Ухвала

від 02.09.2010 по справі 22-5440/2010

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Кіровоградської області

м. Кіровоград, вул. Верхня Пермська, 2, 25006, (0522) 24-56-63

Справа № 22-5440/2010 Головуючий 1 інстанції: Березій Ю.А.

Категорія: 57 Доповідач: Гайсюк О.В.

УХВАЛА

Іменем України

02 вересня 2010 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі:

головуючої судді - Белінської І.М.

суддів - Чорнобривець О.С., Гайсюка О.В.,

при секретарі - Ткач І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Маловисківському районі на постанову Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 01 березня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Маловисківському районі про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату щомісячну державної надбавки до пенсії як дитині війни, -

ВСТАНОВИЛА:

В жовтні 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеним позовом. Зазначала, що має статус дитини війни та відповідно до ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на те, що таке підвищення до пенсії не нараховувалося та не виплачувалося в повному обсязі, просила визнати такі дії відповідача протиправними та зобов'язати відповідача здійснити відповідні перерахунки з січня 2006 року по вереснь 2009 року.

Постановою Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 01 березня 2010 року позов задоволено частково. Суд дійшов висновку, що порушене право підлягає захисту, поновив строк звернення з позовом в суд та визнав незаконною бездіяльність відповідача щодо не нарахування позивачу підвищення до пенсії та зобов'язав відповідача нарахувати та виплатити позивачу підвищення в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", ч.1ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 01 березня 2010 року. В задоволенні іншої частини позову відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення позову, ухвалену з порушенням норм права. Зазначає, що суд при розгляді справи не врахував, що підвищення до пенсії дітям війни є соціальною надбавкою, яка виплачується за рахунок коштів Державного бюджету, а не коштів Пенсійного фонду. Державним бюджетом кошти на виплату соціальної надбавки дітям війни не передбачено, проведення такого перерахунку законодавчо не врегульовано і правові підстави для проведення такого перерахунку відсутні, строк звернення до суду пропущено.

Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, оскільки доводи апеляційної скарги не є істотними .

Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції (ч.І ст.303 ЦПК України).

Відповідно до ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Отже відповідно до положень вказаного закону пенсія позивачу повинна виплачуватись із збільшенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що розмір підвищення до пенсії не може бути визначений, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст. 28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , проте з такими доводами погодитись не можна.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України Про прожитковий мінімум від 15 липня 1999 року № 966-14 прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Таким чином при визначенні розміру підвищення відповідно до ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст. 28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування . Згідно з п. п. 7 п. 2.1. Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах управління відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші соціальні виплати відповідно до чинного законодавства.

За таких обставин суд дійшов правильного висновку, що позивач має право на перерахунок пенсії з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни , виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , а бездіяльність відповідача щодо не нарахування вказаного підвищення є незаконною.

Крім того, враховуючи положення ч. 2 ст. 152 Конституції України, та рішень Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 ,суд правильно визначив періоди, за які необхідно проводити перерахунок.

Доводи апеляційної скарги щодо відмови в позові з підстав відсутності бюджетних асигнувань на виплату соціальної надбавки дітям війни не можуть бути прийняті, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. У справі „Кечко проти України" Європейський суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Висновок суду про поновлення строку звернення з позовом в суд є правильним.

В межах доводів апеляційної скарги підстав для зміни або скасування рішення суду не встановлено.

Керуючись ст.307 ч.І п.1,ст.308,ст.314 ч.1 п.1,ст.315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Маловисківському районі відхилити, а постанову Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 01 березня 2010 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуюча суддя:

судді: