Ухвала

від 01.06.2006 по справі 8/32

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

8/32

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

 У Х В А Л А

Іменем України  

01.06.2006 року                                                Справа № 8/32

      Луганський апеляційний господарський суд колегією суддів у складі :

головуючого судді                     Якушенко Р.Є.

суддів                               Бородіної Л.І.

Лазненко Л.Л.

Судова колегія призначена розпорядженням голови від 06.04.06. Розпорядженням від 10.05.06 склад судової колегії змінено.

при секретарі                    Мартинцевій Н.М.

за участю представників сторін:

від позивача                              Скупінський О.В., дов. № 160/9/10 від 21.01.06

від відповідача                    Щербак М.Ф., дов. б/н від 31.01.06;

                                                  Борискін В.І., дов. б/н від 31.01.06

Розглянувши

апеляційну скаргу                    Товариства з обмеженою відповідальністю „Віктор-Транс”, м. Луганськ

на рішення

господарського суду           Луганської області

від                                         21.03.06

у справі                               № 8/32 (суддя Середа А.П.)

за позовом                               Державної податкової інспекції у Артемівському районі м. Луганська

до відповідача                     Товариства з обмеженою відповідальністю „Віктор-Транс”, м. Луганськ

про                              звернення стягнення на активи на суму 5458 грн. 52 коп.

Рішенням господарського суду Луганської області від 21.03.06 у справі № 8/32 (суддя Середа А.П.) задоволено позов Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська (далі ДПІ в Артемівському районі  м. Луганська) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Віктор-Транс”, м. Луганськ (далі ТОВ „Віктор-Транс”), звернуто стягнення на активи відповідача на суму податкового боргу з земельного податку в розмірі 5407 грн. 28 коп. та пені в розмірі 51 грн. 24 коп., всього 5458 грн. 52 коп. та стягнуто з ТОВ „Віктор-Транс” до державного бюджету України держмито в сумі 102 грн. та на користь державного підприємства „Судовий інформаційний центр” витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.

Рішення суду з посиланням на норми пункту 1.7 статті 1, підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України від 20.12.2000 № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі Закон 2181) мотивоване доведеністю позивачем наявності у відповідача податкового боргу з податку на землю в сумі 5458 грн. 52 коп. узгодженого в порядку передбаченому підпунктом 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону 2181 та обґрунтованістю заявлених вимог.

Місцевим господарським судом встановлено, що відповідач будучи належним чином обізнаним про факт наявності боргу з податку на землю, почав процедуру оскарження результатів перевірки, проведеної ДПІ в Артемівському районі м. Луганська, але після отримання відповіді про відмову у задоволенні скарги, в подальшому не оскаржив його в порядку встановленому Законом 2181, тому суд дійшов висновку, що відповідач визнав наявність та суму податкового боргу з податку на землю.

ТОВ „Віктор-Транс”, відповідач у справі, не погодилось з прийнятим місцевим господарським судом рішенням, вважає його таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду від 21.03.06 у справі № 8/32, провадження у справі припинити.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує наступне.

Суд взяв за основу твердження позивача, що про зміну юридичної адреси відповідача позивачеві стало відомо при підготовці позову у 2005 році, в той час як матеріали справи (акт перевірки № 77 від 20.12.02 (а.с. 43-52), поштове повідомлення (а.с. 46-47) свідчать, що позивач здійснював перевірку за адресою: м. Луганськ, вул. Дьоміна, 4, а не  кв. Волкова, 2.

Крім того, відповідач вважає, що судом неправильно застосована ч. 3 статті 30 Земельного кодексу України. Позивачем не доведений  як сам факт передачі земельної ділянки відповідачеві, так і те, що відповідач користувався нею в період, за який нарахована сума земельного податку. Дані обставини судом не досліджувалися.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач вказує, що судом достовірно встановлений факт донарахування сум податкових зобов'язань  відповідачеві на підставі наказу вищестоящої ДПІ, а не на підставах визначених Законом 2181, підпунктом 4.2.2, якого  прямо передбачені випадки, коли податкові органи самостійно визначають суму податкового зобов'язання.

Судом неправильно зроблений висновок про те, що відповідач одержав повідомлення-рішення № 0000031601/0, зазначивши як доказ поштове повідомлення від 23.01.03, оскільки з поштового повідомлення неможливо зробити висновок якого роду документи були відправлені відповідачеві. Крім того, суд неправильно вказав, що відповідач повідомлення-рішення не оскаржив, оскільки, позивач не довів, що даним поштовим повідомленням відповідач одержав саме податкове повідомлення-рішення, з чого випливає, що відповідач не міг оскаржити документ, який він не одержав.

