Постанова

від 08.09.2015 по справі 13/5025/1015/12

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2015 р. Справа № 13/5025/1015/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Грязнов В.В. ,

суддя Олексюк Г.Є.

при секретарі судового засідання Карпович О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу приватного підприємства "Авіст" на ухвалу господарського суду Хмельницької області від 25.05.2015 р. у справі №13/5025/1015/12

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ"

до приватного підприємства "Авіст"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"

про стягнення 5501886,24 грн. заборгованості по кредитному договору про відкриття мультивалютної кредитної лінії №644-07/01 від 27.07.2007 р. з яких 4905000,00 грн. - заборгованість по кредиту, 596 886,24 грн. - процентів.

за участю представників сторін:

стягувача - не з'явився,

боржника - Мельника О.Д.,

третьої особи - не з'явився,

органу ДВС України - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Авіст" звернулось до місцевого господарського суду із скаргою на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області (а.с.96-102, т.7).

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 25.05.2015 року у справі №13/5025/1015/12 (суддя Гладій С.В.) доводи приватного підприємства "Авіст" визнано неправомірними та скаргу на дії державного виконавця відхилено (а.с.192-196, т.7).

В обґрунтування винесеної ухвали суд першої інстанції посилався на те, що скаржником не наведено доказів невідповідності висновку про оцінку об'єкта нерухомості, з урахуванням рецензії на звіт про оцінку майна, нормам чинного законодавства.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, приватне підприємство "Авіст" звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким скаргу приватного підприємства "Авіст" на дії державного виконавця задоволити (а.с. 203-206, т. 7).

Апелянт, зокрема, зазначає, що при здійсненні оцінювачем визначення вартості об'єктів оцінювання було невірно встановлено курс іноземної валюти (долара США) до гривні, а тому невідповідність курсових різниць валюти при визначенні вартості об'єктів оцінки призвело до заниження ринкової вартості об'єкту оцінки.

Також, із звіту про оцінку вбачається, що ринкова вартість всіх об'єктів, що належать до предмету оцінки становить 17640120 грн., проте, в тексті та у висновку звіту не вказується чи включено ПДВ до зазначеної оцінювачем вартості майна, яке було предметом оцінки.

Апелянт, також вважає, що при визначенні вартості майна (обладнання), яке оцінювач використовував згідно вартості аналогів обладнання, продаж яких здійснюється на території інших держав, оцінювач зобов'язаний був враховувати збільшення вартості аналогів враховуючи суми податків, зборів та інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення, що повинно бути сплачено при ввезені такого обладнання на територію України, чого експертом зроблено не було.

Крім того, здійснюючи оцінку нерухомого майна (приміщення друкарні по вул. Тернопільській, 17/2А, у м. Хмельницькому), що належить ПП "Авіст", експерт оцінив дане приміщення як виробниче, проте, зазначене приміщення включає не лише виробничі, але й офісні приміщення, вартість яких при складанні звіту та здійсненні оцінки оцінювачем не визначалась, відтак, висновок експерта в звіті є необґрунтованим, оскільки неправильне визначення вартості майна, яка є початковою вартістю для реалізації цього майна на торгах, призведе до порушення прав боржника.

ТОВ "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ", ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області своїм правом подати письмові пояснення щодо апеляційної скарги не скористались.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника ПП "Авіст", перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Рішенням господарського суду від 19.05.2014р. позов товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ" до приватного підприємства "Авіст", за участю третьої особи на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про стягнення 5501886,24 грн. заборгованості по кредитному договору про відкриття мультивалютної кредитної лінії №644-07/01 від 27.07.2007р. з яких 4905000,00 грн. - заборгованість по кредиту, 596 886,24 грн. - процентів задоволено (а.с. 90 - 93).

Стягнуто з приватного підприємства "Авіст" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ" 4905000,00 грн. - заборгованості по кредитному договору №644-07/01 від 27.07.2007 р., 596886,24 грн. - по процентам та 64380,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

29.05.2014 р. господарським судом Хмельницької області видано наказ про примусове виконання рішення.

На виконання рішення 09.07.2014 р. державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (а.с.103, т.7).

15.10.2014 р. державним виконавцем винесено постанову про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні та доручено йому надати письмовий висновок, звіт про оцінку майна (акт оцінки)з питань вартості описаного державним виконавцем майна, що належить на праві власності ПП "АВІСТ" (а.с.104, т.7).

27.11.2014 р. експертом складено звіт про оцінку №1/2711 визначення ринкової вартості матеріальних активів, що належать ПП "Авіст", та розташоване по вул. Тернопільська, 17/2А в м. Хмельницький.

Після ознайомлення з висновками про оцінку майна, ТОВ "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ" та ПП "Авіст" звернулись із заявами до державної виконавчої служби про проведення рецензування звіту про оцінку №1/2711 від 27.11.2014 р. (а.с.132, 136, т.7)

Постановою державного виконавця про призначення оцінювача (рецензента) для участі у виконавчому провадженні від 12.01.2015 р., було призначено оцінювача та зобов'язано його надати рецензію звіту оцінки майна №1/2711 від 27.11.2014 р. (а.с.138, т.7)

30.01.2015 р. рецензентом (оцінювачем) надано рецензію на звіт про оцінку №1/2711.

