Постанова

від 06.10.2009 по справі 11/115-09

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

11/115-09

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 06 жовтня 2009 р.                                                                                    № 11/115-09  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Т. Дроботової –головуючого

Н. ВолковицькоїЛ. Рогач

за участю представників:

позивача

Романенко П.В. –довіреність від 06.04.2009 р.

відповідача

Чобанюк Т.М. –довіреність від 23.12.2008 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуВідкритого акціонерного товариства "Південний гірнично –збагачувальний комбінат"

на постановувід 09.06.2009 р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду

у справі№ 11/115-09 господарського суду Дніпропетровської області  

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Ікар –Україна"

до                          Відкритого акціонерного товариства "Південний гірнично –збагачувальний комбінат"

про стягнення 122 335,00 грн.  

Ухвалою від 18.08.2009 р. колегією суддів Вищого господарського суду у складі: головуючий –Дроботова Т.Б., судді Волковицької Н.О., Гоголь Т.Г., касаційна скарга була прийнята до провадження та призначена до розгляду на 06.10.2009 р.

У зв'язку з виходом з відпустки судді Рогач Л.І. у судовому засіданні 06.10.2009р. справа розглядалась по суті колегією суддів Вищого господарського суду України, що працює у постійному складі: головуючий –Дроботова Т.Б., судді –Волковицька Н.О., Рогач Л.І., згідно із розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду України від 05.10.2009 р.

Про вказані обставини було повідомлено на початку судового засідання. Відводів складу колегії суддів не заявлено.

В С Т А Н О В И В :

ТОВ "ТД "Ікар –Україна" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ВАТ "Південний гірнично –збагачувальний комбінат" про стягнення заборгованості за поставлений товар у сумі 122 335,00 грн., посилаючись на приписи статей 526, 712 Цивільного кодексу України та статті 193, 265 Господарського кодексу України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі договору № 1059д від 06.06.2008 р., відповідно до погоджених сторонами специфікацій та на підставі рахунка № 150 від 25.11.2008 р. позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 122 335,00 грн., що підтверджується накладною № 93 від 25.11.2008 р. та довіреністю на отримання цінностей.

Умовами договору, а саме пунктом 5.1 сторони передбачили, що сплата покупцем товару здійснюється шляхом виставляння та відкриття акредитиву на користь постачальника. Відповідно до пункту 5.7 договору за погодженням сторін допускається сплата по факту поставки протягом 5 банківських днів з моменту надання рахунків –фактур та податкових накладних на товар.

Поставка товару 25.11.2008 р. була прийнята відповідачем, проте, ним не було здійснено виставлення акредитиву на ім'я постачальника, тобто відповідач погодив сплату товару згідно пункту5.7 договору.

Пунктами 6.2 та 6.3 договору передбачено, що рахунок –фактура та податкова накладна на товар надається "з рук в руки" по факту поставки, а відповідно до змісту накладної № 93 від 25.11.2008 р., підписаної представником відповідача, відвантаження товару було здійснене на підставі рахунка № 150 від 25.11.2008 р., тож прийнявши товар, уповноважений представник відповідача підтвердив, що постачання здійснено на належній підставі, тобто що він отримав цей рахунок.

Строк сплати, встановлений пунктом 5.7 договору повинен обраховуватися з дати здійснення поставки –25.11.2008 р. і відповідач повинен був сплатити вартість продукції не пізніше 02.12.2008 р.

Проте, вартість поставленого товару відповідачем сплачена не була, а лист позивача з вимогою про сплату коштів залишений відповідачем без відповіді та задоволення.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2009 р. (суддя Мельниченко І.Ф.) позовні вимоги задоволені в повному обсязі, стягнуто з ВАТ "Південний гірнично –збагачувальний комбінат" на користь ТОВ "ТД "Ікар –Україна" 122 335,00 грн. заборгованості, з огляду на обґрунтованість та доведеність позовних вимог.

За апеляційною скаргою ВАТ "Південний гірнично –збагачувальний комбінат"  Дніпропетровський апеляційний господарський суд (судді: Кузнецова І.Л., Верхогляд Т.А., Сизько І.А.), переглянувши рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2009 р. в апеляційному порядку, постановою від 09.06.2009 р. залишив його без змін з тих же підстав.

