Рішення

від 30.01.2007 по справі 2-379/07

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 2-379/07

Справа №

2-379/07

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ        УКРАЇНИ

30 січня

2007 року        Приморський районний суд

м. Одеси в складі:

головуючого   - судді Андрухіва В. В.

при

секретарі                                  Подсуха

С. М.

з участю

адвокатів Круценко Т.В. і Лаврової К.М. , 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі

цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до КП "ОМБТІтаРОН" про визнання

договору довічного утримання дійсним та визнання права власності на нерухоме

майно,  позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1,  ОСОБА_2, 

КП "ОМБТІтаРОН",  треті

особи - ОСОБА_4,  ОСОБА_5,  про визнання права власності на спадкове

майно та витребування майна з чужого незаконного володіння та виселення,  -

встановив:

ОСОБА_1

звернувся до суду з позовом до КП "ОМБТІтаРОН" про визнання договору

довічного утримання дійсним та визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1.

Ухвалою

Приморського районного суду м. Одеси від 07.07.2005 року рішення Приморського

районного суду від 28 лютого 2005року про задоволення позову ОСОБА_1 скасовано

за нововиявленими обставинами за заявою ОСОБА_2,  яка звернулася до суду з позовом до Одеської

міської ради,  ОСОБА_1,  ОСОБА_4, 

ОСОБА_5 про визнання договору купівлі - продажу дійсним та визнання

права власності на квартиру в АДРЕСА_1.

Позови ОСОБА_1,  ОСОБА_2 об'єднані судом в одне провадження.

ОСОБА_3

вступила в справу як третя особа з самостійними вимогами на предмет спору,  пред'явивши позов до ОСОБА_1,  КП 'ОМБТІтаРОН",  ОСОБА_2 про визнання права власності на

квартиру АДРЕСА_1 як на спадкове майно, 

витребування майна з чужого незаконного володіння,  реєстрацію права власності та виселення.

Ухвалою

Приморського районного суду від 30 січня 2007року провадження у справі за

позовом ОСОБА_2 до Одеської міської ради, 

ОСОБА_1,  ОСОБА_4,  ОСОБА_5 про визнання договору купівлі -

продажу дійсним та визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 закрито

відповідно до п.3 ч.1  ст. 205,  CT..206 ЦПК України за заявою ОСОБА_2 про відмову від позову.

В

судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав свої позовні вимоги,  та стверджував,  що тривалий час здійснював догляд за людиною

похилого віку ОСОБА_6,  приносив їй ліки

та їжу,  підтримував її за свої кошти.

Тому між ним та ОСОБА_6 21 листопада 2002 року був укладений договір довічного

утримання в письмовому вигляді,  за яким

ОСОБА_6 передала йому у власність квартиру АДРЕСА_1,  а він зобов'язався довічно її утримувати та

здійснювати догляд. В подальшому ОСОБА_6 ухилялася від нотаріального

посвідчення договору довічного утримання, 

мотивуючи тим,  що за станом

здоров'я не може піти до нотаріуса. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 померла,  та він не   

може    зареєструвати    право   

власності    на   квартиру,    

оскільки    відповідач   КП

"ОМБТІтаРОН"

відказується зареєструвати за ним право власності у зв'язку з відсутністю

нотаріального посвідчення договору довічного утримання. Тому він просить суд

визнати договір довічного утримання дійсним, 

визнати за ним право власності на квартиру,  та зобов'язати КП "ОМБТІтаРОН"

зареєструвати на ним право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Представник

відповідача КП "ОМБТІтаРОН" в судове засідання не з'явився,  про час і місце розгляду справи повідомлявся

у встановленому порядку,  суд ухвалив про

розгляд справи у відсутності представника КП "ОМБТІтаРОН".

ОСОБА_3, 

яка вступила в справу як третя особа з самостійними

вимогами на предмет спору,  підтримала

свої позовні вимоги та пояснила суду,  що

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6. Вона заповіла ОСОБА_3 за заповітом,  посвідченим 02 листопада 2001 року державним

нотаріусом Шостої Одеської нотаріальної контори Гнатюк Т.А. (реєстр.№2-3609),  належну їй на праві приватної власності

квартиру АДРЕСА_1. Рішенням Приморського суду від 7 листопада 2005р.,  яке набрало законної сили 18 листопада 2005

