Постанова

від 17.11.2015 по справі 13/5025/1015/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2015 року Справа № 13/5025/1015/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. - головуючого, Самусенко С.С. - доповідача, Татькова В.І.

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ" на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 08 вересня 2015 року у справі№13/5025/1015/12 господарського судуХмельницької області за скаргою Приватного підприємства "Авіст" на діїдержавного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ" доПриватного підприємства "Авіст" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" про стягнення заборгованості по кредитному договору про відкриття мультивалютної кредитної лінії №644-07/01 від 27.07.2007 року в сумі 5 501 886,24 грн., з яких 4 905 000,00 грн. - заборгованість по кредиту, 596 886,24 грн. - процентів. за участю представників: від позивача: від відповідача: Мельник І.М. Мельник О.Д.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду від 19.05.2014 позов ТОВ "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ" до ПП "Авіст" про стягнення 5501886,24 грн. заборгованості по кредитному договору про відкриття мультивалютної кредитної лінії №644-07/01 від 27.07.2007 задоволено.

На виконання рішення 09.07.2014 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

27.11.2014 призначеним державним виконавцем експертом складено звіт про оцінку №1/2711 визначення ринкової вартості матеріальних активів, що належать ПП "Авіст" та розташовані по вул. Тернопільська, 17/2А в м. Хмельницький.

Після ознайомлення з висновками про оцінку майна ТОВ "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ" та ПП "Авіст" звернулися із заявами до державної виконавчої служби про проведення рецензування звіту про оцінку №1/2711 від 27.11.2014.

30.01.2015 рецензентом надано рецензію на звіт про оцінку №1/2711.

ПП "Авіст" звернулося до господарського суду із скаргою на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 25.05.2015 у справі №13/5025/1015/12 (суддя Гладій С.В.) доводи ПП "Авіст" та скаргу на дії державного виконавця відхилено.

В обґрунтування винесеної ухвали суд першої інстанції послався на те, що скаржником не доведено невідповідності висновку про оцінку об`єкта нерухомості, з урахуванням рецензії на звіт про оцінку майна, нормам чинного законодавства.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 08.09.2015 (судді: Мельник О.В. - головуючий, Грязнов В.В. Олексюк Г.Є.) ухвалу господарського суду Вінницької області від 12.05.2015 у справі №13/5025/1015/12 скасовано, прийнято нове рішення, яким скаргу ПП "Авіст" задоволено; визнано недійсним звіт про оцінку №1/2711 з визначення ринкової вартості матеріальних активів, що належать приватному підприємству "Авіст", виконаний оцінювачем ОСОБА_8 27.11.2014, у виконавчому провадженні №43957261, яке знаходиться на виконанні Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області.

Апеляційний господарський суд, задовольняючи заяву відповідача та визнаючи недійсним звіт про оцінку №1/2711 виходив, зокрема, із того, що в звіті про оцінку відсутні вказівки про включення або не включення до суми оцінки податку на додану вартість.

Крім того, суд послався на те, що оцінювач при визначенні вартості аналогічного обладнання, яке знаходиться у продажу в країнах інших держав, та при встановленні вартості обладнання, яке підлягає оцінці, повинен був врахувати вартість митних платежів, що мають бути сплачені при ввезенні аналогічного обладнання на територію України.

Апеляційний господарський суд також вважає невірним висновок господарського суду, що нерухоме майно правомірно оцінювалось як виробничі приміщення, оскільки таке нерухоме майно включає в себе не лише виробничі але й офісні приміщення.

Не погоджуючись із постановою апеляційного господарського суду ТОВ "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати, а ухвалу місцевого господарського суду залишити в силі.

У скарзі зазначається, що факт відсутності в звіті про оцінку вказівки про включення або не включення до суми оцінки податку на додану вартість не може бути підставою для скасування цього звіту. В рецензії на звіт було вказано, що вартість оцінюваного майна не враховує ПДВ. Тому в даному випадку відсутнє завищення чи заниження вартості оцінюваного майна і відповідно немає порушення прав ПП "Авіст" як боржника у виконавчому провадженні.

Також скаржник стверджує, що невірним є висновок апеляційного господарського суду про необхідність врахування у вартості аналогічного обладнання, яке знаходиться в інших країнах, митних платежів, які мають бути сплачені при ввезені аналогічного обладнання на територію України. Так як об`єктом оцінки є реально визначене майно, яке перебуває на території України, що довгий час використовується боржником у своїй діяльності, тому вести мову про аналогічне обладнання можна лише для визначення орієнтовної вартості. Оцінювач визначає саме вартість індивідуально визначеного майна, а не ринкову вартість імпортного обладнання, яке може бути привезене з-за кордону, та його митну вартість. Крім того, чинне законодавство України дозволяє ввозити з-за кордону обладнання без сплати митних платежів, зокрема, як об`єкт інвестування згідно ст.18 Закону України "Про режим іноземного інвестування", ст.287 Митного кодексу України чи як гуманітарну допомогу згідно ст.6 Закону України "Про гуманітарну допомогу".

Крім того, апеляційним господарським судом не наведено норму права, яка зобов`язує експерта враховувати митні платежі при визначенні ринкової вартості майна, яке підлягає примусовій реалізації на території України.

Оцінка нерухомого майна правомірно проводилася оцінювачем як виробничих приміщень, оскільки там знаходиться обладнання і виготовлюється поліграфічна продукція.

Крім того, рецензентом було зазначено, що звіт у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 03.11.2013 касаційну скаргу прийнято до провадження.

У відзиві на касаційну скаргу ПП "Авіст" вважає постанову апеляційної інстанції законною та обґрунтованою, а доводи скаржника безпідставними.

Відповідно до вимог статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представників позивача та відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За ст.13 вказаного Закону для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю постановою експерта або спеціаліста (у разі необхідності - кількох експертів або спеціалістів), а для оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання.

Експерт або спеціаліст зобов`язаний надати письмовий висновок, а суб`єкт оціночної діяльності - суб`єкт господарювання - письмовий звіт з питань, що містяться в постанові державного виконавця, а також надати усні рекомендації щодо дій, які виконуються за його присутності.

Згідно ст.58 Закону України "Про виконавче провадження" визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

У разі заперечення однією із сторін проти результатів оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання, державний виконавець призначає рецензування звіту про оцінку майна. У разі незгоди з оцінкою, визначеною за результатами рецензування, сторони мають право оскаржити її в судовому порядку в десятиденний строк з дня отримання відповідного повідомлення.

Відповідно до положень ст. 4 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" рецензування звіту про оцінку майна полягає в їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, в порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна.

Відповідно до п.п. 63, 67 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою КМ України №1440 від 10.09.2003, рецензування звіту полягає у неупередженому об`єктивному розгляді оцінки майна особою, яка не має особистої матеріальної або іншої заінтересованості у результаті оцінки.

Рецензія повинна містити висновок про відповідність звіту вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна та про можливість його використання з відповідною метою, у тому числі про достовірність оцінки майна.

Як судом встановлено, за результатами рецензії від 30.01.2015 оцінювач СПД ОСОБА_9 має правову можливість для проведення оцінки та виконання звіту про оцінку майна (сертифікат НОМЕР_1 від 01.08.2014); вид вартості вибраний обґрунтовано та відповідає вимогам нормативно-правових актів. Вартість об`єкта нерухомості розрахована як для виробничого приміщення, хоча об`єкт оцінки має виробничі та офісні приміщення; вихідні дані зібрані оцінювачем не в повному обсязі. Зібраної інформації недостатньо для проведення оцінки. Необхідно провести аналіз ринку офісних приміщень; звіт, що рецензується, за формою подання матеріалів, обґрунтованістю вихідних даних та застосуванням в процесі оцінки технічних прийомів та методичних підходів відповідає вимогам нормативних актів з оцінки майна, зокрема: Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", Національних стандартів №1 та №2.

Зібрані виконавцем Звіту вихідні дані та необхідна інформація стали достатніми для проведення відповідних обрахунків та визначення величини вартості.

Оцінка проводилась на підставі результатів огляду і натурного обстеження об`єкта оцінки та наданих в розпорядження оцінювача документів; звіт про оцінку майна - що рецензується, за формою подання матеріалів відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна. Відповідно до п.67 Національного Стандарту№1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" звіт про оцінку майна, що рецензується, кваліфікується за такою ознакою: "Звіт у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки".

Судами встановлено, що дата проведення оцінки є 31.10.2014, а дата складання звіту 27.11.2014, що відповідає п.56 Постанови КМУ від 10.09.2003 №1440 Про затвердження Національного стандарту №1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав".

Таким чином, господарські суди обох інстанцій дійшли висновку, що оцінювач правомірно у відповідності до ст.58 Закону України "Про виконавче провадження" визначив курс іноземної валюти станом на дату проведення оцінки встановлений НБУ.

Місцевим господарським судом встановлено, що у рецензії на звіт №1/2711 від 27.11.2014 вказано, що вартість об`єкта визначена без урахування ПДВ.

Господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що розрахунки оцінювача не можуть свідчити про заниження вартості майна, оскільки бралась до уваги не лише вартість майна, вказаного в оголошеннях про продаж майна, а й фактичний стан оцінюваного майна.

Необхідність сплати додаткових митних платежів для імпортного обладнання не може слугувати підставою для збільшення вартості обладнання, оскільки предметом оцінки не було визначення вартості розмитнення імпортного обладнання.

Суд першої інстанції встановив, що нерухоме майно правомірно оцінювалося оцінювачем як виробничі приміщення, оскільки там знаходиться обладнання і виготовляється поліграфічна продукція. Проведення його оцінки як офісних чи складських приміщень можливе лише при відсутності виробничих потужностей у відповідача та зміни цільового використання приміщень.

Місцевий господарський суд зауважив, що кінцева вартість майна, яке буде реалізовуватися на аукціоні, буде визначатися за ціновими пропозиціями учасників торгів.

Обгрунтованої невідповідності нормам чинного законодавства Висновку про оцінку об`єкта нерухомості, з урахуванням рецензії на звіт про оцінку майна, скаржником не наведено.

Враховуючи вказане колегія суддів касаційної інстанції вважає висновки апеляційного господарського суду помилковими.

За частиною другою статті 111 7 Господарського процесуального кодексу касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Місцевий господарський суд на підставі встановлених обставин справи дійшов висновку про відсутність порушення прав боржника у даному випадку.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи ухвалу місцевого господарського суду, допустився порушень, зокрема, ст.58 Закону України "Про виконавче провадження" та ст.ст. 63, 67 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою КМ України № 1440.

Неправильне застосування норм матеріального та процесуального права є підставою для скасування постанови апеляційного господарського суду відповідно до ч.1 ст. 111 10 ГПК України.

Враховуючи викладене, постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню, а ухвала суду першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 , 111 13 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ТОВ "Компанія з управління активами "ІЗІ ЛАЙФ" задовольнити.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 08.09.2015 у справі №13/5025/1015/12 скасувати.

Ухвалу господарського суду Хмельницької області від 25.05.2015 у справі №13/5025/1015/12 залишити в силі.

Головуючий суддя І. Плюшко

Судді: С. Самусенко

В. Татьков