Рішення

від 09.09.2015 по справі 908/1716/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

 номер провадження справи  27/69/15       ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ             09.09.2015                                                                                Справа №  908/1716/15-г      Колегія суддів господарського суду Запорізької області: головуючий суддя                Дроздова С.С., судді Дьоміна А.В., Азізбекян Т.А. розглянувши матеріали справи за позовом: Публічного акціонерного товариства “ГРІН БАНК” (місцезнаходження: 04107 м. Київ, вул. Багговутівська, 17-21; адреса для листування: 04071 м. Київ, вул. Костянтинівська, 10) до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “УКРВТОРЛОМ” (83050                 м. Донецьк, вул. Щорса, буд. 43) про стягнення 32 556 863 грн. 00 коп. Представники сторін: від позивача: не з'явився від відповідача: не з'явився Публічне акціонерне товариство “ГРІН БАНК, м. Київ звернулось до господарського суду  Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “УКРВТОРЛОМ”, м. Донецьк про стягнення 32 556 863 грн. 00 коп. заборгованості  за договором про відкриття  кредитної лінії № 05/13 від 26.04.2013р. Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010р., автоматичним розподілом справ між суддями від 17.03.2015р., справу № 908/1716/15-г передано на розгляд судді Дроздовій С.С. Згідно зі ст. 12 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”  та ст. ст. 1, 3 Закону України “Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції”, якщо місцевий господарський суд  знаходиться на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції, то заява подається до господарського суду за територіальною підсудністю судових справ Відповідно до розпорядження Вищого господарського суду України                                           від 08.09.2014р. № 28-р “Про зміну територіальної підсудності господарських справ”, у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя господарськими судами Донецької і Луганської областей, Донецьким апеляційним господарським судом у районі проведення антитерористичної операції, на підставі подання Державної судової адміністрації України від 26.08.2014р. № 8-4166/14 та від 29.08.2014р. № 8-4211/14, керуючись статтею 1 Закону України “Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням анти терористичної операції”, статтею 34 Закону України “Про судоустрій та статус суддів” визначено, що розгляд господарських справи, підсудних господарським судам, розташованим в районі проведення антитерористичної операції, здійснюється зокрема: господарських справ, підсудних господарському суду Донецької області – господарським судом Запорізької області. Ухвалою суду від 18.03.2015р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1716/15-г, присвоєно справі номер провадження 27/69/15 та призначено судове засідання на 20.04.2015р. Ухвалою суду від 20.04.2015р. розгляд справи відкладався на 13.05.2015р.,                        на підставі ст. 77 ГПК України, у зв'язку з неявкою у судове засідання представників сторін. У зв'язку із закінченням терміну розгляду справи та специфікою спору, що розглядається, необхідністю додаткового з'ясування обставин справи, розпорядженням голови господарського суду Запорізької області від 13.05.2015 р. № 01-04/132/15 призначено колегію у складі трьох суддів господарського суду Запорізької області: головуючий суддя  Дроздова С.С., судді  Дьоміна А.В., Азізбекян Т.А. Ухвалою суду від 13.05.2015р. справу № 908/1716/15-г прийнято до провадження колегією у складі трьох суддів: головуючий суддя Дроздова С.С., судді Дьоміна А.В., Азізбекян Т.А. та призначено судове засідання. Ухвалою суду від 13.05.2015р. розгляд справи відкладався на 10.06.2015р.,                        на підставі ст. 77 ГПК України, у зв'язку з неявкою у судове засідання представників сторін. Ухвалою суду від 10.06.2015р. зупинено провадження у справі № 908/1716/15-г до прийняття та набрання чинності постанови Вищим адміністративним судом України у справі              № 826/20045/14 розгляд якої пов'язано з результатом розгляду даної справи, предметом якої є стягнення 32 556 863 грн. 00 коп. заборгованості  за договором про відкриття  кредитної лінії № 05/13 від 26.04.2013р 03.08.2015р. на адресу господарського суду надійшла письмова заява Публічного акціонерного товариства “ГРІН БАНК”, м. Київ про поновлення провадження у справі                № 908/1716/15-г, у зв'язку з тим, що Вищим адміністративним судом України у справі                              № 826/20045/14 (К/800/15389/15; К/800/15168/15) 16.07.2015 р. винесено постанову, яка набрала законної сили. Ухвалою суду від 17.08.2015р. поновлено провадження у справі в порядку ст. 79 ГПК України та призначено судове засідання на 09.09.2015р. Враховуючи, що головуючий суддя у справі знаходився в щорічній відпустці                               до 14.08.015 р. включно, ухвала суду винесена 17.08.2015р. У судове засідання 09.09.2015р.  представник позивача не з'явився, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином.  