року,  їй був визначений додатковий строк

один місяць для подання нею заяви про прийняття спадщини. Але при її зверненні

до КП "ОМБТІтаРОН" за иравовстановлюючими документами на

квартиру,  вона отримала інформацію про

те,  що квартира АДРЕСА_1 вже не належить

на праві власності ОСОБА_6 та за рішенням Приморського суду від 28 лютого 2005

року була зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_1,  а потім за ОСОБА_4 та ОСОБА_5. Спір про

недійсність договору купівлі - продажу спірної квартири між ОСОБА_1 та

ОСОБА_4,5 від 7 червня 2005 року вирішується за її участю в іншому судовому

процесі. Що до договору довічного утримання вона вважає,  що він не може бути визнаний дійсним,  оскільки в ньому відсутні обов'язкові

умови,  та факт його підписання саме

ОСОБА_6 викликає в неї сумнів. В судовому засіданні вона дізналася,  що спірну квартиру фактично займає ОСОБА_2,  тому вона просить суд визнати за нею право

власності на квартиру АДРЕСА_1 як на спадкове майно,  витребувати майно з чужого незаконного

володіння,  зареєструвати за нею право

власності,  виселити ОСОБА_2,  та вселити її до спірної квартири.

За ухвалою

суду від 6 вересня 2006р. ОНДІСЕ була проведена судова почеркознавча

експертиза.

Відповідач

ОСОБА_2 в судовому

засіданні позов визнала,  та надала суду

відповідну письмову заяву.

Заслухавши

пояснення сторін та інших учасників судового процесу,  вивчивши матеріали справи,  суд вважає, 

що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню,  позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають задоволенню

в повному обсязі,  виходячи з наступного:

Відповідно

до  ст. 

425 ЦК УРСР (у

ред..1963року,  зі змінами та доповненнями),  яка діяла на час спірних правовідносин,  за договором довічного утримання одна

сторона,  що є непрацездатною особою за

віком або станом здоров'я (відчужувач), 

передає у власність другій стороні (набувачеві майна) будинок або

частину його,  взамін чого набувач майна

зобов'язується надавати відчужувачеві довічно матеріальне забезпечення в натурі

у вигляді житла,  харчування,  догляду і необхідної допомоги.

Відповідно

до  ст. 

426 ЦК УРСР (у

ред..1963року зі змінами та доповненнями), 

яка діяла на час спірних правовідносин, 

договір довічного утримання повинен бути нотаріально посвідчений. В

договорі довічного утримання повинна бути зазначена оцінка відчужуваного

будинку,  що визначається за згодою

сторін,  а також види матеріального

забезпечення,  що надаються набувачем

майна відчужувачеві,  та їх грошова

оцінка,  яка визначається за згодою

сторін.

Тобто,  за законодавством,  яке було діючим на час спірних

правовідносин,  в договорі довічного

утримання повинна була бути вказана оцінка квартири,  види матеріального забезпечення та їх грошова

оцінка. Зі змісту ксерокопії договору довічного утримання,  яка була надана позивачем до суду (а.с. 8)

витікає,  що ці умови в згаданому документі

не передбачалися,  тобто відсутня оцінка

майна та грошова оцінка видів матеріального забезпечення.

Відповідно

до  ст. 

153 ЦК УРСР (у

ред..1963року зі змінами та доповненнями), 

яка діяла на час спірних правовідносин, 

договір вважається укладеним, 

коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди

по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору,  які визнані такими за законом або необхідні

для договорів даного виду,  а також всі

ті умови,  щодо яких за заявою однієї з

сторін повинно бути досягнуто згоди.

За

правилами ч.1  ст.  47 ЦК

УРСР (у ред..1963року зі змінами та доповненнями),  яка була чинною на час спірних

правовідносин,  якщо одна зі сторін

повністю або частково виконала угоду,  що

потребує нотаріального посвідчення,  а

друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди,  суд вправі за вимогою сторони,  яка виконала угоду,  визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне

нотаріальне оформлення угоди не вимагається. Але це правило не може бути

застосовано,  якщо сторонами не було

досягнуто згоди за всіма істотними умовами, 

про що вказано також в постанові пленуму Верховного суду України від

1978 року №3 «Про судову практику визнання угод недійсними» (зі змінами від

25.05.98 p.).