Суд у розділі IV рішення розцінив заперечення і пояснення відповідача по акту перевірки від 20.12.02 як оскарження результатів перевірки відповідно до вимог підпункту 5.2.2  пункту 5.2 статті 5 Закону 2181, але в такому випадку судом не прийнято до уваги вимога підпункту 5.2.2  пункту 5.2 статті 5 Закону 2181 про те, що контролюючий орган протягом 20 днів після надходження скарги зобов”язаний дати мотивовану відповідь платникові податків, а у випадку продовження строку –протягом 20-денного строку відправити мотивоване рішення про продовження строку розгляду скарги, у противному випадку скарга вважається задоволеною на користь платника податків. Заперечення на акт від 20.12.2002 відповідачем були відправлені позивачеві 08.01.03, відповідь позивачем на скаргу відправлена відповідачеві 10.02.03 вих. № 1175 –після закінчення 33 днів, дані обставини судом не досліджувалися.

Відповідач вважає, що акти перевірок № 77 від 20.12.02 на № 66 від 11.03.05 не можуть бути доказом наявності податкового зобов'язання, нарахованого податковим органом, оскільки тематична перевірка й перевірка платіжної дисципліни, як зазначено в цих актах, не передбачені законодавством України, а також 20.12.02 перевірка здійснювалася позивачем за адресою: м. Луганськ, вул. Дьоміна, 4, акт № 77, а 11.03.05 за адресою: м. Луганськ,  кв. Волкова, 2 (акт № 66). Факти перевірки того самого суб'єкта господарювання по різних адресах судом не були досліджені й не усунуті розбіжності, які підтверджують доводи відповідача про те, що він не знав про самі перевірки й про прийняті за їх результатами рішення.

Відповідач вважає, що по-перше, перевірка відповідача позивачем не проводилася, по-друге, акт сфальсифікований, по-третє, відповідач не знав про проведену перевірку в період з 13 по 20 грудня 2002 року, по-четверте, винесене повідомлення-рішення від 16.01.03 незаконно, навіть виходячи з змісту акту, дане повідомлення-рішення відповідачем не одержувалось, у зв'язку з чим відповідач не мав можливості оскаржити його в апеляційному і судовому порядку.

Суд, всупереч вимогам статті 43 Господарського процесуального кодексу України, у процесі розгляду справи не оцінив представлені сторонами докази всебічно, повно, об'єктивно, тому установлені судом факти не можна вважати доведеними, що у свою чергу підтверджує, що суд прийняв рішення лише на підставі доводів і доказів, наданих позивачем, не взявши до уваги доводи і докази, надані відповідачем.

ДПІ у Артемівському районі м. Луганська, позивач у справі, з доводами апеляційної скарги не погодилась, вважає рішення господарського суду Луганської області від 21.03.06 у справі №8/32 таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому просить залишити скаргу відповідача без задоволення, а рішення господарського суду без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи судова колегія Луганського апеляційного господарського суду

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Віктор-Транс”, м Луганськ –відповідач у справі зареєстроване як суб'єкт підприємницької діяльності юридична особа 07.10.98 за юридичною адресою: м. Луганськ,  кв. Волкова, 2 (а. с. 4-7)

З 27.11.1998 року  підприємство взято на податковий облік  ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська.

08.05.02 відділом ліцензування державної реєстрації та міського реєстру Луганської міськради внесено відомості про зміну юридичної адреси підприємства: м. Луганськ, вул. Дьоміна, 4 (а.с. 7), а з 25.06.02 і ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська (а.с. 73).

ДПІ у Артемівському районі м. Луганська 20.12.02 проведена перевірка ТОВ „Віктор-Транс” з питання повноти нарахування та своєчасності сплати податку на землю  за період з 01.01.2000 по 20.12.2002, про результати якої складено акт № 77 від 20.12.03 (а.с. 49-52). В акті перевірки вказана юридична адреса підприємства: м. Луганськ, вул. Дьоміна, 4.

Перевіркою встановлено, що ТОВ „Віктор-Транс” згідно договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 28.12.99 були придбані будівлі роздрібного відділення цукеркового цеху № 1, будівлю підсобного приміщення цукеркового цеху розташованого за адресою: м. Луганськ , вул. Леніна, 121 (Артемівський район м. Луганська).

В порушення вимог статті 15 Закону України „Про плату за землю” № 2535-ІІІ від 03.06.92 зі змінами та доповненнями  ТОВ „Віктор-Транс” в період з 28.12.99 по 24.11.2000 (з моменту підписання договору купівлі-продажу до прийняття рішення Луганського міськвиконкому про надання земельної ділянки) не нараховував та не сплачував земельний податок сума якого складає 9171 грн. 15 коп.