Клопотань про розгляд справи без позивача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. На вимоги суду, викладені в ухвалах суду від 18.03.2015р., від 20.04.2015р. від             13.05.2015р. та від 17.08.2015р. позивач 01.09.2015 р. надіслав на адресу господарського суду Запорізької області належним чином завірені копії витребуваних документів. 01.09.2015р. позивач надіслав на адресу суду письмову заяву, в порядку ст. 22 ГПК України, щодо збільшення розміру позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача                 39 996 183 грн. 01 коп. заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 05/13 від 26.04.2013р., яка складається з простроченої заборгованості за основним зобов'язанням -30 000 000 грн. 00 коп., простроченої заборгованості за процентами за користування кредитними коштами - 4 426 028 грн. 41 коп., пені за несплату основного боргу  4 536 986 грн. 44 коп., пеня за непогашені своєчасно проценти 1 033 168 грн. 16 коп.   Заява позивача про збільшення розміру позовних вимог прийнята колегією суддів, відповідно до ст. 22 ГПК України, оскільки позивач по справі вправі до прийняття рішення по справі збільшити або зменшити розмір позовних вимог. Розгляду підлягають позовні вимоги про стягнення з відповідача простроченої заборгованості за основним зобов'язанням у розмірі 30 000 000 грн. 00 коп., простроченої заборгованості за процентами за користування кредитними коштами у розмірі 4 426 028 грн. 41 коп., пені за несплату основного боргу у розмірі 4 536 986 грн. 44 коп., пені за непогашені своєчасно проценти 1 033 168 грн. 16 коп.   Крім того, позивач просить розглянути справу без участі його представника. Клопотання позивача про розгляд справи без його участі прийнято судом, відповідно до ст. 22 ГПК України. Представник відповідача у судові засідання, відкриті 20.04.2015р., 13.05.2015р., 10.06.2015р. та 09.09.2015р. не з'явився, вимог суду не виконав, письмового відзиву не надав, про час та місце розгляду справи був попереджений. В матеріалах справи міститься письмовий відзив відповідача, наданий до канцелярії суду 20.04.2015р., відповідно до якого відповідач проти заявленого позову заперечив, просить суд залишити позовну заяву без розгляду. В обґрунтування заперечень посилається на те, що 18.12.2014          року акціонери Банку - ТОВ “Максімус і Ко” та ТОВ “Марго Груп” - ініціювали судове провадження  в  порядку  адміністративного  судочинства щодо  скасування  постанови Правління  Національного  банку  України  від  24.09.2014  року  № 595/БТ  “Про  віднесення Публічного акціонерного товариства “Грін Банк” до категорії неплатоспроможних” й рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 25.09.2014 року № 98 “Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ “Грін Банк”. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.02.2015 р. у справі          № 826/20045/14 за вищевказаним позовом ТОВ “Максімус і КО”, ТОВ “Марго Груп” до Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору ПАТ “Грін Банк” позовні вимоги задоволено повністю, а саме визнані протиправними та скасовані відповідні рішення Національного банку України та виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. 31.03.2015          року постановою Київського апеляційного адміністративного суду постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.02.2015 року залишена без змін. Таким чином, постанова Правління Національного банку України від 24.09.2014 року  № 595/БТ та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 25.09.2014 року № 98 скасовані і це рішення набрало законної сили 31.03.2015 року. Згідно статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Відповідно до частини п'ятої статті 124 і частини третьої статті 129 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України, а обов'язковість рішень суду визнається однією з основних засад судочинства. Обов'язковість судових рішень гарантується, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод: право на судовий захист було б примарним, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове судове рішення залишалося недіючим на шкоду одній зі сторін. Принцип обов'язковості виконання судових рішень кореспондує з приписами статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України. Згідно ст. 255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Відповідно до п.10.2 Постанови Пленуму ВАС України № 7 від 20.05.2013 року “Про судове рішення в адміністративній справі”, скасування акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта. Враховуючи наведене вище, вказані акти НБУ та виконавчої дирекції ФГВФО є недійсними з моменту прийняття та не породжують правових наслідків для учасників правовідносин, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Це також означає, що усі дії, вчинені на виконання даних рішень, є незаконними та не можуть мати правових наслідків як такі, що були вчинені на виконання скасованих рішень. Таким чином, на думку відповідача позовна заява, подана позивачем, є