Ухвала

від 01.09.2015 по справі 804/12995/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У  Х  В  А  Л  А і м е н е м  У к р а ї н и 01 вересня 2015 рокусправа № 804/12995/14 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:                    Баранник Н.П.                     суддів:                     Малиш Н.І.  Щербака А.А. за участю секретаря судового засідання: Спірічева Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлок-Днепр" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2014 року у справі № 804/12995/14 за адміністративним позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлок-Днепр" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, ВСТАНОВИВ:           У серпні 2014 року Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерлок-Днепр” (далі - відповідач), про стягнення  адміністративно-господарських санкцій в сумі 264   089,80 грн. за невиконання у 2013 році нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, та пені в сумі 79 грн. 23 коп. за порушення термінів їх сплати.           Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2014 року адміністративний позов Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задоволено.           Відповідач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів відмовити.           Представник відповідача у судовому засіданні притримав доводи та обґрунтування вимог апеляційної скарги, наполягав на її задоволенні.           Представник позивача вказав, що суд прийняв законне і обґрунтоване рішення, підстави для його скасування відсутні.           Заслухавши представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.           Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Інтерлок-Днепр” перебуває на обліку в Дніпропетровському обласному відділенні фонду соціального захисту інвалідів, як підприємство, яке в своїй діяльності використовує найману працю.           Матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Інтерлок-Днепр” здійснює охоронну діяльність (а.с.20-21).           Згідно форми № 10-ПІ “Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів” за 2013 рік, що надавався відповідачем 18.02.2014 р. до Дніпропетровського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства у 2013 році становила 402 особи.           Чисельність інвалідів – штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, встановленого ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, становить 16 осіб. Проте, у 2013 році на підприємстві працювало 9 осіб (штатних працівників), яким встановлена інвалідність, що підтверджено звітом відповідача за формою № 10-ПІ.           Таким чином, позивачем зроблено розрахунок адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця для працевлаштування інвалідів на суму 264   089,77 грн.           Враховуючи, що відповідач адміністративно-господарські санкції не сплатив, позивач звернувся до суду з позовом.           З наведених обставин вбачається склад правопорушення у вигляді невиконання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості 7 осіб.           Суд першої інстанції вірно вказав, що відповідно до вимог Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, на підприємства, установи, організації, які використовують найману працю, покладено обов'язок виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів; надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації  працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; якщо середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.           При цьому, обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Такий обов'язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині 1 ст. 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.           Згідно ст. 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.           В силу ч. 3 ст. 18 цього закону, державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації і знань, з урахуванням його побажань.           За умови не виконання підприємством обов'язку щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, не своєчасного інформування центру зайнятості про наявність вакантних посад, а також за наявності даних про відмову інваліду у прийнятті на роботу, виникають підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій.           Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відповідачем у 2013 році не виконано норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості 7 осіб, та не приймає доводи відповідача про те, що вказаний норматив повинен розраховуватися виходячи з кількості штатних працівників, не задіяних безпосередньо у виконанні заходів охорони.           Так, пунктом 6 ст. 11 Закону України “Про охоронну діяльність”, на який посилається відповідач, дійсно передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється суб'єктом охоронної діяльності згідно з чинним законодавством, виходячи з кількості штатних працівників, не задіяних безпосередньо у виконанні заходів охорони.           Частиною 11 ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” прямо передбачено, що “даний норматив робочих місць (встановлений ст. 19 цього Закону), призначених для працевлаштування інвалідів, порядок його встановлення визначаються виключно цим Законом. Якщо іншими законами встановлюються нормативи  робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, або порядок їх встановлення, відмінні від зазначених у цьому Законі, застосовуються положення цього Закону”.           Враховуючи те, що Закон України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” є спеціальним нормативно-правовим актом, що визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами, зокрема встановлює норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів та порядок його встановлення підприємствами та організаціями усіх форм власності, у суду відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах, що розглядаються судом, положень Закону України “Про охоронну діяльність”, який визначає лише організаційно-правові принципи здійснення господарської діяльності у сфері надання послуг з охорони власності та громадян.           Колегія суддів погоджується з позивачем, що чисельність інвалідів – штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до нормативу робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів, у відповідності до ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, становить 16 осіб, а отже, обґрунтовано встановлено факт невиконання відповідачем нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості 7 осіб.           Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ “Інтерлок-Днепр” протягом 2013 року подавало звіти за формою 3-ПН за вакантними посадами охоронників, а саме: 06.02.2013 р. – 1 вакансія, 25.03.2013 р. – 1 вакансія, 08.05.2013 р. – 1 вакансія, 01.07.2013 р. – 3 вакансії, 09.08.2013 р. – 22 вакансії, 28.08.2013 р. – 14 вакансій, 27.09.2013 р. – 9 вакансій, 01.11.2013 р. – 4 вакансії, 03.12.2013 р. – 4 вакансії .           Тобто, підтвердженим є подання відповідачем на протязі 2013 року звітності щодо наявності вакантних посад, призначених для працевлаштування інвалідів, у кількості меншій, ніж передбачено нормативом (крім серпня та вересня 2013 року).           Всі вакантні посади, що заявлялися протягом року як придатні для працевлаштування інвалідів, стосувалися безпосередньо охорони (охоронець).                     Зазначення відповідачем у звітах за формою 3-ПН вакансій для інвалідів на посаду “охоронець” завідомо унеможливлює прийняття таких осіб на цю посаду як за кваліфікаційними вимогами згідно з Законом України “Про охоронну діяльність”, так і за висновками МСЕК щодо стану їх здоров'я.           Такими чином, відповідачем покладеного на нього законом обов'язку щодо створення робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у кількості відповідно до нормативу, встановленого ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, не виконано.           Судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.           Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд УХВАЛИВ:           Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерлок-Днепр" - залишити без задоволення.           Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2014 року у справі № 804/12995/14 - залишити без змін.           Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий:                                                                      Н.П. Баранник           Суддя:                                                                      Н.І. Малиш           Суддя:                                                                      А.А. Щербак