Постанова

від 07.10.2009 по справі 41/147-08(20/56-08)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

41/147-08(20/56-08)

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 07 жовтня 2009 р.                                                                                    № 41/147-08(20/56-08)  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., –головуючого,

Коваленка В.М. (доповідач у справі),

Заріцької А.О.,

розглянувши касаційну скаргу

відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривій Ріг Дніпропетровської області

на постанову

та рішеннявід 20.07.2009 р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.04.2009 р. господарського суду Дніпропетровської області

у справі№ 41/147-08 (20/56-08) господарського суду Дніпропетровської області

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Укркомплектсервіс", м. Кривій Ріг Дніпропетровської області

до відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", м. Кривій Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 33 333 грн. 94 коп.

в судовому засіданні взяв участь представник:

ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"Чобанюк Т.М., довір.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2009 року (суддя –Е.В. Орєшкіна), що прийнято у справі № 41/147-08 (20/56-08), позов товариства з обмеженою відповідальністю "Укркомплектсервіс" (далі –Позивач,  Товариство) до відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі –Відповідач, Комбінат) про стягнення 33 333 грн. 94 коп. був задоволений частково: з Комбінату на користь Товариства стягнено  7 411 грн. 53 коп. інфляційних збитків, 689 грн. 72 коп.    3 % річних, а також покладені судові витрати; в решті позову відмовлено.   

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, відкрите акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулося до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2009 року в частині стягнення з Товариства 7 411 грн. 53 коп. інфляційних збитків, 689 грн. 72 коп. 3 % річних та прийняти нове рішення, яким в  позові відмовити.  

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "Укркомплектсервіс" також звернулося до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2009 року в частині відмовити в задоволенні позовних вимог в сумі 3 % річних –3 923 грн. 07 коп. та заборгованості по інфляції –в сумі 21 309 грн. 62 коп. та прийняти нове рішення, яким стягнути з Відповідача заборгованість на загальну суму  25 232 грн. 69 коп.  

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.07.2009 року (головуючий суддя –А.О. Логвиненко, судді: Т.Г. Стрелець, В.Г. Головко) апеляційну скаргу  Товариства задоволено, резолютивна частина рішення викладена в редакції, згідно якої  позов задоволений та з Комбінату на користь Товариства стягнено  інфляційні збитки в розмірі 28 712 грн. 15 коп. та річні відсотки в розмірі 4 612 грн. 79 коп. Апеляційну ж скаргу Комбінату  залишено без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятою постановою суду апеляційної інстанції, відкрите акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2009 року в частині стягнення з Товариства 7 411 грн. 53 коп. інфляційних збитків, 689 грн. 72 коп. 3 % річних, скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.07.2009 року та прийняти нове рішення, яким в позові Товариству  відмовити в повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 12, 39 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст.  525 Цивільного кодексу України, ст. 216 Господарського  кодексу України,  а також норм процесуального права.  

Заслухавши пояснення учасника судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню,  виходячи з наступного.

Судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що предмет позовних вимог складають вимоги щодо сплати сум 3% річних та індексу інфляції за період з 09.09.2006 року –04.02.2008 року за непогашення Відповідачем перед Позивачем заборгованості, яка була стягнута за рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2003 року у справі № 6/488. Також за рішенням від 17.02.2006 року у справі 14/15 стягнута заборгованість у вигляді сум індексу інфляції та 3 % річних за період з 12.08.2003 року по 01.12.2005 року, обумовлена невиконанням того ж самого основного зобов'язання.  Крім цього, суди попередніх інстанцій зазначили, що з 01.02.2005 року здійснювалось провадження у справі № 20/56-08 про банкрутство Комбінату, яке було припинено у зв'язку із затвердженням ухвалою від 16.11.2006 року мирової угоди, яка (угода) була розірвана  згідно ухвали від 29.01.2008 року.

Також, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що укладення мирової угоди створює новацію на період дії мирової угоди, до її розірвання згідно визначеної вище ухвали  від 29.01.2008 року, у зв'язку з чим з моменту укладення мирової угоди до її розірвання ухвалою суду нарахування сум індексу інфляції та 3 % річних на суму основного зобов'язання є безпідставним.

Між тим, суд апеляційної інстанції навпаки вважає, що у період дії мирової угоди нарахування сум індексу інфляції та 3 % річних є правомірним на підставі того, що  вказана мирова угода була розірвана.

