Постанова

від 12.10.2009 по справі 63/05-09

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

63/05-09

  Україна

  Харківський апеляційний господарський суд

  ПОСТАНОВА

    ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2009 р.                                                           Справа № 63/05-09  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя , судді  ,   

при секретарі Пироженко І.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача -  Коваль О.Ю. (дов. № 37 від 12.08.2009р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства "Вікторія Трейдінг", м. Харків (вх. № 2682 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 17.08.09р. по справі № 63/05-09

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліграфічний центр "МАКСИМ", м. Луганськ

до  Приватного підприємства "Вікторія Трейдінг", м. Харків

про стягнення 24665,83 грн., -

встановила:

У червні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Поліграфічний центр "МАКСИМ" (м. Луганськ) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Приватного підприємства "Вікторія Трейдінг" (м. Харків) про розірвання договору  поставки та пуско - налагодження (інсталя цію) обладнання за № 1-08/07/08, укладеного між позивачем та відповідачем 08 липня 2008 року. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача пеню в сумі 24665,83 грн., що виникла внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань за зазначеним договором, а також стягнути з відповідача витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В ході розгляду справи позивач в порядку статті 22 ГПК України звернувся до суду із заявою про уточнення позовних вимог від 14.08.2009 р. (вх. № 2844), в яких просив суд розірвати договір поставки та пуско - налагодження (інсталя цію) обладнання №1-08/07/08 від 08 липня 2008р., стягнути з відповідача попередню оплату в сумі 268099,96 грн., пеню в сумі 49146,20 грн., а також стягнути з відповідача витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням господарського суду Харківської області від 17.08.2009р. по справі № 63/05-09 (суддя Погорєлова О.В.) позовні вимоги задоволені повністю, зокрема: розірвано  договір на поставку та пуско - налагодження (інсталя цію) обладнання №1-08/07/08 від 08 липня 2008 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Поліграфічний центр "Максим" та Приватним підприємством "Вікторія Трейдінг", стягнуто  з Приватного підприємства "Вікторія Трейдінг" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліграфічний центр "Максим" заборгованість в сумі 268099,96 грн.,  пеню в сумі 49146,20 грн., 3173,31 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач з даним рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Харківської області від 17.08.2009р. по справі № 63/05-09 скасувати.

Позивач у своєму відзиві на апеляційну скаргу вважає доводи відповідача необґрунтованими та безпідставними, в зв'язку з чим просить залишити їх без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції вважає законним, мотивованим та таким, що скасуванню не підлягає.

05.10.2009р. на адресу Харківського апеляційного господарського суду від ТОВ «ПЦ Максим»надійшло клопотання, в якому позивач просить розглянути дану справу без участі його  представника, який зайнятий в іншому судовому процесі.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови  для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, а також з огляду на те, що явку  представників сторін у дане судове засідання не визнано обов'язковою, позивач не був позбавлений права надати суду апеляційної інстанції додаткові письмові докази в обґрунтування своїх вимог і заперечень та мав на це достатньо часу, в зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника ТОВ «ПЦ Максим»за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши уповноваженого представника відповідача, який просив оскаржене  скасувати, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи та встановлено господарським судом, 08 липня 2008 року між сторонами укладено договір на поставку та пуско - налагодження (інсталя цію) обладнання №1-08/07/08, за яким відповідач («Постачальник») зобов'язався передати у власність позивачеві («Покупцеві») та здійснити пуско - налагоджувальні роботи обладнання згідно з специфікацією - Додаток № 1 до договору, а позивач в свою чергу  зобов'язався прийняти дане обладнання і оплатити його вартість у строки, встано влені зазначеним Договором.

Відповідно до специфікації - Додатку № 1 до договору - предметом договору є нова папірорізальна машина Каізшіа 8Н380-пор 2008 року випуску.

Пунктом 2.1. Договору сторонами визначена вартість обладнання на день підписання договору 280996 грн., в тому числі ПДВ 20% 46832,67 грн. Згідно з пунктом 2.2. Договору ціна обладнання по вимозі постачальника або покупця змінюється пропорційно курсу НБУ 1000 JPY/UAН + 3%, однак складає не менше 6085038 JPY. Станом на день підписання договору курс складає 1000 JPY/44.8332 UAН.

Відповідно до пункту 3.1.1. Договору позивач зобов'язався сплатити первісний внесок, що складає 10% від вартості обладнання в сумі 28099,60 грн., в тому числі ПДВ 20% - 4683,27 грн. на протязі 14 календарних днів з моменту підписання даного договору.