незаконною, безпідставною та повинна бути залишена судом без розгляду тому що особа, яка її підписала не мала на це відповідних повноважень (оскільки рішення про її призначення визнане протиправним та скасоване з моменту його винесення). Представник відповідача у судові засідання, відкриті 27.04.2015р. та 19.05.2015р. не з'явився, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. Поважні причини своєї неявки суду не повідомив. Клопотань про розгляд справи без відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС від  26.12.2011р. № 18 “Про деякі питання практики застосування ГПК України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні, протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання. За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних  осіб - підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Відповідач належним чином був повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи. Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав  і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного  та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. У відповідності із ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування і подання  доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно роз'яснень Вищого Господарського Суду України, які викладені в інформаційному листі від 15.03.2010 року № 01-08/140 “Про деякі питання  запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві” – неявка в судові засідання учасників судового процесу (сторін), ненадання витребуваних судом документів та доказів, необхідних для повного розгляду справи – подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку. Неподання або несвоєчасне подання  стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. Згідно п. 26.4.7-1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. Неявка відповідача в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду, викладених в ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів. Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. Суд зазначає, що Господарський процесуальний кодекс України не обмежує коло осіб, які можуть з'явитися в судове засідання та представляти інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю “УКРВТОРЛОМ”, згідно статті 28 ГПК України. Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобов'язання не виконав, не скористався правом на захист своїх інтересів. Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази,  колегія суддів вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути – визнання права. Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа  здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.             Вирішуючи спір, суд враховує наступне. Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження.             Позов – це вимога позивача про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Згідно з господарським процесуальним законодавством предмет позову це матеріально – правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріально–правова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме на підставу позову. Згідно з ст. 20 ГК України  право на захист особа здійснює на свій розсуд. Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 14 від 23.01.2015р. про початок процедури ліквідації ПАТ “Грін Банк” прийнятим на підставі постанові Правління Національного банку України від 22.01.2015 № 40 “Про відкликання банківської ліцензії ті ліквідацію Публічного акціонерного товариства “Грін банк” з 23 січня 2015р було розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства “Грін банк” та призначене уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ “Грін Банк” Джуса Юрія Микитовича. Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 68 від 01.04.2015р. призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ГРІН БАНК» Горбатюк Т.М. Відповідно до положень ч. 3 ст. 37 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, на виконання своїх повноважень уповноважена особа Фонду діє без довіреності від імені банку, має право підпису будь-яких договорів (правочинів), інших документів від імені банку. Під час тимчасової адміністрації та  ліквідації Фонд має право здійснювати управління банком відповідно до ст. 34 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання. Уповноважена особа Фонду діє від імені Фонду відповідно до Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” і нормативно-правових актів Фонду. Статтею 38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” передбачено, що уповноважена особа Фонду вживає передбачені законодавством заходи щодо стягнення простроченої  заборгованості позичальників   та   інших   боржників   банку   та   зобов'язана   провести   інвентаризацію банківських активів і зобов'язань. Господарським судом встановлено, що 26.04.2013р. між Публічним акціонерним товариством “Грін Банк” (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю “УКРВТОРЛОМ” (позичальник) укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 05/13 з відповідними додатковими угодами до нього.           