Рішення

від 08.09.2015 по справі 922/4025/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2015 р.Справа № 922/4025/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жиляєва Є.М.

при секретарі судового засідання Васильєву А.В.

розглянувши справу

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Надія" с. Курилівка (Харківська область) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпінотерм", м. Харків про розірвання договору та стягнення 205788,93 грн. за участю представників:

позивача - Тарасов А.В., довіреність № 101 від 30.07.2015 року;

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Надія" с. Курилівка (Харківська область) (позивач) 13.07.2015 р. звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпінотерм", м. Харків про розірвання договору та стягнення 205788,93 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання з боку відповідача своїх зобов'язань за Договором поставки № 28/02-СС від 28.02.2013 року, у зв'язку із чим, позивач просить суд розірвати вищевказаний договір поставки № 28/02-СС від 28.02.2013 року, укладений між сторонами та стягнути з відповідача: суму основного боргу в розмірі 109500,00 грн., пеню в розмірі 7284,00 грн., індекс інфляції в розмірі 82884,92 грн. та 6120,00 грн. 3 % річних. Також до стягнення заявлені судові витрати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16 липня 2015 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 922/4025/15 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 04 серпня 2015 року о 15:20.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04 серпня 2015 року розгляд справи № 922/4025/15 відкладено на 08 вересня 2015 року о 15:20год., відповідно до приписів ст. 77 ГПК України.

Позивач в призначене судове засідання з'явився, заявлені позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, своїм конституційним правом на захист не скористався, відзив на позов та документи на виконання ухвали суду про порушення провадження у даній справі та в обґрунтування своєї правової позиції до матеріалів справи не надав, про розгляд даної господарської справи повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення з датою (13.08.2015 р.) та відміткою про вручення відповідачу ухвали суду від04.08.2015 року.

Приймаючи до уваги, що відповідач, з урахуванням приписів п.3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18, був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі, в зв'язку з чим господарська справа № 922/4025/15 розглядається відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, - за наявними в ній матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

28.02.2013 року між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) було укладено Договір поставки за №28/02-сс (далі - Договір) (т.с. І а.с. 15-), відповідно до умов пунктів 1.1. якого, відповідач (постачальник) зобов'язався передати у власність позивача (покупця) товар у кількості та на умовах визначених договором, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар.

Згідно з п. 2.1. вищевказаного Договору, сторони домовились, що постачальник передає покупцю товар у кількості визначеному додатками до Договору. Загальна кількість товару за даним Договором визначається кількістю товару, зазначеного в додатку до даного Договору.

Постачальник поставляє покупцю товар окремими партіями, за ціною та місцем поставки, зазначеними в Додатку до Договору (п. 3.1. Договору).

Умовами п. 4.1. Договору сторони погодили та встановили, що оплата вартості партії товару проводиться покупцем прямими банківськими перерахуваннями на поточний рахунок постачальника на підставі виставленого останнім рахунку-фактури.

Так, 10.04.2013 року між сторонами був укладений Додаток №3 до Договору (т.с. І а.с. 16), відповідно до умов якого, постачальник зобов'язався передати у власність (поставити) на склад покупця добрива рідкі азотні (КАС) у кількості 30 тонн на суму 109500,00 грн., а покупець зобов'язався оплатити товар шляхом 100% передплати на поточний рахунок Постачальника протягом 2 банківських днів.

10 квітня 2013 року постачальником (відповідачем) виставлено покупця відповідний Рахунок - фактура №сф-00079сс. на суму 109500,00 грн. (т.с. І а.с. 17).

10.04.2013 року покупцем на розрахунковий рахунок постачальника, платіжним дорученням №283, були переведені грошові кошти у сумі 80000,00 грн., 11.04.2013 року на розрахунковий рахунок постачальника, платіжним дорученням № 291 додатково, покупцем були переведені грошові кошти у сумі 29500,00 грн., всього - 109500,00 грн. (т.с. І а.с. 18-19).

