Ухвала

від 03.08.2012 по справі 2а/1270/3492/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Твердохліб Р.С.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2012 року справа №2а/1270/3492/2012

приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Блохіна А.А., суддів: Міронової Г.М., Юрко І.В., секретарі Діденко О.С., за участі представників позивача: ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Стахановської об'єднаної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 06 червня 2012 року у справі № 2а/1270/3492/2012 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон-ЕС» до Стахановської об'єднаної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій, скасування податкових повідомлень-рішень та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

07 травня 2012 року позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Регіон-ЕС» звернулось з позовом до Стахановської об'єднаної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби, у якому просив: - визнати протиправними дії Стахановської об'єднаної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби щодо викладення в акті від 12 квітня 2012 року № 44/22-34677737 за результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Регіон-ЕС» з питання правомірності нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Транс Агентство Сервіс» за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року щодо висновків про визнання нікчемним правочину між ТОВ «Регіон-ЕС» та ТОВ «Транс Агентство Сервіс»; - скасувати податкове повідомлення-рішення Стахановської об'єднаної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби від 20 квітня 2012 року № НОМЕР_1 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення ТОВ «Регіон-ЕС» податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на суму завищення бюджетного відшкодування - 10638,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 0,1 грн.; - скасувати податкове повідомлення-рішення Стахановської об'єднаної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби від 20 квітня 2012 року № НОМЕР_2 про збільшення ТОВ «Регіон-ЕС» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 8249,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 2062,00 грн.; - скасувати податкове повідомлення-рішення Стахановської об'єднаної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби від 20 квітня 2012 року № НОМЕР_3 про збільшення ТОВ «Регіон-ЕС» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем - 13297,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 01,00 грн.; - зобов'язати Стахановську об'єднану податкову інспекцію Луганської області Державної податкової служби привести до відповідності дані обліку та особового рахунку ТОВ «Регіон-ЕС» з даними, наведеними у наданих податкових накладних з податку на додану вартість за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року; - зобов'язати Стахановську об'єднану податкову інспекцію Луганської області Державної податкової служби вилучити з АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА» інформацію про результати перевірки ТОВ «Регіон-ЕС», яка оформлена актом від 12 квітня 2012 року № 44/23-34677737.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 06 червня 2012 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовані податкові повідомлення-рішення від 20 квітня 2012 року: за №0000062202 про визначення товариству з обмеженою відповідальністю «Регіон-ЕС» суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 01,00 грн.; за №0000072202 про збільшення товариству з обмеженою відповідальністю «Регіон-ЕС» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 8249,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 2062,00 грн.; за №0000082202 про збільшення товариству з обмеженою відповідальністю «Регіон-ЕС» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем у розмірі 13297,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 01,00 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, просив постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права.

Сторони про час, місце та дату судового розгляду були повідомлені належним чином, проте правом бути присутніми на судовому розгляді відповідач не скористався.

В судовому засіданні представники позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечували, вважали постанову суду першої інстанції законною та обґрунтованою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представників позивача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Регіон-ЕС» (далі - ТОВ «Регіон-ЕС») (ідентифікаційний код 34677737) як юридична особа зареєстровано виконавчим комітетом Стаханівської міської ради 19 жовтня 2006 року за № 1 392 102 0000 000765, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 601391 (а.с. 25).

ТОВ «Регіон-ЕС» перебуває на податковому обліку у Стахановській об'єднаній державній податковій інспекції Луганської області з 19 жовтня 2006 року за № 59, що підтверджено довідкою про взяття на облік платника податків (а.с. 16).

Позивач, відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 25 жовтня 2006 року № 16190475, виданого Стахановською об'єднаною державною податковою інспекцією Луганської області зареєстрований платником податку на додану вартість та йому присвоєно індивідуальний податковий номер - 346777312046 (а.с. 15).

Стахановською об'єднаною державною податковою інспекцією проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Регіон-ЕС» з питання правомірності нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ТОВ «Транс Агентство Сервіс» за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року за результатами якої складено акт від 12 квітня 2012 року № 44/22-34677737 (а.с. 26-36).

Згідно висновків акта від 12 квітня 2012 року № 44/22-34677737 перевіркою встановлено порушення ТОВ «Регіон-ЕС»: - ч. 1 ст. 203, ст.. 215, ст.. 228 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочинах, здійснених з постачальником - ТОВ «Транс Агентство Сервіс» на загальну суму 94434,50 грн., в тому числі податок на додану вартість в сумі 18887,00 грн.; - п.п.138.1.1 п.138.1, п. 138.2 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено валові витрати, всього на суму 53188,72 грн., у тому числі за І квартал 2011 року в сумі 53188,72 грн., внаслідок включення до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування операцій по придбанню товарів від ТОВ «Транс Агентство Сервіс» внаслідок чого занижено податок на прибуток за І квартал 2011 року в сумі 13297,00 грн.; - п. 198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит за лютий, серпень 2011 року в сумі 18886,91 грн. в тому числі за періоди: лютий 2011 року на суму 10637,74 грн. та серпень 2011 року на суму 8249,16 грн.

З акта перевірки вбачається, що відповідачем зроблено висновок про те, що ТОВ «Регіон-ЕС» безпідставно віднесено до складу валових витрат та сформовано податковий кредит з ПДВ по операціях з ТОВ «Транс Агентство Сервіс». Такого висновку відповідач дійшов з огляду на те, що відповідно до акту Алчевської ОДПІ про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Транс Агентство Сервіс» з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01 січня 2011 року по 31 серпня 2011 року від 10 лютого 2012 року № 310/236-36713483 відповідно до висновків якого господарські операції між ТОВ «Транс Агентство Сервіс» з контрагентами, серед яких є ТОВ «Регіон-ЕС», не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів і транспортних засобів.

На підставі акта від 12 квітня 2012 року № 44/22-34677737 Стахановською об'єднаною державною податковою інспекцією Луганської області Державної податкової служби винесено податкове повідомлення-рішення від 20 квітня 2012 року № НОМЕР_1 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення ТОВ «Регіон-ЕС» податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість на суму завищення бюджетного відшкодування - 10638,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 0,1 грн. (а.с. 47).

На підставі акта від 12 квітня 2012 року № 44/22-34677737 Стахановською об'єднаною державною податковою інспекцією Луганської області Державної податкової служби винесено від 20 квітня 2012 року № НОМЕР_2 про збільшення ТОВ «Регіон-ЕС» суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 8249,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 2062,00 грн. (а.с. 48).

На підставі акта від 12 квітня 2012 року № 44/22-34677737 Стахановською об'єднаною державною податковою інспекцією Луганської області Державної податкової служби винесено від 20 квітня 2012 року № НОМЕР_3 про збільшення ТОВ «Регіон-ЕС» суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем - 13297,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 01,00 грн. (а.с. 49).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції зазначив наступне.

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Розділом ІІІ Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на прибуток підприємств.

Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

У відповідності із ст.138 Податкового кодексу України: - витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України); - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п.138.2 ст.138 ПК України); - витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п.138.4 ст.138 ПК України); - інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку (п.138.5 ст.138 ПК України).

Не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України).

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 встановлені обов'язкові реквізити для первинних документів, а саме: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

У відповідності із ст.198 ПК України: - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (пункт 198.1); - датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2); - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3); - якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (пункт 198.4); - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено ст.200 ПК України.

Згідно ст.200 ПК України: - сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1); - при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2).

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка згідно з п.201.6 ст.201 ПК України є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст.201 ПК України).

Згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Пунктом 123.1 статті 123 ПК України закріплено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; при повторному протягом 1095 днів визначені контролюючим органом суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; при визначені контролюючим органом суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість протягом 1095 днів втретє та більше - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 75 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Пунктом 7 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України регламентовано, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ «Транс Агентство Сервіс» та ТОВ «Регіон-ЕС» укладено договір поставки від 05 січня 2011 року № 100042 (а.с. 80-81), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених в договорі металопродукцію, іменовану в подальшому «товар», асортимент, кількість, якість та ціна якого вказані у рахунку-фактурі, який надається постачальником покупцю відповідно до умов договору та є його невід'ємною частиною, абу у специфікаціях, що є додатками до цього договору і його невід'ємними частинами.

Постачальник відвантажує (передає) товар покупцю на умовах само вивозу зі складу постачальника, умови поставки FCA, згідно Правил Інкотермс редакція 2000 року. Інші умови поставки можуть бути узгоджені сторонами, що оформлюються додатковою угодою до цього договору або в специфікаціях. Покупець без участі постачальника укладає з перевізником договір перевезення або надає власний транспорт та несе всі ризики після відвантаження постачальником товару. Поставкою (фактичним отриманням) товару вважається навантаження його на транспортний засіб наданий покупцем (власний або перевізника) (підпункт 4.1 пункту 4 договору поставки від 05 січня 2011 року № 100042).

На виконання договору поставки від 05 січня 2011 року № 100042 ТОВ «Транс Агентство Сервіс» на адресу ТОВ «Регіон-ЕС» видано рахунок-фактуру від 19 січня 2011 року № ТРА-100780 на загальну суму 38967,53 грн. у тому числі податок на додану вартість в сумі 6494,59 грн.; рахунок-фактуру від 04 лютого 2011 року № ТРА-100555 на загальну суму 17425,48 грн. у тому числі податок на додану вартість в сумі 2904,25 грн.; рахунок-фактуру від 11 лютого 2011 року № ТРА-100680 на загальну суму 6771,96 грн. у тому числі податок на додану вартість в сумі 1128,66 грн.; рахунок-фактуру від 14 лютого 2011 року № ТРА-100693 на загальну суму 661,50 грн. у тому числі податок на додану вартість в сумі 110,25 грн.; рахунок-фактуру від 23 серпня 2011 року № ТРА-106034 на загальну суму 11050,50 грн. у тому числі податок на додану вартість в сумі 1841,75 грн.; рахунок-фактуру від 29 серпня 2011 року № ТРА-106212 на загальну суму 341,92 грн. у тому числі податок на додану вартість в сумі 56,99 грн.; рахунок-фактуру від 30 серпня 2011 року № ТРА-106263 на загальну суму 38444,48 грн. у тому числі податок на додану вартість в сумі 6407,41 грн. (а.с. 82-88).

Операції постачання товарів оформлено:

- податковими накладними від 15 лютого 2011 року № 100293 на загальну суму 374, 40 грн., у тому числі податок на додану вартість - 62,40 грн.; від 14 лютого 2011 року № 100282 на загальну суму 287,10 грн., у тому числі податок на додану вартість - 47,85 грн., від 14 лютого 2011 року № 100284 на загальну суму 17425,48 грн., у тому числі податок на додану вартість - 2904,25 грн.; від 14 лютого 2011 року № 100285 на загальну суму 6771,96 грн., у тому числі податок на додану вартість - 1128,66 грн.; від 19 січня 2011 року № 100087 на загальну суму 39000,02 грн., у тому числі податок на додану вартість - 6500,01 грн.; від 31 серпня 2011 року № 102207 на загальну суму 1000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 166,67 грн.; від 30 серпня 2011 року № 102191 на загальну суму 39795,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 6632,50 грн.; від 29 серпня 2011 року № 102163 на загальну суму 341,91 грн., у тому числі податок на додану вартість - 56,99 грн.; від 23 серпня 2011 року № 102137 на загальну суму 10708,59 грн., у тому числі податок на додану вартість - 1784,76 грн. (а.с. 158-166).

- видатковими накладними: від 20 січня 2011 року № ТРА-100085 на загальну суму 38967,53 грн. у тому числі податок на додану вартість в сумі 6494,59 грн.; від 15 лютого 2011 року № ТРА-100281 на загальну суму 17425,48 грн. у тому числі податок на додану вартість в сумі 2904,25 грн.; від 15 лютого 2011 року № ТРА-100282 на загальну суму 6771,96 грн. у тому числі податок на додану вартість в сумі 1128,96 грн.; від 15 лютого 2011 року № ТРА-100284 на загальну суму 661,50 грн. у тому числі податок на додану вартість в сумі 110,25 грн.; від 29 серпня 2011 року № ТРА-101779 на загальну суму 11050,50 грн. у тому числі податок на додану вартість в сумі 1841,75 грн.; від 01 вересня 2011 року № ТРА-101812 на загальну суму 38444,48 грн. у тому числі податок на додану вартість в сумі 6407,41 грн. (а.с. 89-94).

Всі вищезазначені податкові накладні включені ТОВ «Регіон-ЕС» до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за спірний період (а.с. 141-142).

За отриманий товар ТОВ «Регіон-ЕС» сплатило грошові кошти у повному обсязі, що підтверджено копіями платіжних доручень (а.с. 95-101).

Операції за договором постачання, укладеним між ПП «Арикон» та ТОВ «РТМ-Луганськ», знайшли своє відображення у бухгалтерському обліку ТОВ «РТМ-Луганськ», що підтверджено журналом-ордером за 2011 рік (а.с. 168).

Крім того, в матеріалах справи наявні документи, що підтверджують факт використання ТОВ «Регіон-ЕС» товарно-матеріальних цінностей, отриманих від ТОВ «Транс Агентство Сервіс», у подальшій господарській діяльності підприємства, а саме: накладними на відпуск товарно-матеріальних цінностей, довіреностями, рахунками-фактурами (а.с. 123-133; 103; 107; 111; 115; 119).

Дослідженням податкової звітності ТОВ «Регіон-ЕС» з податку на додану вартість за період: лютий та серпень 2011 року, а також декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал 2011 року встановлено, що позивачем згідно додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до складу податкового кредиту включено податок на додану вартість за податковими накладними, отриманими від ТОВ «Транс Агентство Сервіс» (а.с. 134-136).

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем податковий кредит з податку на додану вартість у лютому та серпні 2011 року та валові витрати за І квартал 2011 року по фінансово-господарським операціям з ТОВ «Транс Агентство Сервіс» сформовано з дотриманням вимог Податкового кодексу України.

Висновки відповідача про відсутність реальності здійснення господарським операцій між ТОВ «Регіон-ЕС» та ТОВ «Транс Агентство Сервіс», що ґрунтуються на висновках акта Алчевської ОДПІ від 10 лютого 2012 року № 310/236-36713483 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Транс Агентство Сервіс» з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01 січня 2011 року по 31 серпня 2011 року», щодо нікчемності правочинів, укладених ТОВ «Транс Агентство Сервіс», суд вважає безпідставними, з огляду на таке.

Посилання відповідача на нікчемність договорів, укладених ТОВ «Транс Агентство Сервіс» з контрагентами-покупцями, з підстав, визначених в ст.228 ЦК України, суперечать положенням вказаної статті, оскільки зазначений в ній перелік нікчемних правочинів є вичерпним.

З роз'яснень, викладених в пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», нікчемними правочинами в сенсі статті 228 Цивільного кодексу України є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Договір між позивачем та ТОВ «Транс Агентство Сервіс» не підпадає під вищезазначені категорії і вимоги ч.1 та 2 ст.228 Цивільного кодексу України на нього розповсюджуватись не можуть, оскільки він є звичайним господарським договором, а не таким, що спрямований на порушення публічного порядку.

02 грудня 2010 року прийнятий Закон України № 2756-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України», який набув чинності з 1 січня 2011 року.

Відповідно до цього Закону до ст.228 Цивільного кодексу України внесені зміни, безпосередньо частина третя статті визначена в такій редакції: «У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави».

Виходячи з обставин справи, правового змісту ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, вбачається наявність оспорюваних з боку податкового органу господарських відносин між певними суб'єктами господарювання. В даному випадку, виходячи з акта перевірки, податковий орган на підставі зазначених ним в акті перевірки обставин, вважає, що в даному випадку відсутнє виконання укладених договорів між позивачем та його контрагентом. Тобто, має місце оспорюванність самих договорів, та відповідно до чого податковий орган з порушення договірних (цивільних, господарських) відносин між суб'єктами господарювання, що регулюється відповідними законодавчими актами, переходить в площину, тобто до взаємовідносин, у сфері податкового законодавства та робить відповідні висновки.

Податковий орган роблячи висновки про наявну відсутність між суб'єктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків.

Укладання такого виду договору та його невиконання, на чому наполягає податковий орган через відсутність будь-яких подій, відсутність господарської операції із-за їх не проведення, неможливості проведення з тих чи інших причин, не можуть створювати будь-яких наслідків.

Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган тим самим виходить за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.

Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутність господарських операцій, економічна необґрунтованість) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення від сплати до державного бюджету обов'язкових платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.

За змістом ст.228 Цивільного кодексу України нікчемний правочин - це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.

Виходячи з правового змісту ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, після 01 січня 2011 року правочини, що мають ознаки оспорюванності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки.

В даному випадку податковий орган, без обов'язкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним (1 стадія) в судовому порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.

Наслідком таких висновків є висновки про порушення у сфері податкового законодавства, що, в свою чергу, приводить до прийняття податкового-повідомлення рішення.

Податковий орган формуючи такі не притаманні йому висновки та приймаючи таке рішення, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсним, що приводить до безпідставного прийняття рішення.

Судом першої інстанції не прийнято до уваги та визнано безпідставними доводи податкового органу про не підтвердження між позивачем та його контрагентом господарських операцій, що є по своїй суті нікчемністю укладеного правочину, що, в свою чергу, не створює юридичних наслідків. Зазначені доводи є нічим іншим як припущеннями відповідача, які нічим не підтверджені. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними із застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що у випадку, якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мала місце недійсність (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між суб'єктами господарювання метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства. Суду будь-яких судових рішень (вироків, можливих постанов суду про закінчення кримінального переслідування з нереабілітуючих обставин) не надано.