Відповідно до п. 1.1 договору банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію в гривнях, надає позичальнику кредити за рахунок кредитної лінії, а позичальник зобов'язується  використати кредити на цілі, зазначені в п. 1.5 цього договору, здійснювати поточне повернення кожного з кредитів, своєчасно та у повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитами, виконати інші умови цього договору і повернути банку загальну заборгованість за кредитною лінією не пізніше дня закінчення строку дії кредитної лінії.            23.05.2014р. між банком та позичальником укладено додатковий договір про внесення змін до договору, згідно якого позичальнику було продовжено строк дії кредитної лінії до 25.05.2015р. Згідно п. 1.2 договору ліміт кредитної лінії складає 30   000   000 грн. 00 коп. Розмір процентів за користування кредитною лінією складає 15 відсотків річних (п. 1.3 договору).           Відповідно до п. 1.4 договору строк дії кредитної лінії закінчується 26.05.2014р.           Згідно п. 1.5 договору кредити надаються для поповнення обігових коштів. Відповідно до п. 4.1 договору в день підписання цього договору банк відкриває позичальнику позиковий рахунок для обліку кредиту № 206303185901/980. Пунктом 4.5 договору визначено, що банк надає кожен з кредитів на підставі письмової заяви позичальника не пізніше 3 робочих днів із дня її отримання або протягом більш тривалого строку, зазначеного в такій заяві. Згідно з п.п. 6.1, 6.2, 6.3, 6.6 позичальник зобов'язався сплачувати банку проценти у розмірі, зазначеному в пункті 1.3 цього договору (15% річних). Проценти нараховуються на суму загальної заборгованості за кредитною лінією. Проценти нараховуються щомісяця за період із першого числа по останнє число (включно) місяця, виходячи із встановленої договором процентної ставки та фактичної суми наданого кредиту за фактичний строк користування наданими ресурсами (метод “факт/факт”), кількість днів у році визначається фактична – 365/366). Проценти, які нараховані відповідно до пунктів 6.1-6.5 цього договору, сплачуються позичальником щомісячно, в строк до 10-го числа кожного наступного місяця за поточним. Відповідно до п. 10.2 договору надання кредитів здійснюється шляхом переказу коштів із позикового рахунку, зазначеного в пункті 4.1 договору № 206303185901/980 на поточний рахунок клієнта № 2600831859 у ПАТ “Грін Банк”, МФО 322324. Для цілей цього кредиту днем надання кожного з кредитів вважається день списання суми кредиту з позикового рахунку позичальника. Пунктами 11.7, 11.8 договору встановлено, що в разі суттєвого порушення позичальником цього договору банк має право вимагати дострокового повернення загальної заборгованості за кредитною лінією, сплати процентів за користування кредитами і виконання всіх інших зобов'язань позичальника по цьому договору. У випадку суттєвого порушення позичальником умов договору протягом більше 5 днів термін надання кредиту вважається таким, що закінчився і відповідно позичальник зобов'язаний погасити кредит, сплатити відсотки за фактичний час користування кредитними ресурсами та нараховані штрафні санкції. Згідно з п. 11.6 договору суттєвим порушенням позичальником цього договору вважається, зокрема, повне або часткове прострочення позичальником поточного повернення хоча б одного з кредитів (у випадку встановлення графіка поточного повернення кредитів); повне або часткове прострочення (в тому числі одноразове) позичальником сплати відсотків за користування кредитом. Відповідно до п. 12.3 договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов'язань позичальника по цьому договору. Факт надання позивачем грошових коштів відповідачу за договором № 05/13 підтверджується меморіальним ордером № 1 від 26 квітня 2013 р. на суму 30   000 000 грн. 00 коп. Отже, банк належним чином виконав свої зобов'язання за кредитним договором та перерахував на поточний рахунок позичальника кредитні кошти на загальну суму 30 000 000 грн. 00 коп., що підтверджується меморіальним ордером № 1 від 26 квітня 2013 р. Відповідач свої зобов'язання по договору не виконав належним чином, а саме не здійснює сплату кредиту, у зв'язку з чим прострочена заборгованість за основним зобов'язанням склала 30 000 000 грн. 00 коп., прострочена заборгованість за процентами за користування кредитними коштами склала 4 426 028 грн. 41 коп. Позивачем на адресу відповідача надіслано вимогу вих. № 20-18/1079/1 від 21.10.2014р. про виконання грошових зобов'язань за договором та погашення заборгованості за кредитним договором. Вимога позивача залишилася відповідачем без відповіді та задоволення. Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Статтею 1046 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. В частині 1 ст. 1054 ЦК України зазначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів. Відповідно до ч. 1 ст. 1056 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором, на підставі ч. 3 ст. 198 ГК України. За змістом ч.