Рішення

від 09.10.2007 по справі 2-1136/2007

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа №2-1136/2007

Справа

№2-1136/2007

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2007 року            Приморський

районний суд м.Одеси в складі:

головуючого - судці Свяченої Ю.Б.,

при секретарі - Гайдайчук О.М, розглянувши у відкритому

судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1

до Штабу південного оперативного командування Міністерства оборони України про

стягнення грошової компенсації з урахуванням індексу інфляції та стягнення

моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач

звернувся до суду з позовом до Штабу південного оперативного командування

Міністерства оборони України про стягнення грошової компенсації з урахуванням

індексу інфляції та стягнення моральної шкоди, посилаючись на наступні

обставини.

ОСОБА_1 був

звільнений у запас з військової частини 20.08.1999року, однак при звільненні належне йому до видачі речове майно

замінялося на грошову компенсацію у розмірі 1 938,44 гривні. Вказана грошова

компенсація повинна бути стягнута з військової частини №А0660 на підставі рішення

Комінтернівського районного суду Одеської області, але досі не стягнута та не

виплачена йому з підстав відсутності коштів у військової частини на відповідних

рахунках.

У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги уточнили,

підтримали доводи позову в повному обсязі та просили суд стягнути з відповідача

Управління південного оперативного командування Міністерства оборони України

грошову компенсацію в розмірі 1 938,44 гривні замість належного

речового майна з урахуванням індексу інфляції в розмірі 3 227,50 гривень та

стягнути завдану моральну шкоду в розмірі 5 000 гривень.

Представник

відповідача Управління південного оперативного командування Міністерства оборони України в останнє судове засідання не

з'явився, однак у попередніх судових засіданнях позовні вимоги не

визнавав, посилаючись на те, що вказана грошова компенсація вже стягнута на

підставі рішення суду.

Зі згоди

позивача, представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді

справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

Суд, заслухавши

пояснення позивача, його представника і представника відповідача, перевіривши матеріали справи, вважає, що позов

ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню - з наступних підстав.

Судом

встановлено, що капітан ОСОБА_1 відповідно до Наказу заступника Міністра

оборони України - Командувача сухопутними військами збройних сил України від

20.08.1999року за №209 було звільнено з військової служби у запас за власним

бажанням. Згідно довідки №18 від 23.09.1999року капітану ОСОБА_1 на підставі

наказу командира військової частини А0660 від 23.09.1999року за №166, речове

майно, яке належало йому до видачі, замінялося на грошову компенсацію в розмірі

1 938,44 гривень.

Вказану грошову компенсацію військова частина позивачу на його звернення не

виплатила у встановленому порядку, що змусило його звернутись з позовом до

суду. Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 17.11.2000року його

позов було задоволено та стягнуто на користь позивача з військової частини

А0660 1 938,44гривень. Вказане рішення суду набрало чинності.

Зазначене

рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 17.11.2000року, військова частина А0660 не виконала. При

виконанні рішення суду в примусовому порядку відділом державної

виконавчої служби Комінтернівського районного управління юстиції, було

встановлено, що майно, на яке можливо звернути стягнення у військовій частині

А0660 відсутнє, у зв'язку з чим, виконавчий лист відповідно до Постанови

державного виконавця від 27.06.2003року було повернуто до Комінтернівського

районного суду Одеської області. Одночасно, виконавча служба у своєму листі

надала роз'яснення позивачу, що відповідно до відповідних статей кошторису

(крім захищених статей), а в разі їх відсутності - відповідальність за

зобов'язаннями військової частини несе Міністерство оборони України.

Відповідно до

ст.11 Закону України „Про Збройні сили", Збройні сили України проводять

свою діяльність на засадах забезпечення

державного соціально-економічного та соціально -правового захисту

2

громадян, які

перебувають на службі у Збройних силах України, а також членів їх сімей. У ст.

