного між сторонами за цим спором 20.04.04 року;

          стягнення з відповідача судових витрат.

          У зв'язку з надходженням цього позову господарським судом Луганської області порушено провадження по справі №11/87пд.

          Ухвалою суду від 23.03.09 року провадження по ній припинено на підставі п.2 ст.1 ст. 80 ГПК України.    

          Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 23.04.09 року  вказану ухвалу скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено.

          Постановою Вищого господарського суду України від 09.07.09 року обидва вищезгадані судові рішення скасовано, а справу спрямовано до господарського суду Луганської області на новий розгляд, з посиланням на те, що суд першої інстанції, розглядаючи спір після набрання законної сили рішенням того ж суду по справі №18/534пд та кладучи останнє в основу своєї ухвали про припинення провадження по справі №11/87пд, не звернув увагу  на зміну обставин спору, які пиолягають у тому, що мав факт ухилення відповідача від нотаріального посвідчення спірного договору; суд другої інстанції припустився тієї ж помилки.

          Розпорядженням заступника голови –в.о. голови господарського суду Луганської області Рябцевої О.В. від 10.08.09 року розгляд справи доручено судді Середі А.П.

         Ухвалою від 10.08.09 року справі надано номер 8/182пд(11/87пд).                                                                                                                

          На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено: з   25 серпня до 11 вересня 2009 року –у зв'язку з неявкою позивача; з 11 вересня до 06 жовтня 2009 року –з метою надання сторонам можливості подати до суду додаткові докази.                                                 

          До початку судового засідання, призначеного на 06.10.09 року, представники сторін  звернулися до суду з клопотанням про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.ст.4-4,22 та 81-1 ГПК України, а тому судом його задоволено.

          Представник позивача позов підтримав у повному обсязі, вважаючи його законним та обґрунтованим, мотивуючи його тим, що відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення спірного договору.

          Він звернувся до суду з письмовим клопотанням (вих. №б/н від 06.10.09 року) про витребування від приватного нотаріуса  Сєвєродонецького міського нотаріального округу Луганської області  Сердюк Н.І. документальних доказів на підтвердження факту ухилення відповідача від нотаріального посвідчення спірного договору.

                Представник відповідача позов не визнав, вважаючи його незаконним та необґрунтованим.

          На його думку, господарський суд Луганської області  рішенням від 23.11.07 року по справі №18/534пд встановив факт, що спірний договір є нікчемним. З огляду на цю обставину відповідач дійшов висновку, що договір оренди №15-95/04, укладений між сторонами за цим спором 20.04.04 року, втратив чинність. Це, як він вважає, також підтверджується комерційною пропозицією Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Ново-Техніка»(далі –ТОВ «Фірма «Ново-Техніка», - позивач) від 06.08.07 року за вих. №32, яке запропонувало Відкритому акціонерному товариству «Укрхіменерго»(далі –ВАТ «УХЕ», - відповідач) або привести  спірний договір у відповідність до чинного законодавства, або укласти новий договір промислового лізингу двоповерхової будівлі, яка знаходиться у місті Лисичанську, вул. Енергетиків, 3-а (район Лисичанської ТЕЦ) (тобто того ж самого об'єкта нерухомості, який є предметом вищезгаданого договору оренди).

Відповідач (орендодавець), розглянувши вищезгадану пропозицію, 23.08.07 року надіслав на адресу орендаря  проект договору оренди спірного приміщення.

          Орендар отримав цей проект договору  та повідомив, що про результати розгляду повідомить орендодавця (вих. №35 від 05.09.07 року) (службове листування з цього приводу надано до справи) (відзив на позов від 05.09.09 року за вих. №б/н).

          Сторони підтвердили, що новий договір не укладено до цього часу, а тому станом на час вирішення цього спору по суті  діє спірний договір.

          З огляду на вищевикладене представник відповідача стверджує, що у письмових повідомленнях про нотаріальне посвідчення договору оренди спірної будівлі  мався на увазі факт нотаріального посвідчення саме нового договору оренди, а не договору оренди №15-95/04 від 20.04.04 року, а тому він вважає, що відповідач не ухилявся від нотаріального посвідчення  спірного договору, оскільки він визнаний судом нікчемним.

