Рішення від 20.04.2006 по справі 2-15/06

Справа № 2-15/06

Справа № 2-15/06

РІШЕННЯ

ІМ'ЯМ УКРАЇНИ

20 квітня 2006 року Самарський районний суд

м. Дніпропетровська у складі:

головуючого

судді:               Католікяна М.О.,

при

секретарі:                        Бакум

К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

в залі суду в м. Дніпропетровськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах

ОСОБА_2 до Закритого акціонерного товариства з іноземною інвестицією

«Запорізький автомобілебудівний завод», третя особа - Дочірнє підприємство

«Валентина Сервіс Плюс» Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин

«Будинок радіо», про стягнення витрат, пов'язаних з ремонтом автомобіля,

відшкодування моральної шкоди,

УСТАНОВИВ:

13

серпня 2004 року представник позивача звернувся до суду з позовом до ДП

«Валентина Сервіс Плюс» ТОВ «Магазин «Будинок радіо», ЗАТ з ІІ «ЗАЗ» про

відшкодування матеріальної шкоди. Позовні вимоги представник позивача

обґрунтував тим, що 05.05.2003 р. позивач придбав автомобіль. 05.08.2004 р.

відбулася поломка автомобіля. На думку представника позивача, ця обставина

свідчить про продаж автомобіля неналежної якості, що явилося причиною звернення

до суду з позовом про стягнення з відповідачів компенсації за завдану

матеріальну шкоду в сумі 1 000,00 грн (а.с. 2).

21

грудня 2004 року представник позивача уточнив та доповнив позовні вимоги й

просив стягнути з відповідачів витрати, пов'язані з ремонтом автомобіля, в сумі

5 239,62 грн, відшкодувати моральну шкоду в сумі 10 000,00 грн та судові

витрати (а.с.а.с. 82 - 85).

Згодом,

14.02.2005 р., 13.03.2005 р., 11.05.2005 р. позивач звертався до суду із

заявами про доповнення вимог в частині підстав поновлення порушеного права та

обставин такого порушення, обґрунтовуючи свої доводи тим, що до моменту

обов'язкового проведення необхідного контролю в автомобілі було пошкоджено

зубчатий ремінь газорозподілу, що призвело до пошкодження двигуна, а в

подальшому - до проведення його капітального ремонту (а.с.а.с. 113 - 116, 121,

159 - 165).

13

грудня 2005 року представник позивача знов уточнив позовні вимоги й просив

стягнути витрати з проведення ремонту автомобіля із ЗАТ з ІІ «ЗАЗ», зазначивши

ДП «Валентина Сервіс Плюс» ТОВ «Магазин «Будинок радіо» в якості третьої особи

(а.с.а.с. 203 - 209).

У

судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному

обсязі.

Представники

відповідача заперечували проти позову, пояснивши, що на момент поломки

автомобіля закінчився гарантійний строк, а тому в позові слід відмовити.

Представник

третьої особи також заявив, що позов задоволенню не належить.

Вислухавши

пояснення представників сторін, представника третьої особи, допитавши експерта,

дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позов слід

задовольнити частково з наступних підстав.

Вказані

вище спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України, Законом

України від 12.05.1991 р. № 1023-ХІІ «Про захист прав споживачів» в редакції,

яка діяла на момент виникнення спору.

У

судовому засіданні було встановлено, що 05.05.2003 р. позивач придбав через

третю особу, яка виступала від імені відповідача, легковий автомобіль марки «Lanos

D4XS 556» (№ кузову - НОМЕР_1, № двигуна - НОМЕР_2, колір - 92U сріблястий,

транзитний НОМЕР_3, державний номерний знак - НОМЕР_4) (а.с.а.с. 4, 5, 9, 10,

119).

Автомобілем

на підставі довіреності керував ОСОБА_3., від якого позивачеві стало відомо, що

05.08.2004 р. відбулася поломка автомобіля, в результаті якої автомобіль не

заводиться. Факт керування автомобілем ОСОБА_3., дата поломки тощо

підтвердилися поясненнями представників сторін, та ніким у засіданні не

оспорювалися.

Висновком

судової автотехнічної експертизи № 1053 від 28.09.2004 р. встановлені наступні

обставини (а.с.а.с. 68 - 77):

1.   На

момент огляду показники спідометра складали 50 513,0 км пробігу.

2.   Деталі автомобіля слідів

ремонтно-відновлювальних робіт не мають.