Заявник же касаційної скарги взагалі не погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанції, вказуючи про те, що у період здійснення провадження у справі про банкрутство Комбінату Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" заборонено застосування будь-яких санкцій, у тому числі нарахування індексу інфляції та 3 % річних.   

Між тим, розглядаючи касаційну скаргу Комбінату, колегія суддів констатує, що судом апеляційної інстанції не були враховані, а заявником касаційної скарги не взяті до уваги вказівки, що містяться у прийнятій у даній справі постанові Вищого господарського суду України від 01.10.2008 року, яка не скасована.

Так, суд касаційної інстанції зазначив, що згідно п. 3 ст. 563 ЦК України якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку,  зобов'язання змінюється або припиняється з  моменту  набрання  рішенням  суду  про  зміну  або розірвання договору законної сили. Отже, умови та дія мирової угоди, а відповідно і положення ст. 604 ЦК України щодо новації до основного  зобов'язання діють до розірвання цієї мирової угоди.  Крім цього, в постанові зазначено, що згідно п. 2 ст. 625 ЦК України сума індексу інфляції та 3 % річних стягується за вимогою кредитора у разі прострочення виконання грошового зобов'язання, тобто сума індексу інфляції та 3 % річних є додатковим до основного зобов'язання, а згідно п. 4 ст. 604 ЦК України новація  припиняє  додаткові  зобов'язання,  пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.

 Як вже було зазначено вище, мирова угода у справі про банкрутство Комбінату була розірвана (а не визнана недійсною), що має певні правові наслідки. Так, мирова угода, як цивільно-правова угода, визнається недійсною, згідно положень Цивільного кодексу України, з моменту її укладення. Розірвання ж цієї мирової угоди здійснюється з моменту набрання законної сили відповідного судового рішення суду. Отже, відповідно до вимог ст. 604 ЦК України,  у справі про банкрутство Комбінату положення щодо новації до спірних взаємовідносин між Товариством та Комбінатом згідно укладеної мирової угоди діяли з моменту її укладення до моменту набрання законної сили ухвали про її розірвання, а відповідно, і заборона  на нарахування суми інфляції та 3 % річних згідно п. 2 ст. 625 ЦК України у зв'язку із новацією також діяла у період з моменту укладення мирової угоди  до моменту набрання законної сили прийнятого рішення про її розірвання.         

У зв'язку зі викладеним, колегія суддів зазначає, що задовольняючи частково позовні вимоги Товариства, судом першої інстанції при новому розгляді справи та прийнятті оскаржуваного рішення були враховані вказівки, що містилися в прийнятій у даній справі постанові суду касаційної інстанції від 01.10.2008 року, та належним чином застосовані відповідні норми ст. 11112 ГПК України,  Цивільного кодексу України та Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Суд же апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про правомірність нарахування суми індексу інфляції та 3 % річних у період дії мирової угоди, яка була у наступному розірвана.

Що ж до заперечень Комбінату на рішення суду першої інстанції та відповідних касаційних вимог стосовно відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, колегія суддів звертає увагу на те, що 3 % річних є платою за користування коштами кредитора за весь період користування, а нарахування індексу інфляції є покриттям витрат кредитора у зв'язку із знеціненням таких коштів, у зв'язку з чим нараховані відповідно до ст. 625 ЦК України суми не є санкціями, застосування яких забороняється з моменту введення мораторію на задоволення вимог кредиторів згідно ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".    

За таких обставин справи колегія суддів вважає, що прийнята у справі постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, як така, що не відповідає вимогам чинного законодавства, а рішення суду першої інстанції –залишенню без змін, як таке, що є обґрунтованим, правомірним та прийнятим із належним застосуванням норм чинного законодавства. Дійшовши такого висновку, суд касаційної інстанції вважає, що касаційні вимоги Комбінату про скасування  рішення суду першої інстанції та про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі задоволенню не підлягають.  

З урахуванням викладеного та керуючись нормами ст.ст. 12, 39 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 563, 604, 625 Цивільного кодексу України та ст.ст. 1115, 1117, 1119 –11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" задовольнити частково.

2.          Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.07.2009 р. у справі № 41/147-08 (20/56-08) скасувати.

3.          Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2009 р. у справі № 41/147-08 (20/56-08) залишити в силі.

Головуючий                                                                    Б.М. Поляков

         Судді                                                                                 В.М. Коваленко                                                                           

                                                                                                    А.О. Заріцька