З урахуванням приписів ч.4 ст.70 КАС України, які є обов'язковими, висновки податкового органу про відсутність між суб'єктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним, є безпідставними та необґрунтованими. Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Будь-яких судових рішень з приводу визнання недійсним правочину між позивачем та його контрагентом або встановлених судовими рішеннями наявності нікчемності правочину, з застосуванням відповідних правових наслідків, положень ст.ст.207 та 208, 250 Господарського кодексу України, ст.ст.203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такий правочин, як на недійсний або вчинений з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення, суд не надано.

Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку відповідач не довів. Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Посилання представника відповідача на наявність порушень податкового законодавства з боку контрагента ТОВ «Регіон-ЕС» - ТОВ «Транс Агентство Сервіс», судом першої інстанції не прийнято до уваги, оскільки порушення податкового законодавства з боку контрагента платника податків не може автоматично свідчити про наявність порушень податкового законодавства саме з боку позивача без підтвердження належними та допустимими доказами, а отже не може тягнути за собою настання негативних наслідків для нього.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що невиконання контрагентом свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Відповідачем суду не надано доказів порушення правил бухгалтерського та податкового обліку саме позивачем. Натомість представником позивача суду документально підтверджено реальність здійснених господарських операцій з ТОВ «Транс Агентство Сервіс».

Постановою Луганського окружного адміністративного суду, яка є такою, що набрала законної сили від 09 квітня 2012 у справі № 2а-1270/1874/2012 за позовом ТОВ «Транс Агентство Сервіс» до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області, визнано дії Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області щодо проведення перевірки та складання акта від 10 лютого 2012 року № 310/236-36713483 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Транс Агентство Сервіс», з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01 січня 2011 року по 31 серпня 2011 року» протиправними.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судові рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Оскільки дії Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області щодо проведення перевірки та складання акта від 10 лютого 2012 року № 310/236-36713483 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Транс Агентство Сервіс», з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01 січня 2011 року по 31 серпня 2011 року» визнано протиправними, з огляду на положення ст.70 КАС України, суд приходить до висновку, що зазначений акт 10 лютого 2012 року № 310/236-36713483 не є допустимим, а тому і висновки, зазначені в цьому акті перевірки судом не враховуються.

Визнання протиправними у судовому порядку дій з проведення перевірки свідчить про відсутність у податкового органу правових підстав на проведення перевірки та протиправність проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Агентство Сервіс», результати якої оформлені актом від 10 лютого 2012 року № 310/236-36713483. Набрання постановою Луганського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2012 у справі № 2а-1270/1874/2012 законної сили доводить порушення податковим органом порядку проведення перевірки, як способу реалізації владних управлінських функцій, та, як наслідок цього, неналежність акта перевірки як доказу, покладеного в основу податкового правопорушення.

Щодо відсутності товарно-транспортної накладної за серпень 2011 року судом першої інстанції зазначено, що товарно-транспортна накладна за своєю суттю є підтвердженням придбання автотранспортних послуг і єдиною підставою для включення до складу валових витрат сплачених сум за автотранспортні послуги. Відсутність товарно-транспортної накладної свідчить про відсутність підстав для віднесення до складу валових витрат, витрат за автотранспортні послуги, а не витрат з придбання товарів.

Таким чином, відсутність товарно-транспортних накладних у ТОВ «Регіон-ЕС» не є перешкодою для формування підприємством податкового кредиту по податку на додану вартість, включення витрат по придбанню товару до складу валових витрат підприємства та не свідчить про відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

З урахуванням вищевикладеного, з огляду на реальний характер всіх операцій з придбання товарів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач правомірно сформував податковий кредит та включив витрати до складу валових витрат підприємства по господарських операціях з ТОВ «Транс Агентство Сервіс», а у податкового органу відсутні підстави для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість податковим повідомленням-рішенням від 20 квітня 2012 року № НОМЕР_1, збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість податковим повідомленням-рішенням від 20 квітня 2012 року № НОМЕР_2 та збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств податковим повідомленням-рішенням від 20 квітня 2012 року № НОМЕР_3, а тому позовні вимоги щодо скасування податкових повідомлень-рішень від 20 квітня 2012 року № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Стахановської об'єднаної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 06 червня 2012 року у справі № 2а/1270/3492/2012 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон-ЕС» до Стахановської об'єднаної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій, скасування податкових повідомлень-рішень та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 06 червня 2012 року у справі № 2а/1270/3492/2012 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон-ЕС» до Стахановської об'єднаної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій, скасування податкових повідомлень-рішень та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: А.А.Блохін

Судді: Г.М.Міронова

ОСОБА_3