3.   При дослідженні двигуна

автомобіля виявлені наступні пошкодження і деформації:

-     тріщини

на робочій поверхні ременя розподільника, розташовані в основи зубів ременя;

-     часткове

руйнування ременя розподільника (відсутність 16 зубів);

-     деформація

усіх 16 клапанів;

-     тріщини

втулок випускних клапанів четвертого циліндра.

4.   Встановити

причину пошкоджень ременя приводу розподільника, виходячи із спеціальних

пізнань у області судової автотехніки, експертним шляхом неможливо.

5.   З

технічної точки зору, пошкодження втулок випускних клапанів четвертого циліндра

могло мати місце в результаті деформацій випускних клапанів.

6.   Перше

технічне обслуговування ременя розподільного валу здійснюється через 60 000 км

або 36 місяців (залежно від того, що наступить раніше).

В

силу абз. 2 п. 1 ст. 13 Закону України «Про захист прав споживачів» гарантійні

терміни на комплектуючі вироби повинні бути не менше, ніж гарантійний термін на

основний виріб, якщо інше не передбачено законодавством або договором.

Під

час продажу позивачеві автомобіля третьою особою була передана інструкція з

улаштування і експлуатації автомобіля, розроблена відповідачем (а.с.а.с. 11 -

48).

Відповідно

до регламенту технічного обслуговування автомобіля, який є складовою частиною

інструкції з улаштування і експлуатації автомобіля контроль і при необхідності

регулювання, очищення, затягування, змащення, усунення знайдених несправностей

і заміни деталей, що вийшли з ладу, зокрема зубчатого ременя газорозподільного

механізму, повинен здійснюватися після пробігу автомобілем 60 000,0 км або

після закінчення 36 місяців експлуатації (а.с. 43-звор.).

Таким чином, інструкцією з улаштування і

експлуатації автомобіля було встановлено гарантійний строк на зубчатий ремінь

газорозподілу 60 000,0 км або 36 місяців (залежно від того, що наступить

раніше).

Згідно

з сервісною книжкою гарантія на автомобіль в цілому діє 24 місяці з дати

реалізації автомобіля або до проїзду транспортним засобом 50 000,00 км.

У

відповідності з абз. 2 п. 1 ст. 13, п. 8 ст. 14 Закону України «Про захист прав

споживачів» гарантійний термін (термін служби) на зубчатий ремінь газорозподілу

більший ніж на автомобіль в цілому. Тому, на вимоги позивача про відшкодування

витрат (збитків), пов'язаних з ремонтом двигуна автомобіля, повинні

розповсюджуватися положення абз. 2 п. 1 ст. 13, п. 8 ст. 14 Закону України «Про

захист прав споживачів», оскільки поломка двигуна автомобіля зумовлена

пошкодженням його комплектуючої після закінчення терміну гарантії на останній в

цілому, але до закінчення строку служби на зубчатий ремінь.

Суд

вважає необґрунтованими вимоги представника позивача про стягнення з

відповідача витрат з ремонту автомобіля в сумі 5 239,62 грн, оскільки

позивачем, у тому числі були понесені витрати, безпосередньо не пов'язані з

усуненням наслідків пошкодження ременя газорозподільного механізму, що

підтвердив у засіданні представник позивача (а.с.а.с. 86 - 95).

Згідно

з висновком судової автотоварознавчої експертизи № 1054 від 09.09.2004 р.

вартість ремонтно-поновлювальних робіт по автомобілю складає 3 737,89 грн. На

думку суду, зазначений висновок об'єктивно відображає необхідний для ремонту

автомобіля обсяг робіт і має бути використаний як базис рішення суду (а.с.а.с.

56 - 62).

Суд

також вважає правильним довід представника позивача про те, що, якби не

відбулося пошкодження ременя газорозподільного механізму в період його

гарантії, то відповідно не було б і поломки двигуна, отже - не було б

необхідності ремонтувати автомобіль.

Тому

поломка двигуна автомобіля та збитки, пов'язані з його ремонтом, були викликані

поломкою комплектуючої автомобіля (пошкодженням ременя ГРМ), на яку

відповідачем встановлений гарантійний строк (строк служби) не менш, ніш пробіг

60 000 км або 36 місяців, в перебіг якого і відбулося таке пошкодження.

В

силу п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1996 р. № 5 «Про

практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів»,

вирішуючи питання про характер правовідносин між споживачем та продавцем

(виготівником, виконавцем), про наявність підстав і умов їх виникнення, про

права і обов'язки сторін, суд має виходити як із норм Закону і прийнятих згідно

з ним актів законодавства, так і з відповідних норм ЦК України.

Відповідно

до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1996 р. № 5 при

вирішенні питання про відповідальність та про наявність і розмір збитків,

заподіяних споживачеві у зв'язку з недоліками товару (робіт, послуг), суду

належить виходити як із загальних положень Закону або ст. 203 - 206 ЦК України,

так і із спеціальних норм законодавства.

Таким

чином, судова практика вказує на необхідність (процесуальну можливість)

застосування разом з положеннями норм Закону, також норм ЦК України. 

У

даному випадку було порушено права позивача як споживача, що виразилося у

продажу позивачеві товару неналежної якості, оскільки останньому був проданий

товар з вузлом, який вийшов з ладу в період гарантійного строку, а також у

зв'язку з тим, що відповідачем була надана недостовірна інформація про товар.

Згідно

з преамбулою Закону України «Про захист прав споживачів» і пп. 2 п. 9 Постанови

Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1996 р. № 5 товаром неналежної якості

слід вважати такий, який не відповідає вимогам, які до нього пред'являються,

наданої щодо останнього виготівником або продавцем інформації.

У

відповідності з абз. 7 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про захист прав споживачів»

споживачі, які перебувають на території України, під час придбання, замовлення

або використання товарів (робіт, послуг) для задоволення своїх побутових потреб

мають право на відшкодування збитків, нанесених товарами неналежної якості, а

також майнової і моральної (немайнового) шкоди у випадках, передбачених

законодавством.

Позивачеві

заподіяні збитки у вигляді необхідності нести витрати на ремонт автомобіля,

викликаний неналежною якістю товару. Цей висновок суду цілком узгоджується з

нормами ЦК України, який також повинен застосовуватися до спірних

правовідносин.

В

силу ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі

знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить

зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно

до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» інформація про товар,

окрім інших вимог, зокрема, повинна містити: правила та умови ефективного і безпечного

використання товарів, термін придатності (служби) товарів, відомості про

необхідні дії споживача після його закінчення, а також про можливі наслідки в

разі невиконання цих дій. Зазначена інформація, доводиться до відома споживачів

виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до

товарів.

Судом

було встановлено, що разом з автомобілем позивачеві була надана технічна

документація, яка містить в собі недостовірну інформацію. Згідно з інформацією,

наданою відповідачем в інструкції з улаштування і експлуатації автомобіля,

контроль технічного стану ременя ГРМ повинен здійснюватися після пробігу

автомобілем 60 000,0 км або закінчення 36 місяців (залежно від того, що

наступить раніше). Заміна ж ременя ГРМ згідно тієї ж інструкцією передбачена

після пробігу автомобілем 90 000,00 км або закінченні 54 місяців з моменту

виготовлення автомобіля.

Таким

чином, обрив зубів ременя ГРМ відбувся до закінчення строку експлуатації

останнього (50 513,0 км), що негативно вплинуло на технічний стан автомобіля в

цілому.

Згідно

з п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1996 р. № 5 у

справах за позовами про захист прав споживачів, порушених внаслідок надання

недостовірної або неповної інформації про товар, суд має виходити з припущення,

що споживач не має спеціальних знань про властивості та характеристики товарів.

У

відповідності зі ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець,

виготівник, виконавець зобов'язані своєчасно надавати споживачеві необхідну

достовірну інформацію про товар.

В

силу ст. 677 ЦК України строк придатності товару - строк, протягом якого товар

є придатним для використання, або терміном (датою), до настання якого товар є

придатним для використання.

Таким

чином, суд доходить висновку, що на ремінь ГРМ як на комплектуючу автомобіля

технічною документацією був встановлений строк придатності його роботи без

проведення контролю в межах пробігу автомобілем - 60 000,00 км.

Відповідно

до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання повинен відшкодувати

кредитору заподіяні цим збитки.

Згідно

зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона

(боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію

(передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або

утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання

його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, передбачених ст. 11 ЦК

України, серед яких як підстави для виникнення зобов'язань перераховані акти

законодавства.

Таким

чином, у розумінні ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», у

відповідача виникло зобов'язання надати позивачеві як споживачу товару

достовірну інформацію та продати якісний товар, проте це зобов'язання

відповідачем виконано не було, у зв'язку з чим у останнього відповідно до ст.

623 ЦК України виникло зобов'язання з відшкодування збитків, тобто витрат

позивача, що виникли у зв'язку з пошкодженням автомобіля.

Відповідачем

у судовому засіданні було надано листа № 1315/ш від 19.09.2003 р., до якого він

нібито на адресу директорів сервісної мережі надіслав нові регламенти

технічного обслуговування автомобілів, за яким перший контроль ременя ГРМ має

бути проведений на 50 000,00 км, тобто під час проведення п'ятого технічного

обслуговування (а.с.а.с. 133, 134, 136). Таким чином, відповідач фактично

визнав, що не надав позивачеві (покупцеві автомобіля) достовірну інформацію про

товар, оскільки поінформував лише директорів сервісної мережі, а не покупців.

Інформація

стосовно змін в регламенті обслуговування автомобілів на адресу позивача не

надавалася, хоча зміни згідно із зазначеним листом відбулися практично відразу

після продажу автомобіля.

Інформація

стосовно товару мала надаватися відповідно до вимог чинного законодавства всім

покупцям автомобілів, але ані відповідач, ані третя особа не повідомляли

позивача про зміну регламентних робіт та зміну термінів контролю та заміни

зубчатого ременя газорозподільного механізму.

Суд

критично ставиться до твердження представників відповідача про те, що, якби

позивач не пропустив проходження п'ятого технічного обслуговування, то його би

попередили, оскільки під час проходження другого, третього та четвертого

технічного обслуговувань, коли третя особа вже була обізнана про нові

регламенти, позивача про їх існування та зміст повідомлено також не було (а.с.

7).

Таким

чином, у результаті надання відповідачем та третьою особою недостовірної

інформації та ненадання достовірної інформації щодо терміну придатності ременя

ГРМ позивач не здійснив контроль та заміну останнього, що спричинило поломку

автомобіля, яка  у свою чергу, зробила

неможливою використання автомобіля за його цільовим призначенням, а для

усунення поломки позивач був змушений втрачати кошти та час.

У

відповідності з п. 12 ст. 14 Закону України «Про захист прав споживачів» вимоги

споживача, передбачені цією статтею, не підлягають задоволенню, якщо продавець,

виробник доведуть, що недоліки товару виникли в результаті порушення споживачем

правил користування товаром або його зберігання.

Тобто тягар доведення того, що недоліки

(неналежна якість) автомобіля та поломка останнього виникли з вини позивача

покладено саме на відповідача.

Відповідач, у свою чергу, не надав судові

належних доказів, які б підтверджували те, що недоліки (неналежна якість) автомобіля

і його поломка виникли в результаті саме порушення позивачем правил

користування автомобілем (експлуатації останнього).

Як

випливає з висновку експерта-автотехніка та його показань у судовому засіданні,

встановити причину пошкоджень ременя приводу розподільника експертним шляхом не

уявлялося за можливе.

На

думку суду, вказаний висновок, з іншого боку, також підтверджує той факт, що

експертним шляхом встановити вину позивача не вдалося, тобто вина останнього,

як споживача, у виникненні недоліків (неналежної якості) автомобіля експертизою

не доведена.

Представники відповідача же, намагаючись

тлумачити даний висновок на свою користь, помилково вказували на відсутність

вини виготівника (продавця) в пошкодженні приводу ременя ГРМ, що розцінюється

судом як несвідома підміна понять, оскільки, у розумінні Закону України «Про

захист прав споживачів», саме відповідач як продавець автомобіля, має довести,

що вимоги споживача, передбачені ст. 14, не підлягають задоволенню, тому що

недоліки товару виникли в результаті порушення споживачем правил користування

товаром, тобто саме відповідач мав довести існування причинно-наслідкового

зв'язку між дією або бездіяльністю позивача і пошкодженням ременя ГРМ та

поломкою автомобіля.

Той

факт, що саме відповідач є фактичним продавцем автомобіля підтверджується

рахунком-фактурою, в якій він зазначений постачальником, а також дилерським та

дистриб'юторським договорами, які є в матеріалах справи, відповідно до яких

право власності на автомобілі від відповідача до зазначених осіб не переходить,

а дилер та дистриб'ютор лише отримують відсоток від продажу автомобілів

відповідача (а.с.а.с. 230 - 254).

Твердження

представників відповідача щодо застосування положень п. 8 ст. 14 Закону України

«Про захист прав споживача», який надає позивачеві лише право на усунення

недоліків за допомогою звернення до виготівника або продавця також

необґрунтовані з наступних підстав.

