Рішення

від 08.09.2015 по справі 910/19272/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08.09.2015Справа №910/19272/15 За позовом          Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" в особі Уповноваженої особи  гарантування вкладів на ліквідацію у ПАТ "Банк "Київська Русь" Волкова О.Ю. до                    Товариства з обмеженою відповідальністю "Гостинний двір" про                     стягнення  12 450 962,80 грн.                                                                                                                        Суддя  Турчин С.О. Представники сторін: від позивача:                    Слічна С.І. (довіреність№352 від 17.08.2015);                                         Кулініч А.П. (довіреність №318 від 12.07.2015) від відповідача:          Логінов К.Е. (довіреність №01-04/08-15 від 12.08.2015) ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Позивач – Публічне акціонерне товариство "Банк "Київська Русь" в особі Уповноваженої особи гарантування вкладів на ліквідацію у ПАТ "Банк "Київська Русь" Волкова О.Ю. звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю "Гостинний двір" про стягнення 12450962,80 грн. заборгованості за кредитним договором (в національній валюті) № 669-022-1/10 від 03.11.2010, з яких: 11581738,00 грн. – основна сума заборгованості, 252221,60 грн. – проценти, 17291,29 грн. – пеня за несвоєчасну сплату відсотків, 399807,94 грн. – пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 199903,97 грн. – 30 % річних. Позовні вимоги позивача обґрунтовані невиконанням позичальником – Товариством з обмеженою відповідальністю "Гостинний двір" умов кредитного договору (в національній валюті) № 669-022-1/10 від 03.11.2010 в частині своєчасної сплати процентів за користування кредитом, у зв'язку з чим, позивач звернувся до відповідача з вимогою про дострокове повернення кредиту. Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору (в національній валюті) № 669-022-1/10 від 03.11.2010 заборгованість ТОВ "Гостинний двір" за вказаним договором станом на 22.07.2015 складає 12450962,80 грн., з яких: 11581738,00 грн. – основна сума заборгованості, 252221,60 грн. – проценти, 17291,29 грн. – пеня за несвоєчасну сплату відсотків, 399807,94 грн. – пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 199903,97 грн. – 30 % річних. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2015 порушено провадження у справі № 910/19272/15 та призначено її до розгляду на 13.08.2015. 13.08.2015 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.08.2015 розгляд справи, на підставі ст. 77 ГПК України, відкладено на 08.09.2015. 04.09.2015 через канцелярію суду від відповідача надійшли документи по справі, відзив на позовну заяву, заява про залишення без розгляду позовної заяви позивача та клопотання про зупинення провадження у справі. Представники позивача в судовому засіданні 08.09.2015 надали суду довідку про стан заборгованості за кредитним договором. Представник відповідача в судовому засіданні 08.09.2015 надав суду пояснення щодо клопотання про зупинення провадження у справі та заяви про залишення позовної заяви без розгляду та надав  письмове клопотання про витребування доказів у справі. Представники позивача заперечили проти клопотання про зупинення провадження у справі та клопотання про  витребування доказів. В своєму клопотанні про зупинення провадження відповідач просить зупинити провадження у даній справі до вирішення Господарським судом міста Києва пов'язаної справи №910/21029/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гостинний двір" до Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" про визнання недійсним договору про внесення змін від 25.10.2013 до кредитного договору від 03.11.2010. Згідно із ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду справи. Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи. Положеннями п. 3.16 постанови  Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, у зв'язку, зокрема, з одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин. Тобто, метою зупинення провадження у справі до розгляду пов'язаної з нею справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з'ясовані та встановлені у даному процесі, проте, які мають значення для конкретної справи. Наявність одночасно двох цих обставин є необхідною процесуальною підставою для застосування ч, 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України. Як вбачається із доданої до клопотання про зупинення провадження у даній справі позовної заяви, за якою порушено провадження у справі №910/21029/15, ТОВ "Гостинний двір" заявлено про визнання недійсним договору про внесення змін від 25.10.2013 до кредитного договору від 03.11.2010, якою сторонами погоджено, що процентна ставка за користування кредитом складає 21,0% річних. В обґрунтовування вищевказаного позову, ТОВ "Гостинний двір" посилається, що загальними зборами ТОВ "Гостинний двір" не було надано дозволу директору Товариства на укладення опорюваного договору про внесення змін у частині процентної ставки у розмірі 21,0% річних. Однак, з матеріалів справи № 910/19272/15 та розрахунків позивача вбачається, що нарахування процентів, заявлених