Крім того, перевіркою встановлено, що відповідачем  в порушення підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону 2181 та ст. 5.1 Закону України „Про державний бюджет України на 2002 рік” несвоєчасно сплачено узгоджену суму податкового зобов'язання по земельному податку в розмірі 2893 грн. за квітень, травень 2002 року.

За результатами перевірки донарахована сума земельного податку в розмірі 9171 грн. 15 коп.  за період з 01.01.2000 по 23.11.2000 та нараховані штрафні санкції в сумі 917 грн. 12 коп. Крім того, у зв'язку з несвоєчасно сплаченою суми узгодженого податкового зобов'язання по строках сплати 30.05.02 та 01.07.02 нараховані штрафні санкції в сумі 578 грн. 60 коп.

На підставі акту перевірки № 77 від 20.12.02 прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.01.03 № 0000031601/0, яким визначено суму податкового зобов'язання в сумі 9171 грн. 15 коп. по земельному податку та штрафні санкції в сумі 917 грн. 12 коп. (а.с. 56).

11 березня 2005 року позивачем у справі проведено перевірку відповідача з питань своєчасності сплати відповідачем земельного податку в період з 12.03.02 по 10.04.02, якою встановлено порушення граничних строків оплати узгоджених сум податкових зобов'язань по земельному податку:

- до 31 календарного дня суму 2893 грн. 84 коп.

- від 31 до 90 календарних днів –567 грн. 17 коп. (а.с. 60-61).

14.03.05 позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0002261601/0 (а.с. 129), в якому зазначено юридичну адресу відповідача: м. Луганськ, кв. Волкова, 2, та яким визначено штрафні санкції в сумі 402 грн. 81 коп. за затримку на 41 календарний день оплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 2014 грн. 05 коп. Дане повідомлення-рішення направлено відповідачу за юридичною адресою: м. Луганськ, кв. Волкова, 2, що підтверджується поштовим повідомленням (а.с. 62).

У зв'язку з несплатою відповідачем податкового зобов'язання з земельного податку в сумі 5458 грн. 52 коп. ДПІ у Артемівському районі м. Луганська  20.01.06 звернулась з позовом до господарського суду про примусове стягнення зазначеної суми з відповідача, звернувши стягнення на його активи.

Рішенням господарського суду Луганської області від 21.03.06 у справі № 8/32 позов задоволено.

Під час апеляційного провадження з метою повного з”ясування обставин, що мають значення для справи судовою колегією були досліджені:

- договір купівлі-продажу нежитлового приміщення від 28.12.1999, за яким відповідач придбав у ЗАТ „Кондитерська фабрика А.В.К.”, м. Луганськ, будівлю роздрібного відділення цукеркового цеху №1, інвентарний №2, загальною площею 904,5 кв.м., будівлю підсобного приміщення цукеркового цеху № 1, інвентарний № 7, що розташовані у м. Луганську по вул. Леніна, 121;

- реєстраційне посвідчення від 12.01.2000 року бюро технічної інвентаризації про реєстрацію придбаних відповідачем об”єктів нерухомості за вищевказаним договором купівлі-продажу на праві колективної власності;

- лист відповідача №13 від грудня 2000 року про підготовку документів для оформлення державного акта на право постійного користування земельною ділянкою за адресою м. Луганськ, вул. Леніна, 121;

- рішення виконкому Луганської міськради № 395/28 від 24.11.2000 про надання відповідачу у постійне користування земельної ділянки площею 0,9875 га під розміщення будівлі роздрібного відділення цукеркового цеху №1 та підсобного приміщення цукеркового цеху № 1, розташованих за адресою м. Луганськ, вул. Леніна, 121;

- державний акт на право постійного землекористування І-ЛГ № 001435/1 від 06.09.01 земельною ділянкою площею 0,9875 га, акт відведення земельної ділянки від 20.12.2000 та акт передачі межевих знаків на спостереження та зберігання від 20.12.2000;

З”ясовуючи обставини щодо узгодження податкових зобов”язань відповідача у справі, нарахованих контролюючим органом, позивачем у справі, судовою колегією досліджені:

- відповідь позивача від 10.02.03 № 1175 на заперечення та пояснення  відповідача по акту перевірки від 20.12.2002 року з відміткою про її одержання головним бухгалтером відповідача 10.01.2003, в якій викладені підстави нарахування земельного податку за період з 01.01.2000 по 24.11.2000 та штрафні санкції;