У

судовому засіданні представники відповідача послідовно стверджували, що позивач

зобов'язаний звернутися до відповідача та третьої особі для усунення недоліків,

проте цього не зробив, що фактично позбавляє його права на пред'явлення позову.

У

п. 8 ст. 14 Закону йдеться лише про право, а не обов'язок споживача пред'явити

виробникові вимогу про безкоштовне усунення недоліків товару після закінчення

гарантійного терміну і не містить в собі посилань на те, що споживач

позбавляється можливості вимагати відшкодування витрат, пов'язаних з усуненням

недоліків проданого товару.

Посилаючись

на п. 8 ст. 14 Закону, представник позивача намагався звернути увагу суду на

строки служби ременя ГРМ, не вимагаючи в позові усунути недоліки, оскільки

недолік ременя ГРМ та неякісність автомобіля відповідно, а також надання

відповідачем недостовірної інформації не можуть бути усунені відповідачем на

момент пред'явлення позову або після цього, тому що вже відбулися події у

вигляді надання відповідачем недостовірної інформації та продажу автомобіля

неналежної якості, а безкоштовне усунення вказаних недоліків відповідачем

неможливе через їх природу і характер.

В

силу преамбули Закону України «Про захист прав споживачів» товаром неналежної

якості слід вважати такий товар, який не відповідає вимогам, які до нього

пред'являються, наданої щодо останнього виготівником або продавцем інформації.

Відповідно

до абз. 7 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі, які

знаходяться на території України, під час придбання або використовування

товарів мають право на відшкодування збитків, нанесених товарами неналежної

якості, а також майнової і моральної (немайнової) шкоди у випадках,

передбачених законодавством.

Доводи

представників відповідача про те, що на момент поломки автомобіля закінчилася

гарантія на останній і, відповідно, на його комплектуючі, до яких відноситься

ремінь ГРМ не можуть бути взяті до уваги судом з тих причин, що позивач

обґрунтовував своє звернення до суду не на підставі гарантійних зобов'язань

відповідача, а базуючись на тому, що його права як споживача були порушені

внаслідок продажу йому товару неналежної якості та надання недостовірної

інформації про такий.

Згідно

з ч. 2 ст. 24 Закону України «Про захист прав споживачів» при задоволенні вимог

споживача суд одночасно вирішує питання про відшкодування моральної

(немайнової) шкоди.

Через

продаж позивачеві автомобіля неналежної якості та надання недостовірної

інформації і поломку останнього позивачеві також була завдана моральна шкода,

яка, на думку суду, належить стягненню в сумі 2 000,00 грн. Решта цих вимог не

може бути задоволена, оскільки необґрунтована належним чином та є завищеною.

У

порядку ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути

витрати останнього з оплати послуг експерта в сумі 627,65 грн (а.с.а.с. 99 -

102).

Крім

того, з відповідача на користь держави належать стягненню судові витрати в сумі

89,50, які складаються із судового збору в сумі 59,50 грн (відшкодування

матеріальної та моральної шкоди) та витрат на інформаційно-технічне

забезпечення розгляду справи в сумі 30,00 грн.

Ураховуючи

викладене, керуючись ст.ст. 3, 13, 14, 18 Закону України від 12.05.1991 р. №

1023-ХІІ «Про захист прав споживачів», ст.ст. 22, 509, 623, 677 Цивільного

кодексу України, ст.ст. 4 - 8, 10, 11, 18, 57 - 60, 208, 209, 212 - 215, 218

Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов

задовольнити частково.

Стягнути

із Закритого акціонерного товариства з іноземною інвестицією «Запорізький

автомобілебудівний завод» на користь ОСОБА_2 вартість ремонтно-поновлювальних

робіт в сумі 3 737,89 грн, компенсацію за завдану моральну шкоду в сумі 2

000,00 грн, витрати, пов'язані з оплатою послуг експертів, в сумі 627,65 грн,

разом - 6 365,54 грн.

У

задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути

із Закритого акціонерного товариства з іноземною інвестицією «Запорізький

автомобілебудівний завод» на користь держави судовий збір в сумі 59,50 грн,

витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30,00 грн,

разом - 89,50 грн.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти

днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення подається протягом

двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про

апеляційне оскарження.

Суддя                                                                  підпис                                    М. Католікян

Копія вірна:

Суддя Самарського районного

суду м. Дніпропетровська                                                                                М.

Католікян