до стягнення, здійснене у відповідності до договору від 11.11.2014 про знесення змін до кредитного договору, згідно із якою процентна ставка за користування становить 7,0 % річних. Таким чином, встановлення обставин під час розгляду Господарським судом міста Києва справи №910/21029/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гостинний двір" до Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" про визнання недійсним договору про внесення змін від 25.10.2013 до кредитного договору від 03.11.2010 не вплинуть на оцінку доказів, якими сторони обґрунтовують свої доводи по даній справі. Крім того, суд може самостійно встановити обставини для повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи № 910/19272/15 за наявними у даній справі доказами. Враховуючи зазначене, у даному випадку відсутні підстави для зупинення провадження у даній справі на підставі ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із чим суд відмовляє у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі. У клопотанні  про витребування доказів у справі відповідач просить суд витребувати у позивача платіжні (розрахункові) документи, якими підтверджується надання кредиту Товариству з обмеженою відповідальністю "Гостинний двір" на підставі кредитного договору №669-022-1/10 від 03.11.2010 у сумах, про надання яких вказано в позовній заяві, шляхом надання суду на огляд оригіналів цих документів та належним чином засвідчених копій для залучення їх до матеріалів справи. Проте, враховуючи положення ст. ст. 32-34, 38 ГПК України, суд зазначає, що в матеріалах справи наявні достатні та необхідні  для повного з'ясування обставин справи документи, а відтак, суд вважає необґрунтованим клопотання відповідача про витребування доказів та відмовляє у його задоволенні. Щодо клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, то суд зазначає, що положення статті 81 ГПК України містить перелік підстав залишення позову без розгляду, які встановлюються судом, залишення позову без розгляду за заявою сторони положеннями вказаної норми не передбачено. Таким чином, суд залишає без розгляду  відповідну заяву відповідача. При цьому, суд зазначає, що при вирішенні питання про порушення провадження у даній справі, судом було встановлено відсутність підстав передбачених ст. 63 ГПК України для повернення позовної заяви ПАТ "Банк "Київська Русь"  без розгляду. Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги. Представник відповідача надав пояснення щодо заперечень на позов, викладених у відзиві. Враховуючи те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, в судовому засіданні 08.09.2015 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України. Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд ВСТАНОВИВ: 03.11.2010 року між Акціонерним банком "Київська Русь" (банк, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гостинний двір" (позичальник, відповідач) був укладений кредитний договір (в національній валюті) № 669-022-1/10 (надалі – кредитний договір), відповідно до умов якого банк надає позичальникові кредит в грошовій формі на наступних умовах:  сума кредиту — 18 000 000,00 грн.; кінцева дата повернення – 27 жовтня 2013 року; ціль використання – поповнення обігових коштів; процентна ставка – 23% річних; процентна ставка у випадку невиконання позичальником п. 6.1.11. цього договору – 35% річних. 28.02.2011 між позивачем та відповідачем був укладений додатковий договір №1 до кредитного договору, відповідно до умов якого сторони дійшли згоди викласти розділ 1 в наступній редакції: ліміт кредитування – 18 000 000,00 грн.; строк кредитної лінії – 27 жовтня 2013 року; ціль використання коштів – поповнення обігових коштів; процентна ставка – 23 % річних; процентна ставка у випадку невиконання позичальником п.6.1.11. цього договору – 35 % річних. 01.04.2011 між сторонами був укладений додатковий договір № 2 відповідно до якого сторони домовилися з 01 квітня 2011 року відсоткову ставку по кредитному договору встановити на рівні 20,0 % річних. 28.04.2011 між позивачем та відповідачем укладено додатковий договір № 3 відповідно до якого сторони домовилися, що з 28 квітня 2011 року ліміт кредитування по кредитному договору буде становити 12 000000,00  грн. 12.12.2011 між сторонами укладено договір про внесення змін, згідно із яким позивальнику були відкриті наступні рахунки для обліку вищезгаданої заборгованості: позичковий рахунок № 2063790542; рахунок по сплаті відсотків № 2068790390; ПАТ "Банк "Київська Русь", код Банку (МФО) 319092, код ЄДРПОУ 37066342. 01.11.2012  між позивачем та відповідачем був укладений договір про внесення змін до кредитного договору  відповідно до якого сторони вирішили, що ліміт кредитування – 12000000,00 грн.; строк кредитної лінії – 27 жовтня 2013 року; ціль використання коштів – поповнення обігових коштів; процентна ставка – 23% річних, процентна ставка починає діяти з 01.11.2012; процентна ставка у випадку невиконання позичальником п. 6.1.11. цього договору – 35% річних. 25.10.2013 між сторонами укладений договір про внесення змін до кредитного договору відповідного до якого сторони дійшли згоди викласти кредитний договір у новій редакції. Згідно із п.