Постанова

від 08.09.2015 по справі 805/2905/15-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2015 р. Справа №805/2905/15-а

приміщення суду за адресою: 84112, м.Слов'янськ, вул. Добровольського,

час прийняття постанови: 15 год. 05 хв.

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя: Куденков К.О.

при секретарі: Аржанові А.С.

за участю:

позивача: ОСОБА_1

представника відповідача-1: не з'явився

представника відповідача-2: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до Донецької міської ради, Управління Державної казначейської служби України у м. Донецьку Донецької області про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку із заробітної плати після звільнення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1) звернувся до суду із адміністративним позовом до Донецької міської ради (надалі - відповідач-1), Управління Державної казначейської служби України у м. Донецьку Донецької області (надалі - відповідач-2) про стягнення заборгованості із заробітної плати у розмірі 26 074,67 грн., стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку із заробітної плати після звільнення у розмірі 165 314,78 грн. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог), визнання бездіяльності Управління Державної казначейської служби України у м. Донецьку Донецької області щодо виконання покладених на останнього чинним законодавством функцій та обов'язків, внаслідок чого перед позивачем утворилась заборгованість із заробітної плати протиправною.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26.08.2015р. залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Донецької міської ради, Управління Державної казначейської служби України у м. Донецьку Донецької області в частині позовних вимог про визнання бездіяльності Управління Державної казначейської служби України у м. Донецьку Донецької області щодо виконання покладених на останнього чинним законодавством функцій та обов'язків, внаслідок чого перед позивачем утворилась заборгованість із заробітної плати протиправною

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 03.11.2014р. його було звільнено з посади заступника начальника управління - начальника відділу по роботі з проектами розпорядчих актів юридичного управління Донецької міської ради, проте йому не було виплачено заборгованість по заробітній платі у розмірі 26 074,67 грн.

Також, позивачем надані письмові пояснення до позовних вимог, за якими позивач вважає вірним визначення саме Донецької міської ради, як роботодавця, відповідачем за вимогами щодо оплати праці.

Позивач у судовому засіданні адміністративний позов підтримав та просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач-1 надав письмові пояснення, в яких повідомив про відсутність заперечень щодо перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з Донецькою міською радою та обставин їх припинення, а також щодо відомостей, зазначених в довідці про заборгованість від 25.11.2014р. №269 та довідці про доходи від 25.11.2014р. №250.

Представник відповідача-1 у судове засідання не з'явився, про дату, місце й час судового розгляду був повідомлений, відповідач-1 у наданих письмових поясненнях зазначив клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача-1.

Відповідач-2 надав письмові заперечення на позовну заяву, якими просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Відповідач-2 зазначив, що договору на здійснення розрахунково-касового обслуговування відповідачем-2 з позивачем або з відповідачем-1 не укладено, Донецька міська рада відсутня в мережі розпорядників та одержувачів бюджетних коштів та не має відкритих реєстраційних рахунків в органах казначейства. Відповідач-2 посилається не та, що окремого обліку в розрізі працівників установ, яким перераховується заробітна плата, він не здійснює. Також, відповідач-2 посилається на те, що згідно з Тимчасовим порядком фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2014р. №595 передбачено, що у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснюються лише після повернення згаданої території під контроль органів державної влади.

Представник відповідача-2 у судове засідання не з'явився, про дату, місце й час судового розгляду був повідомлений, надав клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача-2.

Суд, заслухавши пояснення позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову, дійшов наступних висновків.

Із наданої трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_1 вбачається, що 28.11.2011р. позивача переведено на посаду заступника начальника управління - начальника відділу по роботі з проектами розпорядчих актів юридичного управління Донецької міської ради, та 03.11.2014р. звільнено з займаної посади за угодою сторін за п.1 ст.36 КЗпП України, відповідно до розпорядження №276/4к від 03.11.2014р.

Позивачем надане посвідчення №339, яке видане 30.11.2011р., за яким ОСОБА_1 працює на посаді заступника начальника управління - начальника відділу по роботі з проектами розпорядчих актів юридичного управління Донецької міської ради.

