Ухвала

від 22.06.2015 по справі 668/8952/13-к

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХЕРСОНА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №668/8952/13-к

22.06.2015 року Суворовський районний суд міста Херсона у складі:

головуючого судді: ОСОБА_1

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3

при секретарі: ОСОБА_4

за участю:

прокурора: ОСОБА_5

захисника: ОСОБА_6

обвинуваченого: ОСОБА_7

провівши у приміщенні Суворовського районного суду м. Херсона підготовче судове засідання на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні №12013230200000324 за обвинуваченням ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Луцьк, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України, -

встановив:

16 червня 2015 року до Суворовського районного суду м. Херсона надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, якому у Єдиному реєстрі досудових розслідувань присвоєно №12013230200000324, щодо ОСОБА_7 ..

До обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід не застосовано.

Ухвалою суду від 19 червня 2015 року дане кримінальне провадження призначено до підготовчого судового засідання.

В підготовчому судовому засіданні прокурор висловив думку про можливість призначити кримінальне провадження до судового розгляду.

Інші учасники судового провадження не заперечили проти позиції прокурора.

Заслухавши думки учасників процесу, дослідивши надані суду матеріали, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору з таких підстав.

Частиною 4 ст. 110 КПК України визначено, що обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, та повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 цього Кодексу.

При цьому, вимоги щодо обвинувального акту встановлені у ст.ст. 110, 291 КПК України, виходячи з положень яких обвинувальний акт набуває статусу процесуального рішення з моменту його затвердження прокурором. При цьому, за змістом ч. 3 тієї самої статті самого лише підписання прокурором обвинувального акту, якщо він не склав його самостійно, для цього недостатньо.

З обвинувального акту щодо ОСОБА_7 видно, що він складений старшим слідчим СУ УМВС України в Херсонській області ОСОБА_8 ..

Разом з цим, в порушення вимог ч. 1 ст. 291 КПК України підпис прокурора у обвинувальному акті у графі «ЗАТВЕРДЖУЮ Старший прокурор відділу прокуратури Херсонської області радник юстиції ОСОБА_9 » відсутній.

Також за положеннями ч. 4 ст. 291 КПК України додатком до обвинувального акту є реєстр матеріалів досудового розслідування.

Вивчивши обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, які містяться в матеріалах справи, суд встановив, що ці документи містять суперечності щодо номеру кримінального провадження, оскільки в обвинувальному акті такий номер зазначено як 12013230200000324, тоді як у реєстрі матеріалів досудового розслідування як 12013230000000324.

Крім того, за змістом положень п. 1 ч. 1 ст. 91, п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт, крім інших відомостей, має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, тобто докладний опис вчинених обвинуваченим діянь із зазначенням часу, місця, способу та інших обставин вчинення кримінального правопорушення, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення, тобто короткий виклад суті обвинувачення із зазначенням юридично значимих ознак.

Європейський суд з прав людини у п. 34 рішення у справі «Абрамян проти Росії» від 09.10.2008 року зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення. Крім того, суд вказав, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду.

Наведене кореспондується з положеннями п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві» від 24.10.2003 року N8, за змістом яких суди повинні вимагати від органів досудового слідства, щоб пред`явлене особі обвинувачення було конкретним за змістом. Зокрема, воно повинно містити дані про злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа, час, місце та інші обставини його вчинення, наскільки вони відомі слідчому.

Отже, безумовною є вимога про те, щоб обвинувачення та його формулювання повинні бути викладені настільки конкретно, в тому числі з відображенням часу, місця, способу, інших обставин, мотивів вчинення діяння, щоб це забезпечило право на захист.

Вивченням змісту обвинувального акту щодо ОСОБА_7 встановлено, що ці вимоги при його складанні виконані не були.

Так, частиною 1 ст. 91 КПК України визначено, що у кримінальному провадженні підлягає доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення).

При цьому, з огляду на положення ч. 1 ст. 32 КПК України, правильне визначення місця вчинення кримінального правопорушення є передумовою правильного визначення територіальної підсудності справи та запобігання допущенню істотного порушення вимог кримінального процесуального закону через порушення правил підсудності, що є безумовною підставою для скасування судового рішення (п. 6 ч. 2 ст. 412 КПК України).

З обвинувального акту видно, що ОСОБА_7 , як власник ПП «ФПК «Нафто Газ Сервіс», обвинувачується у вчиненні певних дій, спрямованих на заволодіння грошовими коштами, після надходження таких коштів на рахунок зазначеного підприємства, відкритий у ПАТ «Банк Петрокомерц Україна», м. Київ. При цьому, інкриміновані ОСОБА_7 дії полягають у використанні після зазначеної події підроблених документів, даванні певних вказівок, направленні документів поштовим зв`язком, однак місце вчинення ОСОБА_7 таких дій у обвинувальному акті не вказано, що унеможливлює визначитися з підсудністю даного кримінального провадження Суворовському районному суду м. Херсона, а отже перешкоджає призначити справу до судового розгляду, оскільки це питання має бути прийнято у підготовчому судовому засіданні.

Крім того, склади злочинів, опис яких міститься у ст. 190 КК України, є матеріальними, шахрайство є закінченим з моменту заволодіння майном або придбання права на майно.

Проте, як видно з обвинувального акту, при кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 190 КК України (перший епізод), виклад інкримінованих йому діянь не містить описання моменту заволодіння ним грошовими коштами, у ньому міститься лише вказівка на час вчинення останнім дій, спрямованих на заволодіння грошовими коштами.

Так, у обвинувальному акті вказано, що інкриміновані ОСОБА_7 за ч. 4 ст. 190 КК України дії (використання підроблених документів, давання вказівок щодо перерахування грошових коштів), були спрямовані на переведення грошових коштів у готівку. Проте, обвинувальний акт не містить даних ні щодо подальшого руху коштів, факт заволодіння якими інкримінується ОСОБА_7 , після перерахування їх з рахунку ПП «ФПК «Нафто Газ Сервіс» на рахунки ТОВ «Рондобуд» та ТОВ Сантафек СГ», зокрема про зняття їх готівкою з рахунків цих підприємств, ні про те, яке відношення має ОСОБА_7 до цих підприємств з точки зору його повноважень щодо розпорядження належними цим підприємствам коштами, що має важливе значення, оскільки з моменту зарахування грошей на рахунки вказаних підприємств вони стали розпорядниками таких коштів.

Тому зі змісту обвинувального акту незрозуміло, яким чином ОСОБА_7 особисто як особа, якій інкримінується вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, отримав гроші з рахунків ТОВ «Рондобуд» та ТОВ Сантафек СГ» у своє розпорядження, і чи взагалі отримав, і чи є правильною у зв`язку з цим кваліфікація його дій за першим епізодом як закінченого злочину.

Крім того, на думку суду, опис фактичних обставин справи у обвинувальному акті містить у собі суперечності щодо способу, у який у ОСОБА_7 виникла можливість розпоряджатися грошовими коштами, факт заволодіння якими йому інкримінується. Так, виклавши фактичні обставини справи вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, зроблено висновок про те, що ОСОБА_7 заволодів грошовими коштами шляхом обману після того, як ті кошти були ввірені ПП «ФПК «Нафто Газ Сервіс», хоча разом з цим зазначено, що дії обвинуваченого після цієї події були спрямовані за привласнення тих коштів, що є ознакою об`єктивної сторони злочинів, передбачених у ст. 191 КК України. Виклавши ті ж самі обставини справи у епізоді, дії за яким кваліфіковані за ч. 4 ст. 358 КК України, зазначено, що грошові кошти до інкримінованих ОСОБА_7 дій (використання підроблених документів, давання певних вказівок, направлення документів поштовим зв`язком) вже були йому ввірені, як власнику ПП «ФПК «Нафто Газ Сервіс» та фактичному керівнику, що відповідно до роз`яснень, викладених у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини проти власності» №10 від 06.11.2009 року, розцінюється як правомірний перехід прав на майно і також є характеристикою об`єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст. 191 КК України.

Наведене, на думку суду, порушує право обвинуваченого на захист від висунутого йому обвинувачення, якому за положеннями КПК України відповідає обов`язок слідчого, прокурора забезпечити йому можливість реалізації цього права, в тому числі, шляхом чіткого та зрозумілого формулювання висунутого обвинувачення.

Обов`язок перевіряти обвинувальний акт на відповідність вимогам закону покладається на суд у підготовчому судовому засіданні та у випадку, якщо обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України, суд, згідно п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, має право повернути прокурору обвинувальний акт.

Суд вважає, що наведені обставини унеможливлюють призначення судового розгляду даного провадження, у зв`язку з чим відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору, як такий що не відповідає вимогам КПК України.

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити наступне.

При поверненні обвинувального акту прокурору, суд враховує відсутність правового механізму для примусу прокурора змінити обвинувачення в суді під час судового розгляду, а тому вважає, що перевірений обвинувальний акт підлягає безумовному поверненню прокурору без обговорення питання про можливе використання прокурором у наступному під час судового розгляду можливостей, які надає йому ст. 338 КПК України, оскільки закон дозволяє прокурору змінити обвинувачення в суді не для виправлення описок, граматичних помилок, неузгодженостей окремих частин тексту обвинувального акту, а виключно для зміни правової кваліфікації та/або обсягу обвинувачення і тільки за результатами судового розгляду при встановленні нових фактичних обставин кримінального правопорушення.

Керуючись ст.ст. 314, 376 КПК України, суд, -

постановив:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, якому у Єдиному реєстрі досудових розслідувань присвоєно №12013230200000324, за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190 КК України повернути прокурору для усунення виявлених недоліків протягом розумного строку.

Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дня її оголошення до апеляційного суду Херсонської області через Суворовський районний суд м. Херсона.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3