п. 1.1.1 – 1.1.5. кредитного договору (у редакції договору від 25.10.2013), ліміт кредитної лінії – 12 000 000,00 грн.; кінцевий термін повернення кредиту – 24 жовтня 2014 року; ціль використання кредиту – для ведення статутної діяльності; тип процентної ставки – фіксована; процентна ставка за користування кредитом – 21,0% річних, процентна ставка починає діяти з 01 листопада 2013 року.   11.11.2014 між сторонами укладений договір про знесення змін до кредитного договору відповідно до якого ліміт кредитної лінії – 11 884 000, 00 грн.; кінцевий термін повернення кредиту – 01 грудня 2015 року; ціль використання – для ведення статутної діяльності; тип процентної ставки - фіксована; процентна ставка за користування – 7,0 % річних, починаючи з 01.04.2014 року. Також, сторони домовились встановити строк сплати відсотків, нарахованих за період 01.03.2014 по 30.06.2014, не пізніше 25.12.2012 та погодили, що з липня 2014 року відсотки за користування кредитними коштами сплачуються позичальником наступним чином: щомісячно, в строк не пізніше останнього робочого дня місяця в сумі не менш ніж 50000,00 грн.; решта нарахованих відсотків – в строк не пізніше 25.12.2014. 14.07.2014 між позивачем та відповідачем був укладений договір про внесення змін до кредитного договору № 669-022-1/10 відповідно до якого сторони прийшли до згоди внести зміни щодо рахунків для обліку кредитної заборгованості. 21.01.2015 між позивачем та відповідачем був укладений договір про внесення змін до кредитного договору  відповідно до якого сторони прийшли до згоди внести наступні зміни: "Повернення кредиту позичальником здійснюється шляхом перерахування коштів із свого поточного рахунку на позичковий рахунок згідно наступного графіку зменшення ліміту кредитування: щомісячно починаючи з січня 2015 року в строк до останнього робочого дня поточного місяця ліміт кредитування зменшується на 15  000,00 грн. Остаточне повернення кредиту (заборгованості за всіма отриманими відповідно до договору окремими частинами кредиту), нарахованих процентів та можливих штрафних санкцій позичальник зобов'язаний здійснити не пізніше кінцевого терміну повернення кредиту, визначеного п. 1.1.2. договору". Відповідно до п. 4.1. кредитного договору (у редакції договору від 25.10.2013), повернення кредиту позичальником здійснюється шляхом перерахування коштів із свого поточного рахунку на позичковий рахунок згідно наступного графіку зменшення ліміту кредитування: починаючи з листопада місяця 2013 року, щомісячно, до кінця останнього робочого дня поточного місяця; зменшення ліміту кредитування на 10000,00 грн.; погашення решти заборгованості за кредитною лінією – в кінці строку. Остаточне повернення кредиту (заборгованості за всіма отриманими відповідно до договору окремими частинами кредиту)  нарахованих процентів та можливих штрафних санкцій позичальник зобов'язаний здійснити не пізніше кінцевого терміну повернення кредиту, визначеного п. 1.1.2. договору. У випадку порушення позичальником встановлених п. 4.1., п. 4.2. договору строків повернення кредиту, сума несплаченої в строк заборгованості за кредитом вважається простроченою та наступного робочого дня переноситься банком на рахунки для обліку простроченої заборгованості (п. 4.3. кредитного договору у редакції договору від 25.10.2013). Відповідно до п. 4.5. кредитного договору у редакції договору від 25.10.2013, нарахування банком процентів здійснюється щомісячно за період з першого числа поточного місяця по останній календарний день поточного місяця включно та у день остаточного повернення кредиту. Згідно із п. 6.1.3 кредитного договору у редакції договору від 25.10.2013, позичальник зобов'язаний своєчасно повернути  кредит, сплачувати проценти за користування кредитом та винагороди банку в порядку, передбаченому договором. Пунктом 6.1.4 кредитного договору у редакції договору від 25.10.2013 передбачено, що позичальник зобов'язаний достроково повернути всю заборгованість за договором, а саме: повернути всю суму кредиту, сплатити усі нараховані проценти, винагороди банку, штрафні санкції (за наявності), а також сплатити всі інші платежі, передбачені договором, у випадках, строки та в порядку, передбачених п. 9.2 договору. Невиконання позичальником зобов'язань передбачених цим пунктом, є підставою для здійснення банком договірного списання суми заборгованості позичальника за договором та/або примусового стягнення (в тому числі шляхом звернення стягнення на заставне майно) суми заборгованості за договором. Відповідно до п. 8.1. кредитного договору у редакції договору від 25.10.2013, у випадку  порушення строків (термінів) повернення кредиту та/або нарахованих процентів за користування кредитом та/або винагород банку позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період прострочення, від несвоєчасно  сплаченого платежу за кожен день прострочки. Згідно п. 8.2 кредитного договору у редакції договору від 25.10.2013, у випадку порушення позичальником строків (термінів) повернення кредиту або процентів позичальник зобов'язаний сплатити суму заборгованості за кредитом, нарахованими процентами та іншими платежами згідно з договором з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 