Рішення

від 10.09.2015 по справі 920/1248/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.09.2015 Справа № 920/1248/15

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Астор»,

м. Світловодськ, Кіровоградська область,

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром», м. Суми,

про стягнення 30 510 грн. 00 коп.

СУДДЯ ЗАЄЦЬ С.В.

Представники сторін:

Від позивача: представник Сіромаха М. А. (довіреність б/н від 26.08.2015 року);

Від відповідача: представник Шевцов П.В. (довіреність №15-10056 від 31.12.2014 року);

При секретарі судового засідання Сугоняко Н. В.

Суть спору : позивач подав позовну заяву, в якій просить стягнути з відповідача 30 510 грн. 00 коп. безпідставно отриманих коштів та 1 827 грн. 00 коп. судового збору.

Представник позивача в судовому засіданні наполягав на задоволені позовних вимог, обгрунтовуючи тим, що на день перерахування грошових коштів 12.05.2015 року між сторонами не існувало договірних відносин, односторонньо підписані з боку відповідача Договір, додаткова угода були направлені позивачу лише 29.05.2015 року та одержані позивачем 05.06.2015 року, що підтверджується поштовою накладною № 2605962. Зазначені документи надані на розгляд суду.

Подані представником позивача документи розглянуті судом та долучені до матеріалів справи.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечує посилаючись на те, що між сторонами існували договірні відносини, однак позивачем здійснено оплату на рахунок, який не відповідає умовам договору, тобто, на думку відповідача зі сторони ТОВ «Астор», не виконані умови Договору зазначені у п. 3.6.1, а відтак зі сторони ПАТ «Сумихімпром» відсутнє зобов'язання щодо поставки товару. Також зазначив, що, 24.10.2011 року господарським судом Сумської області було порушено провадження у справі про банкрутство ПАТ «Сумихімпром». 30.10.2012 року господарським судом Сумської області було винесено ухвалу про санацію. Відповідно до ч. 6 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, яка діяла на момент винесення ухвали про санацію) «Керуючий санацією зобов'язаний: відкрити спеціальний рахунок для проведення санації та розрахунків з кредиторами», саме цим рахунком і є р/р 2600518544, Банк АБ «Кліринговий Дім», МФО 300647, ЄДРПОУ 05766356 на який позивач здійснив попередню оплату. Відповідно до Постанови про арешт коштів боржника № ЗВП36341588 від 24.03.2014 року на зазначений рахунок накладено арешт, відтак відповідач не може скористатися даними грошовими коштами у своїй фінансово-господарській діяльності.

Таким чином, враховуючи достатність часу, наданого позивачу та відповідачу для підготовки до судового засідання та надання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принцип змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 4 3 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, господарський суд, встановив:

ТОВ «Астор» звернулось до господарського суду Сумської області з позовом про стягнення з ПАТ «Сумихімпром» безпідставно одержаних коштів у розмірі 30510 грн., свої вимоги обґрунтовує тим, що між сторонами велися перемовини, щодо укладення господарського договору на поставку товару відповідача кислоти сірчаної реактивної марки «ЧДА» гост 4204-77, однак двостороннього договір сторони так і не уклали. Однак, підприємство позивача отримало від відповідача в телефонному режимі рахунок на оплату продукції відповідача, з обіцянкою направити на адресу позивача належним чином оформлені документи щодо поставки товару, в тому числі договір таі рахунок на оплату. 12.05.2015 року позивачем було здійснено передоплату товару у розмірі 30510 грн. 00 коп, що підтверджується платіжним дорученням № 154 від 12.05.2015 року. Однак, незважаючи на проведення оплати товару у вигляді передоплати, з боку відповідача товар поставлений не був, як і не повернуто кошти.

Договір, додаткова угода були направлені позивачу лише 29.05.2015 року та одержані позивачем 05.06.2015 року, що підтверджується поштовою накладною № 2605962.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що 08.05.2015 року за домовленістю, позивачу було надано рахунок № 302 на здійснення оплати по Договору, на ті реквізити, які зазначалься у Додатковій угоді. На підтвердження передоплати по договору позивачем надано платіжне доручення № 154 від 12.05.2015 року, у якому зазначені реквізити, а сааме: р/р 2600808544, Банк АБ «Кліринговий Дім», МФО 300647, ЄДРПОУ 05766356. Хоча у додатковій угоді та у рахунку № 302 зазначені наступні реквізити, а саме: р/р 2600518544, Банк АБ «Клірінговий Дім», МФО 300647, ЄДРПОУ 05766356. Тобто, позивачем здійснено оплату на рахунок, який не відповідає умовам договору.

Однак з матеріалів справи вбачається, що Договір, додаткова угода були направлені позивачу лише 29.05.2015 року та одержані позивачем 05.06.2015 року, що підтверджується поштовою накладною № 2605962, тобто після здійсненої перерахування грошових коштів на рахунок відповідача позивачем.

Під час розгляду справи жодною із сторін не було надано суду доказу того, що між сторонами належним чином оформлені договірні відносини, щодо поставки товару. Тобто, в матеріалах справи відсутній двосторонньо підписаний Договір на поставку товару на суму, яка є предметом данного спору.

З метою досудового врегулювання спору, 08.07.2015 року та 27.07.2015 року позивачем на адресу відповідача були направлені претензії з вимогою повернути грошові кошти.

Однак, відповідач відповіді на претензію не надав, кошти не перерахував.

Відповідно до ст. 173 ГК, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 174 ГК, господарські зобов'язання можуть виникати:

- безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність;

- з акту управління господарською діяльністю;

- з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

- внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

- у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 134 ГК суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб'єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 135 ГК майном у Господарському Кодексі визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів. Коштами у складі майна суб'єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства.

Відповідно до ст. 144 ГК майнові права та майнові обов'язки суб'єкта господарювання можуть виникати:

з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать;

з актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у випадках, передбачених законом;

внаслідок створення та придбання майна з підстав, не заборонених законом;

внаслідок заподіяння шкоди іншій особі, придбання або збереження майна за рахунок іншої особи без достатніх підстав;

внаслідок порушення вимог закону при здійсненні господарської діяльності;

з інших обставин, з якими закон пов'язує виникнення майнових прав та обов'язків суб'єктів господарювання.

Таким чином, отримавши на свій рахунок грошову суму у розмірі 30510 грн. 00 коп. тільки на підставі платіжних доручень та вказаної у ній інформації, відповідач набув майно позивача без достатніх правових підстав.

В силу ст. 175 ГК майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В силу ст. 1212 ЦК особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач володіє грошовими коштами без достатніх правових підстав, а тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 30510 грн. 00 коп., суд вважає обґрунтованими такими, що, відповідають вимогам чинного законодавства та підлягаючи задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 1, 12, 22, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» (40003, м. Суми, вул. Харківська, п/в 12, ідентифікаційний код 05766356) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Астор» (27501, Кіровоградська обл., м. Світловодськ, вул. Єгорова, 31, код 20642210) грошові кошти у розмірі 30510 грн. 00 коп., 1827 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 11.09.2015 року.

СУДДЯ С. В. ЗАЄЦЬ