          Крім того, на думку відповідача,  сторони за спірним договором не досягли домовленості  щодо істотних умов договору –предмету, вартості, - оскільки у договорі сказано, що предметом оренди є будівля площею 700,00 кв.м, в той час, як її загальна площа становить 1149,3 кв.м (докази у цій частині не надані), що свідчить про те, що сторони не домовилися, які саме приміщення є предметом оренди.

          Розглянувши вищезгадане клопотання позивача про витребування додаткових доказів, враховуючи думку представника відповідача з цього приводу та наявні у справі матеріали, суд вважає, що воно не підлягає задоволенню, оскільки до справи уже додано такі докази у цій частині (том 1, а.с. 62-64; 73-74).

          І.Заслухавши представників сторін, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, суд дійшов наступного.

          20.04.04 року між позивачем (орендар)  та відповідачем (орендодавець) у простій письмовій формі укладено договір оренди №15-95/04 з правом подальшого придбання у власність, згідно якому орендодавець передає, а орендар приймає у строкове  платне користування окреме індивідуально визначене майно –промислове двоповерхове приміщення, з комунікаціями по електро-, водо- та теплопостачанню, площею 700,0 кв.м, вартістю 170.000,00 грн., яке знаходиться за адресою: місто Лисичанськ, вул. Енергетиків (район Лисичанської ТЕЦ) Луганської області, що знаходиться на балансі  Відкритого акціонерного товариства  «Укрхіменерго». Майно передається в оренду з метою подальшої експлуатації та придбання його у власність орендарем (п.1.1 договору).

          Сума плати, після повної сплати якої  орендарем у орендодавця виникає  зобов'язання  переоформити право власності на орендоване майно, складає 170.000,00 грн., з  урахуванням обов'язкових витрат орендодавця на  утримання майна до переоформлення права власності (п.1.2).

          За користування предметом оренди встановлено орендну плату у розмірі 20.000,00 грн. за перший місяць оренди (п.3.1), яку орендар зобов'язаний вносити  у строки та у сумах, які вказані у розрахунку, що додається до цього договору (п.3.2).

          (Згідно розрахунку –загальна сума договору становить 170.000 грн.; орендна плата за перший місяць –20.000,00 грн.; орендна плата за кожний наступний місяць –2542,38 грн.) (том 1, а.с.14).

         Орендар має право вимагати після виконання п.1.2 цього договору переоформлення орендодавцем у відповідності до вимог чинного законодавства України права власності на орендоване майно (п.5.6).

         Договір укладено  строком на 5 років, тобто на період з 20.04.04 року до 20.04.09 року (п.10.1).

Взаємовідносини сторін, не врегульовані цим договором, регулюються чинним законодавством України (п.10.8) (том 1, а.с.11-14).

Предмет договору орендодавець передав орендарю на підставі акту приймання-передачі від 14.05.04 року (том 1, а.с. 15).

Позивач стверджує, що він належним чином виконував умови договору, у тому числі –про сплату орендної плати (том 1, а.с. 16-61; 76-79).

Відповідачем докази на спростування цього доводу до справи не  надано.  

          У 2007 році орендар звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до орендодавця - про визнання договору оренди дійсним та про приведення його у відповідність з існуючими даними (справа №18/534пд).

          Рішенням суду від 23.11.07 року, залишеним без змін постановою Луганського апеляційного господарського суду від 07.02.08 року та постановою Вищого господарського суду України від 14.05.08 року, у задоволенні позову відмовлено, оскільки суд дійшов висновку про те, що спірний договір укладено з порушенням вимог частини 2 ст. 793 Цивільного кодексу України (далі –ЦКУ), відповідно до якої  договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на один рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню, а тому згідно ч.1 ст. 220 цього Кодексу він є нікчемним.

          На цю обставину робить наголос відповідач і при розгляді даного спору (№8/182пд (11/87пд)).

