Рішення

від 30.09.2009 по справі 22ц-2084/2009

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц-2084/2009 р

Справа

№ 22ц-2084/2009 р.

   Головуючий у I інстанції - Куровський Ю.В.

Категорія

- цивільна

   Доповідач - Євстафіїв О.К.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30

вересня 2009 року

Апеляційний

суд Чернігівської області

у

складі:

головуючого

- судді

Шарапової

О.Л.,

суддів:

Євстафіїва

О.К., Заболотного В.М.,

при

секретарі

Штупун

О.М.,

за

участю:

позивача

ОСОБА_1., відповідача ОСОБА_2

розглянувши

у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на

рішення Ніжинського міськрайонного суду від 03 серпня 2009 року по справі за

позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про розділ садиби і визначення порядку

користування земельною ділянкою,

В С Т А Н О В И В:

     У січні 2009 р. ОСОБА_1. пред'явила позов

до ОСОБА_2. і ОСОБА_3., в якому, після уточнення позовних вимог, просила

визнати за нею право власності на 65/100 частин АДРЕСА_1 та надвірних будівель,

що входять до складу цієї частини садиби, а саме на приміщення 2-1, 2-3, 2-ІІІ

і 2-ІV в жилому будинку, погріб „П” та Ѕ частину сараю „Д”, виділивши решту

жилих і нежилих приміщень належної їм квартири ОСОБА_2., визначити порядок

користування присадибною земельною ділянкою згідно з варіантом № 2, що мається

у висновку судової будівельно-технічної експертизи від 26.03.2009 р. № 12-09С,

і відшкодувати їй понесені по справі судові витрати. Свої вимоги позивач

обґрунтовувала тим, що ця квартира та належні до неї надвірні будівлі є

спільною сумісною власністю її й відповідача ОСОБА_2. як майно, придбане ними у

період шлюбу. Згідно з правоустановчими документами, власником спірного майна є

останній. Шлюб між нею й ОСОБА_2. розірвано рішенням Ніжинського міськрайонного

суду від 16.12.2008 р. Угоди про добровільний розділ вказаного майна між ними

не досягнуто. Присадибною земельною ділянкою користуються вона, ОСОБА_2., а

також ОСОБА_3., якій належить АДРЕСА_1 Таким чином, мається необхідність

встановлення порядку користування даною земельною ділянкою.

     Оскаржуваним рішенням позов частково

задоволено: за ОСОБА_1. визнано право власності на Ѕ частину спірної квартири,

площею 20,75 м2, вартістю 20078 грн. 00 коп., на сарай „Д”, вартістю 1098 грн.,

і на Ѕ частину льоху „П”, вартістю 823 грн. 50 коп., а всього майна на суму

21999 грн. 50 коп., за ОСОБА_2. визнано право власності на Ѕ частину даної

квартири, площею 20,75 м2, вартістю 20078 грн. 00 коп., на сарай „В”, вартістю

625 грн. 00 коп., на Ѕ частину сараю „Е”, вартістю 727 грн. 00 коп., і на Ѕ

частину льоху „П”, вартістю 823 грн. 50 коп., а всього майна на суму 22253 грн.

50 коп., квартиру й льох залишено у спільному користуванні ОСОБА_1. й ОСОБА_2їм

виділено у користування по 103, 5 м2 присадибної земельної ділянки кожному, а

254,5 м2 даної ділянки залишено їм же у спільному користуванні, а ОСОБА_3.

виділено у користування 461,5 м2 присадибної земельної ділянки згідно з

варіантом її поділу, що зображений у додатку № 2 до роз'яснення від 24.06.2009

р. № 799 висновку судової будівельно-технічної експертизи від 26.03.2009 р. №

12-09С, який виконано КП „Чернігівське міжміське бюро технічної

інвентаризації”, з ОСОБА_2. на користь ОСОБА_1. стягнуто 254 грн. 00 коп.

компенсації різниці вартості переотриманого майна, а також 3032 грн. 90 коп. на

відшкодування судових витрат.

     В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить

скасувати дане рішення і постановити рішення про задоволення позову,

посилаючись на наступне.

     Суд не врахував її доводів відносно того,

що її участь у набутті та утриманні спірної садиби є значно більшою, ніж участь

її колишнього чоловіка, що вона разом з їхнім сином не можуть спільно з

ОСОБА_2. користуватися квартирою, яка їм належить, внаслідок неправомірної

поведінки останнього, що в період шлюбу ОСОБА_2. неналежно виконував подружні й

батьківські обов'язки.

     Місцевий суд протиправно відхилив її заяву

про відвід головуючого по справі.

     Суд І інстанції не розглядав можливість

розділу квартири згідно з запропонованим експертом варіантом і не запитував

згоду виконкому на переобладнання квартири згідно з цим варіантом.

     У судовому засіданні ОСОБА_1. підтримала апеляційну

скаргу, а ОСОБА_2. просив її відхилити за безпідставністю.