До суду надана довідка про заборгованість від 25.11.2014р. №269, яка видана позивачу, за якою станом на 03.11.2014р. заборгованість із заробітної плати складає 26 074,67 грн. за період липень 2014р. - листопад 2014р.

У вказаній довідці зазначено, що вона підписана першим заступником міського голови Волковим М.І., а також начальником відділу бухгалтерського обліку Вінською С.В.

Також, до суду надана довідка про доходи від 25.11.2014р. №250, яка видана позивачу, за якою за період з 01.01.2014р. по 03.11.2014р. ОСОБА_1 нараховано 73 187,71 грн. заробітної плати, до сплати 57 047,79 грн.

У вказаній довідці зазначено, що вона підписана першим заступником міського голови Волковим М.І., а також начальником відділу бухгалтерського обліку Вінською С.В.

Донецька міська рада зареєстрована у якості юридичної особи, ідентифікаційний код: 26502957, місцезнаходження: 84333, Донецька обл., місто Краматорськ, вул. Транспортна, будинок 2. Юридичне управління Донецької міської ради зареєстроване у якості юридичної особи, ідентифікаційний код: 33905007, місцезнаходження: 83050, Донецька обл., місто Донецьк, вул. Артема, будинок 98. Виконавчий комітет Донецької міської ради зареєстрований у якості юридичної особи, ідентифікаційний код: 04052844, місцезнаходження: 83050, Донецька обл., місто Донецьк, вул. Артема, будинок 98.

Вказане зазначено у відомостях з Єдиного державного реєстру, безоплатний доступ до яких забезпечується на підставі «Порядку надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», затвердженого Наказом Міністерства юстиції України «Про деякі питання надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» № 466/5 від 31.03.2015р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 березня 2015р. за № 349/26794.

Відповідно до ст.43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров'я роботах забороняється.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 (справа № 1-13/2013) вирішив, що в аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у системному зв'язку з положеннями статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР зі змінами необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

У своєму рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 (справа № 1-18/2013) вирішив, що в аспекті конституційного звернення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України слід розуміти так, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Статтею 23 Загальної декларації прав людини передбачено, що кожний працюючий має право на справедливу і задовільну винагороду, яка забезпечує гідне людини існування, її самої та її сім'ї, і яка в разі необхідності доповнюється іншими засобами соціального забезпечення (ч.3).

У відповідності до п. «а» ст.7 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права встановлено, що держави, які беруть участь у цьому Пакті, визнають право кожного на справедливі і сприятливі умови праці, включаючи, зокрема: винагороду, що забезпечувала б як мінімум усім трудящим.

Згідно зі ст.12 Конвенції про захист заробітної плати №95, заробітна плата виплачуватиметься через регулярні проміжки часу. Якщо немає інших відповідних урегулювань, котрі забезпечують виплату заробітної плати через регулярні проміжки часу, то періоди виплати заробітної плати має бути продиктовано національним законодавством або визначено колективним договором чи рішенням арбітражного органу.

Коли минає термін трудового договору, остаточний розрахунок заробітної плати, належної працівнику, має бути проведено відповідно до національного законодавства, колективного договору чи рішення арбітражного органу, або - коли немає такого законодавства, угоди чи рішення - в розумний термін з урахуванням умов контракту.

За приписами пункту 1 частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України, підставою припинення трудового договору є угода сторін.

Частиною 1 статті 47 Кодексу законів про працю України встановлено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 Кодексу законів про працю України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Статтею 98 Кодексу законів про працю України визначено, що оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.

Статтею 9 Закону України від 07 червня 2001 року №2493-III «Про службу в органах місцевого самоврядування» передбачено, що посадова особа місцевого самоврядування має право на оплату праці залежно від посади, яку вона займає, рангу, який їй присвоєно, якості, досвіду та стажу роботи.

Частиною першою ст.21 вказаного Закону передбачено, що посадові особи одержують заробітну плату, розмір якої має забезпечувати достатній життєвий рівень.