ВАТ "Південний гірнично –збагачувальний комбінат" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить судові рішення у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Скаржник, зокрема, зазначає, що позивачем не було доведено та надано доказів виставлення рахунків –фактур, а тому судом апеляційної інстанції було порушено вимоги статті 33 Господарського процесуального кодексу України, а також приписи статті 43 вказаного Кодексу щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.

Крім того, на думку заявника касаційної скарги, судом апеляційної інстанції не були застосовані положення статей 612, 613 Цивільного кодексу України, оскільки на день подання позову позивачем не було виконано умов договору щодо виставлення рахунків –фактур, а тому, відповідно до вказаних норм законодавства, відповідач не може бути визнаний таким, що прострочив.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 06.06.2008 р. між ТОВ "ТД "Ікар –Україна" та ВАТ "Південний гірнично –збагачувальний комбінат" було укладено договір поставки № 1059д, на виконання якого позивач зобов'язувався передати у власність покупцю товар згідно з додатками-спеціфікаціями, а покупець –прийняти вказаний товар та оплатити його на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до пункту 5.1. договору  оплата товару  Покупцем здійснюється шляхом виставлення та розкриття акредитива на користь Постачальника.

Судами під час розгляду справи було встановлено, що відповідач не здійснив виставлення акредитиву на ім'я Постачальника.

Пунктом 5.7 договору сторони також передбачили можливість, здійснювати оплату   на протязі 5-ти днів з моменту  надання рахунків-фактур та податкових накладних.

Пунктами 6.2 та 6.3 договору сторонами було передбачено, що постачальник надає покупцю на товар, зокрема, рахунки-фактури та податкову накладну. Оригінали і/або копії цих документів передаються покупцю "из рук в руки" або іншим способом по факту поставки.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар загальною вартістю 122335грн., що підтверджується видатковою накладною № 93 від 25.11.2008р. з підписом уповноваженої особи підприємства відповідача та штампом цього підприємства.

Як на підставу поставки у вказаній накладній позивачем здійснено посилання на рахунок № 150 від 25.11.2008 р.

Суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що отримання відповідачем рахунків - фактур підтверджується самим фактом поставки і прийняття останнім товару.

ВАТ "Південний гірнично –збагачувальний комбінат" не здійснив виставлення акредитиву, що ним і не спростовується, тобто такі дії відповідача свідчать про погодження ним умов оплати поставленого товару протягом 5-ти днів з дня надання рахунку-фактури та податкової накладної.

Проте, в установлені строки ВАТ "Південний гірнично –збагачувальний комбінат" оплату вартості товару не здійснив, у зв'язку з чим 12.01.2009 р. на його адресу позивачем направлено лист № 02 з пропозицією  оплати поставлений товар.

Вказаним листом ТОВ "ТД "Ікар –Україна" повторно були направлені рахунок № 150 від 25.11.2008 р. та податкова накладна № 102 від 25.11.2008 р. (а.с. 17-18).

Станом на момент звернення з позовом, а саме 13.03.2009 р. заборгованість ВАТ "Південний гірнично –збагачувальний комбінат" з оплати поставленого товару складає 122 335,00 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах  звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами пункту 1 статті 692 цього кодексу покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами статті 530 згаданого кодексу, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

А тому, беручи до уваги встановлені під час здійснення судового провадження обставини справи, на підставі оцінених судами першої та апеляційної інстанції наявних у матеріалах справи доказів за приписами статей 42 –43 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія вважає обґрунтованим висновок судів стосовно стягнення з ВАТ "Південний гірнично –збагачувальний комбінат" на користь ТОВ "ТД "Ікар –Україна" 122 335,00 грн. заборгованості за договором № 1059д від 06.06.2008 р., а прийняті у справі рішення та постанову такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Викладені у касаційній скарзі доводи заявника зводяться до переоцінки наданих до матеріалів справи доказів, що за приписами статті 1117 Господарського процесуального кодексу України виходить за межі повноважень касаційної інстанції, а тому судова колегія вважає їх непереконливими та такими, що спростовуються наданими до матеріалів справи доказами та встановленими під час розгляду справи обставинами.

Керуючись пунктом 1 статті 1119, статтями 1115, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.04.2009 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.06.2009 р. у справі № 11/115-09 господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.

Головуючий  суддя                                                                         Т. Дроботова

Судді:                                                                                                Н. Волковицька

                                                                                                         Л. Рогач