     Заслухавши суддю-доповідача, пояснення

учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи

апеляційної скарги, суд вважає, що вона підлягає відхиленню.

Постановляючи рішення, місцевий суд виходив з того, що спірне майно

ОСОБА_2. придбане у шлюбі з ОСОБА_1., що підстав для збільшення її частки у

спільному подружньому майні нема, технічна можливість реального розділу

належної останнім частини садиби відсутня, що розділ надвірних споруд необхідно

провести згідно з варіантом № 2 висновку судової будівельно-технічної

експертизи від 26.03.2009 р. № 12-09С, який виконано КП „Чернігівське міжміське

бюро технічної інвентаризації”, і що порядок користування присадибною земельною

ділянкою необхідно встановити той, який фактично склався між співвласниками

садиби. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків суду, але ці

висновки не у повній мірі відповідають нормам матеріального права, що

регламентують спірні правовідносини.

     Так, по справі встановлено наступне.

     ОСОБА_1. та ОСОБА_2. перебували у шлюбі з

13.05.1989 р., який розірвано 16.12.2008 р. рішенням Ніжинського міськрайонного

суду. Від шлюбу останні мають повнолітнього сина ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_2.н.

     Під час шлюбу ОСОБА_2. й ОСОБА_1. за

договором купівлі-продажу придбали кв. 2 в двоквартирному АДРЕСА_1. Дана

квартира складається з двох суміжних кімнат: 2-1, площею 8,7 м2, і 2-2, площею

14,1 м2, кухні 2-3, площею 6,9 м2, веранди 2-ІІІ, площею 9,1 м2, коридору 2-ІV,

площею 2,7 м2, і погребу П-1. До цієї квартири належать також і надвірні

будівлі: сараї „В”, вартістю 625 грн. 00 коп., та „Д”, вартістю 1098 грн. 00

коп., а також 1/2 частина сараю „Е”, вартість якої становить 727 грн. 00 коп.

     Квартира 1 АДРЕСА_1 належить на праві

власності відповідачеві ОСОБА_3.

     Вищевказане домоволодіння розташоване на

земельній ділянці, загальна площа якої становить 923 м2.

     Згідно з висновком судової

будівельно-технічної експертизи від 26.03.2009 р. № 12-09С, який виконано КП

„Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації”, належну ОСОБА_2. та

ОСОБА_1. квартиру можна розділити лише у один спосіб: виділити одному з її

співвласників кімнату 2-2, а всі інші приміщення - іншому її співвласникові

(а.с. 21-56). Ні ОСОБА_1., ні ОСОБА_2. не погоджується на виділення йому у

власність лише кімнати 2-2.

     З моменту придбання ОСОБА_3 кв. 1 у

АДРЕСА_1 і по даний час між нею й ОСОБА_2. та ОСОБА_1. склався порядок

користування присадибною земельною ділянкою, який зображено на схемі у додатку

№ 2 до роз'яснення від 15.06.2009 р. № 743 висновку № 12-09 С судової

будівельно-технічної експертизи від 26.03.2009 р., що складений КП

„Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації” (а.с. 60-69).

     З

встановленого випливають наступні висновки.

     В силу ст.ст. 22, 29 КпШС України спірна

квартира є спільною сумісною власністю ОСОБА_1. і ОСОБА_2. Оскільки жоден з

співвласників даної квартири не погоджується на виділення йому у власність лише

однієї жилої кімнати 2-2, то в силу ст. 370 ЦК України нема підстав для її

реального розділу у спосіб, вказаний у згаданому вище висновку експертизи. Тож

висновки суду І інстанції щодо цього є вірними.

     Погріб П-1, сараї „В”, „Д” а також 1/2

частина сараю „Е” за своїм юридичним статусом є приналежністю до головної речі

- спірної квартири. Частиною 2 ст. 186 ЦК України передбачено, що приналежність

слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом. Таким

чином, оскільки квартира, про яку йдеться, не підлягає реальному розділу, то й

належні до неї допоміжні приміщення теж не підлягають розділу між їх

співвласниками. Отже рішення місцевого суду в частині реального розділу даних

споруд між ОСОБА_1. й ОСОБА_2. є невірним і у задоволенні позову про їх розділ

також слід відмовити.