30 % річних від простроченої суми, за весь час прострочення. Пунктом 9.2 кредитного договору у редакції договору від 25.10.2013 передбачено право банку на відкликання кредиту. Так, банк має право зупинити подальше кредитування позичальника та/або вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів, винагород, штрафних санкцій та інших платежів, що передбачені договором, а також відшкодування збитків, завданих банку внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником та/або іншими особами, що є поручителями позичальника (в тому числі гарантами, майновими поручителями заставодавцями), умов договору та/або договорів забезпечення, а позичальник зобов'язаний протягом 5 календарних днів з дати надіслання банком відповідної вимоги, або в інший строк, встановлений у відповідній вимозі банку, повернути суму заборгованості за кредитом, що залишилась, сплатити проценти, винагороди, інші платежі за договором та штрафні санкції, а також відшкодувати збитки, завдані банку, у разі настання, зокрема, випадку передбаченого п. 9.2.1 договору –  порушення позичальником строків (термінів) сплати платежів, що встановлені договором. Договір набуває чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками та діє по до повного виконання сторонами зобов'язань за договором (п.10.1.). На виконання умов договору позивач надав позичальнику кредитні кошти, однак, позичальник належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання в частині своєчасної та повної сплати процентів за користування кредитними коштами у розмірах та терміни, передбачених умовами кредитного договору, що підтверджується банківськими виписками з рахунків позичальника №2063890471 та № 2062500007. 23.06.2015 позивачем направлено відповідачу повідомлення від 23.06.2015 №5376/23  про відкликання кредиту та повідомлено відповідача по зупинення подальшого кредитування позичальника. Також, у даному повідомлені позивач вимагав достроково повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, винагороди, штрафні санкції та інші платежі, що передбачені договором, протягом п'яти календарних днів з дати надіслання банком даної вимоги.    Вказана вище вимога позивача була залишена позичальником без відповіді та задоволення. За розрахунком позивача, станом на 24.04.2015, заборгованість за кредитним договором (в національній валюті) № 669-022-1/10 від 03.11.2010 складає 12450962,80 грн., з яких: 11581738,00 грн. – основна сума заборгованості, 252221,60 грн. – проценти, 17291,29 грн. – пеня за несвоєчасну сплату відсотків, 399807,94 грн. – пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 199903,97 грн. – 30 % річних. Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. У силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності  іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України). Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому. Як свідчать матеріали справи, відповідачем були порушені договірні зобов'язання в частині своєчасної сплати, внаслідок чого, позивачем у відповідності до п. 9.2. кредитного договору направлено відповідачу повідомлення від 23.06.2015 №5376/23  про відкликання кредиту, зупинення подальшого кредитування позичальника та дострокове повернення кредиту, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення. Доводи відповідача про те, що в матеріалах справи відсутні докази обліку кредитної заборгованості за період з 03.11.2010 по 25.10.2013, визнаються судом безпідставними, оскільки, в матеріалах справи наявні виписки з рахунків позичальника №2063890471 та №2062500007 якими підтверджується факт заборгованості відповідача за тілом кредиту по кредитному договору № 669-022-1/10 від 03.11.2010 у розмірі 11581738,00 грн. Відповідачем, у відповідності до ст. 33-34 ГПК України,  розмір заборгованості по кредиту, процентам за кредитним договором № 669-022-1/10 від 03.11.2010, заявлений до стягнення позивачем, належними доказами не спростований, власний контррозрахунок заборгованості не наданий. З приводу посилань позивача на те, що у виписках по рахунку позичальника зазначений інший кредитний договір, а саме: зазначено номер договору 669-02.2/10, а не 669-022-1/10 та зазначено інші дати договору, то суд зазначає, що наявними в матеріалах справи банківськими  виписками підтверджується рух кредитних коштів саме на рахунках відкритих за договором №669-022-1/10, а дати кредитного договору, які зазначені у даних виписках є датами укладення додаткових угод, якими встановлювались ліміти кредитної заборгованості. Крім того, з даних виписок вбачається й часткове погашення відповідачем кредитної заборгованості. Також, в судовому засіданні 08.09.2015 представник позивача зазначив, що номер договору 669-02.2/10 зазначений у виписках є технічною опискою. Натомість, відповідачем не було надано суду жодних доказів, які б підтверджували наявність заперечень відповідача щодо отримання кредитних коштів, а  матеріалами справи підтверджено факт користування відповідачем кредитними коштами за кредитним договором № 669-022-1/10 від 03.11.2010. Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Нормами статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами. Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Матеріалами справи підтверджується порушення позичальником – "Гостинний двір" договірних зобов'язань за кредитним договором № 669-022-1/10 від 03.11.2010 в частині повернення кредиту, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість за кредитом у розмірі 11581738,00 грн. Розрахунок відсотків за користування кредитом у розмірі 252221,60  грн. за загальний період з квітня 2015 року по липень 2015 є арифметично вірним. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч.1 ст. 611 ЦК України). За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України). Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Відповідальність у вигляді пені за несвоєчасне повернення кредиту та сплати нарахованих відсотків, встановлена сторонами у п. 8.2. кредитного договору. З огляду на умови кредитного договору та враховуючи порушення позичальником зобов'язань за кредитним договором, зокрема, щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом позивачем нарахована пеня за несвоєчасну сплату відсотків у розмірі 17291,29 грн. за періоди з 01.05.2015 по 21.07.2015, з 01.06.2015 по 21.07.2015 та з 01.07.2015 по 21.07.2015 та пеня за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 399807,94 грн. за період  з 01.07.2015 по 21.07.2015. Здійснивши перевірку розрахунків пені за порушення за кредитним договором, судом встановлено, що останній є арифметично вірним, у зв'язку із чим, пеня за несвоєчасну сплату відсотків складає 17291,29 грн. та пеня за несвоєчасне повернення кредиту складає 399807,94 грн. Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Пунктом 8.2. кредитного договору сторони погодили, що у випадку порушення позичальником строків (термінів) повернення кредиту або процентів позичальник зобов'язаний сплатити суму заборгованості за кредитом, нарахованими процентами та іншими платежами згідно з договором з урахуванням  30 % річних від простроченої суми. На підставі ст. 625 ЦК України за порушення строків повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом згідно кредитного договору, позивачем здійснено нарахування 30 % річних у сумі 199903,97 грн. Судом встановлено, що розрахунок 30 % річних є арифметично вірним. Відповідно до ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України  визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно із ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Враховуючи вищенаведене, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд задовольняє позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь". Відповідно до ч. 3 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" №3674-VI від 08.07.2011, за подання позовних заяв майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат. Згідно із п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" (у редакції чинній на час подання позову) від сплати судового збору звільняється уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб – у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку. Відповідно до постанови Правління НБУ від 16 липня 2015 № 460 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 17 липня 2015 № 138, "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Банк "Київська Русь" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Банк "Київська Русь" та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "Банк "Київська Русь" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Волкова Олександра Юрійовича строком на 1 рік з 17 липня 2015 року по 16 липня 2016 року включно. Враховуючи, те що ПАТ "Банк "Київська Русь" звільнене, від сплати судового збору згідно статті 5 Закону України "Про судовий збір", то у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір стягується з відповідача  в доход Державного бюджету України. Враховуючи те, що розмір заявлених та задоволених позовних вимог становить 12450962,80 грн., то з відповідача в доход державного бюджету України підлягає стягненню судовий збір у розмірі  73080,00 грн. Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,  господарський суд ВИРІШИВ: 1. Позов задовольнити повністю. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гостинний двір" (01033, м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, будинок 100/2, код ЄДРПОУ 32043050) на користь Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" (04071, м. Київ, вул. Хорива, будинок 11-А, код ЄДРПОУ 24214088) основну суму заборгованості у розмірі 11581738,00 грн., проценти у розмірі 252221,60 грн., пеню за несвоєчасну плату процентів у розмірі 17291,29 грн., пеню за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 399807,94 грн., 30 % річних у розмірі 199903,97 грн. 3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гостинний двір" (01033, м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, будинок 100/2, код ЄДРПОУ 32043050) в доход Державного бюджету України 73080,00 грн. витрат по сплаті судового збору. 4.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.           Повний текст рішення складено та підписано 11.09.2015 р. Суддя                                                                                                              С.О. Турчин