Ухвала

від 07.10.2009 по справі 11/103пд

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

11/103пд

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

           УХВАЛА          

07 жовтня 2009 р.                                                                                   № 11/103пд  

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. –головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.,

розглянувши матеріали касаційної скарги відділу реклами Луганської міської ради, м. Луганськ,

на рішення господарського суду Луганської області від 22.07.2009

зі справи № 11/103пд

за позовом відділу реклами Луганської міської ради, м. Луганськ,

до приватного підприємства "ВІВ і КО", м. Луганськ,

про стягнення 270 005,84 грн., розірвання договору та про зобов'язання вчинити певні дії,

та зустрічним позовом приватного підприємства "ВІВ і КО" (далі –Підприємство)

до відділу реклами Луганської міської ради (далі –Відділ реклами)

про визнання додаткової угоди частково недійсною,

ВСТАНОВИВ:

Відділ реклами звернувся до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з Підприємства 270 005,84 грн. заборгованості, розірвання договору від 05.06.2006 № 310 та про зобов'язання демонтувати рекламні конструкції.

Підприємство подало зустрічний позов про визнання недійсними пунктів 1 та 5 додаткової угоди від 01.08.2006 № 001.

Рішенням господарського суду Луганської області від 22.07.2009:

·          первісний позов Відділу реклами задоволено частково: з Підприємства стягнуто 95 040,54 грн. заборгованості; провадження у справі в частині позовну щодо розірвання договору від 05.06.2006 № 310 припинено; в іншій частині позовних вимог відмовлено;

·          зустрічний позов Підприємства задоволено.

Відділ реклами 31.08.2009 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить зазначене рішення місцевого суду від 22.07.2009 скасувати.  

За результатами розгляду матеріалів касаційної скарги Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність її повернення з огляду на те, що до скарги на порушення вимог частини четвертої статті 111 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановленому розмірі.

Відповідно до частини першої статті 46 ГПК України державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України. Порядок і розмір сплати державного мита в Україні встановлено Декретом Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 № 7-93 "Про державне мито" (далі –Декрет).

Підпунктом "а" пункту 2 статті 3 Декрету ставку державного мита з позовних заяв майнового характеру встановлено в розмірі 1 % ціни позову, але не менше 6 і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Підпунктом "б" пункту 2 статті 3 Декрету ставку державного мита з позовних заяв немайнового характеру встановлено в розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з підпунктом "г" пункту 2 статті 3 Декрету розмір ставки державного мита з касаційних скарг на рішення та постанови складає 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру –50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.   

Відділом реклами до касаційної скарги додано платіжне доручення від 27.08.2009 № 71 про сплату державного мита в сумі 85 грн.

Проте, вимагаючи скасування рішення суду першої інстанції в повному обсязі, Відділ реклами мав сплатити державне мито в сумі 1440,03 грн., виходячи не лише з вимог немайнового характеру за первісним та зустрічним позовами (про розірвання договору та зобов'язання вчинити певні дії; про визнання додаткової угоди частково недійсною), але й з вимог майнового характеру за первісним позовом (стягнення 271 005,84 грн.), чого ним зроблено не було.   

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі.

Сплачене  Відділом реклами з касаційної скарги державне мито в сумі        85 грн. підлягає поверненню з державного бюджету відповідно до пункту 2 частини першої статті 8  Декрету.

Керуючись статтею 46, пунктом 4 частини першої статті 1113 ГПК України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу на рішення господарського суду Луганської області від 22.07.2009 зі справи № 11/103пд до розгляду не приймати та повернути відділу реклами Луганської міської ради.

2. Повернути відділу реклами Луганської міської ради державне мито в сумі 85 грн. Видачу відповідної довідки доручити господарському суду Луганської області.

Суддя               В.Селіваненко

Суддя                І.Бенедисюк

Суддя                                                                                                Б.Львов