          Як вбачається з матеріалів справи, після винесення вищезгаданих судових рішень орендар вжив заходів до приведення спірного договору у відповідність до чинного законодавства, у т.ч. –його нотаріального посвідчення, звернувшись до орендодавця з двома письмовими пропозиціями, а саме:

          09.02.09 року за вих. №4, -  про нотаріальне посвідчення договору оренди промислової двоповерхової будівлі площею 700,0 кв.м, розташованої за адресою: м. Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, 3-а (як пояснили сторони, після укладення спірного договору об'єкту оренди було присвоєно поштову адресу: м. Лисичанськ, вул. Енергетиків,3-а, - замість: м. Лисичанськ, вул. Енергетиків (район Лисичанської ТЕЦ)) (том 1, а.с.62-64);

         12.03.09 року за вих. 10, - про нотаріальне посвідчення того ж договору (том 1, а.с. 73-74).

         Позивач надав до справи документальні докази факту отримання  орендодавцем кожного з цих поштових відправлень, однак останній жодного разу не прибув для укладення  та нотаріального посвідчення договору оренди спірного нерухомого майна, - що суд розцінює як ухилення від нотаріального посвідчення  договору оренди №15-95/04 від 20.04.04 року.

         З огляду на ці обставини позивач 26.02.09 року за вих. №8 звернувся до господарського суду Луганської області з цим позовом, в якому просить  визнати договір оренди №15-95/04 від 20.04.04 року дійсним (том 1, а.с. 2-3).

          Як сказано вище у цьому рішенні, ухвалою суду від 23.03.09 року провадження по справі припинено на підставі п.2 ч.1 ст. 80 ГПК України, з посиланням на те, що уже мається рішення суду про спір між тими ж сторонами, з тих же підстав та про той же предмет, а саме: рішення господарського суду Луганської області від 07.02.07 року по справі №18/534пд (том 1, а.с. 93).

         Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 23.04.09 року цю ухвалу скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено у повному обсязі (том 1, а.с.111-114).

          Вищий господарський суд України  постановою від 09.04.09 року скасував рішення судів попередніх інстанцій  з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні, та передав справу до господарського суду Луганської області  на новий розгляд (том 1, а.с. 138-141).

          Орендодавець звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до орендаря –про розірвання договору оренди №15-95/04 від 20.04.04 року, - однак рішенням суду від 24.07.09 року у задоволенні позову відмовлено з посиланням на те, що спірний договір не був та не є укладеним, а також зареєстрованим у порядку, встановленому чинним законодавством (справа №15/175пд(9/574пд)) (витяг з рішення долучено до справи).

          Позивач за даним спором (№8/182пд(11/87пд)) просить задовольнити позов у повному обсязі, вважаючи, що сторони, уклавши договір оренди у простій письмовій формі, досягли згоди з усіх істотних його умов, у т.ч. щодо предмету договору, орендної плати, терміну його дії, а також фактично виконали його, у т.ч. орендодавець здійснив передачу предмета оренди орендареві, а останній користувався предметом оренди за призначенням та сплачував встановлену договором орендну плату.

          Відповідач заперечує проти позову.

          ІІ.Заслухавши представників сторін, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно  ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

          Правочином є дія особи,  спрямована на набуття,  зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

          Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ).

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є  правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на  користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати  роботу,  надати послугу,  сплатити  гроші  тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

          Статтею 203 Цивільного кодексу (частини 1-5) визначено  наступні вимоги до  правочину як безумовної вимоги щодо його законності та чинності, а саме: зміст  правочину  не може суперечити цьому Кодексу,  іншим актам  цивільного  законодавства,  а   також   моральним   засадам суспільства. Особа,  яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення  учасника  правочину  має  бути  вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

          Як встановлено статтею 204 ЦКУ, правочин є правомірним,  якщо його  недійсність  прямо  не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 1 ст. 205 названого Кодексу, правочин  може  вчинятися  усно  або  в  письмовій  формі. Сторони  мають  право  обирати  форму  правочину,  якщо  інше   не встановлено законом.

