Постанова

від 06.10.2009 по справі 16/180-нм

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

16/180-НМ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 06 жовтня 2009 р.                                                                                    № 16/180-НМ  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Овечкіна В.Е.,

Чернова Є.В., Цвігун В.Л.,

розглянувши матеріали касаційного поданняВ.о. прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Житомирської міської ради

на рішеннявід 25.02.2009 господарського суду Житомирської області

у справі№ 16/180-нм

за позовомПриватного підприємства "Скерцо"

до

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаКомунального підприємства "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації"

Житомирська міська рада

провизнання права власності та зобов'язання вчинення певних дій

за участю представників сторін:

позивача:

відповідача:

3-ої особи:

                                                  ВСТАНОВИВ:

          Рішенням господарського суду Житомирської області від 25.02.2009 позовні  вимоги задоволено. За позивачем визнано право власності на самовільно побудовані позивачем складські приміщення площею 232,30 кв.м. БТІ зобов'язано видати позивачу свідоцтво про право власності на приміщення. Рішення мотивоване тим, що на момент передачі земельної ділянки в оренду власником землі було враховано загальну площу самочинно побудованих позивачем приміщень (суддя В. Гансецький В.П.).

В. о. прокурора Житомирської області в касаційному поданні просить скасувати рішення суду від 25.02.2009 і направити справу на новий розгляд. Вважає, що судом неправильно застосована ст. 376 ЦК України, оскільки суд не з'ясовував у власника землі чи вирішував він за зверненням позивача питання про надання останньому земельної ділянки під самочинно збудованим нерухомим майном.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційне подання  підлягає задоволенню   з наступних підстав.

Відповідно ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судом першої інстанції встановлено наступне.

Позивач просить зобов'язати відповідача видати реєстраційне свідоцтво на право власності на блок майстерень та складських приміщень загальною площею 1005,70 м.кв., з яких 773,40 м.кв. приміщення, придбані позивачем у ПТУ № 1 та 232,30 м.кв. приміщення, самочинно побудовані.

За договором оренди земельної ділянки від 28.08.07р., позивачу Житомирської міською радою передано в оренду земельну ділянку загальною площею 0,1854 га, в тому числі під будівлями та спорудами - 0,1079 га.

На момент передачі земельної ділянки в оренду власником цієї ділянки було враховано загальну площу самочинно побудованих позивачем приміщень, які, як вбачається з матеріалів справи, побудовані ще до укладення договору оренди.

Всі суміжні з позивачем землекористувачі підтвердили, що самочинним будівництвом позивач не порушив їх прав та інтересів, що підтверджується листом №16 від 15.01.09р. Житомирського професійного ліцею харчових технологій (т.2 а.с.10) та нотаріально посвідченою заявою серії ВМВ №539701 від 22.01.09р. Корнійчука Ю.П. і Корнійчука В.Ю. (т.2 а.с.11).

Третя особа - Житомирська міська рада в листі від 08.12.08р. №15/8119 не заперечувала проти визнання права власності за позивачем на складські приміщення, які побудовані шляхом самочинного будівництва (т.2 а.с.9).

Поняття самочинного будівництва, а також правові підстави та умови визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно визначені в ст.376 ЦК України, яка є спеціальною в регулюванні спірних правовідносин, оскільки унормовує відносини, що виникають у тих випадках, коли вимоги закону та інших правових актів при створенні нової речі (самочинному будівництві) були порушені.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд не звернув увагу на те, що згідно ч.3 ст.376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. За цих обставин суду належало з"ясувати, чи вирішував компетентний орган за зверненням позивача питання про надання останньому земельної ділянки розташованої під збудованим нерухомим об'єктом такого цільового призначення, яке передбачає можливість будівництва на ній.

Крім того, господарський суд не врахував, що відповідно до положень ст.95 ЗК України та ст. 25 Закону України "Про оренду землі" орендар, як тимчасовий землекористувач, з урахуванням умов надання земельної ділянки та її цільового призначення, має право споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі та споруди лише за умови згоди на це орендодавця.

Суд не скористався правами, наданими ст.24 ГПК України щодо вирішення питання про залучення до участі у справі іншого відповідача. БТІ відповідно до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності  на нерухоме майно здійснює лише реєстрацію прав власності на нерухоме майно і не може бути відповідачем щодо вимог позивача про визнання права власності на майно (Постанова ВСУ від 04.07.06р. № 2-20/11842-2005). Отже, позов по оскарженню адміністративних дій БТІ господарському суду непідвідомчій.

Відповідно ст.392 ЦК України  власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою. Суд не з'ясував чи є спір про право між позивачем і власником землі, оскільки саме міська рада відповідно до ст.376 ЦК України  має приймати рішення про надання (або ні) земельної ділянки особі під уже  збудоване нерухоме майно, якщо земля була  відведена для іншої мети.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що касаційне подання прокурора є обґрунтованим. Рішення суду не може вважатися законним, а тому підлягає скасуванню, а справа –передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно усунути зазначені порушення, встановити дійсні права та обов'язки сторін і в залежності від встановленого вирішити спір відповідно до закону.

Керуючись ст.ст. 1115-11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційне подання прокурора задовольнити.

Рішення господарського суду  Житомирської області від 25.02.09р. скасувати.

Справу № 16/180-НМ направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий, суддя                                                                                            В.Овечкін

Судді:                                                                                                Є.Чернов

                                                                                                                                                        В.Цвігун