Положеннями ч. 5 ст. 124 Конституції України передбачено, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

В силу приписів ст. 115, 116 ГПК України, рішення господарського суду, що набрало законної сили, є обов'язковим на всій території України і виконується на підставі виданого господарським судом наказу, який є виконавчим документом. Умови і порядок виконання судових рішень, що підлягають примусовому виконанню виконавчими органами регулюються Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб Державної виконавчої служби, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів, яке здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених чинним законодавством України, а також рішеннями, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню.

При здійсненні виконавчого провадження державний виконавець керується Законом України "Про виконавче провадження", іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 6 зазначеного Закону передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Стаття 121-2 ГПК України передбачає порядок оскарження дій чи бездіяльності органів Державної виконавчої служби.

Статтею 13 вказаного Закону встановлено, для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю постановою експерта або спеціаліста (у разі необхідності - кількох експертів або спеціалістів), а для оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання.

Пунктом 9.10 постанови Пленуму ВГСУ від 17.10.2012 р. №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" передбачено, що визначення вартості, оцінка майна боржника (стаття 58 Закону України "Про виконавче провадження") є процесуальною дією державного виконавця, незалежно від того, яка конкретно особа (сам державний виконавець чи залучений ним суб'єкт оціночної діяльності) здійснювала відповідні дії, так само як і від того, ким здійснювалося рецензування звіту про оцінку майна. Тому сторони виконавчого провадження мають право оскаржувати таку оцінку, визначену за результатами рецензування, до господарського суду в процесуальному порядку, передбаченому статтею 121-2 ГПК. У розгляді скарг стягувача чи боржника на дії органу Державної виконавчої служби, пов'язані з арештом і вилученням майна та його оцінкою, господарський суд перевіряє відповідність цих дій приписам статей 57, 58 Закону України "Про виконавче провадження".

У розгляді скарг стягувача чи боржника на дії органу Державної виконавчої служби, пов'язані з оцінкою майна, господарський суд перевіряє відповідність цих дій приписам статей 57, 58 Закону України "Про виконавче провадження".

Статтею 58 Закону України "Про виконавче провадження", зокрема, передбачено, що визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна . Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". Державний виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки, вони мають право подати державному виконавцю заперечення в десятиденний строк з дня надходження повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна рекомендованим листом за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим державним виконавцем. У разі заперечення однією із сторін проти результатів оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, державний виконавець призначає рецензування звіту про оцінку майна. Витрати, пов'язані з рецензуванням звіту, несе сторона, яка заперечує проти результатів оцінки. У разі незгоди з оцінкою, визначеною за результатами рецензування, сторони мають право оскаржити її в судовому порядку в десятиденний строк з дня отримання відповідного повідомлення.

З аналізу норм зазначеної вище статті, ч.3 ст. 62 Закону України "Про виконавче провадження" слідує, що право передачі на реалізацію арештованого майна виникає у державного виконавця лише після визначення вартості майна в порядку, встановленому ст. 58 цього Закону.

Згідно частин 1, 3, 4 статті 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність" оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності; незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання; процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна . Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 4 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) полягає в їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, в порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна.

Згідно статті 9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність" Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 р. №1440 затверджено Національний стандарт №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", який згідно пункту 1 є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки майна і майнових прав суб'єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна.

Пунктами 56 - 61 вказаного Національного стандарту №1 передбачені загальні вимоги до складання звіту про оцінку та підготовки висновку про вартість майна, а пунктами 62 - 67 - загальні вимоги до рецензування звіту про оцінку майна.

За результатами своєї роботи рецензент готує рецензію у письмовій формі, яку скріплює підписом. Рецензія не повинна містити власного висновку про вартість об'єкта оцінки. Будь які судження про вартість об'єкта оцінки, виражені у грошовій формі, можуть відображатися рецензентом виключно у формі звіту про оцінку майна, складеному у повній формі відповідно до вимог національних стандартів. Якщо у письмовому запиті про необхідність рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) встановлюється вимога щодо надання висновку про вартість об'єкта оцінки, така вимога задовольняється шляхом проведення оцінки майна.

Згідно зі ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що апелянт звернувся до господарського суду із скаргою на дії державного виконавця та просив визнати незаконним звіт про оцінку майна №1/2711.

Апелянт в своїй апеляційній скарзі, зокрема, посилається на те, що оцінювач при складанні звіту оцінки не вірно визначив курс іноземної валюти, оскільки ним було визначено курс 12,95 грн. за 1 долар США, при тому, що станом на 27.11.2014 р. (дата оцінки) курс даної валюти становив 1496,6885 грн. за 100 доларів США.

Однак, колегія суддів не може погодитись з такими доводами апелянта, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 56 Постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 р. №1440 Про затвердження Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" визначено, що звіт про оцінку майна повинен містити, зокрема, дату оцінки та дату завершення складання звіту.

Як вбачається з висновку звіту №1/2711 дата оцінки є 31.10.2014 р., а дата складання звіту 27.11.2014 р., що відповідає п. 56 Постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 р. №1440 Про затвердження Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав". Оскільки дата проведення оцінки даного майна була проведена саме 31.10.2014 р., оцінювач правомірно у відповідності до ст. 58 Закону України "Про виконавче провадження" визначив курс іноземної валюти який склав 12,95 грн. за 1 долар США, оскільки такий курс станом на дату проведення оцінки був встановлений Національним банком України.

Також, скаржник зазначає, що оцінювачем у звіті не вказано посилань чи входить до визначеної суми оцінки податок на додану вартість, а також експертом при встановленні суми оцінки майна не було враховано суму податків та платежів, які мають бути сплачені під час митного оформлення аналогів оцінюваного майна.

Колегія суддів, вважає, невірним висновок місцевого господарського суду, щодо вказівки в звіту №1/2711, на суму вартості об'єкта без урахування ПДВ, про що зазначено в рецензії на звіт №1/2711 від 27.11.2014 р.

Відповідно до п.17 Постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 р. №1440 Про затвердження Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" встановлено, що у звіті про оцінку майна та у висновку про вартість об'єкта оцінки оцінювач відображає факт про включення або не включення до ринкової вартості суми податку на додану вартість. Оціночні процедури, пов'язані з визначенням ринкової вартості, здійснюються з урахуванням включення або не включення до неї суми податку на додану вартість.

Отже, звіт обов'язково повинен містити відповідну вказівку, оскільки це прямо впливає на визначення початкової ціни майна під час його реалізації державним виконавцем через прилюдні торги.

Проте, апеляційний суд звертає увагу, що ні у тексті звіту, а ні у висновку оцінювача №1/2711 не міститься будь-яких посилань чи зазначень, що встановлена оцінювачем вартість оцінки майна здійснена без урахування ПДВ, а рецензія на звіт не може його замінити, оскільки є фаховою оцінкою звіту.

Крім того, з додатків до звіту №1/2711 від 27.11.2014 р. вбачається, що при визначені вартості оцінки обладнання, що належить ПП "Авіст", оцінювач застосовував вартість аналогічного обладнання, які розміщені на інтернет-сайтах, однак, відповідне аналогічне обладнання яке було виставлене до продажу на даних сайтах знаходиться в інших країнах за межами території України.

Відповідно до п. ст. 180 Податкового кодексу України, будь-яка особа, що ввозить товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, та на яку покладається відповідальність за сплату податків у разі переміщення товарів через митний кордон України відповідно до Митного кодексу України.

Пунктом 14.1.113. ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що митні платежі - податки, що відповідно до цього Кодексу або митного законодавства справляються під час переміщення або у зв'язку з переміщенням товарів через митний кордон України.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апелянта, що оцінювач при визначені вартості аналогічного обладнання, яке знаходиться у продажі в країнах інших держав та при встановленні вартості обладнання, яке підлягає оцінці, повинен був врахувати вартість митних платежів, що мають бути сплачені при ввезенні аналогічного обладнання на територію України.

Також, апеляційний суд вважає невірним висновок господарського суду, що нерухоме майно правомірно оцінювалось як виробничі приміщення, оскільки таке нерухоме майно включає в себе не лише виробничі але й офісні приміщення, однак оцінювачем не було визначено їх вартість, про що рецензентом було зроблено висновок щодо неповноти зібраних оцінювачем даних.

Пунктом 7 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 26.12.2003 р. "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" передбачено, що у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушенні права чи свободи заявника. При цьому суд не вправі зобов'язати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом України "Про виконавче провадження" можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Згідно п.9.13 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.10.2012 р. №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, внаслідок чого дійшов висновків, які їм не відповідають, з огляду на що оскаржене рішення підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню.

З огляду на встановлені Рівненським апеляційним господарським судом обставини в сукупності та доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, визнаються апеляційним судом такими, що згідно ст.104 ГПК України, є підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки ухвалюючи її, місцевий господарський суд порушив норми матеріального права та припустився невідповідності обставинам справи висновків, викладених в ухвалі.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103 - 105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного підприємства "Авіст" на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області - задоволити.

Ухвалу господарського суду Вінницької області від 12.05.2015 р. у справі №13/5025/1015/12 - скасувати, прийнявши нове рішення, яким скаргу приватного підприємства "Авіст" задоволити повністю.

Визнати недійсним звіт про оцінку №1/2711 з визначення ринкової вартості матеріальних активі, що належать приватному підприємству "Авіст", виконаний оцінювачем Карпенко О.В. 27.11.2014 р., у виконавчому провадженні №43957261, яке знаходиться на виконанні Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Справу №13/5025/1015/12 повернути до господарського суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Грязнов В.В.

Суддя Олексюк Г.Є.