1-2 та ст.2 Закону України „Про соціальний і правовий захист

військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.2001році передбачено, що

у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом

Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та

компенсації, які не скасовані чи призупинені без їх рівноцінної заміни.

Нормативно-правові акти органів державної влади

та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги

військовослужбовців та членів їх сімей, є недійсними. Ніхто не вправі

обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах,

визначених законодавством України.

Як вбачається з

п.28 Постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.1998року за №1135, яка

діяла на час звільнення позивача, військовослужбовці, звільнені з військової

служби у запас або відставку з правом носіння військової форми та одягу, за

своїм бажанням можуть одержати речове майно, належне їм до одержання в місці звільнення,

або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання у військовій

частині наказу про звільнення. Особам, які звільняються з військової служби в

запас або відставку без права носінням військової форми одягу, виплачується

грошова компенсація за належне їм до одержання у місяці звільнення речове

майно.

Виходячи з загальних засад діяльності Збройних Сил України, які покликані,

проводити свою діяльність на засадах державного соціально-економічного

та соціально правового захисту військовослужбовців, суд вважає, що відповідач

Управління південного оперативного командування Міністерства оборони України

повинно компенсувати позивачу вартість речового майна, яке йому належало та

було замінено на грошову компенсацію, яка завчасно не була виплачена військовою

частиною А0660, що призвело до порушення прав позивача, захищених Конституцією

України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач був звільнений в 1999році.

Грошова компенсація за належне йому речове майно не виплачена досі, тобто вже на

протязі 8 років, навіть після його неодноразового

звернення до відповідних органів. Як передбачено ст.203 та 440ЦК України (1963

року), які закріплюють принцип повного відшкодування збитків та ст.625

ЦК України (2003 року), яка вказує на обов'язок боржника сплатити суму боргу з

урахуванням індексу інфляції, позивач має право на виплату йому грошової

компенсації за належне речове майно з урахуванням індексу інфляції, яка складає

3 227,50 гривень.

Відповідно до

ст.23 ЦК України,

особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення

її прав.

З огляду на

моральні страждання позивача, який на протязі досить тривалого періоду часу не

може поновити свої порушені права, не глядячи на прийняті ним заходи, вважаючи,

що в нього похитнулася віра в надійний захист його прав державою, суд вважає,

що позивачу була завдана моральна шкода, яка підлягає відшкодуванню

відповідачем у розмірі 3 000 гривень. Таким чином, зібранні у справі докази та

їх належна оцінка вказують, що позов ОСОБА_1 до Штабу південного оперативного

командування Міністерства оборони України про стягнення грошової компенсації з

урахуванням індексу інфляції та стягнення моральної шкоди - підлягає

задоволенню частково.

Керуючись

ст.ст.10,11,15,57,60,79,88,208-209,212,214,215,218,224-226 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву

ОСОБА_1 до Штабу південного оперативного командування Міністерства оборони

України про стягнення грошової компенсації з урахуванням індексу інфляції та

стягнення моральної шкоди - задовольнити частково. Зобов'язати Управління

південного оперативного командування Міністерства оборони України виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію замість

належного йому речового майна в розмірі - 1 938 (одна тисяча дев'ятсот

тридцять вісім) гривень, 44 копійки. Стягнути

з Управління південного оперативного командування Міністерства оборони України

на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, причинену йому несвоєчасною

виплатою належної йому грошової компенсації у вигляді нарахування індексу

інфляції в розмірі 3 227 (три тисячі двісті двадцять сім) гривень 50 копійок. Стягнути з Управління південного оперативного

командування Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 моральну

шкоду в розмірі - 3 000 (три тисячі) гривень. Заочне рішення може бути

переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою

протягом десяти днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про

перегляд заочного рішення без задоволення, рішення може бути оскаржене в

апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області через Приморський

районний суд м.Одеси шляхом подачі в 10 - денний строк з дня проголошення

рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 -

днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в

порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.