Позивач звернувся з даним позовом до господарського суду, в якому наголошує, що останній, як покупець за вищевказаним Договором належним чином виконані умови Договору, проте відповідач, в порушення умов 1.1. Договору товар на суму 109500,00 грн. згідно Додатку №3 до Договору позивачеві так і не передав.

У зв'язку із вищевикладеним, 09.07.2013 року та 26.03.2014року на адресу відповідача були надіслані Претензії з вимогою у зв'язку з порушенням умов Договору, повернути кошти на розрахунковий рахунок позивача (т.с. І а.с. 20-23).

Проте відповідач відповіді на вищевказану Претензію не надав, грошові кошти позивачу не повернув.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту в судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Приписами ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші угоди (правочини), передбачені законом.

Згідно з ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Приписами ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 ст. 693 ЦК України визначено: якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

В матеріалах справи відсутні докази належного виконання з боку відповідача умов Договору поставки № 28/02-СС від 28.02.2013 року.

Між сторонами підписаний Акт звірки за перше півріччя 2013 року, з якого вбачається, що кредиторську заборгованість перед позивачем складає 109500,00 грн. (т.с. І а.с. 24).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Статтею 615 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому ст.ст. 32, 33 ГПК України порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, відзив на позов не надав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині розірвання договору поставки №28/02-сс від 28.02.2013 року укладений між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Надія" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрпінотерм" та про стягнення 109500,00 грн. заборгованості підтверджуються наявними у матеріалах справи № 922/4025/15 доказами та підлягають задоволенню у повністю.

Розглядаючи вимогу позивача про стягнення з відповідача 7284,00 грн. пені, суд зазначає про наступне.

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" унормовано, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З огляду на умови п. 6.1. Договору, сторони передбачили, що за порушення строків поставки Постачальник сплачує неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми недопоставленого Товару за кожний день прострочення.

Перевіривши надані позивачем нарахування пені в розмірі 7284,00 грн. суд приходить до висновку, що наданий позивачем розрахунок суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки нарахований невірно, тому, виходячи з вищевикладеного, задоволенню підлягає сума пені в розмірі 7281,00 грн., в частині стягнення 3,00 грн. суд відмовляє, у зв'язку з невірним нарахуванням.

Щодо заявлених до стягнення індексу інфляції в розмірі 82884,93 грн. та 3 % річних в розмірі 6120,00 грн. суд зазначає наступне.

В силу вимог ч. 2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши надані позивачем нарахування інфляційних нарахувань у розмірі 82884,93 грн. суд приходить до висновку, що наданий позивачем розрахунок суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки нарахований невірно, тому, виходячи з вищевикладеного, задоволенню підлягає сума інфляційних в розмірі 82884,48 грн., в частині стягнення 0,45 грн. суд відмовляє, у зв'язку з невірним нарахуванням.

Перевіривши надані позивачем нарахування 3% річних у розмірі 6120,00 грн. суд приходить до висновку, що даний розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства, нарахований вірно, з урахуванням чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Вищенаведені обставини є підставою для часткового задоволення позовних вимог.

При розподілі господарських витрат, суд керується приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої, витрати зі сплати судового збору в даному разі покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Розірвати договір поставки № 28/02-сс від 28.02.2013 року укладений між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Надія" (код ЄДРПОУ: 30739244) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрпінотерм" (код ЄДРПОУ: 34862614).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпінотерм" (61057, м. Харків, вул. Римарська, буд. 16, кв. 12, код ЄДРПОУ: 34862614, р/р 26009001308119 в ПАТ "Актабанк" м. Дніпропетровськ, МФО 307394) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Надія" (63730, Харківська область, Куп'янський район, село Курилівка, вул. Лозова, код ЄДРПОУ: 30739244, р/р 260006097 в ПАТ "Мегабанк" м. Харків, МФО 351629) - 109500,00 грн. заборгованості; 7281,00 грн. пені; 82884,48 грн. індексу інфляції; 6246,00 грн. 3 % річних; 5333,70 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 11.09.2015 р.

Суддя Є.М. Жиляєв