ч. 1, 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахуванням грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, відповідно до умов кредитного договору, позивачем відповідачу нараховано прострочену заборгованість за основним зобов'язанням у розмірі 30 000 000 грн. 00 коп., прострочену заборгованість за процентами за користування кредитними коштами у розмірі 4 426 028 грн. 41 коп. Факт наявності вище зазначеної заборгованості відповідача підтверджується матеріалами справи. Крім того, за неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором позивач просить суд стягнути з відповідача пені за несплату основного боргу у розмірі 4 536 986 грн. 44 коп. та пені за непогашені своєчасно проценти у розмірі 1 033 168 грн. 16 коп.   Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею). Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.   Як визначено ст. 230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до ст. 231 ГК України, законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші  порушення окремих видів господарських  зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті.    Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України). Згідно ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, розмір   пені  не може перевищувати  подвійної  облікової  ставки   Національного   банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних  санкцій  за  прострочення  виконання зобов'язання,  якщо  інше  не  встановлено  законом або договором, припиняється через шість місяців від дня,  коли зобов'язання  мало бути виконано. Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з  ст. 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 Цивільного кодексу України. Відповідно до вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Згідно п. 11.1 кредитного договору передбачено, що за повне або часткове прострочення повернення загальної заборгованості за кредитною лінією позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню від простроченої суми за кожний день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який стягується пеня та штраф у розмірі 0,5% від розміру ліміту кредитної лінії, зазначеного в п. 1.2 цього договору. Указом Президента України № 405/2014 від 14.04.2014 р. введено в дію рішення РНБО України від 13.04.2014р. “Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України” та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей. Як зазначено у преамбулі ЗУ “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” № 1669-VII від 02.09.2014 р. (далі Закон), цей Закон визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення. Відповідно до ч. 2 ст. 1 зазначеного Закону, територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року № 405/2014. Виходячи із приписів вказаної статті та преамбули Закону, цей закон є спеціальним, дія якого поширюється лише на визначене коло суб'єктів. Такими суб'єктами, зокрема, є суб'єкти господарювання, що здійснюють діяльність у населених пунктах, які визначені у затвердженому КМУ переліку, як такі, де проводилася антитерористична операція. Згідно ст. 2 Закону, на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції. Згідно частини 5 статті 11 зазначеного Закону, на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок у десятиденний строк з дня опублікування Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року № 405/2014, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення (далі Перелік). Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30.10.2014 р. було затверджено перелік населених пунктів, куди включено м. Донецьк. В той же час, 05.11.2014 р. КМУ прийнято нове розпорядження № 1079-р., яким  зупинено дію розпорядження КМУ від 30 жовтня 2014 р. № 1053 “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція”. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.02.2015 р. у справі № 826/18330/14 розпорядження КМУ № 1079-р. від 05.11.2014 р. “Про зупинення дії розпорядження КМ України від 30.10.2014 р. № 1053” визнано нечинним. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2015 р. постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.02.2015 р. у справі № 826/18330/14 залишено без змін. Ухвалою Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.02.2015 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2015 р. у справі № 826/18330/14 залишено без руху. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.07.2015р. у справі 826/18330/14 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Кабінету Міністрів України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 лютого 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року та проведено необхідні підготовчі дії, достатні для закінчення підготовки та призначення справи до касаційного розгляду у судовому засіданні.        Призначено розгляд касаційної скарги Кабінету Міністрів України у судовому засіданні на 30 вересня 2015 року о 10 год. 00 хв. Таким чином, станом на момент прийняття рішення – 09.09.2015р., дію розпорядження Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30.10.2014р. «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція" зупинено, на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України № 1079-р., яким  зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 р. № 1053 “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція”. Крім того, відповідач не надав передбачений ст. 10  Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” сертифікат Торгово-промислової палати України - єдиний документ, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору). Враховуючи наведене та перевіривши наданий позивачем розрахунок, колегія суддів  дійшла висновку, що розрахунок пені є вірним та виконаний з дотриманням вказаних норм права та умов договору, тому вимога позивача щодо стягнення з відповідача пені за несплату основного боргу  у розмірі 4 536 986 грн. 44 коп. та пені за непогашені своєчасно проценти у розмірі 1 033 168 грн. 16 коп.  є обґрунтованою та підлягає задоволенню. Заперечення відповідача, викладені у письмовому відзиві не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки 16.07.2015р. Вищим адміністративним судом України винесено ухвалу № К/800/15389/15 К/800/15168/15, відповідно до якої касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Національного банку України задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.02.2015р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2015р., на які посилається у своєму відзиві відповідач скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для розгляду. Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача простроченої заборгованості за основним зобов'язанням у розмірі 30 000 000 грн. 00 коп., простроченої заборгованості за процентами за користування кредитними коштами у розмірі 4 426 028 грн. 41 коп., пені за несплату основного боргу у розмірі 4 536 986 грн. 44 коп., пені за непогашені своєчасно проценти 1 033 168 грн. 16 коп.   Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України. На підставі статті 85 ГПК України – 09.09.2015року колегією суддів прийнято рішення про задоволення позовних вимог. Пунктом 4.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” зазначено, що у випадку коли позивач звільнений від сплати судового збору у разі задоволення позову повністю або частково судовий збір стягується з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам) в доход державного бюджету України, якщо відповідач не звільнений від сплати цього збору. Відповідно до пункту 4.5 пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” та ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача та стягуються в доход державного бюджету України. Керуючись ст.ст. 46, 22, 33, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, колегія суддів В И Р І Ш И Л А: Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “ГРІН БАНК”, м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю “УКРВТОРЛОМ”, м. Донецьк задовольнити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “УКРВТОРЛОМ” (83050 м. Донецьк, вул. Щорса, буд. 43, код ЄДРПОУ 37296603) на користь Публічного акціонерного товариства “ГРІН БАНК” (місцезнаходження: 04107 м. Київ, вул. Багговутівська, 17-21; адреса для листування: 04071 м. Київ, вул. Костянтинівська, 10; місцезнаходження:   04107, м. Київ вул. Багговутівська, 17-21, рахунок для погашення заборгованості № 32071419901  у Головному Управлінні НБУ по м. Києву та Київській області, отримувач Публічне акціонерне товариство «ГРІН БАНК» (в стадії ліквідації), код отримувача 13550848, МФО банка отримувача 321024, Призначення платежу:  погашення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії 05/13 від 26 квітня 2013 року) 30 000 000 (тридцять мільйонів) грн. 00 коп., 4 426   028 (чотири мільйони чотириста двадцять шість тисяч двадцять вісім) грн. 41 коп. простроченої заборгованості за процентами за користування кредитними коштами, 4 536   986 (чотири мільйони п'ятсот тридцять шість тисяч дев'ятсот вісімдесят шість) грн. 44 коп., 1 033 168 (один мільйон тридцять три тисячі сто шістдесят вісім) грн. 16 коп. пені за несплату основного боргу у розмірі пені за непогашені своєчасно проценти. Видати наказ після набрання рішенням законної сили. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “УКРВТОРЛОМ” (83050 м. Донецьк, вул. Щорса, буд. 43, код ЄДРПОУ 37296603) на користь Державного бюджету України (одержувач: УДКСУ у м. Запоріжжя (Орджонікідзевський район), 22030001; банк одержувача: ГУДКСУ у Запорізькій області; МФО 813015; код ЄДРПОУ 38025409; № рахунку 31215206783007, код класифікації доходів бюджету 22030001 "Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050) 73   080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.            Головуючий суддя                                                                                   С.С. Дроздова            Судді                                                                                                      А.В. Дьоміна                                                                                                                        Т.А. Азізбекян Рішення оформлено та підписано 11.09.2015р. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.