Суд

вважає недоведеним також факт наявності наміру на укладення договору довічного

утримання та факт підписання тексту договору довічного утримання від 21

листопада 2002 року особисто ОСОБА_6 з огляду на те,  що оригінальний примірник цього договору не

був наданий до суду,  навіть після

витребування його ухвалою від 26 червня 2006р. На запит суду про те,  чи зверталася ОСОБА_6 із заявою про

підготовку (видачу) довідки - характеристики або витягу з реєстру прав на

нерухоме майно для укладання договору довічного утримання або відчуження,  КП "ОМБТІтаРОН" листом від 1 серпня

2006 року № 5181-06/1200 (а.с. 148) повідомило, 

що ОСОБА_6 в період з 1 вересня 2000 року по 10 листопада 2004

року,  тобто до дня смерті,  для оформлення замовлення не зверталася.

Письмові пояснення ОСОБА_7  (а.с.  14) та ОСОБА_8  (а.с. 

16) на підтвердження намірів на укладення договору довічного утримання

та факту підписання тексту договору довічного утримання ОСОБА_6 в якості

письмових доказів не приймаються судом до уваги,  оскільки відповідно до  ст. 64 ЦПК України,  письмовими доказами є будь-які

документи,  акти,  довідки, 

листування службового або особистого характеру або витяги з них,  що містять відомості про обставини,  які мають значення для справи. Письмові

пояснення зазначених осіб не мають передбачених процесуальним законом

властивостей,  не мають навіть дати їх

складання. Суд не приймає до уваги також показання ОСОБА_7  та ОСОБА_8 , 

що містяться в протоколі судового засідання від 28 лютого 2005року,  оскільки вони не мають відношення до предмету

доказування,  а саме не підтверджують

обставини підписання тексту договору довічного утримання від 21 листопада 2002

року особисто ОСОБА_6 Як витікає зі змісту пояснень,  вони не були присутні при підписанні цього

договору,  знали про нього зі слів

позивача,  тобто заінтересованої особи.

Відповідно

до  ст. 

44 ЦК України

(у ред.1963року зі змінами та доповненнями), 

яка діяла на час спірних правовідносин, 

письмові угоди повинні бути підписані особами,  які їх укладають. За результатами

судово-почеркознавчої експертизи (а.с. 

202) зображення підпису,  яке

міститься на електрографічній копії договору довічного утримання від 21

листопада 2002 року,  виконано не ОСОБА_6

Згідно  ст. 60 ЦПК України,  кожна сторона зобов'язана довести ті

обставини,  на які вона посилається як на

підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими

особами,  які беруть участь у справі.

Оскільки

доказів про укладення договору,  тобто

досягнення сторонами спірного договору довічного утримання згоди за

передбаченими законом істотними умовами, 

та самого факту існування та підписання договору довічного утримання від

21 листопада 2002 року,  текст якого

міститься в наданій до суду електрографічній копії,  особисто ОСОБА_6,  до суду позивачем не надано,  інших доказів або клопотань про витребування

доказів на підтвердження позовних вимог в порядку  ст. 137 ЦПК України від позивача не

надходило,  позовні вимоги ОСОБА_1 не

можуть бути задоволені.

Відповідно

до  ст. 1220 ЦК України,  спадщина відкривається внаслідок смерті особи

або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи. Відповідно

 ст. . 1223 ЦК України,  право на

спадкування мають особи,  визначені у

заповіті.

Факт

смерті ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 підтверджений свідоцтвом про смерть,  копія якого знаходиться в матеріалах справи

(а.с. 36). За заповітом,  посвідченим 02

листопада 2001 року державним нотаріусом Шостої Одеської нотаріальної контори

Гнатюк Т.А.,  реєстр.№2-3609,  ОСОБА_3 є спадкоємцем померлої,  що підтверджується фотокопією заповіту

(а.с.  151),  наданому до суду нотаріусом Шостої державної

нотаріальної контори м.  Одеси Петрушенко

(Гнатюк) Т.А.,  за яким ОСОБА_6 заповіла

ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1.

Рішенням

Приморського суду м.  Одеси від 7

листопада 2005р. (а.с.  172),  яке вступило в законну силу 18 листопада

2005р.,  суд визнав поважними причини

пропуску ОСОБА_3 строку на прийняття спадщини та визначив їй додатковий строк

один місяць для подання заяви про прийняття спадщини.

Згідно

ч.3  ст. 60 ЦПК України,  обставини, 

встановлені судовим рішенням у цивільній,  господарській або адміністративній

справі,  що набрало законної сили,  не доказуються при розгляді інших справ,  у яких беруть участь ті самі особи або

особа,  щодо якої встановлено ці

обставини. У відповідності до  ст. 14 ЦПК

України,  судові рішення,  що набрали законної сили,  обов'язкові для всіх органів державної влади

і органів місцевого самоврядування, 

підприємств,  установ,  організацій, 

посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій

території України,  а у випадках,  встановлених міжнародними договорами,  згода на обов'язковість яких надана Верховною

Радою України,  - і за її межами.