- відповідь ДПІ у Артемівському районі м. Луганська від 09.02.04 №901/24 на запит відповідача №274/24-01;

У судовому засіданні позивачем подано клопотання на підставі п. 4 ст. 65 Кодексу адміністративного судочинства України про допит свідка –в.о. начальника відділу оподаткування юридичних осіб Безбородих Ірину Миколаївну, яка у 2002-2003 роках перебувала на посаді державного податкового інспектора відділу місцевих, ресурсних, рентних та неподаткових платежів і здійснювала перевірку ТОВ „Віктор Транс” з питання повноти нарахування та своєчасності сплати податку на землю, за результатами якої був складений акт № 77 від 20.12.02 та винесено податкове повідомлення-рішення № 000003160/0 від 16.01.2003.

Судова колегія зазначене клопотання залишає без задоволення, оскільки до матеріалів справи залучено та досліджено судом акт № 77 від 20.12.02 складений за результатами перевірки з питання повноти нарахування та своєчасності сплати податку на землю відповідачем. Судовою колегією досліджено розрахунок пені, поданий позивачем на вимогу апеляційної інстанції, згідно розрахунку пеня в сумі 51 грн. 24 коп. нарахована за прострочення сплати узгоджених відповідачем зобов”язань за період з 01.01.2002 по 12.03.2002, з 05.03.2002 по 14.03.2002, з 31.05.2002 по 11.06.2002 і з 02.07.2002 по 24.07.2002. дата сплати зобов”язання 24.07.2002.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 № 2181-ІІІ (далі Закон 2181) активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

За змістом  пункту 1.3 статті 1 Закону 2181 податковий борг (недоїмка) –податкове зобов'язання (з урахуванням  штрафних санкцій за їх наявності) самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку,  але не сплачене у встановлений строк, а також пеня нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону 2181 податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженими у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Матеріали справи свідчать, що позивач у справі визначив податковий борг відповідача на дату звернення з позовом до суду в сумі 5458 грн. 52 коп., де 5004 грн. 47 коп.  - за податковим повідомленням-рішенням № 0000031601 від 16.01.03, 402 грн. 81 коп.  - за податковим повідомленням-рішенням № 0002261601 від 14.03.05, 51 грн. 24 коп. –пеня, що обліковується на особовому рахунку відповідача.

Суд першої інстанції постановляючи рішення у даній справі дійшов висновку про обгрунтованість податкових вимог у повному обсязі, оскільки податкові зобов”язання, нараховані позивачем у справі за вищевказаними повідомленнями-рішеннями, є узгодженими. Проте з таким висновком суду погодитися не можна.

Як свідчать матеріали справи, податкове повідомлення-рішення від 14.03.05 № 0002261601 направлено відповідачу за адресою: м. Луганськ, кв. Волкова, 2, який вказано як в тексті повідомлення-рішення, так і в повідомленні про вручення поштового відправлення 14.03.05 (а.с. 57), хоча відповідач за цією адресою не знаходився з 08.05.2002, що підтверджується відомостями про зміну місцезнаходження відповідача, внесеними реєструючим органом у свідоцтво про реєстрацію.

Зазначене свідчить, що повідомлення-рішення від 14.03.05 № 002261601 направлено відповідачу за неналежною адресою.

Доводи позивача про те, що про зміну відповідачем юридичної адреси йому стало відомо лише в період підготовки позовної заяви, спростовуються матеріалами справи, а саме актом перевірки № 77 від 20.12.2002, складеному позивачем за результатами проведеної ним тематичної перевірки з питання повноти нарахування та своєчасності сплати відповідачем податку на землю в період з 01.01.2000 по 20.12.2002, в акті перевірки позивачем вказано юридичну адресу відповідача: м. Луганськ, вул. Дьоміна, 4, на підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.01.2003, яке направлено поштою відповідачу за адресою: м. Луганськ, вул. Дьоміна, 4,  що підтверджується повідомленням про вручення відповідачу 23.01.03 поштового відправлення (а.с. 46).

Відповідно до пункту 4.7. Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженому наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.01 №253, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.06.01 за № 567/5758 податкове повідомлення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого місця її знаходження з повідомленням про вручення.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що податкове зобов”язання в сумі 402 грн. 81 коп. – штрафні санкції нараховані позивачем за податковим повідомленням-рішенням від 14.03.05 № 0002261601 є не узгодженим, а тому не підлягає примусовому стягненню.

Доводи відповідача, заявника апеляційної скарги, щодо не узгодженого податкового зобов”язання  нарахованого позивачем за податковим повідомленням-рішенням від 16.01.03 № 0000031601 судовою колегією апеляційної інстанції не приймаються, оскільки матеріалами справи доведено, що позивачем направлено відповідачу податкове повідомлення-рішення № 0000031601 від 16.01.03  за належною адресою: м. Луганськ, вул. Дьоміна, 4. Повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 46) є підтвердженням вручення його відповідачу 23.01.03. Крім того, позивачем 10.02.03 розглянуто одержані 24.01.03 (вх. № 099) заперечення та пояснення відповідача по акту перевірки від 20.12.2002 відповідача у справі. Відповідь вручено особисто головному бухгалтеру відповідача 10.02.03, в межах строків встановлених законодавством.

Податкове повідомлення-рішення від 16.01.03 № 0000031601 відповідачем у судовому порядку не оскаржувалось. Отже, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно визнав узгодженим податковий борг нарахований позивачем за податковим повідомленням-рішенням № 0000031601 від 16.01.03.

Доводи відповідача, що він не користувався земельною ділянкою площею 0.9875 га з моменту придбання за договором купівлі-продажу  від 28.12.1999 двух будівель за адресою : м. Луганськ, вул. Леніна, 121 не відповідають фактичним обставинам та земельному законодавству діючому на час придбання нерухомості.

Згідно договору купівлі-продажу від 28.12.1999 відповідач придбав у ЗАТ „Кондитерська фабрика А.В.К.”, м. Луганськ, будівлю роздрібного відділення цукеркового цеху №1, інвентарний №2, загальною площею 904,5 кв.м., будівлю підсобного приміщення цукеркового цеху № 1, інвентарний № 7, що розташовані у м. Луганську по вул. Леніна, 121. Право власності відповідача на зазначені об”єкти зареєстроване в бюро технічної інвентаризації 12.01.2000 року.

Земельна ділянка, на якій розташовані придбані відповідачем будівлі, знаходилася у постійному користуванні продавця. Відповідно до статті 30 Земельного кодексу України, що діяв на дату укладення зазначеного договору купівлі-продажу об”єктів нерухомості, при передачі підприємствами, установами і організаціями будівель та споруд іншим підприємствам, установам і організаціям разом з цими об'єктами до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться зазначені будівлі та споруди.

Відповідно до статті 15 Закону України „Про плату за землю” власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відсутність у відповідача правовстановлюючих документів на користування земельною ділянкою в даному випадку не може розглядатися як відсутність у нього права землекористування взагалі, оскільки відповідне право набуто ним в порядку статті 30 Земельного кодексу України. Отже, у разі переходу прав на будівлю або споруду обов”язок щодо сплати земельного податку виникає з моменту набуття права власності або права користування будівлями або спорудами.

Під час апеляційного провадження судовою колегією з”ясовано, що пеня в сумі 51 грн. 24 коп. заявлена позивачем до стягнення з порушенням строків давності встановлених статтею 15 Закону 2181, що підтверджується розрахунком пені, поданим позивачем у судовому засіданні, відповідно до якого 24.07.2002 відповідачем сплачено зобов”язання, за яким нараховано пеню.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції щодо звернення стягнення на активи відповідача на суму пені у розмірі 51 грн. 24 коп. є необгрунтованими.

На підставі викладеного, судова колегія Луганського апеляційного господарського суду вважає, апеляційну скаргу відповідача такою, що підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Луганської області від 21.03.06 у справі № 8/32 частковому скасуванню з прийняттям рішення про часткове задоволення позову та звернення стягнення на активи відповідача на суму податкового боргу 5004 грн. 47 коп.

В судовому засіданні проголошені лише вступна та резолютивна частини постанови, повний текст постанови виготовлений та надісланий сторонам у п'ятиденний строк.

Керуючись статтями 160, 167, 195, 196, п.3 ст.198, п.2 ст. 205, 207, 254 та розділом VII „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, Луганський апеляційний  господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Віктор-Транс” на рішення господарського суду Луганської області від 21.03.06 у справі №8/32 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Луганської області від 21.03.06 у справі №8/32 скасувати частково.

3. Позов задовольнити частково.

4. Звернути стягнення на активи Товариства з обмеженою відповідальністю „Віктор-Транс”, вул. Дьоміна, 4, м. Луганськ, ідентифікаційний код 30091872 на суму податкового боргу з земельного податку в розмірі 5004 грн. 47 коп. Доручити місцевому господарському суду Луганської області видати відповідний виконавчий лист.

5. В решті вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.          

Постанова може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя                                                   Р.Є. Якушенко

Суддя                                                                       Л.І. Бородіна

Суддя                                                                      Л.Л. Лазненко