Рішення

від 08.09.2015 по справі 926/1271/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2015 р. Справа № 926/1271/15

За позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк"

до Фермерського господарства "Ковбиші"

про стягнення заборгованості - 44355,27 грн.

Суддя Гурин М.О.

Представники:

від позивача - Бабічук А.С., представник за довіреністю від 19.11.2013 р.;

від відповідача - Ковбиш П.В., представник за довіреністю від 11.08.2015р.

СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" звернулося з позовом до фермерського господарства "Ковбиші" про стягнення заборгованості в сумі 44355,27 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 03.04.2006р. між сторонами було укладено договір банківського рахунку №359556. Крім того 09.05.2008р. до договору банківського рахунку №359556 було укладено додаток №7 (кредитний договір), згідно з яким відповідач отримав кредитний ліміт у розмірі 10000,00 грн. Позивач зобов'язання за вищевказаним кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме, надав кредитний ліміт у розмірі 10000,00 грн. Однак, відповідач зобов'язання визначені умовами договору не виконав, кредит не повернув, відсотки за порушення умов користування кредитом не сплачував, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у сумі 44355,27 грн., з яких 9499,61 грн. заборгованість за кредитом, 16160,02 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом та 18695,64 грн. пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором.

Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Чернівецької області від 28.07.2015 р., справу до розгляду в судовому засіданні призначено на 11.08.2015 р.

Ухвалами суду розгляд справи неодноразово відкладався, востаннє ухвалою від 25.08.2015 р. розгляд справи відкладено на 08.09.2015 р.

08.09.2015 р. господарським судом Чернівецької області отримано заяву позивача про припинення провадження у справі в частині стягнення 9499,61 грн. заборгованості за кредитом та 18695,64 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором у зв'язку з відмовою позивача від позову на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України та заяву про зменшення позовних вимог в якій останній просить стягнути з відповідача заборгованість по відсотках за період з 23.07.2010 р. по 23.07.2015 р. у розмірі 26005,18 грн.

У судовому засіданні представник позивача просив прийняти заяву про зменшення позовних вимог до розгляду, припинити провадження в частині позовних вимог, в решті позову - вимоги задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову у зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності.

Розглянувши заяву представника позивача про зменшення позовних вимог, суд встановив.

Із змісту заяви встановлено, що фактично позивач не зменшує, а навпаки збільшує розмір позовних вимог в частині стягнення заборгованість по відсотках.

Відповідно до ч.4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, суд приймає заяву представника позивача про зменшення позовних вимог до розгляду.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини у справі, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив таке.

03.04.2006 р. між закритим акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" та фермерським господарством "Ковбиші" укладено договір банківського рахунку №359556 (далі Договір).

Згідно пункту 1.1. статуту позивача публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" є правонаступником всіх прав та обов'язків закритого акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк".

Відповідно до пункту 1.1. договору банк відкриває клієнту (відповідачу) поточний рахунок у національній та іноземній валюті та здійснює його розрахункове та касове обслуговування відповідно до чинного законодавства України, нормативних актів Національного банку України та умов цього договору.

Згідно додатку до Договору за №7 (Регламент надання мінімального бланкового овердрафтового кредиту на картковий рахунок) позивач за наявності вільних грошових ресурсів зобов'язується здійснити овердрафтне обслуговування клієнта на підставі анкети-заяви на встановлення овердрафтного кредиту на картковий рахунок, що полягає в проведенні платежів здійснених довіреними особами відповідача з використанням корпоративних платіжних карток, понад залишок коштів на картковому рахунку відповідача №26053051604055 за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, встановленого до п.п. 1.3. цього додатку, шляхом дебетування картрахунку.

Кредит, згідно п.п.1.2 Регламенту надається в обмін на зобов'язання клієнта з повернення кредиту та сплати відсотків. Ліміт згідно з цим договором склав 10000,00 грн.

Позивач виконав свої зобов'язання по наданню відповідачу кредиту в сумі 9499,61 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку відповідача та не заперечується представником відповідача у судовому засіданні.

В силу вимог статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно п.5.1. Регламенту у разі порушення клієнтом будь-якого із зобов'язань, зі сплати відсотків за користування кредитом останній сплачує банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який виплачується пеня.

Відповідно до частини першої статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а частиною першою статті 43 цього кодексу встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В процесі розгляду справи судом встановлено, що відповідачем у відповідності до умов Договору отримано та не повернуто кредитних коштів на загальну суму 9499,61 грн.

Позивачем подано заяву про припинення провадження у справі в частині стягнення 9499,61 грн. заборгованості за кредитом та 18695,64 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором у зв'язку з відмовою позивача від позову на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України.

Згідно п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Відмова від позову не суперечить законові, не порушує права та охоронюваних законом інтереси інших осіб.

З огляду на вищезазначене, суд приймає відмову позивача від позову в частині стягнення 9499,61 грн. заборгованості за кредитом та 18695,64 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором.

При цьому судом роз'яснено позивачу наслідки прийняття відмови від позову а саме те, що у випадку припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Щодо стягнення з відповідача заборгованості по відсотках за період з 23.07.2010 р. по 23.07.2015 р. у розмірі 26005,18 грн., суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Оскільки кредитний договір є двостороннім договором, то права й обов'язки виникають у кожного контрагента.

Умовами договору не передбачено порядок одержання процентів.

Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України ).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Згідно зі статтею 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України ).

Початок перебігу строку давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому поряду через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язання за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Такої правової позиції дотримується Верховний суд України у постановах від 19 березня 2014 року № 6-14цс14, від 12 листопада 2014 року № 6-167цс14.

Згідно із п.п.1.5. Регламенту клієнт сплачує відсотки за весь час фактичного користування кредитом, згідно п.п. 3.1, 3.2, 3.3 цього додатка до договору.

За користування кредитом у період з дати виникнення дебетового сальдо на картковому рахунку клієнта після закриття банківського дня клієнт сплачує відсотки, виходячи з диференційованої процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом і встановлений у розділі 4 цього додатку. У разі порушення клієнтом будь-якого із зобов'язань з погашення кредиту клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі подвійної ставки річних інтервалу " 6-30 днів" від суми залишку непогашеної заборгованості (п.п. 3.1, 3.2. Регламенту).

Відповідно до п. 5.4. Регламенту термін давності позову за вимогами про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за цим додатком до договору установлюються сторонами тривалістю 5 років.

Право позивача на отримання щомісячних платежів у вигляді процентів порушувалось, а отже підлягають до стягнення суми процентів за кредитним договором за період з 23.07.2010 р. по 23.07.2015 р. в межах строку позовної давності, оскільки відповідно до ч. 1. ст. 1048 ЦК України , у разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по відсотках за період з 23.07.2010 р. по 23.07.2015 р. у розмірі 26005,18 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За приписами статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. (ст. 34 ГПК України ).

При вирішення даного спору судом приймається до уваги те, що під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів і фактами, що є об'єктом судового дослідження. Належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Виходячи із змісту ст. 33 ГПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Згідно ст. 43 ГПК України , господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд приходить до висновку щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення заборгованості по відсотках, а тому підлягають задоволенню.

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Судові витрати покласти на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 1 , 12 , 44 , 49 , 75 , ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України , суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фермерського господарства "Ковбиші" (59115, Чернівецька обл., Путильський район, с. Дихтинець, код 23248702) на користь публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" (м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код 14360570) заборгованість по відсотках нарахованих на прострочену заборгованість по кредиту в сумі 26005,18 грн. та 1071,17 грн. судового збору.

3. В решті позову - припинити провадження у справі.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Повне рішення складено 11.09.2015 р.

Суддя М.О. Гурин