Зі

змісту письмової відповіді нотаріуса Шостої державної нотаріальної контори

м.  Одеси Петрушенко Т.А. про прийняття

заяви витикає,  що заяву про прийняття

спадщини ОСОБА_3 надала до державної нотаріальної контори своєчасно,  на протязі одного місяця згідно ухваленого

судом рішення,  тобто у відповідності

зі  ст. 

ст.  1269,  1272 ЦК

України належним чином прийняла спадщину. Але права спадкоємця ОСОБА_3 на

отримання свідоцтва про право на спадщину на даний час не можуть бути

реалізовані інакше,  як за рішенням

суду,  оскільки вони порушуються

відповідачем за первісним позовом про право власності на об'єкт спадщини,  а саме квартиру АДРЕСА_1,  та іншими особами,  які беруть участь в справі,  що досліджено в судовому засіданні.

Належність

спірного майна померлій ОСОБА_6 підтверджується договором купівлі - продажу

спірної квартири від 4 березня 1999 року (а.с. 

9),  яка за життя власника не

відчужувалася,  що підтверджується даними

БТІ,  та після смерті спадкодавця в

термін,  коли спірна квартира знаходилася

під арештом,  накладеним ухвалою

Приморського суду м.  Одеси від 25 травня

2005 року (а.с. 43),  була відчужена

відповідачем ОСОБА_1 за договором від 7 червня 2005 року ОСОБА_4  та ОСОБА_5 (а.с. 50),  позов про недійсність якого розглядається

судом в іншому провадженні.

Згідно

ч.5  ст. 

1268 ЦК України,  незалежно від часу прийняття спадщини,  вона належить спадкоємцеві з часу відкриття

спадщини. Тому з дня смерті спадкодавця, 

тобто з 1 і листопада 2004 року, 

спірна квартира належить на праві власності ОСОБА_3 та в подальшому була

відчужена без згоди власника особою,  яка

не мала права її відчужувати,

тобто

ОСОБА_1 Судом встановлено,  що на даний

час спірна квартира зареєстрована на праві власності за іншими особами,  а саме за ОСОБА_4 та ОСОБА_5,  які приймали участь в справі в якості

відповідачів за позовом ОСОБА_2,  та

третіх осіб за позовом ОСОБА_3

В спірну

квартиру без належних правових підстав вселилася ОСОБА_2,  що

підтверджується її особистими поясненнями в судовому засіданні.

Відповідно

до  ст. 

48 закону України "Про власність",  власник може вимагати усунення будь-яких

порушень його права,  хоч би ці порушення

і не були поєднані з позбавленням володіння, 

і відшкодування завданих цим збитків. Захист права власності

здійснюється судом.

У

відповідності до  ст.  11 ЦПК України,  суд розглядає цивільні справи не інакше як за

зверненням фізичних чи юридичних осіб, 

поданим відповідно до цього Кодексу, 

в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших

осіб,  які беруть участь у справі.

На

підставі викладеного,  керуючись  ст. 

ст.  10,  11, 

60,  88,  209, 

212-215, 218 ЦПК України,  суд,  -

ВИРІШИВ:

В

задоволенні позову ОСОБА_1 до КП "ОМБТІтаРОН" про визнання дійсним

договору довічного утримання від 21.11.2002 року,  укладеного між ОСОБА_1 і ОСОБА_3,  про визнання права власності на квартиру

АДРЕСА_1 та зобов'язання зареєструвати право власності - відмовити повністю.

Позов ОСОБА_3 -

задовольнити повністю.

Визнати

за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за

заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6.

Зобов'язати

КП "'ОМБТІ та РОН" зареєструвати право власності на квартиру АДРЕСА_1

за ОСОБА_3.

Виселити

ОСОБА_2 з

квартири АДРЕСА_1.

Вселити

ОСОБА_3 в квартиру АДРЕСА_1.

Заяву

про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з

дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана

протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення

суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про

азтеляційне оскарження,  якщо таку заяву

не буде подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження,  але апеляційна скарга не буде подана у

двадцятиденний строк після подання заяви про апеляційне оскарження,  рішення суду набирає законної сили після

закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення суду,  якщо його не скасовано,  набирає законної сили після розгляду справи

апеляційним судом.