Рішення

від 04.09.2015 по справі 907/589/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.09.2015 Справа № 907/589/15

Господарський суд Закарпатської області у складі головуючого судді Ушак І.Г. у відкритому судовому засіданні розглянув справу за позовом Берегівського міжрайонного прокурора в інтересах держави, м. Берегово до Берегівської міської ради, м. Берегово (відповідач-1), управління освіти Берегівської міської ради, м. Берегово (відповідач- 2), фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Берегово (відповідач-3) про скасування рішення виконавчого комітету Берегівської міської ради "Про надання згоди на передачу в оренду нежитлового приміщення кухні ЗОШ І-ІІІ ст. №4 у м. Берегово, вул. Б. Хмельницького, 18, фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1" від 24.01.2014 р. № 17, визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення пл. 29,4 кв. м, розміщеного в будівлі Берегівської ЗОШ І-ІІІ ст. № 4 за адресою: м. Берегово, вул. Б. Хмельницького, 18, укладеного 24.01.2014 р. між управлінням освіти Берегівської міської ради та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1; зобов'язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 звільнити займане приміщення,

представники:

прокуратури - Шерстяних О.О., прокурор прокуратури Закарпатської області;

відповідачів -1, 2, 3 - не з'явився

Прокурор звернувся до суду з позовом до відповідачів про скасування рішення виконавчого комітету Берегівської міської ради «Про надання згоди на передачу в оренду нежитлового приміщення кухні ЗОШ І-ІІІ ст. №4 у м. Берегово, вул. Б. Хмельницького, 18, ФОП ОСОБА_1» від 24.01.2014 за №17 (далі - спірне рішення ) як такого, що прийняте всупереч Законів України «Про місцеве самроврядування», "Про освіту". Посилається на те, що спірне рішення прийнято виконавчим комітетом Берегівської міської ради щодо майна комунальної власності територіальної громади м. Берегово, управління яким віднесено законом до виключних повноважень Берегівської міської ради. Крім того, з прийняттям спірного рішення зазначене майно, яке є об'єктом освіти, цільовим призначенням якого є використання для навчально-виховного процесу, освітньої діяльності, передано в оренду для використання не за призначенням. У звязку з наведеним, вважає, що підлягає визнанню недійсним також укладений на виконання спірного рішення договір оренди зазначеного майна, відповідач-3 зобов'язаний звільнити займане приміщення.

Прокурор у ході судового розгляду справи подав суду клопотання в порядку ст. 22 ГПКУ про зміну підстав позову в частині вимоги про визнання недійсним договору оренди, який вважає укладеним відповідачем-2 без належних повноважень.

Представник прокуратури у ході судового розгляду справи, наполягає на задоволенні позовних вимог, посилаючись на долучені до матеріалів справи документи.

Відповідачі-1, 2 надісланими суду письмовими поясненнями визнають фактичні обставини справи та позовні вимоги у повному обсязі, розгляд справи просять здійснити без участі їх представників за наявними у матеріалах справи документами.

Відповідач-3 також просить розглянути справу без його участі, не надавши, однак, суду пояснення власних позицій по суті спору.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника прокуратури у ході судового розгляду, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

При цьому суд виходив з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що виконавчий комітет Берегівської міської ради, який є виконавчий органом відповідача-1 без права юридичної особи, спірним у даній справі рішенням від 24.01.2014 за № 17 «Про надання згоди на передачу в оренду нежитлового приміщення кухні ЗОШ І-ІІІ ст. №4 у м. Берегово, вул. Б. Хмельницького, 18 ОСОБА_1» надав згоду на передачу в оренду нежитлового приміщення кухні ЗОШ № 4 площею 29,4 м 2 - ФОП ОСОБА_1 - відповідачу-3 у справі - для здійснення комерційної діяльності - розміщення їдальні, буфету для харчування учнів 1-4 класів (п. 1) та уповноважив начальника управління освіти Берегівської міської ради - відповідача-2 у справі - укласти договір оренди на вказане приміщення (п.5) на умовах також визначених цим рішенням.

24.01.14 відповідачі-2, 3 уклали договір оренди зазначеного приміщення, за умовами якого (п.1.1.) орендодавець передав, а орендар прийняв в орендне користування строком на один рік з правом продовження на той же строк та на тих же умровах у разі відсутності заперечень сторін протягом місяця після закінчення строку дії договору з метою здійснення комерційної діяльності - розміщення їдальні, буфету для харчування учнів 1-4 класів.

У ході судового розгляду встановлено, визнається та не спростовується всіма учасниками процесу, що загальноосвітня школа № 4 у м. Берегові, частина приміщення якої є предметом спірного договору, як об'єкт освіти перебуває у власності територіальної громади (комунальна власність) міста Берегово.

Питання надання в оренду майна комунальної власності, зокрема, об'єктів освіти, врегульовано приписами Законів України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про оренду державного та комунального майна", "Про освіту" (далі - відповідно Закон про самоврядування, Закон про оренду, Закон про освіту).

Згідно ст. 1 Закону про самоврядування» право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (п.5 ст. 16 Закону).

У відповідності до ч.1 п.31 ст.26 Закону виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення.

Так, відповідно до ст. 60 Закону про самоврядування місцеві ради, якою є позивач у даній справі, як органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду.

За приписами ст.ст. 2, 3 Закону про оренду державну політику у сфері оренди щодо майна, яке перебуває в комунальній власності здійснюють органи місцевого самоврядування, відносини щодо оренди майна, що перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Орендодавцями нерухомого майна, яке перебуває у комунальній власності, згідно ст. 5 Закону про оренду, є органи, уповноважені управляти таким майном.

За змістом ст. 63 Закону про освіту матеріально-технічна база навчальних закладів системи освіти, до яких відносяться також шкільні навчальні заклади, включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності; майно навчальних закладів належить їм на правах, визначених чинним законодавством; об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Позивач, звертаючись із даним позовом підставою скасування спірного рішення та визнання недійсним спірного договору визначив їх невідповідність зазначеним приписам.

З огляду на фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що спірні рішення та договір суперечать наведеним приписам законодавства, оскільки і рішення про передачу в оренду комунального майна і рішення про надання повноважень управлінню освіти з укладнення договору оренди цього майна прийнято виконавчим комітетом Берегівської міської ради за відсутності на те повноважень наданих у встановленом порядку Берегівською міською радою та без урахування цільового призначення цього майна як об'єкта освіти.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами ст. 59 Закону передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Підставами визнання судом акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акту недійсним є також порушення, у зв'язку з прийняттям відповідного акту, прав та охоронюваних законом інтересів - позивача у справі.

Матеріалами справи встановлено, що виконавчий комітет як орган місцевого самоврядування прийняв спірне рішення щодо розпорядження майном комунальної власності всупереч визначеній законом власній компетенції, з його прийняттям, а також з укладенням на його підставі спірного договору оренди комунального майна порушено права місцевого самоврядування, на захист яких прокурором подано даний позов.

За таких обставин порушене право підлягає захисту відповідно до приписів ст. 16 ЦК України шляхом визнання недійсним та скасування спірного рішення.

За приписами ст. 204 ЦКУ правочин вважається правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Правочин може бути визнаний недійсним з підстав передбачених законом. Підставою для визнання судом недійсності правочину за змістом ст. 215 ЦКУ є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього ж кодексу.

Відповідно до приписів ст. 203 ЦКУ зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5); правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч. 6).

За таких обставин, оскільки відповідач-2, повноваження якого грунтуються на скасованому судом спірному рішенні, уклав спірний договір за відсутності необхідного обсягу цивільної дієздатності, а зміст спірного договору суперечить приписам вищезазначеного законодавства щодо недопустимості перепрофілювання або використання не за призначенням майна - об'єкта освіти, підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання недійсним спірного договору та вимоги щодо звільнення відповідачем-3 орендованого приміщення як правовий наслідок недійсності правочину відповідно до ст. 216 ЦК України.

Судові витрати за розгляд справи судом за змістом ст.ст. 44- 49 Господарського процесуального кодексу України та Закону України „Про судовий збір" на загальну суму 3654,00 належить в рівних частинах стягнути з відповідачів-1,2,3.

Зважаючи на вищенаведене, керуючись Законами України «Про місцеве самоврядування», Про оренду державного та комунального майна", «Про освіту», ст.ст. 16, 202, 203, 215, 216 ЦК України, ст.ст. 4-3, 22, 33, 35, 43, 44-49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України,

суд вирішив:

1. Позов задоволити повністю.

1.1. Скасувати рішення виконавчого комітету Берегівської міської ради від 24.01.2014 за №17 «Про надання згоди на передачу в оренду нежитлового приміщення кухні ЗОШ І-ІІІ ст. №4 у м. Берегово, вул. Б. Хмельницького, 18, фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1».

1.2. Визнати недійсним укладений 24.01.14 управлінням освіти Берегівської міської ради та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 договір оренди нежитлового приміщення пл. 29,4 кв. м у будівлі Берегівської ЗОШ І-ІІІ ст. № 4 по вул. Б. Хмельницького, 18 у м. Берегово.

1.3. Зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) звільнити приміщення площею 29,4 м 2 у будівлі Берегівської ЗОШ І-ІІІ ст. № 4 по вул. Б. Хмельницького, 18 у м. Берегово.

2. Стягнути із зарахуванням до державного бюджету за кодом класифікації доходів бюджету 22030001 "Судовий збір", отримувач коштів - ГУДКСУ у Закарпатській області МФО 812016, код отримувача (код ЄДРПОУ) 38015610, рахунок отримувача 31211206783002 з:

- Берегівської міської ради (90200 Закарпатська область, м. Берегово, вул. Б.Хмельницького,7, код ЄДРПОУ 04053683) судовий збір на суму 1218,00 грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять грн. 00 коп.);

- Управління освіти Берегівської міської ради ( 90200 Закарпатська область, м. Берегово, вул. Б. Хмельницького, 7, код ЄДРПОУ 26098385) судовий збір на суму 1218, 00 грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять грн. 00 коп.)

- фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, іден. код НОМЕР_1) судовий збір на суму 1218, 00 грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять грн. 00 коп.)

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду в порядку передбаченому цим же кодексом. Повний текст рішення складено 11.09.15

Суддя Ушак І.Г.