Як сказано у ч. 1 ст.207 Кодексу, правочин вважається таким,  що вчинений у письмовій формі, якщо  його  зміст зафіксований в одному або кількох документах,  у

листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 208 ЦКУ у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Станом на час укладення спірного договору та на час вирішення цього спору по суті чинний ЦКУ містить наступну спеціальну норму: договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню (ч.2 ст. 793).

На день укладення спірного договору ч.2 названої статті ЦКУ мала іншу редакцію (до прийняття Закону України від 20.12.06 року №501-У), згідно якій договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) терміном на один рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Наявними у справі доказами доведено, що сторони за спірним договором на момент його укладення не дотрималися вищезгаданої вимоги закону.

Згідно ст. 215 ЦКУ підставою недійсності правочину є  недодержання  в  момент

вчинення  правочину  стороною  (сторонами) вимог,  які встановлені частинами першою - третьою,  п'ятою та  шостою  статті  203  цього Кодексу. Недійсним є правочин,  якщо його  недійсність  встановлена законом   (нікчемний  правочин).  У  цьому  разі  визнання  такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках,  встановлених  цим  Кодексом,  нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо  недійсність  правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована  особа  заперечує  його дійсність на підставах,  встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Однак, статтею 220 ЦК України передбачено, що у разі недодержання сторонами   вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що  підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У  цьому  разі  наступне  нотаріальне  посвідчення   договору   не вимагається.

Суд вважає, що наявні у справі докази належним чином підтверджують, що сторони за спірним договором домовилися щодо усіх істотних умов договору, відбулося фактично повне виконання умов договору (за винятком п.1.2), але орендодавець ухиляється від його нотаріального посвідчення.

Таким чином, підставою позову являються фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога.

Суд погоджується з доводами позивача щодо того, що після винесення господарським судом Луганської області вищезгаданого рішення від 20.02.07 року по справі №18/534пд, змінилися обставини справи, оскільки позивач звернувся до відповідача з приводу нотаріального посвідчення договору оренди №15-95/04 з правом подальшого придбання у власність від 20.04.04 року.  

Матеріалами справи підтверджується факт ухилення відповідача від нотаріального посвідчення спірного договору, про що свідчать вищезгадані листи позивача від 09.02.09 року за вих. №4 та від 12.03.09 року за вих. №10, з документальними доказами отримання їх  відповідачем (орендодавцем).

За таких обставин позов підлягає задоволенню: договір оренди №15-95/04 з правом подальшого придбання у власність, укладений між Відкритим акціонерним товариством «Укрхіменерго»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма-Новотехніка»20.04.04 року, - слід визнати дійсним.

Відповідно до ст.ст.44,47-1 та 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита у розмірі 85,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн., понесені позивачем, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, ст.ст.16,202,203,215,220 Цивільного кодексу України керуючись ст.ст.4-4,32-34,36,43,44,47-1,49 та 82-85 Господарського процесуального кодексу України,  суд

                                                              в и р і ш и в:

          1.Позов задовольнити у повному обсязі.

          2.Договір оренди №15-95/04 з правом подальшого придбання у власність від 20.04.04 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма-Новотехніка»та Відкритим акціонерним товариством «Укрхіменерго», - визнати дійсним.

  Відповідно до ст.794 Цивільного кодексу України це рішення підлягає державній реєстрації.

3.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Укрхіменерго», ідентифікаційний код 05744691, яке знаходиться за адресою: м.Северодонецьк, вул.Енергетиків, 68 Луганської області, - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма-Новотехніка», ідентифікаційний код 13371206, яке знаходиться за адресою: м.Лисичанськ, вул. Красна, 1 Луганської області, - судові витрати, а саме: державне мито в сумі 85 (вісімдесят п'ять) грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.;видати наказ після набрання рішенням законної сили.  

           Відповідно до ст.85 ГПК України  за згодою представників сторін у судовому засіданні 06.10.09 року оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

           Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду у десятиденний термін з дня його підписання.

          Рішення складено у повному обсязі та підписано –12  жовтня  2009 року.

           Суддя                                                                                          А.П.Середа