Згідно з ч.4 вказаної статті, джерелом формування фонду оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування є місцевий бюджет.

У відповідності до пп.4 п. «а» ч.1 ст.28 Закону України від 21 травня 1997 року №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження зі здійснення в установленому порядку фінансування видатків з місцевого бюджету.

Позивачем до суду надана копія рішення Донецької міської ради від 29.01.2014р. №44/1 «Про міський бюджет на 2014 рік» пунктом 10 якого затверджено перелік захищених видатків загального фонду міського бюджету на 2014р., у тому числі оплата праці робітників бюджетних установ та нарахування на заробітну плату.

Згідно з п.13.3 вказаного рішення, керівники бюджетних установ утримують чисельність робітників та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату, враховуючи видатки на премії та інші види заохочень та винагород, матеріальну допомогу, тільки в межах фонду оплати праці, затвердженого для відповідних бюджетних установ у кошторисах доходів та видатків або планах використання бюджетних коштів.

Додатком 9 до вказаного рішення серед органів міського самоврядування, які фінансуються з місцевого бюджету зазначено юридичне управління міської ради.

Таким чином, оплата праці позивача здійснювалась з міського бюджету відповідним розпорядником коштів.

На підставі наведеного, суд дійшов до висновку про наявність права позивача на отримання заборгованості по заробітній платі за рахунок коштів місцевого бюджету м. Донецька.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року №405/2014 уведено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України».

21 квітня 2015 року Верховна Рада України прийняла Постанову «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків» № 337-VIII.

Місто Донецьк включено до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, який затверджено Розпорядження Кабінету міністрів України від 07 листопада 2014 р. № 1085-р.

Відповідно до абзацу другого п.2 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2014р. №595 встановлено, що казначейське обслуговування місцевих бюджетів за видатками та кредитуванням у населених пунктах на тимчасово неконтрольованій території здійснюється після повернення такої території під контроль органів державної влади.

Наведене вказує на те, що у зв'язку із загальновідомими обставинами, які спричинили прийняття Указу Президента України від 14 квітня 2014 року №405/2014, Верховна Рада України прийняла Закон України від 13 січня 2015 року №85-VIII «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» статтею першою якого встановлено, що метою цього Закону є встановлення додаткових гарантій щодо захисту житлових та майнових прав громадян, які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, та громадян, які тимчасово переселені в інші населені пункти України з територій, на яких проводиться антитерористична операція. До 31 грудня 2015 року цим громадянам має бути погашена заборгованість із виплат заробітної плати, стипендій, пенсій, що утворилася внаслідок проведення антитерористичної операції, а також встановлено додаткові гарантії захисту житлових та майнових прав громадян, звільнених на підставі зазначених обставин, до моменту їх працевлаштування, за умови отримання ними статусу зареєстрованого безробітного.

Таким чином, законодавець встановив, що громадянам, які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, а також які тимчасово переселені, до 31 грудня 2015 року має бути погашена заборгованість із виплати заробітної плати, що утворилася внаслідок проведення антитерористичної операції.

На момент розгляду цієї справи Закон України від 13 січня 2015 року №85-VIII «Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси» або окремі його положення таким, що не відповідає Конституції України не визнавався.

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що вирішення питання щодо погашення заборгованості із виплати заробітної плати, а також виплати середнього заробітку за весь час затримки, є передвчасним, оскільки за приписами ст.1 Закону України від 13 січня 2015 року №85-VIII відповідні заходи повинні бути вжиті до 31 грудня 2015 року та не потребують прийняття відповідного судового рішення щодо зобов'язання нарахувати та виплатити або стягнення заробітної плати.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до Донецької міської ради, Управління Державної казначейської служби України у м. Донецьку Донецької області про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за весь час затримки розрахунку із заробітної плати після звільнення - відмовити повністю.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частини проголошено у судовому засіданні 08 вересня 2015 року, складання постанови у повному обсязі - 11 вересня 2015 року.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Куденков К.О.