Відповідно до пункту 3.1.2. Договору позивач зобов'язався сплатити 90% від ціни обладнання в сумі 252896,40 грн., в тому числі ПДВ 20% - 42149,40 грн. на протязі 2-х робочих днів по факту повідомлення, факсом або електронною поштою, про прибуття обладнання в порт м. Одеса.

Відповідно до пункту 4.1. Договору відповідач зобов'язався здійснити доставку обладнання, що постачається за цим договором та виконати пусконалагоджувальні роботи (інсталяція обладнання) за адресою позивача: м. Луганськ, вул. Челюскінців, б. 16а. Пунктом 4.2. Договору встановлено, що доставка обладнання на територію позивача здійснюється відповідачем протягом 120 календарних днів після отримання від позивача первісного внеску згідно з пунктом 3.1. цього Договору.

В ході розгляду справи господарським судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за пунктом 3.1.1. Договору виконав, перерахувавши на рахунок відповідача первісний внесок у розмірі 28099,60 грн., про що свідчить платіжне доручення № 677 від 21.07.2008 року (а.с. 19).

07 листопада 2008 року після отримання від відповідача повідомлення про прибуття облад нання в порт м. Одеса, позивачем було сплачено ще 240000,00 грн., про що свідчить платіжне доручення № 1165 від 07 листопада 2008 року (а.с.18), проте відповідач станом на момент звернення позивача з даним позовом до суду обладнання на адресу позивача: м. Луганськ, вул. Челюскінців, б. 16а, не поставив.

Господарським судом також встановлено, що 25 листопада 2008 року позивачем на адресу відповідача напра влено лист з проектом угоди про розірвання договору від 24.11.2008р., в якому відповідачу було запропоновано укласти додаткову угоду до договору в ча стині розірвання договору та повернути сплачені позивачем кошти в сумі 268099,60 грн. протягом 3-х днів з моменту підписання угоди. Однак відповідач  залишив дану пропозицію позивача без задоволення.

Оцінивши доводи сторін у справі та надані на їх підтвердження докази, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача попередньої оплати в сумі 268099,96 грн. є такими, що не суперечать чинному законодавству України, а тому підлягають задоволенню, оскільки в силу приписів статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Крім того, в ході з'ясування обставин справи, господарським судом встановлено, що позивач у відповідності до положень статті 188 Господарського кодексу України, 25 листопада 2008 року напра вив відповідачеві лист з проектом угоди про розірвання  договору від 24.11.2008р., в якому відповідачу було запропоновано укласти додаткову угоду до договору в ча стині розірвання договору та повернення  сплачених позивачем коштів в сумі 268099,60 грн. протягом 3-х днів з моменту підписання угоди.

Відповідно до пункту 4 статті 188 Господарського кодексу України у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.  

Оскільки відповідач зазначену пропозицію позивача залишив без розгляду, позивач був змушений звернутись до господарського суду з вимогою про розірвання спірного Договору в судовому порядку.

Пунктом 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінений або розі рваний за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадку істотного порушення договору ін шої стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок спричиненої цим шкоди інша сторона в значній мірі позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Господарським судом визначено, що внаслідок неправомірних дій відповідача, позивач позбавився того, на що він розраховував при укладанні договору, тобто   позивачем взагалі не отримано у власність обладнання, яке є предметом договору, а тому дійшов висновку, що позові вимоги в частині розірвання спірного Договору також підлягають задоволенню.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, тому підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення колегія суддів не вбачає, оскільки відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Крім того, розглянувши по суті заявлені позивачем вимоги, господарський суд встановив, що позивач скориставшись своїм правом, а також загальними засадами відповідальності учасників господарських правовідносин, нарахував відповідачеві відповідно до пункту 7.6. Договору пеню, яка підтверджується наданим розрахунком та складає 49146,20 грн., а тому позовна вимога в цій частині також задоволена судом.

Згідно із статтею 101 Господарського процесуального кодексу України  у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Однак, в процесі повторного перегляду справи, колегією суддів апеляційної інстанції з'ясовано, що приймаючи оскаржене рішення в частині застосування до відповідача відповідальності у вигляді пені, господарський суд неправильно застосовував норми матеріального та процесуального права і не в повному обсязі дослідив обставини даної справи в цій частині, оскільки залишив поза увагою, що у пункті 7.6. Договору сторони взагалі не узгодили порядок обчислення пені, а саме не конкретизували з якого розміру невиконаних зобов'язань повинна нараховуватись пеня. За таких обставин, наданий позивачем до позовної заяви розрахунок пені не може братись судом до уваги, оскільки заявлені позивачем вимоги про стягнення пені в сумі 49146,20 грн. зроблені ним на власний розсуд. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення пені в сумі 49146,20 грн. та приймає в цій частині нове рішення, яким у позові в цій частині відмовляє.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач стверджує, що в зв'язку із порушенням позивачем своїх зобов'язань по сплаті іншої та значної частини вартості обладнання в сумі 84802,29 грн. та відсутністю пропозицій з боку позивача щодо термінів виконання зобов'язання, відповідач був змушений притримати обладнання на підставі статті 594 Цивільного кодексу України.   