     Виходячи з змісту п. 1 розд. ІХ, розд. Х

ЗК України, для вирішення спору між сторонами щодо порядку користування

присадибною земельною ділянкою має бути застосовано як нині чинне земельне

законодавство, так і законодавство, що було чинним в момент набуття ними права

користування цією ділянкою. Стаття 30 ЗК України, 1992 р., передбачала, що при

переході права власності на будівлі й споруди разом з цими об'єктами переходить

в розмірах, передбачених ст. 67 цього ж Кодексу, і право користування земельною

ділянкою без зміни її цільового призначення, якщо інше не передбачено у

договорі відчуження - будівлі й споруди. При переході права власності громадян

на жилий будинок і господарські будівлі та споруди до кількох власників, а

також при переході права власності на частину будинку в разі неможливості

розділу земельної ділянки між власниками без шкоди для її раціонального

використання земельна ділянка переходить в спільне користування власників даних

об'єктів. Пленум Верховного Суду України у своїй постанові від 16.04.2004 р. №

7 „Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді

цивільних справ” орієнтує суди нижчих ланок на те, що порядок користування

спільною земельною ділянкою, на якій розташовані належні співвласникам жилий

будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їхньою угодою

залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, і що суд не

бере до уваги цю угоду лише у випадках, якщо вона явно ущемляє законні права

когось із співвласників, позбавляє його можливості належно користуватися своєю

частиною будинку, фактично виключає його з числа користувачів спільної

земельної ділянки, суперечить архітектурно-будівельним, санітарним чи

протипожежним правилам (п. 21). Жоден з учасників судового розгляду не

стверджує, що той порядок користування спірною присадибною земельною ділянкою,

який фактично склався між ними, явно ущемляє законні права когось із

співвласників, позбавляє його можливості належно користуватися своєю частиною

будинку, фактично виключає його з числа користувачів спільної земельної ділянки

чи суперечить архітектурно-будівельним, санітарним чи протипожежним правилам.

Тому саме той порядок користування земельною ділянкою, що фактично склався між

сторонами по справі, має бути закріплений у судовому порядку - його зображено в

додатку № 2 роз'яснення від 15.06.2009 р. № 743 до висновку № 12-09С судової

будівельно-технічної експертизи від 26.03.2009 р., що складений КП

„Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації” (а.с. 60-69).

Встановивши порядок користування цією ділянкою згідно з варіантом № 2

доповнення від 24.06.2009 р. до висновку № 12-09С судової будівельно-технічної

експертизи від 26.03.2009 р., що складений КП „Чернігівське міжміське бюро технічної

інвентаризації” (а.с. 71-75), суд І інстанції виходив з того, що підсобні

приміщення квартири, які є об'єктом спору, підлягають реальному розділу між

ОСОБА_1. та ОСОБА_2. У зв'язку з цим він виділив конкретну частку даної ділянки

не тільки ОСОБА_3., а і ОСОБА_2., і ОСОБА_1. Але оскільки ці приміщення не може

бути розділено з викладених вище причин, то земельна ділянка, якою користуються

ОСОБА_2. й ОСОБА_1., має бути виділена їм у спільне користування. Отож обраний

місцевим судом варіант розділу земельної ділянки не може бути застосований для

вирішення спору між сторонами.

     Всі викладені ОСОБА_1. в апеляційній

скарзі доводи є юридично неспроможними; доводів щодо розподілу судових витрат

між сторонами скарга не містить.

     Таким чином, оскаржуване рішення в порядку

ч. 3 ст. 303 ЦПК України підлягає зміні у вказаний вище спосіб в частині

вирішення вимог про визнання права власності та реальний розділ квартири,

надвірних споруд і встановлення порядку користування земельною ділянкою.

     Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.

307, 309 ч. 1 п. 4, 314, 316 ЦПК України, ст.ст. 370, 372 ЦК України, ст. 30 ЗК

України, 1992 р., суд

В И Р І Ш И В:

     Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити,

рішення Ніжинського міськрайонного суду від 03 серпня 2009 року в частині

визнання права власності на квартиру і надвірні будівлі, їх розділу і в частині

встановлення порядку користування присадибною земельною ділянкою змінити.

     Визнати за ОСОБА_1 і за ОСОБА_2 право

власності за кожним з них на Ѕ частину всіх приміщень АДРЕСА_1 та надвірних

споруд, а саме: льоху „П”, сараїв „В”, „Д”, а також на ј частину за кожним з

них сараю „Е”.

     У задоволенні вимог про реальний розділ

квартири з надвірними спорудами відмовити.

     Встановити наступний порядок користування

присадибною земельною ділянкою АДРЕСА_1:

-

виділити ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в спільне користування частину присадибної земельної

ділянки розміром 495,0 м2, в тому числі під жилими будівлями 52,0 м2, під

дворовими будівлями 29,9 м2, під двором та городом 413,1 м2,

-

виділити ОСОБА_3 в користування частину присадибної земельної ділянки розміром

428,0 м2, в тому числі під жилими будівлями 59,3 м2, під дворовими будівлями

16,0 м2, під двором та городом 352,7 м2.

     Лінії розподілу (межі) даної присадибної

земельної ділянки прокласти у спосіб, зображений в додатку № 2 роз'яснення від

15.06.2009 р. № 743 до висновку № 12-09 С судової будівельно-технічної

експертизи від 26.03.2009 р., що складений КП „Чернігівське міжміське бюро

технічної інвентаризації”.

     В іншій частині дане рішення суду залишити

без змін.

     Рішення набирає законної сили з моменту

його проголошення, але воно може бути оскаржене до Верховного Суду України

протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:                                         Судді: