Ухвала

від 10.09.2015 по справі 346/5613/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 346/5613/14-ц

Провадження № 22-ц/779/2047/2015

Категорія 47

Головуючий у 1 інстанції Веселов В. М.

Суддя-доповідач Меленко О.Є.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Меленко О.Є.

суддів Девляшевського В.А., Малєєва А.Ю.

секретаря Мельник О.В.

з участю: апелянта ОСОБА_1., її представника ОСОБА_2.,

представника ОСОБА_3.- ОСОБА_4.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Отинійської селищної ради, ОСОБА_1, третя особа без самостійних вимог: Управління Держземагенства у Коломийському районі про визнання недійсними Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Коломийського міськрайонного суду від 28 липня 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 28 липня 2015 року позов ОСОБА_3. до Отинійської селищної ради, ОСОБА_1 третя особа без самостійних вимог: Управління Держземагенства у Коломийському районі про визнання недійсними Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку - задоволено.

Визнано недійсним виданий ОСОБА_1. державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 19.04.2010 року площею 0.1390 га., яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

На дане рішення ОСОБА_1. подала апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з'ясування судом обставин справи, та порушення норм матеріального і процесуального права.

Зазначає, що на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 є власником земельної ділянки, площею 0,1390 га., а згідно висновку експертизи вона користується земельною ділянкою площею 0,1659 га., за таких обставин накладка виникає по фактичному користуванні, а не на підставі правовстановлюючих документів, оскільки розмір земельної ділянки вказаний в Державному акті є значно менший ніж є в користуванні.

Також апелянт зазначає, що суд першої інстанції безпідставно взяв до уваги висновок експертизи, оскільки такий є неповним, та недостовірним.

Судом не витребувано та не взято до уваги технічну документацію на підставі якої видавався оспорюваний Державний акт.

З цих підстав, рішення суду першої інстанції апелянт просила скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні ОСОБА_1. та її представник вимоги підтримали з тих же мотивів, що зазначені у апеляційній скарзі.

Представник ОСОБА_3. доводи апеляційної скарги не визнала, просить її відхилити, рішення суду першої інстанції вважає законним та обгрунтованим.

Представники Отинійської селищної ради, Управління Держземагенства у Коломийському районі, будучи належно повідомленими про розгляд справи, в судове засідання не з'явилися.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1., доводи представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач ОСОБА_3. є власником земельної ділянки площею 0,22 га по АДРЕСА_2, що підтверджується Державним актом серії НОМЕР_3 від 01.11.1994 року, виданого на підставі рішення Отинійської селищної ради №54 від 05.08.1993 року.

Згідно Державного акта серії НОМЕР_4 від 19.04.2010 року виданого на підставі свідоцтва про право на спадщину відповідач ОСОБА_1. є суміжним землекористувачем і власником земельної ділянки 0,1390 га.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_3. вказувала, що при виготовленні відповідачем Державного акту на свою земельну ділянку, було невірно вказано межі земельної ділянки, внаслідок чого відповідачу було передано у власність частину її земельної ділянки. Крім того, при виготовленні технічної документації, відповідачем не погоджувались межі земельних ділянок із суміжним землекористувачем.

Задовольняючи позов ОСОБА_3. на підставі наявних в матеріалах справи доказів, правовстановлюючих документів, висновку судової земельно-технічної експертизи, пояснень сторін, суд першої інстанції прийшов до висновку про підставність позовних вимог.

З таким висновком погоджується і колегія суддів Апеляційного суду Івано-Франківської області.

Згідно із ст.319 ЦК України власник володіє, користується , розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Статтею 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи бути обмеженим в його здійсненні. У відповідності до ст.325 ЦК України фізичні особи можуть бути власниками будь-якого майна. У відповідності до ст.386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутись до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, згідно ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ст. 153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України. А у відповідності до ст.155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Сторони визнають, що правовстановлюючий документ на земельну ділянку, власником якої є ОСОБА_3. - Державний акт серії НОМЕР_3 від 01.11.1994 року є чинним і у встановленому порядку ніким не оспорювався.

Як вбачається з матеріалів справи, за клопотанням позивача було проведено судову земельно-технічну експертизу, за висновками якої по фактичному користуванню земельних ділянок сторонами та даних Державного акту серії НОМЕР_1 від 19.04.2010 року що отриманий відповідачем ОСОБА_1., встановлено накладення площі земельної ділянки відповідача на земельну ділянку ОСОБА_3.

З листа Отинійської селищної ради №138/02-06/05 від 03.06.2010 року вбачається, що причиною накладення земельної ділянки ОСОБА_1. на земельну ділянку, яка перебуває у власності ОСОБА_3., стало неправильне зазначення відповідачем меж земельних ділянок під час теодолітної зйомки, і як наслідок зміна конфігурації земельної ділянки. Переоформлення відповідачем правовстановлюючих документів відбувалось в ІНФОРМАЦІЯ_1, в той час, як Державний акт позивачу було видано в 1994 році. Сторони також визнають, що з часу отримання суміжними землекористувачами ( ОСОБА_3. та ОСОБА_5.) правовстановлюючих документів жодного спору між сторонами щодо розмірів, конфігурацій, та меж земельних ділянок не було. Спір виник після виготовлення відповідачем Державного акту на своє ім'я (після смерті чоловіка ОСОБА_5.) - ІНФОРМАЦІЯ_1.

Зважаючи на те, що накладення земельних ділянок, зміна конфігурацій, меж земельних ділянок, нові обміри, тощо, були здійснені відповідачем під час оформлення нею документації по земельній ділянці, і як наслідок видачею Державного акту, то суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку, про порушення прав позивача, які підлягають захисту.

Що стосується доводів апелянта в частині висновку експерта, то такі не приймаються судом до уваги. Оскільки, такий оцінений судом у сукупності з іншими доказами по справі у відповідності до вимог ст. 212 ЦПК України.

Крім цього слід зазначити, що сама ОСОБА_1. в судовому засіданні апеляційної інстанції визнала, що при виготовленні технічної документації державного акту, що був виданий її чоловікові ОСОБА_5. вона не пред'являла, самостійно вказавши спеціалістам на межі. ОСОБА_5. також визнає, що конфігурація земельної ділянки дійсно була змінена, однак посилається на згоду ОСОБА_3.

Разом з тим представник ОСОБА_3. категорично заперечує щодо існування якихось домовленостей між своєю матір'ю та ОСОБА_5., а остання визнає, що жодних доказів з цього приводу представити не може.

За змістом ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Виходячи із змісту ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Керуючись ст.ст.307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія судів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Коломийського міськрайонного суду від 28 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий О.Є. Меленко

Судді: В.А. Девляшевський

А.Ю. Малєєв