Однак вказані посилання є безпідставними, оскільки не узгоджуються з наявними у справі матеріалами, так як відповідно до пункту 3.1.1. спірного Договору позивач 21 липня 2008 року здійснив сплату первісного внеску у розмірі 28099,60 грн. Відповідно до пункту 3.1.2. Договору позивач зобов'язався сплатити 90% від ціни обладнання на протязі 2-х робочих днів по факту повідомлення, факсом або електронною поштою, про прибуття обладнання в порт м. Одеса, а відповідно до пункту 4.1. Договору  відповідач зобов'язався здійснити доставку обладнання, що постачається за цим договором та виконати пусконалагоджувальні роботи (інсталяція обладнання) за адресою позивача: м. Луганськ, вул. Челюскінців, 16 а. Пунктом 4.2. Договору сторонами обумовлено, що доставка обладнання на територію позивача здійснюється відповідачем протягом 120 календарних днів після отримання від позивача первісного внеску згідно пункту 3.1. Договору.

Таким чином, колегія суддів вважає, що умовами Договору не передбачено прямого зв'язку між поставкою обладнання та повною сплатою вартості обладнання, а є чітко визначений зв'язок між сплатою первісного внеску та поставкою відповідачем обладнання протягом 120 календарних днів з моменту отримання первісного внеску, а тому твердження відповідача про наявність правових підстав для притримання обладнання в зв'язку з неповною сплатою позивачем його вартості є безпідставним.

В обґрунтування вимог своєї апеляційної скарги відповідач також посилається на те, що позивач в порушення свого обов'язку сплатити на користь відповідача другий платіж відповідно до пункту 3.1.2. Договору, а саме вартість обладнання в сумі 324802,29 грн. з урахуванням курсу НБУ японської йени по відношенню до гривні, сплатив відповідачу лише 240000,00 грн., замість 324802,29 грн., що зумовило притримання відповідачем обладнання. Сума несплати на думку відповідача складає 84802,29 грн. Втім, зазначені посилання не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки в даному випадку відповідач з повідомленням або вимогою щодо проведення перерахунку розміру вартості обладнання в зв'язку зі зміною курсу йени по відношенню до гривні, як то передбачено пунктом 3.1.3. Договору, до позивача не звертався, в зв'язку з чим колегія суддів здійснивши правовий аналіз умов спірного Договору, визначає відсутність у відповідача правових підстав для притримання обладнання, а доводи заявника апеляційної скарги з цього приводу, не змінюють цілком обґрунтованих та законних висновків по суті спору. Більше того, оскільки жодних доказів фактичного притримання обладнання в матеріалах справи не міститься, колегія суддів вважає, що з урахуванням приписів статті 693 Цивільного кодексу України, позивач правомірно вимагає повернення йому суми попередньої оплати товару за Договором № 1-08/07/08 від 08.07.2008р. та обґрунтовано просить розірвати цей Договір відповідно до вимог чинного законодавства України, і цим вимогам господарський суд надав належну правову оцінку та задовольнив їх.

Задовольняючи вимоги апеляційної скарги частково, колегія суддів вирішила здійснити розподіл судових витрат, пов'язаних із розглядом даної справи, пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись пунктом 4 статті 188 Господарського кодексу України, статтею 693, пунктом 2 статті 651 Цивільного кодексу України, статтями 43, 44, 49, 99,101, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -

постановила:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Вікторія Трейдінг" (м. Харків)    задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 17.08.2009р. по справі № 63/05-09 в частині задоволення позовних вимог про стягнення пені у сумі 49146,20 грн. та 491,46 грн. витрат з державного мита скасувати та в цій частині прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог в цій частині відмовити.

В інший частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Поліграфічний центр "Максим" (91011, м. Луганськ, вул. Челюскінців, 16-а, код ЄДРПОУ 24852989, р/р 260081429 в ЛОД АППБ "АВАЛЬ", МФО 304007) на користь Приватного підприємства "Вікторія Трейдінг" (61001, м. Харків, пл. Повстання, 7/8, корпус Б, кв. 204, код ЄДРПОУ 33606652, р/р 26006000404001 у філії "ХД" АТ "Індекс-Банк", МФО 350619) на користь 245,73 грн. витрат з  державного мита по скарзі.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в місячний термін.

Повний текст постанови підписано 12 жовтня 2009 року.

         Головуючий суддя                                                                      

                                 Судді